КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2024 року № 320/28826/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М.,
при секретарі судового засідання Замай А.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представників:
позивача - Дичка А.Р., Секелик Л.В.,
відповідача - Тіхонова І.С., Діманова Т.А., Дубаневич О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування наказів в частині та пунктах, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , або позивач) з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі Національне агентство, або відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ №796-к/тр від 25 липня 2023 року Національного агентства з питань запобігання корупції щодо звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити (негайно) на посаді заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 з 27 липня 2023 року;
- стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період: з 27 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року в розмірі 121 817, 07 грн.;
- допустити негайне виконання щодо стягнення заборгованості заробітної плати за один місяць з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 .
- стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 1,00 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вважає наказ №796-к/тр від 25 липня 2023 року Національного агентства з питань запобігання корупції щодо звільнення ОСОБА_1 незаконним та таким, що прийнятий з порушенням діючого законодавства України.
У судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що внаслідок винесення протиправного наказу його було безпідставно звільнено з посади заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції зазначені дії відповідача принизили честь та гідність позивача, а також престиж і ділову репутацію перед працівниками Національного агентства, іншими громадянами України та міжнародними партнерами.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві, наголошуючи, що наказ про звільнення позивача прийнятий на підставі та в межах наданих законом повноважень.
У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили. Просили у задоволенні позову відмовити, оскільки підстави для його задоволення відсутні.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 26 вересня 2023 року о 15:30 год.
26 вересня 2023 року у судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та надати час для підготовки відповіді на відзив, все надати не пізніше 15 днів до підготовчого засідання, до суду не пізніше 5 днів, наступне судове засідання призначене на 16:30 07.11.2023 року.
07.11.2023 року в зв`язку з наданням часу для підготовки відзиву судом оголошено перерву до 18.12.2023 до 16:00.
18.12.2023 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 08.02.2024 року о 15:00.
08.02.2024 допитано в якості свідка ОСОБА_1 ,оголошено перерву в судовому засіданні до 15:00 27.02.2024.
27.02.2024 адміністративна справа №320/28826/23 знята з розгляду у зв`язку з неможливістю замінити секретаря судового засідання.
11.04.2024 оголошено перерву до 13.05.2024 о 15:00.
13.05.2024 справа №320/28826/23 знята з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою.
11.06.2024 у зв`язку з неявкою сторін відкладено розгляд справи на 22.07.2024 о 15:30.
22.07.2024 допитано в якості свідка ОСОБА_2 ,в зв`язку з вичерпним часом, яке відведене на судове засідання, оголошено перерву до 22.08.2024 о 15:00.
22.08.2024 у судове засідання прибули сторони,оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
15 серпня 2022 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника Голови Національного Агентства з питань запобігання корупції відповідно до наказу Національного агентства від 12.08.2022 р. №585-к/тр.
В січні - лютому 2023 року Національне агентство з власної ініціативи почало розробляти проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації працівників Національного агентства (надалі - проект закону).
09 лютого 2023 року було організовано відправку відповідного пакету документів щодо проекту закону на погодження до Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства оборони України, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, Секретаріату Кабінету Міністрів України. 20 квітня 2023 року проект закону було направлено до Міністерства юстиції України для проведення правової експертизи.
Від Міністерства економіки України, Міністерства юстиції України було зазначено, що пропоновані зміни до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є недоцільними через те, що військовозобов`язаним працівникам Національного агентства може бути надана відстрочка від призову на службу під час мобілізації шляхом застосування процедури бронювання згідно ст. 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також зазначалося, що розроблення проекту закону не передбачено Планом законопроектних робіт Верховної Ради України на 2023 рік, затвердженим постановою Верховної Ради України від 07.02.2023 №2910-ІХ.
05 травня 2023 року було направлено пакет документів щодо проекту закону до Кабінету Міністрів України.
Секретаріат Кабінету Міністрів України після проведення юридичної та фахової експертизи проекту закону 11 травня 2023 року надав висновок з зауваженнями щодо проекту закону, аналогічних до тих, що вже раніше висловили Міністерство економіки України і Міністерство юстиції України.
17 липня 2023 року відбулось засідання Урядового комітету з питань національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності (надалі - Урядовий комітет). ОСОБА_1 як заступник Голови Національного агентства за його усним дорученням був доповідачем щодо трьох проектів актів законодавства, в тому числі щодо проекту закону.
Питання щодо участі заступників Голови Національного агентства у засіданні Урядового комітету за прийнятою практикою вирішувалось у робочому порядку, оскільки у Національному агентстві відсутній затверджений порядок участі його працівників (представників) у засіданнях Урядового комітету та засіданнях Кабінету Міністрів України, що підтверджується листом Національного агентства від 10.08.2023 року №112-05/18006 23 у відповідь на адвокатський запит від 03 серпня 2023 року вих. №03-08/23-1, листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17.08.2023 № 21572/0/2-23.
17 липня 2023 року о 09.30 год., після засідання Урядового комітету відбулась чергова щотижнева нарада у Голови Національного агентства ОСОБА_2 (надалі - Голова Національного агентства) за участю заступників Голови Національного агентства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в. о. керівника апарату Національного агентства Панченко О.Ю., керівника юридичного управління Смірнової А.В., керівника відділу організації роботи із зацікавленими сторонами та забезпечення прийняття актів антикорупційної політики ОСОБА_4 та інших працівників апарату Національного агентства.
ОСОБА_1 доповів про результати засідання Урядового комітету, де розглядалося три законопроекти Національного агентства: один з них було відхилено, один схвалено з доопрацюванням, третій проект закону знято з розгляду Урядовим комітетом (тобто Урядовим комітетом підтримано пропозицію ОСОБА_1 про зняття його з розгляду з метою проведення додаткових консультацій).
21 липня 2023 року до Національного агентства надійшов витяг з протоколу № 6 засідання Урядового комітету з питань національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності від 17 липня 2023 року (вх. № 17937/0/01-23 від 21.07.2023 року (надалі витяг). 24).
21 липня 2023 року о 17:03 год. Голова Національного агентства наклав на цей документ свою резолюцію у системі електронного документообігу: « ОСОБА_1 . Для врахування в роботі; до відома ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 », підписавши її кваліфікованим електронним підписом (надалі - КЕП), що підтверджується протоколом огляду від 16 серпня 2023 року та додатком, а саме переліком задач.
Даний проект закону був знятий з розгляду Урядовим комітетом до внесення пропозицій для прийняття рішення Головою Національного агентства.
О 17:13 год. заступник Голови Національного агентства ОСОБА_1 наклав на цей Документ свою резолюцію у системі електронного документообігу: « ОСОБА_8 . Для врахування в роботі», підписавши її КЕП, що підтверджується протоколом огляду від 16 серпня 2023 року та додатком, а саме переліком задач.
Між 17:40 та 18:20 21 липня 2023 року Голова Національного агентства ОСОБА_2 запросив позивача до себе у кабінет та особисто в усній формі запропонував йому написати заяву про звільнення за власним бажанням. ОСОБА_1 відмовився це зробити. Після його відмови ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_1 буде звільнений у будь-якому разі, оскільки це входить до його повноважень приймати рішення про звільнення заступників.
З 19:00 год. 21 липня 2023 року по 26 липня 2023 року включно, Національним агентством було заблоковано обліковий запис заступника Голови Національного агентства ОСОБА_1 на робочому комп`ютері та інших інформаційних ресурсах Національного агентства. Заблокована робоча електронна пошта ОСОБА_1 . Заблокований доступ до системи електронного документообігу Національного агентства, фактично не допущено на робочі зустрічі, наради, в яких ОСОБА_1 , мав брати участь відповідно до усталеної у Національному агентстві практики. Зокрема, ОСОБА_1 не було допущено на презентацію інформаційно-аналітичної системи моніторингу реалізації державної антикорупційної політики, що відбулася 24 липня 2023 рок о 14.00 год. за участі представників дипломатичних установ іноземних держав міжнародних організацій, яких на цю презентацію запросив позивач, як заступник Голови Національного агентства.
На нараді 24 липня 2023 року, о 9.30 під головуванням ОСОБА_2 за участі заступників Голови Національного агентства, керівника апарату Національного агентства та його заступника, керівників самостійних структурних підрозділів Національного агентства голова Національного агентства Новіков О.Ф. повторно звинуватив ОСОБА_1 у погрозах йому особисто і Національному агентству.
ОСОБА_1 подав заяву до Національного агентства про проведення службового розслідування щодо зняття безпідставних звинувачень від 25 липня 2023 року згідно до абз. 4 п. 2 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №9 950. Станом на дату подання позову ОСОБА_1 не отримав відповідь про результати розгляду його заяви.
25 липня 2023 року о 14.20 год. ОСОБА_1 у його робочому кабінеті особисто керівником Управління внутрішнього контролю Національного агентства (надалі - Управління) ОСОБА_9 вручений лист Національного агентства від 25.07.2023 року вих. №131-02/16447-23. З даного листа ОСОБА_1 дізнався про проведення службової перевірки Управлінням за фактом надходження до Національного агентства витягу. У листі також містився перелік питань на які ОСОБА_1 було запропоновано надати відповідь «невідкладно, але не пізніше ніж до 15:00 год. 25.07.2023».
25 липня 2023 року о 15 год. ОСОБА_1 подано до Національного агентства письмову відповідь на лист. У цій письмовій відповіді ОСОБА_1 підтвердив, що готовий надати відповіді на питання, зазначені у листі, та просив про встановлення розумного строку для надання відповідей з того часу, як буде відновлено доступ до системи електронного документообігу Національного агентства та робочої електронної пошти відповідно до раніше у цей день поданої ним заяви до Національного агентства про надання доступу до робочого місця та усунення перешкод у здійсненні посадових обов`язків від 25 липня 2023 року.
25 липня 2023 року о 17:20 год., до ОСОБА_1 в робочий кабінет зайшов керівник Управління ОСОБА_9 з двома іншими працівниками Управління і склали акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень та відповідей на питання.
25 липня 2023 року о 17:40 год., ОСОБА_1 подав до Національного агентства лист на додаток до раніше поданого, у ньому наголошено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від надання пояснень і готовий надати їх після поновлення Доступу до системи електронного документообігу та інших систем.
26 липня 2023 року ОСОБА_1 подав скаргу про порушення права на працю до Державної служби України з питань праці (вх. № В-2489-23а від 26.07.2023 року.
09 серпня 2023 року ОСОБА_1 отримав лист Державної служби України з питань праці №1344/2/2.1-ЗВ-23а від 09 серпня 2023 року.
26 липня 2023 року згідно наказу Національного агентства від 25 липня 2023 року №796-к/тр Вишневського було звільнено з посади заступника Голови Національного агентства, підставою звільнення зазначено: п.1 ч.1 ст.41 КЗпП; ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП; доповідна записка керівника Управління внутрішнього контролю Романа Норця від 25.07.2023 року № 131-02/5476-23.
Вважаючи вказаний наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до частин 1 3 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі Закон №1700-VII), Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України. Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього та інших законів України. Питання діяльності Національного агентства у Кабінеті Міністрів України представляє Голова Національного агентства.
Згідно ч.1 ст.5 Закону керівництво діяльністю Національного агентства здійснює його Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону №1700-VII Голова Національного агентства: організовує та контролює роботу Національного агентства, несе персональну відповідальність за законність, прозорість та ефективність діяльності Національного агентства, звітує про роботу Національного агентства; призначає на посади та звільняє з посад працівників Національного агентства; присвоює службовцям Національного агентства ранги державних службовців, вживає заходів заохочення, а також притягає службовців Національного агентства до дисциплінарної відповідальності згідно з рішенням дисциплінарної комісії Національного агентства; розподіляє обов`язки між заступниками Голови Національного агентства; приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Національне агентство; затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства, положення про територіальні органи Національного агентства; затверджує перспективні, поточні та оперативні плани роботи Національного агентства, визначає показники ефективності діяльності Національного агентства; представляє Національне агентство у відносинах із судами, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, а також органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями тощо; вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Національне агентство, та захист персональних даних, володільцем яких є Національне агентство; видає у межах повноважень накази та доручення; має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, постійних, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування у разі розгляду питань, пов`язаних з формуванням та реалізацією антикорупційної політики; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів. Заступники Голови Національного агентства здійснюють свої повноваження відповідно до розподілу обов`язків, затвердженого Головою Національного агентства, та у разі відсутності Голови виконують його обов`язки відповідно до наказу Голови Національного агентства.
Згідно 5 Положення про апарат Національного агентства з питань запобігання корупції затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 05.02.2020 №30/20, загальне керівництво апаратом, контроль за його діяльністю здійснює Голова Національного агентства. Заступники Голови Національного агентства здійснюють повноваження та координують роботу самостійних структурних підрозділів апарату Національного агентства відповідно до визначеного Головою Національного агентства розподілу функціональних обов`язків.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України.
Згідно п.3 п.5 § 28-6 Регламенту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (далі Регламент КМУ), на засіданні урядового комітету питання обговорюються в послідовності, передбаченій порядком денним. Про проект закону, акта Президента України чи Кабінету Міністрів доповідає на засіданні урядового комітету керівник центрального органу виконавчої влади, відповідального за його розроблення. Під час обговорення проекту акта обов`язково заслуховуються доповіді керівників заінтересованих органів виконавчої влади, якими висловлено зауваження щодо суті проекту акта, зокрема стосовно обставин (ризиків та обмежень), які створюють значні перешкоди щодо реалізації державної політики у сферах, віднесених до їх компетенції, та головного розробника щодо мотивів їх відхилення; пропозиції членів урядового комітету та інших учасників засідання щодо врегулювання спірних питань, а також розглядається висновок Секретаріату Кабінету Міністрів.
У відповідності до положень підпунктів 1 - 3 пункту 2 § 28-1, Урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади шляхом вироблення узгодженої позиції щодо проектів нормативно-правових актів, програмних документів Кабінету Міністрів, документів з питань планування діяльності Кабінету Міністрів, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.
Урядовий комітет: врегульовує розбіжності щодо проектів програмних документів Кабінету Міністрів, документів з питань планування діяльності Кабінету Міністрів, а також проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, стосовно яких: заінтересованими органами висловлено зауваження щодо суті проекту акта, зокрема стосовно обставин (ризиків та обмежень), які створюють значні перешкоди щодо реалізації державної політики у сферах, віднесених до їх компетенції; Секретаріатом Кабінету Міністрів висловлено зауваження щодо суті проекту акта; Мін`юстом висловлено зауваження до проекту акта за результатами проведення правової експертизи та/або Секретаріатом Кабінету Міністрів зроблено висновки щодо невідповідності проекту акта законодавству, програмним документам Кабінету Міністрів, зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), якщо такі зауваження залишилися неврахованими після розгляду на нараді державних секретарів; Національним агентством з питань запобігання корупції за результатами проведення антикорупційної експертизи надано рекомендації щодо можливих способів усунення виявлених у проекті акта факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, якщо такі рекомендації не враховані головним розробником; готує пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів; розглядає проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, в разі наявності розбіжностей у позиціях заінтересованих органів.
Відповідно до § 37 Регламенту КМУ розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).
Проект акта Кабінету Міністрів, підготовлений Секретаріатом Кабінету Міністрів, візується членом Кабінету Міністрів, за дорученням якого підготовлено такий проект акта, та листом за його підписом надсилається заінтересованому органу разом із матеріалами, зазначеними в абзаці першому цього пункту.
Якщо розробником проекту акта Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, проект надсилається заінтересованому органу лише після його погодження відповідним міністром.
Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, надсилає завізований керівником органу проект акта Кабінету Міністрів разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) відповідному міністерству для його погодження міністром.
Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів міністр, що спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Позиція міністра може бути доведена до відома розробника через уповноважену ним особу шляхом надсилання листа за підписом такої особи.
У разі висловлення до проекту акта Кабінету Міністрів, поданого центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, зауважень і пропозицій, проект акта повертається розробнику для його доопрацювання та внесення в установленому порядку на розгляд міністра.
Порядок взаємодії міністерства та центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів, підготовленого у паперовій формі з підстав, визначених абзацами четвертим і шостим пункту 5 § 32 цього Регламенту, його погодження, а також погодження проектів актів, що надійшли від інших органів виконавчої влади у паперовій формі, встановлюється міністром, що спрямовує та координує діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади, з урахуванням процедури, визначеної цим Регламентом.
Заінтересований орган зобов`язаний у строк, встановлений розробником відповідно до § 38 цього Регламенту, взяти участь в опрацюванні проекту акта Кабінету Міністрів та матеріалів до нього у частині, що стосується його компетенції.
Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів керівник заінтересованого органу доводить до відома розробника шляхом надсилання листа за своїм підписом, у якому зазначається інформація про погодження проекту акта без зауважень чи із зауваженнями або про те, що проект акта не підтримано.
Зауваження надаються виключно з тих питань, що належать до компетенції заінтересованого органу та стосуються суті проекту акта, зокрема виявлених обставин (ризиків та обмежень), які у разі прийняття акта створюватимуть значні перешкоди щодо реалізації державної політики у сферах, віднесених до компетенції заінтересованого органу, а також прогнозів впливів реалізації акта.
Зауваження до проекту акта не можуть стосуватися нормопроектувальної техніки та редакційних уточнень тексту проекту акта.
Заінтересований орган зобов`язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів, а в разі потреби внести розробнику відповідні пропозиції.
Заінтересований орган може також надати зауваження і пропозиції до зроблених розробником прогнозів впливу.
Якщо заінтересованим органом є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, позиція такого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів погоджується відповідним міністром.
Якщо у позиціях розробника і заінтересованого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, розробник зобов`язаний провести із відповідним заінтересованим органом узгоджувальні процедури, передбачені пунктом 6 § 33 цього Регламенту.
У разі коли розробником проекту акта або заінтересованим органом є Мін`юст, Мінекономіки, Мінфін або Мінцифри узгоджувальні процедури можуть бути проведені на рівні перших заступників або заступників керівників зазначених органів.
Узгоджувальні процедури щодо проекту акта, підготовленого Секретаріатом Кабінету Міністрів, проводить член Кабінету Міністрів, за дорученням якого підготовлено такий проект акта. Узгоджувальні процедури щодо проекту акта, підготовленого Секретаріатом Кабінету Міністрів за дорученням Прем`єр-міністра, можуть бути проведені Міністром Кабінету Міністрів або іншим визначеним Прем`єр-міністром членом Кабінету Міністрів.
Для оперативного обміну інформацією під час опрацювання та погодження проекту акта Кабінету Міністрів розробник та заінтересовані органи використовують електронну пошту та інші засоби зв`язку.
У разі підготовки проекту акта Кабінету Міністрів в електронній формі його опрацювання та погодження здійснюється з використанням відповідного модуля системи електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі - модуль системи взаємодії).
Розробник вносить до модуля системи взаємодії проект акта та матеріали до нього, передбачені цим Регламентом, і визначає строк погодження проекту акта заінтересованими органами.
Свою позицію щодо проекту акта міністр, що спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, доводить до відома розробника шляхом внесення відповідної інформації до модуля системи взаємодії, у разі відсутності зауважень проект акта візується міністром із використанням модуля системи взаємодії.
Свою позицію щодо проекту акта (висновок) заінтересовані органи доводять до відома розробника шляхом внесення відповідної інформації до модуля системи взаємодії.
Якщо заінтересованим органом є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, позиція такого органу щодо проекту акта погоджується відповідним міністром шляхом внесення інформації про погодження до модуля системи взаємодії.
Інформація про погодження проекту акта повинна бути доступною для ознайомлення для всіх заінтересованих органів, що беруть участь у його опрацюванні.
Згідно пп. 2 4 § 55 Регламенту КМУ, якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та підтримано позицію головного розробника, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та головний розробник погодився з висловленими зауваженнями, такий проект повертається головному розробнику для доопрацювання. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься до Кабінету Міністрів не пізніше ніж через 10 днів після його розгляду на засіданні урядового комітету та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності в позиціях головного розробника та заінтересованих органів не врегульовано, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів у редакції головного розробника для прийняття остаточного рішення.
Відповідно пункту 8 § 55, Урядовий комітет може визнати за недоцільне прийняття акта Кабінету Міністрів. Остаточне рішення щодо проекту такого акта приймає Кабінет Міністрів, крім випадків, коли проти рішення урядового комітету щодо недоцільності прийняття акта Кабінету Міністрів не заперечує головний розробник, який вніс проект з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 41 Кодексу законів про працю України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
Згідно ст. 147-1 Кодексу законів про працю України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст. 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
VI. Оцінка суду
Позивач вважає, що його дії у вигляді внесення на засіданні Урядового комітет пропозиції щодо зняття з розгляду розробленого Національним агентством проекту Закону не є у розумінні положень 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) грубим порушенням трудових обов`язків, навпаки такі дії нібито були націлені на запобігання можливого, з високим рівнем ймовірності, відхилення проекту Закону. Також на думку позивача, його звільнення відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури та з особистих мотивів Голови Національного агентства.
Суд не погоджується з доводами позивача виходячи з такого.
Щодо правового обґрунтування підстав для можливості застосування роботодавцем положень п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Положення ст. 41 КЗпП України встановлюють додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
У правовідносинах пов`язаних із звільненням окремих категорій працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України Верховним Судом сформовано судову практику в частині обов`язкової сукупності умов за наявності яких розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця вважається законним.
Важливим елементом в контексті можливості застосування вищезазначеної норми є звільнення керівника чи його заступника за порушення, яке має ознаку одноразовості, а тому наказ про звільнення повинен містити в собі чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для його прийняття. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які 6ув звільнений працівник, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку що, є обмеженою в часі та вчиненою саме одноразово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо «постанови Верховного суду від 06.10.2021 справа № 305/1001/18, від 28.072022 справа №216/3852/20).
Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язків працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальними нормативними актами та законодавством про працю.
Порушення розтягнуті у певному часовому періоді мають ознаку тривалості якщо порушення має тривалий, а не разовий характер це не дає підстав для звільнення керівника (його заступника) за п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України (постанова Верховного Суду від 15.04.2019 у справі № 461/605/18, від 19.01.2021 у справі № 466/6109/18).Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не лише факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає певний трудовий спір (постанови Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 661/1171/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 205/6984/16-ц, від 09.04.2020 у справі №398/3547/16, від 29.06.2022 у справі № 554/897/21).
Порушення трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнаним таким, що підпадає під п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків.
Звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. ст. 148-149 КЗпП України, зокрема, у вказаній категорії справ суди повинні перевірити, чи не закінчився встановлений строк для накладення дисциплінарного стягнення, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, а також чи зажадав роботодавець до застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.
Отже рішення про звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст.41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.
Таким чином, у спірних правовідносинах була наявна сукупність умов для прийняття Національним агентством рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, що випливає з наступного.
Щодо факту вчинення Позивачем одноразового грубого порушення своїх трудових обов`язків.
Національне агентство є розробником проекту Закону, яким пропонується внести зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», доповнивши визначений абз. 15 ч. 1 ст. 23 цього Закону перелік органів словами «Національного агентства з питань запобігання корупції». Метою прийняття вказаного проекту Закону є надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації працівникам Національного агентства.
Зокрема, як вбачається із порівняльної таблиці до проекту Закону відповідачем запропоновано викласти зміст абз. 15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наступним чином: «....Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України. Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України Бюро економічної безпеки України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України…»
З метою прийняття Верховною Радою України вказаного проекту Закону Національним агентством відповідно до законодавчо встановленої процедури було здійснено ряд необхідних для цього дій.
Зокрема Національне агентство відповідно Регламенту КМУ направило вказаний проект Закону, разом порівняльною таблицею, для погодження Міністерству фінансів України, Міністерству економіки України, Міністерству цифрової трансформації України та Міністерству оборони України.
З отриманих від Міністерства фінансів України та Міністерства цифрової трансформації України висновку та листа вбачається, що зауваження і пропозиції до проекту Закону у вказаних органів відсутні.
Міністерство оборони України, як профільний у вказаному питанні орган, листом від 27.02.2023 №220/1886 повідомило Національне агентство, що погоджує проект Закону без зауважень.
В подальшому листом від 20.04.2023 № 10-08/8461-23 Національне агентство у відповідності до положень Регламенту КМУ подало Міністерству юстиції України проект Закону разом із необхідним пакетом документів (пояснювальна записка, порівняльна таблиця, довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, матеріали погодження) для проведення правової експертизи.
За результатами проведеної правової експертизи 28.04.2023 Міністерство юстиції України сформувало висновок, в якому в графі загальна підсумкова оцінка вказано, що проект Закону відповідає встановленим критеріям оцінки. Тобто, до розробленого Національним агентством проекту Закону у Міністерства юстиції України за наслідками проведення правової експертизи зауважень не було.
Національне агентство листом від 05.05.2023 № 10-03/9773-23 внесло на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону, до якого долучило необхідний перелік документів, а 08.05.2023 на доповнення до вказаного листа направило висновок Міністерства юстиції України щодо відповідності проекту Закону Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейського суду з прав людини.
Вказаний проект Закону був поданий на розгляд Кабінету Міністрів України без зауважень, як заінтересованих органів, так і Міністерства юстиції України, що підтверджується складеною Національним агентством довідкою від 05.05.2023 «Про погодження проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації працівників Національного агентства з питань запобігання корупції».
Розроблений Національним агентством проект Закону був включений в порядок денний засідання Урядового комітету, призначеного на 17.07.2023.
Секретаріатом Кабінету Міністрів України було проінформовано Відповідача про заплановане засідання Урядового комітету та про необхідність у зв`язку з цим, визначення посадової особи Національного агентства з метою представлення позиції розробника проекту Закону.
Голова Національного агентства доручив своєму заступнику ОСОБА_1 приймати участь у вищезазначеному засіданні Урядового комітету та представляти позицію органу щодо підтримки проекту Закону, з метою його подальшого включення до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів України.
З наведеного вбачається, що позивач згідно доручення Голови Національного агентства та відповідно до Регламенту КМУ повинен був доповідати на засіданні Урядового комітету про доцільність розробленого Національним агентством проекту Закону, безпосередньо приймати участь в його обговоренні та у випадку висловлення щодо нього зауважень аргументовано на них реагувати, тобто вживати всіх дій для того щоб за наслідками проведеного засідання проект Закону був в подальшому переданий на розгляд до Кабінету Міністрів України.
Національне агентство, враховуючи відсутність зауважень до проекту Закону з боку заінтересованих органів, в тому числі й з боку Міністерства оборони України, а також Міністерства юстиції України, очікувало, що за наслідками засідання Урядового комітету проект Закону в подальшому буде предметом розгляду Кабінету Міністрів України у редакції головного розробника, на якому щодо нього буде прийнято рішення про можливість його подання до Верховної Ради України.
На думку суду дії відповідача щодо направлення до Кабінету Міністрів України листа від 05.05.2023, з необхідним пакетом документів, свідчать про сталу позицію органу, а саме його зацікавленість в позитивному розгляді проекту Закону Кабінетом Міністрів України та як наслідок необхідність його прийняття, що узгоджується з наданим Головою Національного агентства Позивачу дорученням.
Судом встановлено, що можливість зняття заступником Голови Національного агентства ОСОБА_10 з розгляду проекту Закону не розглядалася керівництвом Національного агентства, відповідного доручення він не отримував.
Разом з тим, на засіданні Урядового комітету Позивач всупереч отриманому дорученню Голови Національного агентства, виключно за власною ініціативою, вніс пропозицію щодо зняття з розгляду проекту Закону, яка відповідно була прийнята Урядовим комітетом, що безпосередньо підтверджується витягом з протоколу № 6 засідання. Тобто, у попередньо запланований день розгляд розробленого Національним агентством проекту Закону не розпочався.
У зв`язку з чим, Секретаріат Кабінету Міністрів України листом від 21.07.2023 повернув Національному агентству проект Закону, разом з доданими до нього матеріалами.
Внесення пропозиції щодо зняття з розгляду проекту Закону було особистим рішенням Позивача, яке попередньо не узгоджувалося із керівництвом Національного агентству про відповідне рішення Голові Національного агентства стало відомо вже після закінчення засідання Урядового комітету.
Таким чином, заступник Голови Національного агентства ОСОБА_1 ігноруючи надане йому доручення та діючи на власний розсуд допустив перевищення своїх повноважень.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідно до розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) інформації а також затвердженого розподілу обов`язків, він володів необхідним обсягом повноважень для прийняття самостійних рішень в інтересах Національного агентства, у тому числі й щодо внесення на засіданні Урядового комітету пропозиції про зняття з розгляду проекту Закону, оскільки останні у вказаному випадку не заслуговують на увагу, через наступне.
Згідно наявної у ЄДР на момент виникнення спірних правовідносин інформації ОСОБА_1 мав право від імені Національного агентства вчиняти дії, у тому числі підписувати договори (накази Голови Національного агентства від 28.01.22 № 57/22, від 15.08.2022 №190/22).
При цьому, обсяг повноважень ОСОБА_1 , що містився у ЄДР не був безумовним, його потрібно трактувати в сукупності із визначеним розподілом обов`язків між заступниками Голови Національного агентства.
Зокрема, відповідно до затвердженого наказом Національного агентства від 28.01.2022 №57/22 (зі змінами) розподілу обов`язків між заступниками Голови Національного агентства, заступник ОСОБА_1 , серед іншого, за дорученням Голови Національного агентства представляє Національне агентство у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, а також органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями.
Із визначеного переліку обов`язків заступника Голови Національного агентства ОСОБА_1 вбачається, що останній мав повноваження діяти від імені Національного агентства у відносинах із іншими органами виключно за дорученням Голови Національного агентства. Вказане в свою чергу свідчить про відсутність у позивача повноважень на внесення із власної ініціативи, без необхідного доручення, пропозиції про зняття з розгляду Урядового комітету розробленого Національним агентством проекту Закону. У цій ситуації ОСОБА_1 діяв на власний розсуд, самовільно прийнявши рішення, що не було націлене на виконання попередньо отриманого ним доручення щодо необхідності підтримки проекту Закону, тобто діяв не в інтересах Національного агентства.
Отже, вищезазначені твердження ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із фактичними обставинами. Більш того, сам позивач вказує про те, що обов`язки та повноваження Голови Національного агентства розподіляються між його заступниками в обсягах, які безпосередньо визначає Голова.
Суд погоджується з доводами відповідача, що у вказаному випадку безпідставними є твердження ОСОБА_1 про те, що він особисто не приймав рішення про зняття проекту Закону з розгляду Урядового комітету, а лише вніс відповідну пропозицію, що на його думку не могло мати наперед визначеного результату. Такими доводами позивач намагається зняти з себе відповідальність, змістивши увагу з власних дій на кінцеве рішення Урядового комітету прийняття якого було зумовлене діями ОСОБА_1 , а саме внесенням пропозиції про зняття проекту Закону з розгляду.
Також суд зазначає що, секретаріатом Кабінету Міністрів України було поінформовано відповідача про необхідність визначення посадової особи з метою представлення на засіданні Урядового комітету позиції розробника стосовно проекту Закону, що підтверджується змістом відповідного листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17.08.2023. У зв`язку з чим, Голова Національного агентства доручив своєму профільному заступнику - ОСОБА_1 , представляти на вказаному засіданні Урядового комітету позицію органу, як головного розробника зацікавленого у прийнятті проекту Закону, що узгоджується із п. 4 § 28-6 Регламенту КМУ.
Відповідно у випадку внесення позивачем пропозиції про зняття з розгляду ініційованого проекту Закону в Урядового комітету немає іншого варіанту ніж прийняти таку пропозицію, оскільки у визначеній процедурі першочерговим етапом є представлення проекту Закону представником органу відповідальним за його розроблення.
Отже, відповідні твердження позивача не заслуговують на увагу, більш того вони не спростовують факт внесення ОСОБА_1 , з власної ініціативи всупереч дорученню Голови Національного агентства, пропозиції про зняття з розгляду проекту Закону.
На думку суду підлягають відхиленню посилання позивача на накладену Головою Національного агентства у інформаційно-телекомунікаційній системі «Система управління справами» резолюцію на витяг з протоколу №6 засідання Урядового комітету від 17.07.2023 «... ОСОБА_1 для врахування в роботі...», що на думку позивача свідчить про те, що він і далі міг діяти на власний розсуд у межах цих повноважень щодо відповідного проекту Закону, оскільки вона не містить в собі ні заперечення на рішення Урядового комітету, ні вимоги щодо надання пояснень.
Прийняття рішення Урядового комітету про зняття з розгляду проекту Закону було зумовлено внесеною ОСОБА_1 пропозицією про необхідність вчинення зазначених дій, тому відповідно у Голови Національного агентства були відсутні підстави викладати у своїй резолюції до витягу із протоколу засідання Урядового комітету будь-які зауваження чи заперечення щодо прийнятого ним рішення.
Резолюція Голови Національного агентства «...Вишневський А.В. для врахування в роботі...» була накладена з урахуванням ситуації, яка вже склалася, вона була адресована в порядку інформування, відповідно не несла за собою змісту щодо уповноваження Позивача в подальшому вчиняти на власний розсуд стосовно проекту Закону ті чи інші дії. Вказане безпосередньо підтверджує сам Позивач у своєму позові, в якому зазначає, що резолюція Голови Національного агентства не містить в собі жодних вказівок на необхідність вчинення чітких дій.
Так у випадку уповноваження Позивача на подальше вчинення щодо проекту Закону відповідних дій, Голова Національного агентства наклав би на зазначений документ резолюцію наступного змісту «До виконання». чи «До вжиття відповідних заходів реагування».
Як встановлено судом, Інформаційно-телекомунікаційна система «Система управління справами» спрямована на фіксацію завдань, що стосуються повноважень Національного агентства та на контроль за їх виконанням. У вказаному випадку дії спрямовані на відбирання у заступника Голови Національного агентства ОСОБА_1 пояснень з приводу факту надходження до Національного агентства витягу з протоколу №6 засідання Урядового комітету від 17.07.2023 були вчинені в межах проведеної Управлінням внутрішнього контролю службової перевірки.
Отже, відповідні твердження Позивача є наслідком довільного тлумачення ним резолюції Голови Національного агентства.
Вищевикладене в сукупності доводить факт того, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 проігнорував надане йому доручення Голови Національного агентства та керуючись лише своїм внутрішнім, особистим переконанням вчинив дії, що призвели до зняття з розгляду одного із пріоритетних для відповідача законопроектів. Вказане у свою чергу є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Стосовно тверджень позивача про те, що його дії не призвели і не могли призвести до завдання шкоди інтересам Національного агентства суд зазначає наступне.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що однією з обов`язкових передумов для можливості звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є факт заподіяння чи можливого заподіяння шкоди дією працівника. На думку позивача внесення ним пропозицій щодо зняття з розгляду проекту Закону не вплинуло на діяльність Національного агентства, оскільки його військовозобов`язані працівники є заброньованими, що в свою чергу забезпечує кадрову стабільність та сприяє належному виконанню покладених на відповідача повноважень.
Суд погоджується з доводами відповідача стосовно необґрунтованості зазначених міркувань ОСОБА_1 з таких підстав.
Метою прийняття вказаного проекту Закону є надання безумовної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації працівникам Національного агентства, що являється для Відповідача одним із пріоритетних питань.
Важливість прийняття вказаного проекту Закону для відповідача підтверджується, зокрема тим, що згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про національну безпеку України» основним документом довгострокового планування, яким на сьогодні визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки, є Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 14.09.2020 № 392/2020 (далі Стратегія)
У відповідності до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» - Національне агентство с центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
При цьому Національне агентство здійснює координацію виконання іншими органами (зокрема тими, що входять по складу сектору безпеки і оборони) антикорупційних заходів, передбачених програмними документами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, здійснює координацію виконання міжнародних зобов`язань у сфері протидії корупції, а також реалізує у взаємодії з різними органами державної влади та органами місцевого самоврядування низку інших функцій, спрямованих на запобігання та протидію корупції в Україні. Зокрема, Національне агентство спільно з іншими органами, що входять до складу сектору безпеки і оборони, здійснює аналіз корупційних ризиків у відповідних сферах, погоджує розроблені цими органами антикорупційні програми, вживає заходів щодо усунення виявлених корупційних ризиків, здійснює просвітницькі та навчальні заходи, здійснює координацію вжиття антикорупційних заходів, здійснюваних уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) з питань запобігання та виявлення корупції, утворених в органах, що входять до складу сектору безпеки і оборони, тощо.
У разі виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення (за результатам своєї безпосередньої діяльності у сфері фінансового контролю, здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, контролю за дотриманням законодавства про конфлікт інтересів тощо) Національне агентство формує необхідні матеріали, затверджує обґрунтований висновок та надсилає його відповідному органу (в тому числі й до Національної поліції, яка належить до числа органів сектору безпеки і оборони) для здійснення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні.
З огляду на зазначене, вбачається, що реалізуючи свої повноваження Національне агентство взаємодіє з Національною поліцією України та іншими органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони у питаннях запобігання та протидії корупції як одній з основних загроз національним інтересам України та її національній безпеці.
Тому, зважаючи на зазначений вище спосі6 виконання Національним агентством функцій із забезпечення національної безпеки, є доречним запровадження законодавчих змін відповідно до яких його військовозобов`язані працівники, які безпосередньо реалізують вищенаведені повноваження органу, не підлягатимуть призову на військову службу під час мобілізації.
Вказане в сукупності підтверджує важливість зазначеного проекту Закону, як для Національного агентства так і для держави в цілому.
Посилання позивача на те, що у даному випадку питання забезпечення стабільності роботи Національного агентства у період дії воєнного стану вирішено шляхом бронювання військовозобов`язаних працівників Національного агентства на переконання суду є безпідставним, оскільки вказана позиція позивача прямо суперечить позиції органу, інтереси якого він повинен був представляти на засіданні Урядового комітету, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 , як представник Національного агентства не був зацікавлений у представленні проекту Закону на засіданні Урядового комітету та у позитивному результаті його розгляду. При цьому, до внесення на розгляд Урядового комітету проекту Закону ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його незгоду із необхідністю прийняття законопроекту.
Положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено різні за своїм змістом та не пов`язані між собою підстави відповідно до яких військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед яких, зокрема: бронювання на період мобілізації на воєнний час за органами державної влади, а також визначений перелік державних органів працівники яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно абз. 4 п. 4 Порядку бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 кількість військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню та займають посади в органах державної влади, інших державних органах, органах державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці третьому цього пункту (зокрема, посади державної служби категорії «А» та «Б»), повинна становити 50 відсотків кількості військовозобов`язаних зазначених органів на дату подання списку. Тобто із змісту вищезазначеного Порядку вбачається законодавче обмеження щодо кількості військовозобов`язаних осіб, які можуть бути заброньовані за державним органом, зокрема, кількість заброньованих осіб, які займають посади державної служби категорії «Б» не може становити більше 50 відсотків таких осіб.
Крім того, Генеральний Штаб ЗСУ визначив перелік дефіцитних для ЗСУ військово-облікових спеціальностей за наявності яких особи не підлягають бронюванню.
Як зазначено Відповідачем, враховуючи сукупність вищевказаних обмежень щодо можливості бронювання, у штаті Відповідача наявні 30 військовозобов`язаних осіб, які працюють у Національному агентстві не можуть бути за ним заброньовані.
Таким чином, як вірно зазначено Відповідачам посилання ОСОБА_1 на факт того, що всі військовозобов`язані працівники Національного агентства є заброньованими жодним чином не стосується спірного питання.
Водночас у вказаному випадку дії ОСОБА_1 призвели до безпідставного зняття з розгляду пріоритетного для Національного агентства проекту Закону, тобто до затягування, з незрозумілих підстав, процедури його прийняття, в тому числі й відтермінування питання щодо 30-ти працівників Національного агентства, які не підлягають бронюванню.
Враховуючи наведене суд вважає обґрунтованими висновки відповідача стосовно того, що такі дії позивача не були спрямовані на підтримання інтересів Національного агентства, а саме на забезпечення стабільної роботи його працівників.
Також послідовними є доводи відповідача стосовно того, що дії ОСОБА_1 призвели до надмірного витрачання ресурсів відповідача з метою повторного направлення проекту Закону, з необхідним пакетом документів на розгляд Кабінету Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач посилається на те, що проект Закону був знятий з розгляду для проведення додаткових консультацій, водночас після засідання Урядового комітету у Національному агентстві про вказану обставину він не повідомляв.
Таким чином, на думку суду вищевикладене в сукупності свідчить про грубість допущеного позивачем порушення своїх трудових обов`язків, а саме невиконання доручення Голови Національного агентства, шкода якого полягає у незабезпеченні стабільності роботи Національного агентства, як органу, що в тому числі здійснює функції із забезпечення національної безпеки в частині запобігання та протидії корупції. Незаброньовані працівники Національного агентства перебувають у невизначеному стані, тобто шкода від його дій має тривалий характер.
Отже, твердження Позивача про те, що його дії не призвели і не могли призвести до завдання шкоди інтересам Національного агентства є такими, що не відповідають обставинам справи.
Також слід зазначити, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду порушення Трудових обов`язків з прямим умислом може бути визнано таким, що підпадає під п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків (постанова Верховного Суду від 26.04.2023 справа № 174/171/21). Виниклі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 цілеспрямовано вчинив дії по невиконанню доручення Голови Національного агентства заздалегідь усвідомлюючи їх результат.
Щодо зазначених позивачем підстав відповідно до яких проект Закону міг бути неприйнятий на засіданні Урядового комітету, слід зазначити таке.
Позивач висвітлив три підстави, відповідно до яких він прийняв рішення про внесення пропозиції про зняття проекту Закону з розгляду Урядового комітету, зокрема:
- застереження Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України щодо недоцільності прийняття проекту Закону, розроблення якого не передбачено Планом законопроектних робіт Верховної Ради України на 2023 рік;
- негативний висновок Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо прийняття проекту Закону;
- факт ведення засідання Урядового комітету заступником Голови Урядового комітету міністром Кабінету Міністрів ОСОБА_11 .
На думку ОСОБА_1 його дії відповідали інтересам Національного агентства, оскільки, відповідне рішення було спрямоване на запобігання можливому, з високим рівнем ймовірності, відхиленню проекту Закону. Позивач стверджує, що зняття проекту Закону з розгляду Урядового комітету не призвело до зупинення визначеної Регламентом КМУ процедури розгляду, відповідно вказаний факт не завдав і не міг завдати жодної шкоди.
Разом з тим на думку суду наведене позивачем обґрунтування з приводу можливих ризиків відхилення Урядовим комітетом проекту Закону жодним чином не підтверджують настання відповідної обставини, а являються лише його припущеннями про можливу ймовірність такої події.
Відповідно до § 70 Регламенту КМУ проекти законів, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради готуються Мін`юстом, іншими центральними органами виконавчої влади з дотриманням вимог, передбачених Регламентом Верховної Ради України, главами 2-5 розділу 4 цього Регламенту для проектів постанов КМУ, та з урахуванням особливостей передбачених цією главою.
Так, згідно п. 1 § 28-1 Регламенту КМУ Урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади шляхом вироблення узгодженої позиції щодо проектів нормативно-правових актів, програмних документів Кабінету Міністрів, документів з питань планування діяльності Кабінету Міністрів, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.
Відповідно до пп.1 п. 2 § 28-1 Регламенту КМУ Урядовий комітет, зокрема, врегульовує розбіжності щодо проектів програмних документів Кабінету Міністрів, документів з питань планування діяльності Кабінету Міністрів, а також проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, стосовно яких:
- заінтересованими органами висловлено зауваження щодо суті проекту акта, зокрема, стосовно обставин (ризиків та обмежень), які створюють значні перешкоди щодо реалізації державної політики у сферах, віднесених до їх компетенції;
- Секретаріатом Кабінету Міністрів висловлено зауваження щодо суті проекту акта;
- Мінюстом висловлено зауваження до проекту акта за результатами проведення правової експертизи та/або Секретаріатом Кабінету Міністрів зроблено висновки щодо невідповідності проекту акта законодавству, програмним документам Кабінету Міністрів, зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), якщо такі зауваження залишилися неврахованими після розгляду на нараді державних секретарів.
Урядовий комітет здійснює свої функції шляхом обговорення питань та прийняття рішень на засіданнях. Рішення Урядового комітету приймаються відповідно до пп. 2-4 § 55 Регламенту КМУ.
Зокрема, якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні Урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та підтримано позицію головного розробника, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів.
У разі коли за результатами розгляду проекту акта на засіданні Урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та головний розробник погодився з висловленими зауваженнями, такий проект повертається головному розробнику для доопрацювання. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься до Кабінету Міністрів не пізніше ніж через 10 днів після його розгляду на засіданні урядового комітету та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.
У випадку коли за результатами розгляду проекту акта на засіданні Урядового комітету розбіжності в позиціях головного розробника та заінтересованих органів не врегульовано, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів у редакції головного розробника для прийняття остаточного рішення.
Відповідно до положень п. 8 § 55 Регламенту КМУ Урядовий комітет може визнати за недоцільне прийняття акта Кабінету Міністрів. Остаточне рішення щодо проекту такого акта приймає Кабінет Міністрів України, крім випадків, коли проти рішення Урядового комітету щодо недоцільності прийняття акта Кабінету Міністрів не заперечує головний розробник, який вніс проект з власної ініціативи.
З вищевказаних положень Регламенту КМУ вбачається, що той чи інший законопроект може бути повернутий головному розробнику для доопрацювання виключно у випадку, коли останній погодився із висловленими зауваженнями в протилежному випадку, навіть якщо Урядовий комітет визнає за недоцільне прийняття відповідного акта, остаточне рішення щодо проекту акта приймає Кабінет Міністрів України.
Таким чином, як у випадку наявності зауважень заінтересованих органів, з якими не погоджується розробник, так і у випадку визнання Урядовим комітетом недоцільності прийняття проекту Закону, він безумовно буде переданий Кабінету Міністрів України для прийняття щодо нього остаточного рішення.
Тому на переконання суду твердження позивача про те, що його особисте рішення про зняття з розгляду Урядового комітету проекту Закону було спрямоване на запобігання, можливому, з високим рівнем ймовірності, відхиленню проекту Закону є таким, що не узгоджується із положеннями законодавства, зокрема Регламентом КМУ, яким урегульовано відповідну процедуру.
Посилання ОСОБА_1 на наявність застережень з боку Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України щодо недоцільності прийняття проекту Закону жодним чином не спростовує вищевказаних обставин.
Так, проект Закону був внесений Національним агентством на розгляд Кабінету Міністрів України без зауважень органів, яким він попередньо направлявся для погодження, а саме: Міністерства фінансів України, Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства оборони України, Міністерства економіки України, а також без зауважень Міністерства юстиції України, про що відповідачем 05.05.2023 було складено відповідну довідку.
Безпосередньо у сформованому Міністерством юстиції України від 28.04.2023 №53367/61168-14-23/11.3.1 висновку за результатами правової експертизи до проекту Закону, в графі Загальна підсумкова оцінка зазначено, що проект Закону відповідний. Далі по тексту висновку конкретизовано та вказано про його відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства, вимогам нормопроєктувальної техніки. Також у висновку зазначено, що у проекті акта відсутні положення, які можуть бути предметом його оцінки відповідності щодо дотримання принципу недискримінації та відповідності актам законодавства стосовно дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Із вищевказаного вбачається, що сформований Міністерством юстиції України, за результатами проведення правової експертизи до проекту Закону висновок не містив до нього жодних зауважень. Тобто проект Закону відповідав всім встановленим Регламентом КМУ критеріям на відповідність яких здійснює перевірку проекту акта Міністерство юстиції України.
Також суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що наявність в Чек-листі 1 «Оцінка відповідності проекту Закону Конституції та Законам України, іншим актам законодавства» зазначення, що на думку Міністерства юстиції України військовозобов`язаним працівникам Національного агентства може бути надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації шляхом застосування процедури бронювання, передбаченої ст. 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, не може вважатися зауваженням до проекту Закону, які б підлягали узгодженню на засіданні Урядового комітету. Із змісту викладеного, вбачається, що вказане являється рекомендацією щодо використання іншої можливості відстрочки від призову військовозобов`язаних працівників та не відноситься до встановленого Регламентом КМУ критерію оцінювання Міністерством юстиції України.
У висновку Міністерства економіки України, сформованого за результатами опрацювання проектів актів на предмет впливу реалізації актів на показники економічного і соціального розвитку, а також відповідності зобов`язанням України за Угодою про заснування Світової організації торгівлі, а саме 4 пункті Узагальнений висновок, Позиція Мінекономіки, зазначено: погодити проект Закону без зауважень. Отже, у вказаному висновку також були відсутні зауваження заінтересованого органу по суті проекту Закону, зокрема, стосовно обставин (ризиків та обмежень), які могли б створювати значні перешкоди щодо реалізації державної політики у сфері, віднесеної до його компетенції.
Та обставина, що у супровідному листі до вищевказаного висновку Міністерство економіки України зазначило, що забезпечення функціонування Національного агентства повинно здійснюватися шляхом бронювання військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному органі, не змінює того факту, що вказаним Міністерством було погоджено проект Закону без зауважень, в протилежному випадку відповідна теза містилася б в самому висновку, в графі Узагальнений висновок, у вигляді зауваження до проекту Закону.
Зі змісту супровідного листа до висновку Міністерства економіки України вбачається, що вказане Міністерство додатково роз`яснило Національному агентству положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо загального порядку бронювання військовозобов`язаних працівників.
Згідно § 37 Регламенту КМУ свою позицію щодо проекту акта керівник заінтересованого органу доводить до відома розробника шляхом надсилання листа за своїм підписом, у якому зазначається інформація про погодження проекту акта без зауважень чи із зауваженнями або про те, що проект акта не підтримано.
Зауваження надаються виключно з тих питань, що належать до компетенції заінтересованого органу та стосуються суті проекту акта, зокрема, виявлених обставин (ризиків та обмежень), які у разі прийняття акта створюватимуть значні перешкоди щодо реалізації державної політики у сферах, віднесених до компетенції заінтересованого органу, а також прогнозів впливів реалізації акта.
Заінтересований орган зобов`язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта, а в разі потреби внести розробнику відповідні пропозиції.
Згідно встановленого Регламентом КМУ порядку, на засіданні Урядового комітету розглядаються виключно висловлені, за результатами проведення експертизи, заінтересованими органами зауваження щодо суті проекту акта.
Вказане на думку суду повністю спростовує твердження ОСОБА_1 з даного приводу.
Також не заслуговують на увагу посилання Позивача на те, що розроблений Національним агентством проект Закону не передбачений Планом законопроектних робіт Верховної Ради України на 2023 рік, затвердженим постановою Верховної Ради України від 07.02.2023 № 2910-ІX. Вказана обставина не може бути самостійною підставою для відмови у прийнятті проекту Закону.
Так, безпосередньо у п. 2 постанови Верховної Ради України від 07.02.2023 №2910-ІХ суб`єктам права законодавчої ініціативи рекомендовано першочергово здійснювати розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів, визначених Планом законопроектної роботи Верховної Ради України на 2023 рік з урахуванням встановлених у ньому строків.
З вищевказаного вбачається, що у відповідній постанові містяться виключно рекомендації щодо здійснення першочергового розроблення законопроектів визначених Планом на 2023 рік.
Відсутність розробленого Відповідачем проекту закону у Плані законопроектної роботи Верховної Ради України на 2023 рік, не може створювати перешкод для його прийняття, оскільки вказана обставина містить виключно рекомендаційний, а не зобов`язальний характер.
Крім того, судом встановлено, що 17.07.2023 на засіданні Урядового комітету також розглядався розроблений Національним агентством проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення процедури притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, та деякі інші правопорушення, який не визначений Планом законопроектних робіт Верховної Ради України на 2023 рік. Водночас він не був у зв`язку з цим відхилений Урядовим комітетом, а навпаки за наслідками розгляду його було запропоновано додатково опрацювати та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України.
Отже, відсутність проекту Закону у Плані законопроектних робіт Верховної Ради України на 2023 рік не могло бути підставою для його відхилення Урядовим комітетом.
Щодо посилань ОСОБА_1 на висновок Секретаріату Кабінету Міністрів України до проекту Закону від 11.05.2023, в якому як стверджує Позивач містилася до нього низка зауважень, слід зазначити наступне.
У висновку Секретаріату Кабінету Міністрів України до проекту Закону від 11.05.2023 Департамент з питань безпеки, оборони, діяльності органів юстиції та запобігання корупції погодився із рекомендаціями Міністерства юстиції України та Міністерства економіки України щодо можливості застосування до працівників Національного агентства процедури бронювання. У вказаному висновку за результатами експертизи встановлено, що проект акта не забезпечує досягнення постановленої мети, водночас зазначено, що він відповідає встановленим регламентним вимогам. У відповідному висновку Секретаріат Кабінету Міністрів України запропонував розглянути проект акта на засіданні Урядового комітету та не сформував категоричного висновку з приводу недоцільності його розміру.
Відповідно до Регламенту КМУ Урядовий комітет націлений на врегулювання розбіжностей щодо проектів законів, в тому числі й стосовно яких Секрітаріатом Кабінету Міністрів України були висловлені зауваження. Тобто на засіданні Урядового комітету, яке відбулося 17.07.2023 зауваження Секретаріату (за їх наявності), у випадку не відкликання його Позивачем, могли бути урегульованими. Таким чином, посилання Позивача на вищевказані обставини не можуть свідчити про протиправність оскаржуваного ним наказу про звільнення.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо відхилення посилань позивача на застереження Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України та висновок Секретаріату Кабінету Міністрів України, через наступне.
Підставою виникнення спірних правовідносин, а саме допущення ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов`язків був факт невиконання ним доручення Голови Національного агентства стосовно необхідності підтримання проекту Закону в Кабінеті Міністрів України, з метою його подальшого прийняття.
Твердження ОСОБА_1 про те, що безпосередньо на самому засіданні Урядового комітету він, із незрозумілих причин, почав зважувати та аналізувати всі ризики (які до цього він не висловлював), а саме: аналізувати застереження Міністерства юстиції України, Міністерства економіки України та висновок Секретаріату Кабінету Міністрів України є такими, що не спростовують Факт невиконання ним доручення Голови Національного агентства.
Як вже зазначалося раніше, відповідні рекомендації заінтересованих органів та висновок Секретаріату Кабінету Міністрів України існували на момент надання Головою Національного агентства доручення Позивачу щодо підтримки проекту Закону.
Тобто як Голові Національного агентства, так безпосередньо і самому ОСОБА_1 до засідання Урядового комітету було відомо про зазначені обставини, вони не виникли безпосередньо в день самого засідання, між керівництвом Національного агентства не було обумовлено можливості зняття з розгляду у зв`язку з цим проекту Закону. Доручення Голови Національного агентства, яке в свою чергу не виконав позивач, було надано з врахуванням всіх цих обставин.
Отже, твердження позивача про те, що він зваживши відповідні обставини встановив в них ризики безпосередньо на самому засіданні Урядового комітету, у зв`язку з чим проігнорував надане йому доручення є необґрунтованим.
Судом також встановлено, що позивач обіймаючи посаду заступника Голови Національного агентства відповідно до розподілу своїх обов`язків координував структурний підрозділ який безпосередньо займався підготовкою документів, що були необхідні для внесення вказаного проекту Закону на розгляд Урядового комітету.
Таким чином, відповідно до своїх обов`язків та у відповідності до Регламенту КМУ. у разі наявності у Позивача сумнівів з приводу отриманих від заінтересованих органів рекомендацій щодо проекту Закону він не був позбавлений можливості вчинити дії спрямовані на врегулювання даного питання на етапі процедури погодження.
Разом з тим позивачем не було вчинено відповідних дій, що в свою чергу свідчить про те, що викладені заінтересованими органами рекомендації не викликали у нього сумнівів з приводу подальшого прийняття проекту Закону.
Стосовно тверджень позивача про порушення Національним агентством процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника Голови Національного агентства суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII(далі Закон №1700-VII) керівництво діяльністю Національного агентства здійснює його Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону №1700-VII Голова Національного агентства: організовує та контролює роботу Національного агентства, несе персональну відповідальність за законність, прозорість та ефективність діяльності Національного агентства, звітує про роботу Національного агентства; призначає на посади та звільняє з посад працівників Національного агентства; присвоює службовцям Національного агентства ранги державних службовців, вживає заходів заохочення, а також притягає службовців Національного агентства до дисциплінарної відповідальності згідно з рішенням дисциплінарної комісії Національного агентства; розподіляє обов`язки між заступниками Голови Національного агентства; приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Національне агентство; затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства, положення про територіальні органи Національного агентства; затверджує перспективні, поточні та оперативні плани роботи Національного агентства, визначає показники ефективності діяльності Національного агентства; представляє Національне агентство у відносинах із судами, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, а також органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями тощо; вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Національне агентство, та захист персональних даних, володільцем яких є Національне агентство; видає у межах повноважень накази та доручення; має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, постійних, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування у разі розгляду питань, пов`язаних з формуванням та реалізацією антикорупційної політики; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів. Заступники Голови Національного агентства здійснюють свої повноваження відповідно до розподілу обов`язків, затвердженого Головою Національного агентства, та у разі відсутності Голови виконують його обов`язки відповідно до наказу Голови Національного агентства.
Згідно 5 Положення про апарат Національного агентства з питань запобігання корупції затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 05.02.2020 №30/20, загальне керівництво апаратом, контроль за його діяльністю здійснює Голова Національного агентства. Заступники Голови Національного агентства здійснюють повноваження та координують роботу самостійних структурних підрозділів апарату Національного агентства відповідно до визначеного Головою Національного агентства розподілу функціональних обов`язків.
З наведеного вбачається, що до повноважень Голови Національного агентства належить, зокрема, призначення на посади та звільнення з посад заступників Голови Національного агентства, розподіл обов`язків між заступниками Голови Національного агентства, при цьому заступники Голови Національного агентства здійснюють свої повноваження відповідно до розподілу обов`язків, затвердженого Головою Національного агентства.
Таким чином, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем в межах наданих законом повноважень.
Що до тверджень позивача про те, що у спірних правовідносинах Національне агентство нібито порушило процедуру притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, оскільки не провело в установленому порядку службове розслідування та не зажадало від нього письмових пояснень суд зазначає що, вказані твердження не можуть бути правовою підставою для скасування оскаржуваного ним наказу про звільнення.
Суди формуючи практику пов`язану із розглядом спорів щодо звільнення особи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, визначили чіткі критерії яких роботодавець зобов`язаний дотриматися для того щоб звільнення було законним.
Враховуючи, що судова практика, та положення КЗпП України не містять в собі такої обов`язкової вимоги як проведення службового розслідування.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, суди перевіряють, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені у ст. ст. 148 - 149 КЗпП України загальні правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений строк для накладення дисциплінарного стягнення, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, а також чи зажадав роботодавець до застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.
Законодавцем не покладено на роботодавця обов`язок під час вирішення питання щодо можливого звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України попередньо проводити в обов`язковому порядку службове розслідування. Обставини, відповідно до яких було виявлено факт вчинення працівником дисциплінарного проступку у вигляді одноразового грубого порушення трудових обов`язків не обмежуються виключно актом службового розслідування, що безпосередньо підтверджується судовою практикою.
Зі змісту постанов Верховного Суду від 17.02.2022 та від 22.08.2019 (справи №233/270/20; № 309/3460/16-ц) вбачається, що суд касаційної інстанції вважає, що доповідна записка є належним доказом для встановлення факту вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке тягне за собою звільнення працівника.
Крім того, суд касаційної інстанції у справах № 309/3460/16-ц, № 306/657/21 належними доказами встановлення факту вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків, крім доповідної записки, визнав також покази свідків та акт контролюючого органу щодо перевірки окремих питань діяльності підприємств.
Із вищенаведених судових справ у аналогічних спорах, які перебувають на розгляді Верховного Суду вбачається, що проведення службового розслідування не є обов`язковим для встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов`язків. Вказані обставини можуть бути встановлені доповідними записками, актами, показами свідків і т.д.
Посилання позивача на Порядок проведення службового розслідування затверджений постановою КМУ від 13.06.2000 №950 (далі - Порядок № 950), який також передбачає можливість, а не обов`язок проведення службових перевірок, є такими, що не заслуговують на увагу, так як у спірному питанні законодавством не визначено обов`язкової процедури, у вигляді службового розслідування, яка повинна передувати прийняттю наказу про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вказане також додатково підтверджується й тим, що положення Порядку № 950, на який посилається Позивач, стверджуючи про порушення Відповідачем встановленої процедури, не узгоджується із вимогами ст. 148 КЗпП України, дотримання вимог якої в частині строку накладення дисциплінарного стягнення є обов`язковим під час вирішення питання про звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.
Серед іншого, вказаною нормою чітко визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, у випадку недотримання встановленого строку накладене дисциплінарне стягнення буде вважатися незаконним. В той час як Порядком № 950 встановлено, що строк службовою розслідування з моменту виявлення порушення не може перевищувати двох місяців.
Встановлені зазначеними положеннями законодавства часові рамки в межах яких повинно бути проведено службове розслідування щодо осіб на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та строки в межах яких може бути накладено дисциплінарне стягнення не узгоджуються між собою.
Враховуючи вищезазначене, доводи ОСОБА_1 , що Національним агентством протиправно не було проведено службове розслідування не може бути доказом порушення процедури звільнення.
Твердження про те, що не проведення службового розслідування призвело до позбавлення ОСОБА_1 можливостей захисту від безпідставних зауважень та підозр, а також, що відповідач всупереч ч. 1 ст. 149 КЗпП України не виконав свого обов`язку щодо зажадання від позивача письмових пояснень також на думку суду не заслуговують на увагу.
Звільнення позивача відбулося не одразу після прийняття ним рішення про внесення пропозиції щодо зняття з розгляду проекту Закону. У вказаному випадку відповідачем було вжито всіх необхідних дій з метою перевірки пов`язаних із цією обставиною фактів надходження на адресу Національного агентства витягу з протоколу № 6 Урядового комітету, зі змісту якого вбачалося, що за пропозицію заступника Голови Національного агентства ОСОБА_1 проект закону було знято з розгляду, Управлінням внутрішнього контролю розпочато службову перевірку.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу №796-к/тр від 25 липня 2023 року Національного агентства з питань запобігання корупції щодо звільнення ОСОБА_1 .
Враховуючи, що позовні вимоги про: поновлення на посаді заступника голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 з 27 липня 2023 року; стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу; негайне виконання щодо стягнення заборгованості заробітної плати за один місяць з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 ; стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 1,00 грн. є похідними вимогами, від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №796-к/тр від 25 липня 2023 року Національного агентства з питань запобігання корупції щодо звільнення ОСОБА_1 в задоволенні якої відмовлено, відповідно теж задоволенню не підлягають.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку про необгрунтованність позовних вимог.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що в задоволенні позову належить відмовити, підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 03 вересня 2024 р.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2024 |
Оприлюднено | 06.09.2024 |
Номер документу | 121384887 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Сорочко Євген Олександрович
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Леонтович А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні