Постанова

від 03.09.2024 по справі 420/31738/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31738/23

Категорія:108020000Головуючий в 1 інстанції: Хомякова В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 29.02.2024р

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІВЛІМА" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІВЛІМА" (далі ТОВ "ТД "ІВЛІМА") звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про:

-визнання противоправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000700/2 від 27 жовтня 2023 року за митною декларацією №23UA500500037991U0;

-визнання противоправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001356;

-стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ "ТД "ІВЛІМА" сплачений судовий збір у розмірі 2 984 грн.;

-стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ "ТД "ІВЛІМА" витрати на правову допомогу у розмірі 14 624 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм ст. 57 МК України, та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ним під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000700/2 від 27 жовтня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001356 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ "ТД "ІВЛІМА". В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень ст. 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог МК України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з ч.5 ст. 54 МК України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов ТОВ "ТД "ІВЛІМА" задоволено.

Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000700/2 від 27 жовтня 2023 року за митною декларацією №23UA500500037991U0.

Визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001356 від 27 жовтня 2023 року.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ТД "ІВЛІМА" 2 684 грн. судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

В апеляційній скарзі Одеської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-судом першої інстанції не здійснено належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ста. 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості;

-апелянт наголосив, що згідно постанов Верховного Суду України від 28 липня 2021 року справа №808/3022/17, від 26 липня 2021 року справа №813/8725/14. від 16 липня 2021 року справа №804/3702/16, від 16 липня 2021 року справа №804/769/16 "обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу";

-у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята у тому числі з інтернет видання, причому використовується лише інтернет сайт alibaba.com made-in-chine.com, та відсутні посилання на джерела з країни походження товарів, також експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності та не зазначив числові данні щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваємими та вихідних даних, які роз`яснюють розрахунки експерта, тобто вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

У відзиві ТОВ "ТД "ІВЛІМА" на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є вірним, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

31 серпня 2023 року між компанією Індивідуальне підприємство "Метин" (Туркменістан) (далі "продавець") та ТОВ "ТД "ІВЛІМА" (далі "позивач", "покупець") був укладений контракт №01 (далі "Контракт"). Відповідно п.2.1. Контракту, загальна сума Контракту становить 30 865 доларів США.

27 жовтня 2023 року декларантом позивача була подана електронна митна декларація №23UA500500037991U0 з метою митного оформлення імпортованого товару за контрактом. В графі 31 Митної декларації вказаний опис, маркування та кількість товару. В графі 33 "Код товару") декларантом визначені наступні коди товару: 63053390000, який передбачає в кожному окремому випадку в залежності від коду товару застосування ввізного мита за ставкою 4%, 5% або 6,5%, або 10% від митної вартості товару та податок на додану вартість - 20%. В графі 42 Митної декларації визначена ціна всього товару, імпортованого ТОВ "ТД "ІВЛІМА", у розмірі 30 865 доларів США .

Разом з митною декларацією ТОВ "ТД "ІВЛІМА" було подано наступні документи:

-товарна накладна №01 від 22 вересня 2023 року;

-комерційний рахунок-фактура №01 від 31 серпня 2023 року;

-дорожня накладна 1212515 від 25 вересня 2023 року;

-банківський платіжний документ №151 від 15 вересня 2023 року;

-банківський платіжний документ №153 від 18 вересня 2023 року;

-контракт №01 від 31 серпня 2023 року;

-доповнення №1 до контракту №01 від 31 серпня 2023 року;

-договір про надання митно-брокерських послуг №01082022 від 01 серпня 2022 року;

-сертифікат про походження товару форми УА.3.795.4.2132 від 25 вересня 2023 року;

-висновок про походження товару чи акт експертизи, виданий уповноваженим органом 3.795.4.2132 від 25 вересня 2023 року;

-вага від 27 жовтня 2023 року;

-лист від ТОВ "ТД "ІВЛІМА" 27-10/23 від 27 жовтня 2023 року;

-фото продукту від 27 жовтня 2023 року.

За результатами проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів Одеською митницею ДМС 27 жовтня 2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000700/2 за митною декларацією 23UA500500037991U0.

За результатами перевірки декларації та документів, наданих згідно з вимогами МК України, Одеською митницею ДМС прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001356.

Відповідно до картки відмови підставою для відмови в прийняття митної декларації стало те, що "У зв`язку з тим, що митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного застосування методів, зазначених у ст.ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МК України, митна вартість товарів, що оцінюються, визначатиметься методами, що не суперечать законодавству України та сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Вторинним методом є метод резервного копіювання. Митний орган ухвалив рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000700/2 від 27 жовтня 2023 року.".

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000700/2 обставинами, що слугували для коригування митної вартості товарів слугувало наступне:

1). відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2). в банківських платіжних документах наявне посилання лише на контракт №01 від 31 серпня 2023 року, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата;

На прохання надати додаткові документи (виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісті характеристики товарів, каталоги, спеціфікації фірми виробника, митну декларації країни відправлення), декларант надав цінову позицію та експертний висновок. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята у тому числі з інтернет видання, причому використовується лише Інтернет сайт alibaba.com made-in-chine.com, та відсутні посилання на джерела з країни походження товарів, також експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності та не зазначив числові данні щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваємими та вихідних даних які роз`яснюють розрахунки експерта, тобто вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Таким чином, в наданих документах наявні розбіжності та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, а також те, що у поданих документах містяться розбіжності, відповідно п.3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У відповідь на запити митного органу стосовно митного оформлення електронної митної декларації №23UA500500037991U0 позивачем 27 жовтня 2023 року листом вих.№27-10/23 надано пояснення та наступні документи, які підтверджували правомірність здійснення митного оформлення, зокрема: довідку №11/1 від 27жовтня 2023 року незалежної експертної оцінки вартості вантажу від Суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 про розрахунок ринкової вартості товару по вищевказаному ЗЕД контракту №01 від 31 серпня 2023 року, цінову пропозицію від Індивідуального підприємства "Метин" та надано відповідні пояснення по зазначеним розбіжностям.

Проте, відповідач прийняв рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №UA500500/2023/001356).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів, декларант позивача звернувся до відповідача задля випуску товару у вільний обіг на умовах, передбачених ч.7 ст. 55 МК України, тобто зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною позивачем, і, додатково, сплати різниці між цією сумою та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України, а саме загальна сума мита у розмірі 28 133,58 грн. та загальна сума ПДВ у розмірі 178 867,11 грн.

Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваному рішенні, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст. 57 МК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Суд першої інстанції вважав, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 49, 50, ч.ч.1, 2 ст. 51, ч.ч.3, 4 ст. 53, ч.1, п.1 ч.5 ст. 54, ст.ст. 57, 58, 60 МК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 49 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Згідно ч.1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Про це ж вказано у ч.1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст. 54 МК України)

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст. 54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.ч.3, 4 ст. 53 МК України).

Згідно ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч.4 ст. 54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст. 53 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, Верховний Суд неодноразово у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 22 грудня 2020 року у справі №809/382/17, від 25 лютого 2021 року у справі №810/3295/17 зазначав, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст. 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу, відповідно до вимог встановлених Митним кодексом України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Основний метод (ст. 58 МК України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно ч.3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст. 57 МК України.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000700/2 обставинами, що слугували для коригування митної вартості товарів слугувало наступне:

1). відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2). в банківських платіжних документах наявне посилання лише на контракт №01 від 31 серпня 2023 року, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата.

Так, відповідно п.п.1.2, 2.3 Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у Специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього контракту. Витрати на упаковку товару, витрати на відвантаження та митні процедури з експорту з Туркменістану продавець бере на себе. Отже, весь товар постачається продавцем у стандартній експортній упаковці, яка забезпечує безпеку та збереження вантажу при завантаженні, розвантаженні та транспортуванні.

Відповідно п.3.2. Контракту та 20 графи електронної митної декларації №23UA500500037991UQ, сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Туркменабат (Інкотермс 2010).

Згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2010 року), тобто термін FCA означає "франко-перевізник", тобто у ціну товару входить вартість самого товару та витрати на його упаковку та завантаження та транспортний засіб перевізника, продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Поставка на умовах FCA вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (ст. А.6). Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару. Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4 (ст.Б.6).

Таким чином, відповідно до умов поставки FCA продавець товару, в даному випадку Індивідуальне підприємство "Метин" (Туркменистан), який здійснював поставку, зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (до завантаження товару на транспортний засіб, наданий перевізником), в тому числі на пакування, маркування та завантаження товару на транспортний засіб, а покупець, в даному випадку позивач, свою чергу, несе витрати на перевезення товару від місця поставки.

З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що відсутність інформації про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, в наданих до митного органу документах, не можуть свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки витрати на його пакування та маркування, включені до ціни товару, згідно умов Контракту.

За змістом ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійна та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 6) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Отже, вказана норма МК України чітко визначає, що наведені складові митної вартості додаються до неї тільки у випадку, якщо вони не включались до ціни, що фактично сплачена або підлягала сплаті.

Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача про те, що у наданих позивачем до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару не відповідають фактичним обставинам справи, є помилковими та передчасними.

Оскільки, ані Контрактом, ані умовами поставки FCA не передбачений обов`язок позивача (покупця) щодо додаткової оплати вартості упаковки або її відшкодування позивачем, то посилання Відповідача на неможливість визначення розміру платежів за упаковку товару є безпідставними, оскільки такий платіж не передбачався умовами Контракту, а тому не сплачувався, тобто даний платіж не входять до митної вартості товару, а тому не потребують підтвердження.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року по справі №815/5777/17 .

Щодо твердження митного органу про посилання в банківських платіжних документах лише на контракт №01 від 31 серпня 2023 року, що не дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою здійснюється оплата, колегія суддів вказує наступне.

Пунктом 2.4 Контраку №01 від 31 серпня 2023 року, який укладено лише на одну партію поставки товару та який наданий митному органу, передбачено, що оплата за контрактом здійснюватиметься спочатку 20% - передоплатою від загальної суми контракту. Інші 80% - оплати будуть проводитися перед завантаженням товару у транспортний засіб. Загальна вартість контракту 30 865,00 доларів США., що також зазначено в специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2023 року позивач здійснив передплату у розмірі 20%, що підтверджується копією платіжного доручення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №151, та яке містить посилання на контракт №01 від 31 серпня 2023 року і призначення платежу. 18 вересня 2023 року позивач здійснив остаточний розрахунок у розмірі 80%, що підтверджується копією платіжного доручення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №153. Тому інформація у свифті (банківських платіжних документах, що стосується товару) №151 від та №153 від 15 та 18 вересня 2023 року дозволяє ідентифікувати поставку, і не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару.

Банківські платіжні доручення підтверджує 100% оплату товару позивачем за поставку згідно контракту, яка відповідно до умов якого здійснювалася двома переказами.

Інвойс №01 від 31 серпня 2023 року підтверджує ціну товару на суму 30 865 доларів США.

З огляду на викладене, посилання апелянта на неможливість ідентифікувати за якою поставкою здійснювалася оплата, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим твердження апелянта, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята у тому числі з інтернет сайту alibaba.com made-in-chine.com, та відсутні посилання на джерела з країни походження товарів, також експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності та не зазначив числові данні щодо вартості товарів які порівнюються з оцінюваємими та вихідних даних які роз`яснюють розрахунки експерта, тобто вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Так, у підтвердження заявлених цін у митній декларації позивачем було надано Довідку №11/1 від 27 жовтня 2023 року незалежної експертної оцінки вартості вантажу від суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 про розрахунок ринкової вартості товару по вищевказаному ЗЕД контракту №01 від 31 серпня 2023 року. Вказаний висновок є чинним; ніким не оскарженим, а тому інформація, вказана у ньому, могла та повинна була використовуватися відповідачем при здійсненні митного оформлення.

Щодо застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервного методу) колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч.7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 2 ст. 58 МК України чітко визначено, в яких випадках не застосовується метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, зокрема: якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч.3 ст.58 МК України, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст. 57 цього Кодексу.

Враховуючи, що під час митного оформлення товару позивачем були заявлені повні та достовірні відомості про митну вартість вказаного товару, колегія суддів вказує, що у відповідача відсутні підстави для її коригування і відмови у його митному оформлені, а також у застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31 липня 2018 року у справі №803/2011/17 "Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основної вартості згідно з положеннями ст.ст. 59, 60 МК України. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари".

Аналогічний правовий висновок зроблений і у постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно ч.5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів також враховує, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваному рішенні, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст. 57 МК України, у зв`язку з чим відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Таким чином, митний орган не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Більш того, відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "ТД "ІВЛІМА".

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.