Постанова

від 03.09.2024 по справі 260/1053/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа №260/1053/19 пров. № А/857/12838/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі №260/1053/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

23.07.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» (далі апелянт, позивач, ТОВ «ТПЦ») через уповноваженого представника - ОСОБА_1 звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якій просило:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002461402 від 12.04.2019, форми «П» з податку на прибуток підприємств;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002471402 від 12.04.2019, форми «Р» з податку на прибуток підприємств;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002481402 від 12.04.2019, форми «Р» з податку на додану вартість;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002491402 від 12.04.2019, форми «ПН» з податку на додану вартість;

5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004931307 від 12.04.2019, форми «ПС» з податку на доходи з фізичних осіб;

6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004921307 від 12.04.2019, форми «Д» з податку на доходи з фізичних осіб;

7) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску №0004951307 від 12.04.2019;

8) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004941307 від 12.04.2019 форми «Д» з військового;

9) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002511404 від 12.04.2019, форми «С» з пеня у сфері ЗЕД.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 адміністративний позов ТОВ «Торгово-промисловий центр» до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002461402 від 12.04.2019, форми «П» з податку на прибуток підприємств; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002471402 від 12.04.2019, форми «Р» з податку на прибуток підприємств; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002481402 від 12.04.2019, форми «Р» з податку на додану вартість; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» судові витрати у розмірі 9605,00 грн.; у задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №260/1053/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.10.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задоволено частково. Зокрема, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №260/1053/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог, а також в частині розподілу судових витрат. Справу №260/1053/19 направлено на новий розгляд в цій частині до Закарпатського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №260/1053/19 залишено без змін.

Ухвалою від 24.10.2022 справу №260/1053/19 прийнято до свого провадження суддею Калинич Я.М.

Ухвалою суду від 26.04.2024 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТПЦ» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 року за №0002471402 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 578524,5 грн., в томі числі 385683,00 грн. - основний платіж та 192841,5 грн. - штрафна санкція на підставі п. 9 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду від 26.04.2024 є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції констатував, що позивач не надав суду докази, які витребувані судом, а тому з покликанням на ч. 9 ст. 80 КАС України та п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України, залишив позовну заяву в частині позовних вимог без розгляду.

Всупереч закону, суд з власної ініціативи витребував докази від позивача, чим поклав на позивача обов`язок доказування обставин про існування яких в акті перевірки вказував відповідач і які саме відповідач повинен доводити. Саме відповідач податковий орган не довів існування обставин, які вказані в акті перевірки, та які слугували підставою для застосування податкових наслідків до позивача.

Так, у акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТПЦ» від 19.03.2019 №240/07-16-14-02/22090788 податковим органом зроблені висновки по взаємовідносинам позивача та СГ ТОВ «Агро-Лучки», які виникли на підставі договору від 23.05.2013 №2305/ЗЧ.

У даній справі, відповідач податковий орган ні під час первісного розгляду справи, ні у підготовчому провадженні, ні на вимогу суду під час нового розгляду справи, не надав суду копію договору від 23.05.2013 №2305/ЗЧ, реквізити якого вказані в акті перевірки. Не надано відповідачем жодних належних та допустимих доказів про те, що такий договір укладався та виконувався.

У поданих суду письмових поясненнях позивач наголошував суду на тому, що матеріали судової справи не містять копії такого договору. Закриваючи підготовче провадження у справі (ухвала від 30.03.2023) суд у справі суд по суті погодився з тим, що сторони вичерпали можливість на подання доказів, а зібрані по справі докази є достатніми для розгляду судом справи по суті.

Місцевий суд неодноразово виходив до нарадчої кімнати та поновлював судовий розгляд.

Так, ухвалою суду від 16.01.2024 поновлено судовий розгляд та одночасно витребував вже відповідача належним чином завірені копії договору від 23.05.2013 за №2305/ЗЧ та первинних документів по виконанню вказаного договору, а саме: видаткові накладні; акти приймання-передачі; товарно-транспортні накладні; акти звірок; банківські виписки з підтвердженням розрахунків по вказаному договору; та всі інші наявні документи по вказаному договору. Вказана ухвала суду не підлягала окремому оскарження, однак позивач у цій апеляційній скарзі висловлює заперечення проти ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 щодо витребування доказів від позивача.

Ухвала мотивована тим, що у позовній заяві позивача міститься посилання СТОВ «Агро-Лучки» перед ТОВ «ТПЦ» на суму 892,39 грн, а не на суму 2142683,85 грн.

Позивач договір від 23.05.2013 до матеріалів справи не подавав. Крім того, у зв`язку з відсутністю у позивача договору з реквізитами зазначеними у акті перевірки, а саме договору від 23.05.2013, позивач звернувся до СТОВ «Агро-Лучки» з адвокатським запитом про наявність такого договору та боргу за ним у СТОВ «Агро-Лучки».

На момент винесення ухвали від 16.01.2024 у матеріалах справи знаходилася відповідь від СТОВ «Агро-Лучки» від 14.02.2023 №16-06/14-02, у якій повідомлено про те, що у СТОВ «Агро-Лучки» відсутній вказаний договір, а також не обліковується заборгованість за цим договором.

При винесенні ухвали про витребування доказів від позивача у місцевого суду не було достовірних доказів про фізичне існування документа з відповідними реквізитами а саме договору від 23.05.2013 та не було доказів або інших достовірних відомостей про документальне підтвердження виконання цього договору.

Тобто, суд першої інстанції витребував від позивача докази за відсутність відомостей про те, що вказані судом в ухвалі від 16.01.2024 докази фактично існують та знаходяться у позивача у обсязі витребуваному судом.

Позивач повідомив суд, що серед наявних документів ТОВ «Торгово-промисловий центр» не виявлено відповідний договір та документи, які б свідчили про укладення та виконання вказаного договору, а тому не може такі надати.

В судовому засіданні 23.02.2024 суд першої інстанції вказав, що ухвала суду від 16.01.2024 не виконана та ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, зобов`язав позивача надати витребувані судом документи. Своєю чергою, позивач надав суду відповідь про неможливість подання суду копій витребуваних судом документів у зв`язку з їх відсутністю.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції залишив позов без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються договору №2305/ЗЧ від 23.05.2013 між позивачем та ТОВ «Агро-Лучки».

Апелянт наголосив, що для вирішення спору судом подав суду докази необхідні для вирішення спору, зокрема, податкові повідомлення-рішення, акт перевірки, первинні документи про взаємовідносини з контрагентами. Подані позивачем документи підлягали оцінці судом при розгляді справи по суті спільно з документами поданими податковим органом. Однак, зауважує, що саме відповідач зобов`язаний доказувати правомірність оскаржуваного рішення, та також не подав такі ж документи на вимогу суду, що мало наслідком скасування оспорюваного рішення по суті.

Судом першої інстанції не враховано, що неподання позивачем копії відповідного договору може мати наслідком виключно недоведення стверджуваного позивачем у позовній заяві про наявність заборгованості СТОВ «Агро-Лучки» перед позивачем на суму 892,39 грн.

Однак предметом дослідження суду є висновки акта перевірки, в якому відповідач стверджує про борг позивача перед СТОВ «Агро-Лучки» на суму 2142683,85 грн. Натомість позивач поданими у справу письмовими доказами договорами, спростував висновки відповідача, викладені в акті перевірки про розмір зобов`язань та підстави виникнення між позивачем та СТОВ «Агро-Лучки».

На відміну від позивача, недоведення податковим органом обставин, викладених у акті перевірки має наслідком скасування рішення, прийнятого за наслідками включення до доходу позивача суми2142683,85 грн.

Залишаючи позов без розгляду в частині позовних вимог, суд виходив із виключеної за актом перевірки до доходу позивача суми 2142683,85 грн, а не із стверджуваного позивачем у позовній заяві.

Крім викладеного, апелянт стверджує про безпідставність висновків перевірки про взаємовідносини позивача з СТОВ «Агро-Лучки», а спірні податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток, в основу якого покладено недоведені та безпідставні висновки відповідача про податкові наслідки взаємовідносин з СТОВ «Агро-Лучки» є неправомірними та підлягають скасуванню.

Окрім того, у спростування висновків акта перевірки в частині боргу позивача перед СТОВ «Агро-Лучки» в позовній заяві вказано, що у позивача існує заборгованість перед вказаним товариством на суму 2143566,22 грн, що складається із сум за договорами №0107мд від 01.07.2013, №0207дп від 02.07.2013, №1710 від 17.10.2013 та прихідною накладною №1 від 14.04.2014 та надав копії відповідних договорів до позовної заяви.

Апелянт просив скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №260/1-53/19 про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник ТОВ «ТПЦ» вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Головного управління ДПС у Закарпатській області проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта та відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду докази, які витребувані судом.

Докази, які витребовувалися судом у позивача мають визначальне значення, оскільки стосуються обставини справи.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Оскільки податковим органом було збільшено позивачу дохід на суму 2142684,00 грн, а податок на прибуток становить 18%, відтак основний платіж становить 385683,00 грн (2142684,00*18%), а сума штрафної санкції становить 192841,5 грн (385683,00*50% (оскільки порушення вчинено повторно)).

Тому, позовна заява підлягає залишенню без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються договору №2305/ЗЧ від 23.05.2013 між позивачем та СТОВ «Агро-Лучки», а саме щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 за №0002471402 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 578524,5 грн, в томі числі 385683,00 грн - основний платіж та 192841,5 грн - штрафна санкція.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 4 ст. 77 КАС України).

Частиною 5 ст. 77 КАС України встановлено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7 ст. 80 КАС України).

За приписами ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання доказів суб`єктом владних повноважень витребуваних судом без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Отже, стаття 240 КАС пов`язує можливість залишення позову без розгляду у разі неподання витребуваних доказів без поважних причин.

Доцільно зазначити, що залишення позову без розгляду є санкцією щодо недобросовісного позивача. Своєю чергою, загальне правило обумовлює, що суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі від 26.04.2024, серед іншого вказав таке.

Так, у позовній заяві позивач на підтвердження обставин справи посилається на Договір від 23.05.2013 №2305/ЗЧ, відповідно до якого існує заборгованість СТОВ «Агро-Лучки» перед ТОВ «ТПЦ» на суму 892,39 грн., а не на суму 2142683,85 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2024 витребувано від ТОВ «ТПЦ» належним чином завірені копії Договору від 23.05.2013 за №2305/ЗЧ та первинних документів по виконанню вказаного договору, а саме: видаткові накладні; акти приймання-передачі; товарно-транспортні накладні; акти звірок; банківські виписки з підтвердженням розрахунків по вказаному договору; та всі інші наявні документи по вказаному договору.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 продовжено ТОВ «ТПЦ» до 22.02.2024 строк, встановлений ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, для виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

28.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява, у якій ТОВ «ТПЦ» повідомило про неможливість подання суду копій документів які витребувані у позивача ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі №260/1053/19, оскільки витребувані судом документи не виявлені серед наявних у товариства документів. Не виявлено також відомостей про те, що документи, які витребував суд, складалися та виконувалися позивачем. Просив врахувати, що договір №2305/ЗЧ від 23.05.2013, копія якого витребувана судом від позивача, відсутній також і у СТОВ «Агро-Лучки». В бухгалтерському обліку СТОВ «Агро-Лучки» відсутні відомості про заборгованість ТОВ «ТПЦ» за договором №2305/ЗЧ від 23.05.2013. Зазначене підтверджується листом СТОВ «Агро-Лучки» від 14.02.2023 №16-06/1402, копія якого знаходиться в матеріалах даної адміністративної справи. Зазначена відповідь надана на адвокатські запити, якими у СТОВ «Агро-Лучки» запитувалися: копія договору №2305/ЗЧ від 23.05.2013 та докази на підтвердження заборгованості та її розміру за цим договором.

02.04.2024 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у яких останній просить виключити з числа доказів по справі та не враховувати при її вирішенні: податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 №0008661402 (форма «В4»), податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 №0008671402 (форма «Р»), витяг з Інформаційної картки платника СТОВ «Агро-Лучки» по податку на додану вартість за період з 31.12.2017 по 31.12.2018.

Суд першої інстанції констатував, що позивач не надав суду докази, які витребувані судом.

У контексті викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем ще 24.02.2023 подано суду першої інстанції заяву, зважаючи на вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.10.2022 у цій справі, та долучив до матеріалів справи, серед іншого, копії адвокатських запитів від 26.01.2023 та від 27.01.2023, за якими просив СТОВ «Агро-Лучки» надати копію договору №2305/ЗЧ від 23.05.2013, а також копії документів, які підтверджують заборгованість та її розмір 2142683,85 грн за договором від 23.05.2013 №2305/ЗЧ.

До вказаної заяви також долучено копію листа СТОВ «Агро-Лучки» від 14.02.2023 за №16-06/1402, відповідно до якого повідомлено, що у СТОВ «Агро-Лучки» відсутній примірник відповідного договору. На дату складення цієї відповіді у бухгалтерському обліку відсутні відомості про заборгованість ТОВ «ТПЦ» за відповідним договором (Т.7, а.с.4, 5, 6).

У поясненнях від 25.05.2023 позивач, у тому числі, стверджує, що матеріали цієї адміністративної справи не містять копії договору від 23.05.2013 №2305/ЗЧ. Також при проведенні документальної перевірки ТОВ «ТПЦ» договір від 23.05.2013 №2305/ЗЧ перевіркою не запитувався та безпосередньо не досліджувався, зустрічна звірка з цього питання з СТОВ «Агро-Лучки» не проводилася. Отже висновки перевірки у цій частині гуртуються не на первинних документах обліку, а на суб`єктивних даних, викладених у документах, які позивача не стосуються (Т.7, а.с.204-209, 205).

У поясненнях від 12.12.2023 позивач, серед іншого, звернув увагу на те, що на виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у даній справі відповідач надав копії документів, які були додані до листа СТОВ «Агро-Лучки» від 06.11.2018 №16-06/469-1.

З приводу поданих відповідачем документів позивач зазначає, що серед таких немає договору від 23.05.2013 №2305/ЗЧ, на який відповідач покликається у акті перевірки як на підставу виникнення правовідносин між ТОВ «ТПЦ» та СТОВ «Агро-Лучки», та який визначений відповідачем як підстава виникнення у позивача непогашеної кредиторської заборгованості в сумі 2142684 грн.

У наданих відповідачем документах взагалі не згадується договір від 23.05.2013 №2305/ЗЧ. …

… Твердження відповідача про те, що кредиторська заборгованість перед СТОВ «Агро-Лучки» в сумі 2142684 грн виникла у позивача на підставі вказаного договору безпідставне та не підтверджено матеріалами документальної перевірки та не знайшло свого підтвердження в матеріалах адміністративної справи.

Оскільки відповідач ні під час документальної перевірки СТОВ «Агро-Лучки», ні під час документальної перевірки ТОВ «ТПЦ» не володів договором від 23.05.2013 №2305/ЗЧ, не досліджував його зміст та умови, оскільки взагалі не встановлював існування такого договору, а тому твердження в акті перевірки, що датою виникнення заборгованості за цим договором є 05.11.2014 є нічим не підтвердженим висновком.

Лист СТОВ «Агро-Лучки» від 06.11.2018 за №16-06/469-1 (у матеріалах справи Т.2, а.с.110-111, 109) також не містить інформації про те, що 05.11.2014 є датою виникнення заборгованості за договором від 23.05.2013 №2305/ЗЧ.

Отже, в акті документальної перевірки позивача відповідач, безпідставно спираючись на неперевірену дату (05.11.2014) виникнення заборгованості за невстановленим договором (№2305/ЗЧ від 23.05.2013), кваліфікував суму 2142683,85 грн як таку, що виникла за цим договором та надалі набула статусу безнадійної заборгованості за п. «з» підпункту 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України заборгованість за зобов`язаннями щодо яких минув строк позовної давності, та зробив висновок про порушення позивача внаслідок того, що ця сума не була включена позивачем до доходу (Т.8, а.с.31-33).

Не зважаючи на неодноразові повідомлення про відсутність такого договору як у позивача, так і його контрагента СТОВ «Агро-Лучки», а також обставин, пов`язаних з вказаним договором, в описаних вище листах та заявах/клопотаннях (поясненнях) до суду, суд першої інстанції витребував у позивача належним чином завірені копії договору від 23.05.2013 за №2305/ЗЧ та первинних документів по виконанню вказаного договору, а саме: видаткові накладні; акти приймання-передачі; товарно-транспортні накладні; акти звірок; банківські виписки з підтвердженням розрахунків по вказаному договору; та всі інші документи по вказаному договору відповідно до ухвали від 16.01.2024.

Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що позивач, намагаючись виконати вимоги відповідної ухвали, надав суду заяву від 22.02.2024, описану вище. Тобто, повідомив причини неможливості її виконання, оскільки не виявив такого договору та документів, які б свідчили про його укладення та виконання.

Не зважаючи на викладене, судом першої інстанції констатовано факт невиконання відповідної ухвали та ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 23.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання, повторно зобов`язав позивача виконати вимоги ухвали суду про витребування доказів.

Згідно з заявою від 29.02.2024 позивач вкотре повідомив суд про те, що наразі у товариства є наявні лише ті документи, які залишилися від попередніх керівників та серед таких не виявлено документів, які витребовує суд.

Позивач повідомив про неможливість подання суду витребовуваних документів, оскільки такі не виявлені. Не виявлено також відомостей про те, що документи, які витребовував суд, складалися чи виконувалися позивачем.

Позивач також просив врахувати, що договір від 23.05.2013 №2305/ЗЧ відсутній також і у СТОВ «Агро-Лучки». В бухгалтерському обліку СТОВ «Агро-Лучки» відсутні відомості про заборгованість ТОВ «ТПЦ» за відповідним договором, що підтверджується листом від 14.02.2023 №16-06/1402, копії якого знаходяться в матеріалах справи (Т.8, а.с.74-75).

Ухвалою суду від 01.03.2024, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, зобов`язано позивача подати до суду акт передавання документів від попередніх керівників або інформацію про відсутність такого акта.

14.03.2024 від 14.03.2024 на виконання протокольної ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1053/19 позивач повідомив, що серед наявних у ТОВ «ТПЦ» документів немає акта приймання-передачі документів від колишнього керівника товариства ОСОБА_2 до наступного за ним керівника ОСОБА_3 .

При призначенні керівником позивача ОСОБА_4 не складався акт приймання-передачі документів від попереднього керівника ОСОБА_3 (Т.8, а.с.86)

Згідно з поясненнями позивача від 02.04.2024 вказано, що предметом перевірки суду є, зокрема, висновок викладений у акті перевірки про те, що позивач мав взаємовідносини з СТОВ «Агро-Лучки» на підставі договору №2305/ЗЧ від 23.05.2024, за яким, згідно з висновком перевірки у позивача, з 05.11.2014 виник борг в сумі 2142683,85 грн, що, нібито, не був погашений, а відтак, податковою перевіркою включений до доходу позивача як оподаткований.

Крім того, 18.03.2024 ГУ ДПС у Закарпатській області долучено до справи документи, зокрема, податкові повідомлення-рішення щодо СТОВ «Агро-Лучки», а також витяг з Інформаційної картки платника СТОВ «Агро-Лучки» з податку на додану вартість за період з 31.12.2017 по 31.12.2018.

Позивач вказує, що відповідні докази, не є письмовими доказами, оскільки не відповідають вимогам ст. 94 КАС України; не є належними доказами через невідповідність ст. 73 КАС України, не встановлюють обставин, які входять до належного предмету доказування та не містять відомостей про взаємовідносини ТОВ «Агро-Лучки», не фіксують правових підстав виникнення таких взаємовідносин, не фіксують умови про взаємні права та обов`язки та стан їх виконання; подані документи у сукупності з актом перевірки СТОВ «Агро-Лучки» не є достатніми доказами для висновку про те, що між позивачем та відповідним контрагентом існували правовідносини за договором №2305/ЗЧ від 23.05.2013; винесення щодо СТОВ «Агро-Лучки» податкових повідомлень-рішень за актом перевірки від 1138/07-16-14-02/30765096 від 14.11.2018 та те, що з таким рішенням погодилося СТОВ «Лучки-Агро» не доказує правильності висновків податкової перевірки щодо ТОВ «ТПЦ».

Позивач просив виключити з числа доказів та не враховувати їх при вирішенні цієї адміністративної справи відповідні податкові повідомлення-рішення та витяг з Інформаційної картки платника податку з податку на додану вартість за період з 31.12.2017 по 31.12.2018, подані відповідачем 18.03.2024 (Т.8, а.с.97-98).

Ухвалою суду від 18.04.2024, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати договір №2305/ЗЧ від 25.05.2013 або інформацію про відсутність такого.

22.04.2024 від відповідача надійшла заява, у якій повідомлено, що чинним законодавством не передбачено обов`язку отримувати та/або зберігати копії первинних документів відповідачем, які досліджувалися контролюючим органом під час проведення виїзної перевірки.

Зазначено, що відповідач не є стороною відповідного договору, копія такого відсутня і не може бути надана на виконання протокольної ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2024.

Разом з тим, відповідно до п. 44.4 ст. 44 ПК України такі документи повинні зберігатися у позивача (Т.8, а.с.110-111).

Як вже було зазначено, надалі оскарженою ухвалою суду від 26.04.2024 позовну заяву в частині відповідних позовних вимог залишено без розгляду.

При цьому судом першої інстанції констатовано лише факт ненадання доказів, однак не надано жодної оцінки причинам неподання відповідних доказів, їх поважності.

Отже, залишення частини позовних вимог без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи викладені вище пояснення позивача стосовно відсутності такого договору, а також повідомлені СТОВ «Агро-Лучки» обставини, у тому числі і інформацію на вимогу податкового органу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Відповідно до ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Європейський суд з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

Ба більше, У рішенні від 13.01.2000 у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28.10.1998 у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо законності та обґрунтованості рішення зважаючи на те, що позивач вживав заходів та вчинив дії спрямовані на виконання ухвали суду та у суду першої інстанції була можливість продовжити розгляд справи по суті, на підставі наявних у справі доказів.

Натомість суд першої інстанції, обґрунтовуючи залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, зазначив, що позивач не подав витребувані судом докази.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Торгово-промисловий центр підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду від 26.04.2024 - скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 240, 243, 308, 312, 320, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року про залишення частини позовних вимог без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 03.09.24