Постанова

від 04.09.2024 по справі 140/1146/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1146/24 пров. № А/857/11559/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №140/1146/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІТРЕЙН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

суддя в 1-й інстанції Мачульський В.В.,

час ухвалення рішення 08.04.2024,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІТРЕЙН» (далі ТОВ «ЛОГІТРЕЙН», позивач, товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, апелянт) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088100701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство дізналось про оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0088100701 від 07.07.2023 після ознайомлення з матеріалами судової справи №140/35340/23 про стягнення з ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» податкового боргу в сумі 1248674,90 грн., так як поштовим зв`язком позивач вищевказане рішення не отримував, а заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет товариство контролюючому органу не надавало. Вважає що податкове повідомлення-рішення №0088100701 від 07.07.2023 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що воно складене на підставі акта перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023, яким встановлено порушення ст. 198 п. 198.3 Податкового кодексу України, з наступних підстав:

- ГУ ДПС у Волинській області ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» направлено засобами електронного зв`язку запит про надання документів до перевірки №4035/6/03-20- 07-02-06 від 29.03.2023;

- станом на 02.05.2023 (дата початку перевірки) та 08.05.2023 (дата завершення перевірки) ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» жодного документу до перевірки не надано, про що складено відповідні акти неподання документів №1158/07-01/44430555 від 02.05.2023, №1196/07-01/44430555 від 03.05.2023, №1241/07-01/44430555 від 04.05.2023, №1288/07-01/44430555 від 05.05.2023 та №1318/07-01/44430555 від 08.05.2023;

- перевіркою встановлено завищення ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» податкового кредиту в сумі 4193671 грн. за лютий 2023 року, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації на 3 058 512 та заниження рядка 18 Декларації на суму 1135159 грн.

Зазначає, що 26.10.2021 між Компанією DERIVADA VAR1AVEL UNIPESSOAL LDA (дачі - Продавець) та ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» (далі - Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №002/РТ-02 з відповідними додатковими угодами, за яким продавець продає, а покупець купує товари відповідно до інвойсу, який є невід`ємною частиною даного Контракту. Сума Контракту становить 2000000 (два мільйони) євро. На виконання умов даного Контракту, DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LDA поставляло на користь ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» транспортні засоби, які розмитнювались останнім та в подальшому реалізовувались на користь фізичних та юридичних осіб на території України. В період з 01.01.2023 по 19.12.2023 ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» було сплачено на користь DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LDA у межах Контракту 1747250,00 євро. Усі показники, які відображені у декларації з ПДВ за лютий 2023 року, сформовані на підставі купівлі транспортних засобів у DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LD, їх ввезення на митну територію України та продажу фізичним особам, та підтверджені первинними документами і відображені у Книзі обліку продажів у період 01.02.2023-28.02.2023.

Загальна сума реалізованих транспортних засобів у лютому 2023 року на території України по яким у ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» виникали податкові зобов`язання з ПДВ, становить 1 135 159,00 грн., що фактично й указана в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення від 07.07.2023 №0088100701. Усі податкові накладні ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» про реалізацію транспортних засобів на території України фізичним особам є зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджують відповідні квитанції та законно відображені у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 року. Отже, з врахування виникнення у позивача права на податковий кредит по господарським операціям з ввезення на митну територію України транспортних засобів та сплати при цьому імпортованого ПДВ, сума податкових зобов`язань у лютому 2023 року з реалізованих на території України транспортних засобів фізичним особам була правомірно зменшена на суму наявного у ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» податкового кредиту.

Відтак, вважає податкове повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088100701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у декларації за лютий 2023 року на суму розмірі 1 135 159 грн. та за штрафними 113 516 грн. є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Крім того позивач зауважує, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, так як жодних документів від контролюючого органу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» не отримувало, а відтак не могло знати про їх витребовування.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 07.07.2023 №0088100701; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 18730,00 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області разом із відзивом подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Однак, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ГУ ДПС у Волинській області на адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» було направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0088100701 від 07.07.2023 форми «Р» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримане позивачем 13.07.2023, то граничний строк звернення з позовною заявою ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» до суду був 13.01.2024.

Однак, позовна заява про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088100701 форми «Р», подана позивачем до суду 30.01.2024, що свідчить про пропуск процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Судом першої інстанції не враховано даної норми КАС України, оскільки у позовній заяві позивач стверджує, що на поштову адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» оскаржуване податкове повідомлення рішення не надходило, у приміщенні об`єкта поштового зв`язку уповноваженій особі товариства (директору) не вручалося, довіреностей на отримання поштової кореспонденції третім особам у поштовому відділенні товариство не видавало.

Однак, дане твердження позивача є лише припущенням, оскільки жодним доказом не підтверджується.

Акцентовано увагу на тому, що контролюючим органом долучено до матеріалів справи усі докази надіслання направлення та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, запитів про надання документів до документальної позапланової невиїзної перевірки, акту за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Волинській області дотримано усіх вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 123 КАС України вказані підстави поважності пропуску строку позивачем на звернення до суду не є поважними, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо фактичних обставин справи, то апелянт вказав, що ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» не забезпечено виконання вимог п.п. 16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 ПК України в частині обов`язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Щодо відсутності електронного кабінету в єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі на момент подання відзиву на позовну заяву, то зазначено, що на момент подачі відзиву на позовну заяву були відсутні відомості щодо реєстрації ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що унеможливлювало виконання контролюючим органом вимог п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України щодо надання документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, додаток наявний в матеріалах справи.

Апелянт звернув увагу на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме:

- відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 169 КАС України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

- згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову у справі №140/1146/24 відбулося без належної правової оцінки та перевірки усіх фактичних обставин справи, що засвідчує необґрунтованість такого рішення та прийняття останнього з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме статті 242 КАС України.

Апелянт просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №140/1146/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі про проведення перевірки позивача чітко було зазначено конкретні правові підстави для її здійснення, визначені ПК України, зокрема, подання товариством податкової декларації за лютий 2023 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн, що є самостійною підставою для призначення позапланової невиїзної перевірки платника податку, та предмет перевірки - декларування позивачем за лютий 2023 року від`ємного значення з ПДВ.

Суд першої інстанції не прийняв доводів позивача про відсутність достатніх умов для прийняття наказу про проведення документальної перевірки з посиланням на те, що в порушення вимог Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задеклароване від`ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 №522, відповідачем не направлялось на адресу позивача відповідного акту камеральної перевірки поданої податкової декларації за лютий 2023 року з огляду на таке.

Рішенню керівника органу державної податкової служби про доцільність проведення позапланової документальної виїзної (невиїзної) перевірки платника за наявності підстав для її проведення, визначених у статті 78 Кодексу, передує опрацювання кількості орієнтовних ризиків, притаманних суб`єкту господарювання, визначених пунктом 3.2 Регламенту, результати якого відображаються у довідці у формі висновку (висновку). У разі встановлення Ризиків забезпечується складання доповідної записки на ім`я керівника органу державної податкової служби. При цьому, вказані приписи Регламенту не передбачають необхідності оформлення акту камеральної перевірки як підстави чи передумови для прийняття рішення про необхідність призначення документальної позапланової перевірки.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги тверджень позивача про відсутність у податкового органу підстав для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, визначених Переліком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1238, оскільки вказаною постановою затверджений Перелік підстав для проведення саме позапланової виїзної перевірки.

Щодо тверджень позивача про неотримання від податкового органу копій документів, суд зазначає, що 29.03.2023 ГУ ДПС у Волинській області на юридичну адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А кв. 303) було направлено повідомлення №78 від 28.03.2023 та Наказ №570-п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запит про надання документів до документальної позапланової невиїзної перевірки №4035/6/03-20-07-02-06а, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезгаданий рекомендований лист було повернуто, з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання» - 01.05.2023.

Суд першої інстанції наголосив, що податковим законодавством чітко визначено порядок та процедуру їх проведення перевірок, зібрання та дослідження контролюючим органом необхідних даних та оформлення результатів перевірки.

Як слідує із декларації з ПДВ за лютий 2023 року, в рядку 19 та в рядку 21 декларації позивачем зазначено суму від`ємного значення в розмірі 3058512,00 грн. Актом перевірки встановлено, що на формування вказаного показника, серед іншого, вплинула сума від`ємного значення з ПДВ, зазначена в рядку 16.1 декларації як значення рядка 21 декларації за січень 2023 року.

Таким чином, перевірка достовірності показника рядка 16.1 декларації за лютий 2023 року має проводитись через оцінку показників рядка 21 рядка декларації з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи з першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).

Зважаючи на те, що перевіркою встановлено, що вказаний показник наявний безперервно, для встановлення достовірності суми від`ємного значення ПДВ за лютий 2023 року контролюючий орган мав перевірити достовірність декларування підприємством показників як податкового кредиту, так і податкових зобов`язань за попередні звітні податкові періоди.

Докази того, що сума від`ємного значення ПДВ за січень 2023 року та попередні податкові періоди була предметом іншої документальної перевірки, у справі відсутні.

Вирішуючи дану справу, суд зазначає, що для здійснення об`єктивної, повної та точної перевірки в межах її предмету податковий орган правомірно здійснив перевірку сум від`ємного значення, задекларованого в попередніх періодах, з яких, зокрема, було сформовано показник за лютий 2023 року.

З урахуванням викладеного, доводи позивача про порушення податковим органом процедури проведення позапланової невиїзної документальної перевірки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

У той же час, з огляду на позицію контролюючого органу у даній справі, яка викладена в акті перевірки, у письмових заявах по суті справи, основним питанням у справі, пов`язаним з правомірністю винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, є питання ненадання товариством усіх документів на підтвердження декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1135159,00 грн.

Загальною підставою для винесення відповідачем оскаржуваного ППР стало ненадання позивачем витребовуваних документів на підтвердження декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1 135 159,00 грн, в результаті чого було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що на підтвердження реальності господарських операцій до позовної заяви було надано зокрема копії: зовнішньоекономічного контракту №002/PT-02 від 26.10.2021 укладеного між позивачем та DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LDA, копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, договорів купівлі-продажу, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, виписку за рахунком, платіжні інструкції (т.1, а.с.70-250, т.2 а.с.1-184), тобто копії первинних документів стосовно факту придбання та подальшої реалізації транспортних засобів у лютому 2023 року.

Господарські операції за вищевказаними договорами, зокрема, їх реальність, підтверджуються всіма необхідними первинними документами. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Водночас, слід ураховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Отже, враховуючи зазначене, позивач не позбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази безпосередньо до суду.

Податкові накладні ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» по господарських операціях зареєстровані в ЄРПН, що є обов`язковою умовою включення сум ПДВ по цих накладних до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність спірних господарських операцій позивача, у зв`язку з чим правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Волинській області від 07.07.2023 №0088100701.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.03.2023 ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2023 року із зазначенням в рядку 16 та 16.1 декларації від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в сумі 3 278 682,00 грн. значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (т.2, а.с.185-186).

Відповідно до доповідної записки №63/03-20-07-02-04 від 28.03.2023 та поданням позивачем податкової декларації за лютий 2023 року із від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн., ГУ ДПС у Волинській області винесено наказ №570- п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» (т.3, а.с.54-55).

Вищевказаний наказ, а також запит про надання документів до перевірки №4035/6/03-20-07-02-06, було направлено на юридичну адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН»: 43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А кв. 303 засобами поштового зв`язку, у відповідності до ст. 42 Податкового кодексу України, проте як слідує з матеріалів справи вищевказані документи товариством не отримано та повернуті з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (т.3, а.с.51-52).

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023 (т.3, а.с.67-72).

Як зазначено у висновках вищевказаного акта, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено, зокрема порушення платником податків: п.44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 4 193 671 грн., що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 3 058 512 грн., та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 1 135 159 грн.

На підставі висновку акту перевірки №7866/07-01/44430555 від 15.05.2023 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0088100701 від 07.07.2023 (т.1, а.с.68-69, т.3, а.с.63зворот-64).

ТОВ «ЛОГІТРЕЙН», не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернулося з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перед розглядом апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за доцільне з`ясувати питання своєчасності звернення до суду з цим позовом, оскільки апелянт зауважує про неповажність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач стверджує про те, що відповідачем на адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» - м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а, було направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0088100701 від 07.07.2023 рекомендованим листом про вручення поштового відправлення та таке вручено 13.07.2023, а отже кінцевий строк звернення до суду із цим позовом завершується 13.01.2024. Оскільки позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом лише 30.01.2024 та не наведено поважних причин його пропуску, тому позов слід залишити без розгляду.

Своєю чергою, колегією суддів з`ясовано, що на стадії відкриття провадження судом першої інстанції поновлено пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом відповідно до ухвали від 14.02.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі (т.2, а.с.193), з підстав та мотивів, наведених позивачем у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом суду від 19.02.2024 (т.1, а.с.26-31) та, надалі, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до ухвали від 01.04.2024.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач покликався на те, що 15.12.2023 після ознайомлення з матеріалами судової справи №140/35340/23 за позовом ГУ ДПС у Волинській області до ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» про стягнення податкового боргу, директор товариства дізнався про оскаржене у цій справі податкове повідомлення-рішення від 07.07.2023. Засобами поштового зв`язку позивач не отримував від відповідача жодних документів, згоди чи повідомлень про надсилання документів електронним зв`язком до податкового органу не було подано. Зазначено, що матеріали справи №140/35340/23 не містили даних про вручення товариству будь-якої кореспонденції від відповідача.

У матеріалах вказаної вище справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу №0600031655975, однак останнє не містить прізвища одержувача, а підпис на ньому не відповідає підпису директора ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» ОСОБА_1 , що викликає об`єктивні сумніви в його врученні саме уповноваженій особі.

Позивач наголошував, що на поштову адресу позивача це податкове повідомлення-рішення від 07.07.2023 не надходило, у приміщенні об`єкта поштового зв`язку уповноваженій особі товариства (директору) не вручалося, довіреностей на отримання поштової кореспонденції третім особам у поштовому відділенні товариство не видавало.

Допущення помилок працівниками пошти можна пояснити й тим, що матеріали справи №140/35340/23 містять ще одне повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу №0600043602052, яке містить закреслення про його отримання представником за довіреністю ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» 14.09.2023, однак з конверту до цього листа вбачається, що таке 07.10.2023 повернуте з відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Товариство просило визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки про оскаржене податкове повідомлення-рішення дізналося лише 15.12.2023.

Колегія суддів у контексті викладеного зазначає таке.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 123 КАС України, а також згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

Так, 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».

Таким чином, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, безпосередньо стосується застосування п. 56.19 ст. 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні п.п. 56.18 ст. 56 і 102.1 ст. 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Отже, з урахуванням зміни судової практики, платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що строк оскарження податкового повідомлення-рішення з урахуванням приписів пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України становить 1095 днів не ґрунтується на нормах чинного законодавства та спростовується усталеною судовою практикою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №440/3740/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Своєю чергою, відповідно до приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 ст. 123 КАС України вказано, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів зауважує, що шестимісячний строк звернення до суду з 13.07.2024 завершується 13.01.2024.

При цьому позивач звернувся до суду 30.01.2024, що підтверджується відміткою на позовній заяві.

Оглянувши рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600031655975, з`ясовано, що на такому дійсно проставлено відмітку про одержання 13.07.2023, з проставленням підпису, який однак не містить розшифрування прізвища, імені та по батькові відповідної особи.

Своєю чергою, факт звернення до суду з цією позовною заявою саме після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №140/35340/23 у грудні 2023 року не спростовано.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не допущено тривалого зволікання з зверненням до суду з цим позовом, як у межах шестимісячного строку з 13.07.2023, так і з грудня 2023 року. Тобто, відповідний строк звернення до суду пропущено не істотно.

Колегія суддів у контексті викладеного також наголошує, що позивачем не оспорюється факт дотримання ГУ ДПС у Волинській області вимог п. 42.2. ст. 42 ПК України.

Колегія суддів також не надає оцінки діям працівників відділення поштового зв`язку, оскільки така не охоплюється повноваженнями суду в межах цієї справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.

Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

В рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, відмова у поновленні строку звернення до суду можлива лише у виняткових випадках та коли особа не скористалася своїм правом на звернення до суду з причин, що є очевидно неповажними. Інакше це не відповідатиме основну завданню адміністративного судочинства, передбаченому у ч. 1 ст. 2 КАС Україна, та порушуватиме право особи на доступ до правосуддя.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, поновленням такого та відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач вважає, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки в тому числі й у строк визначений абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, у контролюючого органу були підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Підпункт 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

За змістом п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, зокрема документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За змістом п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Судова палата з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.

Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Отже, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Так, за правилами абзацу 1 п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п.79.1 ст.79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Проте, незважаючи на проголошену п. 79.3 ст. 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.

Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

У межах цієї справи підставою для проведення перевірки слугували положення підпункту 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у пп. 78.1.8 ст. 78 ПК України проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

20.03.2023 ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2023 року із зазначенням в рядку 16 та 16.1 декларації від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в сумі 3 278 682,00 грн. значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (т.2, а.с.185-186).

Відтак відповідно до доповідної записки №63/03-20-07-02-04 від 28.03.2023, у зв`язку із отриманням листа від Державної податкової служби України №812/8 від 16.03.2023 та поданням позивачем податкової декларації за лютий 2023 року із від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн., ГУ ДПС у Волинській області винесено наказ №570-п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛОГІТРЕЙН».

За змістом наказу від 28.03.2023 №570-П, підставою проведення перевірки є пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 п. 200.1 ст.200 ПК України, перевірка призначена у зв`язку з поданням ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» податкової декларації за лютий 2023 року з від`ємним значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, норми цих підпунктів є нормативними підставами для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

29.03.2023 ГУ ДПС у Волинській області на юридичну адресу ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А кв. 303) було направлено повідомлення №78 від 28.03.2023 та Наказ №570-п від 28.03.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запит про надання документів до документальної позапланової невиїзної перевірки №4035/6/03-20-07-02-06а, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезгаданий рекомендований лист було повернуто, з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання» - 01.05.2023.

Згідно з нормою п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Оскільки відповідні документи скеровано позивачу на його податкову адресу, такі, з врахуванням приписів ст. 42 ПК України, вважаються врученими та контролюючий орган мав право розпочати відповідну перевірку.

29.03.2023 ГУ ДПС у Волинській області сформувало лист №4035/6/03-20-07-02-06, відповідно до якого, серед іншого, вказало, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки перевірка достовірності рядка 16.1 декларації за лютий 2023 року має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою). Перший звітний неохоплений документальною перевіркою період, у якому ТОВ «Логітрейн» задекларувало від`ємне значення був січень 2022 року. Починаючи із цього періоду такий показник наявний безперервно по лютий 2023 року включно.

На підставі п.п.20.1.6 п. 20.1 ст.20, п. 85.2 ст. 85 ПК України просило надати документи.

Листом від 05.05.2023 за №7489/6/03-20-07-01-06 ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача про те, що посадовими особами ТОВ «Логітрейн» станом на 05.05.2023 не надано до контролюючого органу жодних первинних та бухгалтерських документів за період з січня 2022 року по лютий 2023 року.

У зв`язку з викладеним, ГУ ДПС у Волинській області складено акти про ненадання документів від 02.05.2023 №1158/07-01/44430555, від 03.05.2023 №1196/0-01/44430555, від 04.05.2023 №1241/07-01/44430555, від 05.05.2023 №1288/07-01/44430555, від 08.05.2023 №1318/07-01/44430555.

Вказані акти скеровано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак такий повернувся відповідачу із відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, відповідачем дотримано законодавчих умов та підстав для проведення відповідної перевірки.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За правилами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Як достеменно встановив суд першої інстанції підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало ненадання позивачем витребовуваних документів на підтвердження декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1135159,00 грн, внаслідок чого виявлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що податкові накладні ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» по відповідних господарських операціях зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов`язковою умовою включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємому періоді. Доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

У акті перевірки від 15.05.2023 у п. 2.11 зафіксовано, що під час перевірки використовувалися дані інформаційно-аналітичних систем державної податкової служби: ІТС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних, Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності».

При цьому у висновках акта перевірки стверджено, що наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена платником податків та результати її опрацювання є відповідно до п.п.19-1.1.46 п. 19-1.1 ст. 19, п. 74.3 ст. 74 і п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК є підставою для зазначених у акті перевірки висновків.

Колегія суддів зауважує, що покликання на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, є безпідставним, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Слід зазначити, що збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС «Податковий блок» колегія суддів не вважає достатнім доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Своєю чергою, зі змісту акта перевірки неможливо встановити, яка саме інформація та які безпосередньо відомості з інформаційних систем стали підставою для висновків про неправомірне визначення податкового кредиту у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 4193671,00 грн, що призвело до завищення показників р. 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 на суму 3058512 та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року «Позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму 1135159,00 грн., за умови наявності зареєстрованих усіх податкових накладних за відповідний період в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивач долучив первинні документи на підтвердження господарських операцій, внаслідок яких задекларовано суми від`ємного значення 3058512,00 грн: зовнішньоекономічного контракту №002/PT-02 від 26.10.2021 укладеного між позивачем та DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LDA, копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, договорів купівлі-продажу, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, виписку за рахунком, платіжні інструкції (т.1, а.с.70-250, т.2 а.с.1-184), тобто копії первинних документів стосовно факту придбання та подальшої реалізації транспортних засобів у лютому 2023 року.

Реальність відповідних господарських операцій відповідачем за представленими документами не спростовано.

У постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наданими до суду доказами правомірність відображення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1135159,00 грн в бухгалтерському обліку.

В той же час, доказів надання саме до перевірки відповідних документів на підтвердження вищевказаного списання матеріали справи не містять.

Вказані обставини, хоча і не змінюють праву природу відображення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1135159,00 грн в бухгалтерському обліку, в той же час є свідченням того, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088100701 в частині завищення ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» податкового кредиту в сумі 4193671 грн за лютий 2023 року, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації на 3058512 грн та заниження рядка 18 Декларації на суму 1135159 грн. у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1248674,90 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 113516,00 грн. Дані обставини податковому органу не були відомі.

Доцільно зауважити, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними (аналогічний висновок сформований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 по справі No814/3617/14).

Водночас, за встановлених судом обставин, наявність передбачених законом документів, які підтверджують правомірності відображення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1135159,00 грн в бухгалтерському обліку нівелює висновки податкового органу про завищення ТОВ «ЛОГІТРЕЙН» податкового кредиту в сумі 4193671 грн за лютий 2023 року, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації на 3058512 грн та заниження рядка 18 Декларації на суму 1135159 грн. у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1248674,90 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 113516,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2023 №0088100701.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Щодо доводів про відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі на момент подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів зауважує, що станом відкриття провадження у цій справі в КП «ДСС» міститься відмітка про реєстрацію позивача та наявність Електронного кабінету.

Згідно з відомостями Електронного Суду позивач зареєстрував Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 08.05.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №140/1146/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк