Постанова

від 04.09.2024 по справі 260/3829/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3829/24 пров. № А/857/17028/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду (головуючий суддя Луцович М.М., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в якому просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.10 2022 по 01.08.2024 в сумі 666276,70 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративну справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що суд при прийнятті ухвали порушив норми процесуального і матеріального права, тому просить таку скасувати.

В апеляційній скарзі зазначає, що в розумінні ст. 235 КЗпП України вбачається, що саме органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Крім того зазначає, що суд не взяв до уваги, шо саме Закарпатський окружний адміністративний суд був тим органом, який розглядав трудовий спір про поновлення на посаді. Також суд не взяв до уваги ту обставину, що він працював на посаді начальника Управління Держрибагентства у Закарпатській області і проживає в місті Ужгород, що в свою чергу підтверджується довідкою ТОВ «Управління житлом» № 296 від 16.05.2022.

Відтак вважає, що суд приймаючи ухвалу про передачу справи органу який не розглядав його трудовий спір про поновлення на роботі, позбавляє його права на судовий розгляд, та захист своїх прав у суді від протиправних дій роботодавця, який досі не виконує рішення суду Держави Україна.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Апеляційним судом встановлено, що зі змісту позову відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, із зареєстрованим місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Позивач фізична особа ОСОБА_1 , у позовній заяві зазначає місце свого проживання: АДРЕСА_2 , та місце тимчасового перебування: АДРЕСА_3 .

Повертаючи позовну заяву позивачеві суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 25 КАС України, дана справа не підсудна Закарпатському окружному адміністративному суду, та її розгляд повинен здійснюватися Київським окружним адміністративним судом.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підсудність справ за вибором позивача.

Згідно частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З аналізу наведеної норми вбачається, що у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи встановлена альтернативна підсудність за вибором позивача.

Альтернативна підсудність полягає у виборі позивачем суду, до якого він може звернутися за його зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) або за місцезнаходженням відповідача.

Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, стаття 171, визначає порядок дій судді після одержання позовної заяви.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Частиною четвертою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу (частина п`ята статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні дані щодо звернення суду до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Відповідно до частини сьомої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми вказує на чітку послідовність дій суду, зокрема, здійснення належної перевірки місця проживання (перебування, знаходження) особи, перш ніж передати справу на розгляд іншого адміністративного суду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суддя при одержанні позову ОСОБА_1 , встановивши, що підсудність справи є альтернативна і позивач мав право вибору подавати позов за своїм місцем проживання чи місцезнаходження відповідача, вимоги ст. 171 КАС України не виконав, зокрема не звернувшись до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 використав лише з дані Єдиного державного демографічного реєстру.

Апеляційний суд наголошує, що статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений порядок встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи, зокрема, шляхом звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Крім того, на підтвердження свого місця проживання позивачем надано суду довідку ТОВ «Управління житлом» № 296 від 16.05.2022, згідно якої ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом з сім`єю згідно акту від 16.05.2022: дружина ОСОБА_2 , 1981; син ОСОБА_3 , 2007; донька ОСОБА_4 , 2008.

Слід також зазначити, що Закарпатський окружний адміністративний суд розглядав справу №260/7974/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, Закарпатська обласна державна адміністрація про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За результатами розгляду справи №260/7974/21 Закарпатський окружний адміністративний суд 13 жовтня 2022 року постановив рішення, яким (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024) позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45 а, код ЄДРПОУ 37472282), Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 8, код ЄДРПОУ 40868514), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України (м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24), Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 00022496) про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 08 грудня 2021 року № 127-ТО. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області з 10 грудня 2021 року. Стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, буд. 8, код ЄДРПОУ 40868514) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2021 року по 13 жовтня 2022 року в розмірі 304786,15 грн. (триста чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень п`ятнадцять копійок). Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяці в розмірі 29770,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят гривень 00 коп.) допустив до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на дотримання права особи на доступ до суду.

Питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, не здійснивши належної перевірки місця проживання позивача, прийшов до передчасного висновку про передачу справи за підсудністю до іншого суду.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що імперативною вимогою ч. 1 ст. 30 КАС України передбачено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду слід скасувати, бо така винесена з порушенням норм процесуального права, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду у справі № 260/3829/24 скасувати, справу направити на продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. Б. Заверуха О. М. Гінда