Постанова

від 03.09.2024 по справі 367/2974/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 367/2974/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11033/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Кирилюк Г.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області 20 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кухленко Д.С., по справі за позовом у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Парком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , на обґрунтування якого зазначив, що 29 жовтня 2016 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Парком» (далі - ОСББ «Парком») було прийнято рішення про затвердження щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 01.10.2016 року з урахуванням 10 грн./доба за одне машиномісце. Зазначене рішення оформлено протоколом загальних зборів ОСББ «Парком» № 53 п. 2.5. від 29 жовтня 2016 року.

Відповідач не сплачував за паркування свого автомобіля, але продовжував паркувати свій автомобіль на прибудинковій території будинку у нічний час.

На підставі рішення загальних зборів ОСББ «Парком» від 16 грудня 2018 року, яке оформлене протоколом № 61 було прийнято рішення про збільшення щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 01 січня 2019 року з урахуванням 15 грн./доба за одне машиномісце, що підтверджується копією рішення загальних зборів ОСББ «Парком» від 16 грудня 2018 року, яке оформлене протоколом № 61.

Відповідач відмову у сплаті щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів, в тому числі і за рахунок паркування автомобілів співвласників, обґрунтовував тим, що рішення загальних зборів ОСББ «Парком» від 29 жовтня 2016 року, яке оформлене протоколом № 53 п. 2.5 є незаконним і тому звернувся з його оскарженням до Господарського суду Київської області.

24 листопада 2021 року Господарським судом Київської області винесено рішення про відмову відповідачеві у задоволені його позову щодо визнання протиправним пункту 2.5. рішення загальних зборів від 29.10.2016 року № 53, яке було оформлено протоколом загальних зборів ОСББ «Парком» № 53 від 29.10.2016 року. Зазначене рішення суду першої інстанції вступило в законну силу 22.02.2022 року на підставі ухали Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до цих судових рішень визнано право ОСББ «Парком» вирішувати на загальних зборах порядок формування фонду ОСББ для оплати послуг консьєржів та за рахунок осіб, що здійснюють паркування автомобілів на території розташування будинків.

З 01 березня 2022 року ОСББ «Парком» перестало стягувати із співвласників грошові кошти за паркування автомобілів по теперішній час.

Таким чином, відповідач має заборгованість по сплаті щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів в тому числі і за рахунок паркування у нічний час автомобілів співвласників в межах прибудинкової території в розмірі 25 417 грн.

Зважаючи на вищевказане, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Парком» заборгованість по сплаті щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів в тому числі і за рахунок паркування автомобілів співввласників в межах прибудинкової території в розмірі 25 417 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн. (а.с. 1-4).

13 червня 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 має форму управління - ОСББ. ОСББ «Парком» 29 жовтня 2016 року на загальних зборах було прийнято рішення про затвердження щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 01.10.2016 року з урахуванням 10 грн./доба за одне машиномісце. Зазначене рішення оформлено протоколом загальних зборів ОСББ «Парком» №53 п. 2.5 від 29 жовтня 2016 року (надалі - Протокол). Також зазначив, що не погодившись з даним пунктом протоколом, подав позов до Ірпінського міського суду Київської області, та пізніше до Господарського суду Київської області про визнання протиправним та скасування пункту 2.5 рішення загальних зборів затвердженого протоколом від 29.10.2016 № 53. Однак, в позові було відмовлено. Вважав, що позивач незаконно нараховував оплату за послуги консьєржів та по програмі «Стоянка», оскільки Протоколом було вирішено питання про оплату на утримання служби консьєржів та вирішено здійснювати її за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 01.10.2016 року з урахуванням 10 грн./доба за одне машиномісце. Однак, в порушення Протоколу позивач нараховував окрему плату за послуги консьєржів в розмірі 65 грн. щомісяця та за стоянку автомобілів 10 грн./доба, тобто позивач нараховував оплату в подвійному розмірі.

Так відповідно до наданого позивачем протоколу загальних зборів ОСББ «Парком» № 53 29 жовтня 2016 року, на загальних зборах було прийнято рішення про затвердження місячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 01.10.2016 року з урахуванням 10 грн./доба за одне машино-місце. Єдиним доказом, на який позивач посилається, щодо нібито наявної заборгованості відповідача перед позивачем є розрахунок заборгованості. Проте, позивачем не було надано підтверджуючих документів про прийняття на посаду консьєржа особи із зазначенням її анкетних даних, графіку роботи та/або змін, нарахованої та виплаченої заробітної плати, що, в свою чергу, ставить під сумнів, чи взагалі така служба була створена та чи були прийняті на дані посади консьєржі. Крім того, позивачем не було надано розрахунок надходжень та витрат на оплату щодо утримання консьєржів, що також ставить під сумнів наданий розрахунок заборгованості.

Більш того, 26.09.2017 року відповідач звертався до Головного управління Держпраці у Київській області, щодо можливого порушення законодавства про працю адміністрацією ОСББ «Парком». Так, згідно до відповіді Головного управління Держпраці у Київській області від 04.10.2017 року за вих. № 4/4.3-3-4710-4902, зазначено, що згідно пояснень за підписом голови правління ОСББ «Парком» ОСОБА_3 від 03.09.2017 року, вказано, що всю діяльність ОСББ здійснюється особисто ОСОБА_2 та що на ОСББ ніколи не було та не має найманих працівників. Проте, позивач звертаючись до суду, дані факти від суду приховав та намагається стягнути заборгованість по виплаті оплати праці консьєржів, які не приймалися на працю.

Звертав увагу, що позивачем також не надано журнал реєстрації в`їзду та виїзду автомобілів з території ОСББ «Парком», в зв`язку з чим неможливо перевірити, чи правильно зроблено нарахування за паркування автомобіля відповідачем на прибудинковій території будинку в нічний час, що також ставить під сумнів наданий розрахунок заборгованості. Крім того, позивачем не обґрунтовано та не надано підтверджуючих документів щодо нарахування в розрахунку заборгованості за послугу з відеоспостереження, оскільки загальними зборами ОСББ «Парком» дане питання не вирішувалось та на голосування не виносилось, а отже і нарахування за даний вид послуги з боку позивача є незаконним, необґрунтованим та не підтвердженим. Більш того, в наданому позивачем розрахунку заборгованості, починаючи із січня 2019 року до розрахунку включено послугу, як використання місць загального користування, що за послуга, та ким вона надається відповідачу не відомо, до матеріалів справи також не надано документу загальних зборів, яким би було прийнято рішення про надання даної послуги ОСББ. В матеріалах відсутні будь які інші докази, які б свідчили про факт наявності заборгованості.

Також вказував, що відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем сума заборгованості виникла за період з жовтня 2016 по квітень 2022 та частково сплачувалась відповідачем тільки за утримання будинку, опалення, воду і водовідведення, а отже переривання строку позовної давності не було. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду лише 03.05.2023 року, то відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що значна частина заборгованості знаходиться поза межами 3-річного строку позовної давності. Відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги за період з жовтня 2016 року по травень 2020 року знаходяться поза межами 3-річного строку позовної давності, а тому не можуть розглядатися судом в силу закону.

Просив суд застосувати строки позовної давності щодо нарахованої заборгованості за період з жовтня 2016 року по травень 2020 року та у задоволенні позову ОСББ «Парком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі (а.с. 36-42).

03 жовтня 2023 року від Голови правління ОСББ «Парком» ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач своїми заявами про відсутність служби консьєржів намагається замість вирішення питання про сплату заборгованості ставити нові вимоги про незаконність рішення ОСББ «Парком» від 29.19.2016 року № 53, що є неприпустимим в цивільному процесі, оскільки це питання повинно вирішуватись в порядку господарського судочинства. Лист Головного управління Держпраці у Київській області та пояснення ОСОБА_3 датовані 2017 роком, тому у відповідача були в наявності усі можливості надати обґрунтування незаконності рішення ОСББ «Парком», в тому числі з підстав нібито відсутності служби консьєржів. Однак, під час слухання справи відповідач не заперечував того факту, що паркував свій автомобіль у нічний час на прибудинковій території, не заперечував факту існування консьєржів, але вважав, що платити за це не зобов`язаний. Більш того, відповідач навіть у своїх запереченнях фактично вказував, що паркував свій автомобіль у нічний час на прибудинковій території, однак не повинен сплачувати за це грошові кошти, оскільки, на його думку, відсутні докази.

Крім того, відповідач вказував, що утримання служби консьєржів 65 гривень в місяць та стягнення додатково ще 10 гривень за добу за паркування автомобілю, це є оплата за службу консьєржів в подвійному розмірі. Позивач зазначає, що всі мешканці будинку сплачували грошові кошти на утримання консьєржів, але мешканці, які паркували свої автомобілі в нічний час на прибудинковій території, сплачували додаткові кошти на підставі рішення загальних зборів. Законність такого рішення встановлена судовим рішенням Господарського суду Київської області, копія якого надана разом із позовною заявою. Крім того, позивач вважає, що заяви відповідача з приводу того, що позов не підлягає задоволенню з підстав ненадання суду доказів кількості та якості наданих послуг щодо утримання консьєржів не впливає на необхідність сплати за паркування автомобілю в нічний час, оскільки за період з 2016 по 2022 рік у відповідача була можливість звернутись до загальних зборів ОСББ «Парком», де висловити свої претензії з приводу діяльності консьєржів. В нічний час ворота прибудинкової території зачинялись на замок, консьєрж залишався в нічний час на місці, здійснював збереження автотранспорту за допомогою відеонагляду в тому числі. Також, консьєржі слідкували за вивозом сміття, здійснювали утрамбовку сміття, відкривали мешканцям будинку ворота, слідкували за порядком на прибудинковій території. Будь яких претензій відповідача з цього приводу не надходило.

Вказував, що журнал в`їзду та виїзду транспортних засобів на прибудинкову території відсутній у зв`язку з тим, що такий документ не передбачений, оскільки плата за паркування здійснювалась тільки у нічний час. У денний час автомобілі знаходились на прибудинковій території безоплатно. Облік автомобілів які залишались на зачиненій прибудинковій території вівся, що підтверджено розрахунком, який надано до позовної заяви. За розрахунком вбачається, що сума залежала від кількості днів паркування автомобілів. Зазначав, що у ОСББ «Парком» існує тільки один рахунок і всі грошові кошти, які надходять з мешканців будинку за користування послугами зараховуються на один рахунок.

Також вважав, що посилання відповідача з приводу необхідності застосування строків позовної давності за період з квітня 2016 по травень 2019 року не підлягають застосуванню з тих підстав, що ним здійснювалась сплата за надані комунальні послуги, однак не у повному обсязі, про визнання ним заборгованості у розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України, що є підставою переривання строку позовної давності (а.с. 62-64).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2024 року позовні вимоги ОСББ «Парком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Парком» заборгованість по сплаті щомісячних обов`язкових внесків в розмірі 9 060,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення вказаних коштів за період з 01.10.2016 року по 03.05.2020 року - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 сплачений судовий збір на користь ОСББ «Парком» в розмірі 956,72 грн. (а.с. 79-86).

Не погодившись з рішенням суду, 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 87-92, 111-116).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним зв`язуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи.

Вказував, що судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 24 листопада 2021 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСББ «Парком» про визнання протиправним та скасування пункту 2.5. рішення загальних зборів затвердженого протоколом від 29.10.2016 № 53. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 року у справі № 911/2655/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 року залишено без змін. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу, що вищевказане судове рішення відповідачем оскаржувалося не із приводу самих рішень, які були прийняті на загальних зборах співмешканців ОСББ «Парком», а оспорювалася процедура його прийняття та взагалі законність проведення вищевказаних загальних зборів.

Звертав увагу, що єдиним доказом, на який посилається позивач щодо наявної заборгованості є розрахунок заборгованості. Інших доказів, які б надавали підтвердження фактів надання послуг зі сторони позивача в матеріалах справи відсутні. Відтак, є незрозумілим на підставі яких належних доказів, суд першої інстанції ухвалив судове рішення, оскільки відповідно до положень ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зазначав, що судом проігноровано той факт, що позивач у своєму позові та в своїх поясненнях вказував, що 01 березня 2022 року ОСББ «Парком» перестали стягувати із співвласників грошові кошти за паркування автомобілів по теперішній час. Відтак, незрозуміло, яким чином суд ухвалив рішення про стягнення заборгованості за період часу із 04 травня 2020 року по 30 квітня 2022 року, тобто за той період, коли позивач вже припинив надавати послуги та стягувати за них кошти. Посилався на те, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні рішення доводів відповідача та не надано жодної оцінки поданим відповідачем доказам (а.с. 87-92, 111-116).

20 червня 2024 року до суду надійшов відзив від імені голови правління ОСББ «Парком» ОСОБА_4, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Проте, оскільки вказаний відзив головою правління ОСББ «Парком» ОСОБА_4 не підписаний (власноруч або із застосуванням кваліфікованого електронного підпису), а тому вказаний відзив колегія суддів залишила без розгляду (а.с. 124-126).

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області 20 березня 2024 року розглядається апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів законодавства.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є здійснення оплати за надані йому послуги.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що управління житловим комплексом забезпечує балансоутримувач.

Згідно ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору.

Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов`язковим і не залежить від членства в об`єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Право на звернення до суду виникає у об`єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.

За умовами ч. 4-7 ст.22 вказаного Закону самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Особа, яка є власником приміщення у житловому комплексі, в якому створено ОСБ зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджень виплат на управління, утримання та збереження будинку така сума підлягає стягненню. Вказані обставини викладені у постанові Верховного суду України від 27.01.2016 за №3-1028гс15, яка у відповідності до вимог ст..263 ЦПК України може бути застосована судом.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 вказаного Закону визначено, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Вказані обставини вказують на те, що особа-власник приміщення в ОСББ зобов`язана здійснювати поточні платежі на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в ОСББ, а тому такі суми витрат підлягають стягненню.

За умовами ч. 3 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Крім того, вимогами ст. 322 ЦК України визначено, що тягар утримання майна покладається на власника, а саме: власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Одним із обов`язків споживача є здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч.3 ст.20 Закону). Також, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору та забезпечення допуску представника виконавця\виробника до приміщення для проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 21 лютого 2007 року номер запису 13571020000001878 було зареєстровано юридичну особу ОСББ «Парком» за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 34780047.

Відповідач ОСОБА_1 є власником житлового приміщення квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 2.5 Протоколу № 53 Загальних зборів співвласників об`єднання багатоквартирного будинку «Парком», АДРЕСА_2 від 29 жовтня 2016 р., Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Парком» 29 жовтня 2016 року було прийнято рішення про затвердження щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 1.10.2016 року з урахуванням 10 грн./доба за одне машино місце (а.с. 16-18).

На підставі протоколу № 61 загальних зборів ОСББ «Парком» від 16 грудня 2018 року, прийнято рішення про збільшення щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів за рахунок паркування автомобілів співвласників в межах прибудинкової території з 1 січня 2019 року з урахуванням 15 грн./доба за одне машино місце (а.с.19-20).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач з 2016 року не сплачував кошти за послуги консьєржів та за програму «Стоянка», посилаючись на необґрунтованість тарифів позивача та недійсність його рішень про їх затвердження.

Між тим, рішенням Господарського суду Київської області від 24 листопада 2021 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСББ «Парком» про визнання протиправним та скасування пункту 2.5 рішення загальних зборів затвердженого протоколом від 29.10.2016 № 53 (а.с. 7-9).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 у справі № 911/2655/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 у справі № 911/2655/21 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказані судові рішення у господарській справі повернуто без розгляду (а.с. 11-15).

Зокрема, за перевіреними судом розрахунками заборгованості позивача з наданих послуг за період з 01.10.2016 року по 30.04.2022 року, за адресою: АДРЕСА_4 у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість, за послуги консьєржів за період з 01.10.2016 по 01.09.2017 в розмірі - 585,00грн., за програму «Стоянка» за період 01.10.2016 по 01.11.2018 в розмірі - 6892,00 грн.; за відеоспостереження за період з 01.09.2017 по 01.05.2022 в розмірі 910,00 грн., за використання місць загального користування за 01.11.2018 по 01.05.2022 в розмірі - 17030,00 грн., а всього в сумі - 25 417,00 грн. (а.с. 21-28).

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач посилався на те, що відповідач не сплачував кошти за паркування свого автомобіля, проте продовжував паркувати свій автомобіль на прибудинковій території будинку у нічний час. Відмову у сплаті щомісячних обов`язкових внесків на утримання служби консьєржів, в тому числі і за рахунок паркування автомобілів співвласників, обґрунтовував тим, що рішення загальних зборів ОСББ «Парком» від 29 жовтня 2016 року, яке оформлене протоколом № 53 п. 2.5 є незаконним.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що позивачем не було надано підтверджуючих документів про прийняття на посаду консьєржа особи із зазначенням її анкетних даних, графіку роботи та/або змін, нарахованої та виплаченої заробітної плати, що в свою чергу, ставить під сумнів, чи взагалі така служба була створена та чи були прийняті на дані посади консьєржі. Крім того, позивачем не було надано розрахунок надходжень та витрат на оплату щодо утримання консьєржів, що також ставить під сумнів наданий розрахунок заборгованості. Також, позивачем не надано журнал реєстрації в`їзду та виїзду автомобілів з території ОСББ «Парком», в зв`язку з чим не можливо перевірити, чи правильно зроблено нарахування за паркування автомобіля відповідачем на прибудинковій території будинку в нічний час.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що від відповідача претензій чи скарг з приводу повноти, обсягу та якості наданих послуг, тарифів на адресу позивача не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву не заперечував факт паркування належного йому автомобіля на прибудинковій території (а.с. 36-42).

ОСОБА_1 не сплачував кошти за послуги консьєржів, за програмою «Стоянка», за послуги відеоспостереження території, за нічну стоянку та за використання місць загального користування, посилаючись на необґрунтованість тарифів позивача та недійсність його рішень про їх затвердження.

Проте, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним рішень загальних зборів ОСББ «Парком» та враховуючи, що позивачем не надано до суду свого розрахунку заборгованості із посиланням на прийнятні для нього тарифи та посиланням на нормативні акти їх обрахунку, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про незаконність нарахування позивачем заборгованості за надані послуги.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування заборгованості позивачем здійснювалося на підставі п. 2.5. рішення Загальних зборів, протокол № 53 від 29 жовтня 2016 року, законність якого апелянтом оскаржувалась у Господарському суді Київської області.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач зазначав, що припинив нарахування послуг за паркування автомобілів в нічний час з 01 березня 2022 року. Таким чином, судом першої інстанції було помилково зазначено 30 квітня 2022 року, як кінцеву дату періоду заборгованості.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 04 травня 2020 року по 29 лютого 2022 року заборгованість відповідача за надання позивачем послуг становить 9 150,00 грн., а відтак, вказана сума підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте, враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 9060,00 грн. заборгованості, апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 , позивач не оспорює визначений районним судом розмір стягнутої заборгованості, апеляційний не може погіршувати становище апелянта, а відтак, визначена судом першої інстанції сума заборгованості у розмірі 9 060,00 грн. залишається незмінною.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не міг посилатись на рішення господарських судів в якості підстав законності стягнення з нього відповідних сум, оскільки ним заявлявся позов не з приводу самих рішень загальних зборів ОСББ, а оспорювалась процедура його прийняття та взагалі законність проведення вищевказаних зборів, вищевказаних висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів їх визнала неспроможними і відхилила.

З огляду на положення частини 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області 20 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

Г.М. Кирилюк