Ухвала

від 26.08.2024 по справі 334/6504/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 26.08.2024

Справа № 334/6504/24

Провадження № 2-о/334/308/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Ісаков Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний навчальний заклад «Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей» про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2024 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний навчальний заклад «Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей» про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В період з 10 год. 30 хв. 15.08.024 по 5 год. 30 хв. 23.08.2024 суддя Ісаков Д.О. перебував у нарадчій кімнаті по іншій справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України враховуючи, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, так до заяви застосовуються вимоги, викладені у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Під час вивчення матеріалів указаної заяви судом встановлено її невідповідність вимогам цивільного процесуального законодавства з огляду на таке.

Згідно з частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 294 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначених норм права, а також роз`яснень, наданих судам у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» слідує, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

В своїй заяві ОСОБА_1 зазначає мету встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту належності їй свідоцтва НОМЕР_1 , виданого Запорізьким професійним кулінарним училищем 26.08.1981, вказуючи, що встановлення цього факту необхідне їй для зарахування періоду навчання у Запорізькому професійному кулінарному училищі до трудового стажу для призначення пенсії.

Заявник зазначила конкретну мету для встановлення факту, втім в заяві якості заінтересованої особи не зазначила організацію та/або установу в якій буде реалізовувати рішення про встановлення факту, оскільки встановлення такого факту можуть вплинути на їх права та обов`язки.

Суд звертає увагу позивача на необхідність усунути вказані недоліки.

За положеннями ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин заява підлягає залишенню без руху в порядку ст.185 ЦПК України, із наданням п`ятиденного строку для усунення вказаних недоліків з дня вручення ухвали.

Керуючись статтями: 175-177, 185, 258-261, 294, 318 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний навчальний заклад «Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей» про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Попередити заявника, що у випадку невиконання ухвали заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ісаков Д.О.