Рішення

від 27.08.2024 по справі 189/1176/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/1176/24

2/189/457/24

РІШЕННЯ

іменем України

27.08.2024 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,

учасники судового провадження:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представник третьої особи - Андрєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_3 , яким просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою та визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , 2020 р.н. з батьком - ОСОБА_2 .

Позов мотивований тим, що позивач, ОСОБА_2 , перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 з 10 жовтня 2020 року.

Від спільного проживання сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вважає причиною розпаду сім`ї взаємну неприязнь, яка згодом переросла в психологічну несумісність, а також різні погляди на життя та ведення особистого господарства.

Вважає, що примирення між ним та відповідачкою неможливе, оскільки спільне проживання та шлюбні відносини між сторонами припинено з листопада 2023 року, подружжя має різні погляди на життя та ведення особистого господарства.

Зазначає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання спільної дитини - ОСОБА_4 після розірвання шлюбу.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до органу опіки та отримав висновок про можливість проживання малолітньої дитини з батьком.

Ухвалою суду від 15.05.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного проживання, виходячи з того, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини виникли у сімейних відносинах та є взаємопов`язаними.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року підготовче судове засідання відкладене у зв`язку із неявкою відповідачки та відсутності доказів в матеріалах справи щодо належного повідомлення її про час, дату та місце судового засідання.

26.06.2024 року підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду у зв`язку з аварійними відключеннями світла та дією графіку відключень світла.

У підготовче судове засідання, призначене на 15-00 год. 23 липня 2024 року, з`явилися представник позивача ОСОБА_1 та представник третьої особи ОСОБА_5 .

Позивач та відповідачка у підготовче судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; 26.06.2024 року відповідачка ОСОБА_3 надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позов визнає у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.07.2024 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини та постановлено продовжити розгляд справи.

Цією ж ухвалою постановлено визнати обов`язковою участь в судовому засіданні позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 23.07.2024 року закрите підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року відкладений судовий розгляд у зв`язку з неявкою сторін; суд повторно визнав обов`язковою участь в судовому засіданні позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 з метою надання ними особисто пояснень по суті справи.

27.08.2024 року сторони повторно не з`явилися в судове засідання, отже суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , який позов підтримав та представника третьої особи ОСОБА_5 , яка поклалася на розсуд суду, постановив рішення по справі, виходячи з наявних матеріалів справи.

Суд, заслухавши учасників та дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

10 жовтня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що складений актовий запис № 116 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Васильківському, Межівському, Покровському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (копія свідоцтва про шлюб, а. с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження, а. с 5).

18.04.2024 року складений акт №19 про обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_1 (копія акту, а. с. 6).

У цьому акті, підписаному членами комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , зазначається, що комісія при перевірці на місці житлових умов установила, що власником цегляного будинку з частковим косметичним ремонтом площею 82 м. кв. є ОСОБА_2 , будинок складається з 3 жилих кімнат, кухні, ванної і прихожої, є газо-водо-електропостачання, опалення.

У будинку проживають ОСОБА_2 з донькою, які на момент візиту комісії вдома. Комісія встановила, що для дитини відведена та повністю умебльована окрема кімната, дитина забезпечена усім одягом та має багато іграшок; родина забезпечена продуктами харчування, в будинку чисто, умови проживання задовільні (а. с. 6).

24.04.2024 року складений акт №29 про обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_2 (копія, а. с. 7).

У цьому акті, підписаному членами комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , зазначається, що комісія при перевірці на місці житлових умов установила, що цегляний будинок, який складається із 5 кімнат, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , стан будинку задовільній, є газопостачання, наразі там проживає сім`я внутрішньопереміщених осіб з 14.09.2022 року (а. с. 7).

Під час обстеження будинку ОСОБА_3 зі слів жильців перебувала на роботі.

30.04.2024 року Покровською селищною радою затверджений висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Покровської селищної ради від 24.04.2024 року про можливість проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком (копія, а. с. 8).

Згідно цього висновку батько дитини, ОСОБА_2 , звернувся до Покровської селищної ради із заявою про надання висновку про доцільність встановлення проживання малолітньої доньки разом з ним, батьком.

Висновок обґрунтований тим, що були обстежені умови проживання батьків; встановлено, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом із батьком, в його будинку створені всі умови для комфортного проживання, дитина повністю матеріально забезпечена, дитина має з батьком емоційний контакт.

Також у висновку зазначається, що дитина відвідує заклад дошкільної освіти «Ясла-садок №3 «Теремок» в селищі Покровське, батько офіційно працює характеризується позитивно (а. с. 9).

Суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 112 СК України з метою встановлення наявності підстав для розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сімейні відносини між подружжям фактично припинені, подружжя проживає нарізно, сімейне життя не склалося і в подальшому сторони не бажають проживати разом; примирення між сторонами не можливе.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, укладеного позивачем та відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з батьком, суд дійшов наступного.

Частинами 6, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до вимог ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини. Першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, що визначено ч.1 ст.160 СК України. І тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, як визначено ч.1 ст.161 СК України.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене права чи цивільний інтерес.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Відсутність між сторонами відповідного спору, унеможливлює вирішення питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Судом встановлено, що фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини - ОСОБА_2 , яка, як вбачається з матеріалів справи, і так фактично з ним проживає, і від якого мати дитини, ОСОБА_3 , не вимагає зміни місця проживання дитини.

Це підтверджується, в тому числі, і висновком органу опіки, який не зазначає про наявність спору між батьками щодо місця проживання дитини, і пасивною позицією у процесі самої відповідачки, яка надала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала і не забажала надати суду особисті пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи, мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання про відібрання дитини у позивача, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідачка не заперечувала, що дитина фактично проживає з батьком та не заперечувала проти подальшого проживання дитини разом із батьком.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини між батьками виник спір щодо місця її проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 127/16211/23 за аналогічних правовідносин, у постанові від 10.07.2024 зазначив, що «фактично … спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача».

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання дитини, яка проживає разом із батьком, що свідчить про її згоду щодо місця проживання дитини і відсутність спору.

З врахуванням вищезазначеного, оскільки права позивача жодним чином не порушені, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з батьком задоволенню не підлягають.

У своїй позовній заяві позивач не ставить питання щодо відшкодування йому судових витрат, отже це питання судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 10.10.2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Васильківському, Межівському, Покровському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), під актовим записом №116.

У задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП -НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ - 41052631, місцезнаходження: с-ще Покровське, вул. Центральна, буд. 20, Синельниківський район, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення складено 05.09.2024 року.

Суддя: О.В. Чорна

27.08.2024