Постанова

від 04.09.2024 по справі 924/150/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Справа № 924/150/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 у справі №924/150/23 (суддя Танасюк О.Є.)

за заявою ОСОБА_1 , м. Волочиськ, Хмельницька область

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

за участю представників:

скаржника Ребрик А.М. (поза межами приміщення суду);

боржника - Півторак В.М. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2023 відкрито провадження у справі №924/150/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі №924/150/23 арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича.

07.04.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.06.2023 задоволено частково заяву Акціонерного товариства „УкрСиббанк" від 18.04.2023 за №27-1-01/436 про визнання грошових вимог до боржника. Визнано вимоги акціонерного товариства "УкрСиббанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 2202769,52 грн та 5368,00 грн (судовий збір). Відхилені грошові вимоги Акціонерного товариства „УкрСиббанк" до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 4432178,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 від 02.10.2023 про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі №924/150/23 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2023 скасовано, справу №924/150/23 передано для продовження розгляду.

16.01.2024 матеріали справи №924/150/23 повернуті до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 у справі №924/150/23 клопотання АТ „УкрСиббанк від 02.10.2023 вих.№27-3-03/б/н про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою від 02.05.2024, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що судом в порушення норм Кодексу України з процедур банкрутства не взято до уваги того факту, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відкрито в загальному порядку і з моменту звернення ОСОБА_1 до суду 07.02.2023 з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність по 02.05.2024 (дата відмови в закритті провадження у справі) у матеріалах справи відсутній план реструктуризації передбачений законодавством, обов`язок по складанню якого покладається на боржника, що в свою чергу є підставою для закриття провадження у справі.

Апелянт просить звернути увагу, що поданий план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства: у плані реструктуризації боргів боржника не відображена повна та достовірна інформація про майновий стан боржника, фактичні обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; відсутня інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; відсутня інформація щодо вимог кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів, що фактично свідчить, що мета процедури реструктуризації боргів боржника, передбачена Кодексом, не виконується, а тому є всі підстави для закриття провадження у справі.

Апелянт зазначає, що по теперішній час боржником не надано належного плану реструктуризації, який повинен відповідати ст.124 КУзПБ, про що Господарським судом Хмельницької області не згадується в оскаржуваній ухвалі.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 та закрити провадження по справі №924/150/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь AT «УкрСиббанк» судові витрати понесені за подачу апеляційної скарги.

20.05.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

03.06.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 у справі №924/150/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 13.08.2024 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 28.06.2024 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.08.2024 задоволено клопотання представника боржника ОСОБА_1 - Півторака В.М. та відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.08.2024 об 16:00 год.

У зв`язку з аварійним відключенням електроенергії, судове засідання, призначене на 26.08.2024 о 16:00 год. не відбулося.

Ухвалою від 28.08.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024 об 12:00 год.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.09.2024 представник Акціонерного товариства "УкрСиббанк" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 та закрити провадження по справі №924/150/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд відмовити Акціонерному товариству "УкрСиббанк" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 у справі №924/150/23 залишити без змін.

Арбітражний керуючий у судове засідання не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив.

Враховуючи, що суд належним чином повідомляв всіх учасників провадження у справі про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Представник АТ "УкрСиббанк" у клопотанні про закриття провадження від 02.10.2023 зазначав, що збори кредиторів так і не були призначені та не відбулися через ненадання арбітражним керуючим відповідних документів для можливості голосування та прийняття рішення на зборах. АТ "УкрСиббанк" зазначав, що неодноразово направляв арбітражному керуючому листа з проханням надати план реструктуризації; запити в установи, організації, реєструючі органи щодо майнового стану боржника та членів його сім`ї; звіт арбітражного керуючого про виконану роботу, оскільки банк як кредитор не володів інформацією для належної оцінки матеріального та фінансового стану боржника, а тому не міг віддавати свій голос на зборах кредиторів.

Колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Як визначено у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

За приписами Кодексу України з процедур банкрутства судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Згідно п.8 ч.5 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду

Частиною 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Як встановлено ч.3 ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом.

У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Частиною 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Як правильно відмічено судом першої інстанції, вказана вище норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

Зокрема, у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 було вказано, що до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч.1 ст.130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з п.2 ч.4 ст.122 КУзПБ, зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.11 ст.126 КУзПБ.

У постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 викладено правову позицію, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч.1 ст.130 КУзПБ).

Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Верховний Суд зауважив, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Отже, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 зазначила, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст.123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Відповідно до ч.11 ст.126 Кодексу України з процедур банкрутства якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, хоча Кодекс України з процедур банкрутства докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі №908/3839/21 наголосив на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

Неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, приписи частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.

Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №904/6042/20, від 17.01.2023 у справі №914/3085/21, від 08.12.2022 у справі №916/1941/21, від 21.09.2023 у справі №908/3839/21, у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 06.04.2023 та введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Ухвалою суду від 01.02.2024 продовжено строк процедури реструктуризації боргів боржника, введений ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2024 у справі №924/150/23.

Під час постановляння даної ухвали судом першої інстанції було враховано введення в Україні воєнного стану, а також те, що ОСОБА_1 призваний на військову службу, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 25.05.2023, виданим Управлінням персонального штабу військової частини № НОМЕР_2 .

З наявного у матеріалах справи звіту арбітражного керуючого про хід проведення процедури реструктуризації боргів боржника №42 від 08.09.2023, вбачається, що керуючим реструктуризацією повідомлено, що представник АТ „УкрСиббанк" у зв`язку з наявністю у банку різного роду фінансових програм для певної категорії боржників, під яку підпадає і ОСОБА_1 , запропонував часткове списання заборгованості, шляхом укладення договорів відступлення права вимоги через факторинг. Однак, через перебування боржника в зоні бойових дій зв`язок з ним утруднений, та відповіді не отримано.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було правильно враховано, що боржником відображено відомості про власні доходи, а запропоновані до сплати суми були визначені боржником виходячи з розміру реально отримуваних доходів. Доказів приховання доходів боржником матеріали справи не містять, як і не було подано таких кредитором.

Під час перевірки декларацій про майновий стан боржника, керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 у звіті про результати перевірки декларації (від 27.07.2023) встановлено не відповідність наданих фізичною особою ОСОБА_1 даних внесених до декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2022 роки, а саме - боржником не внесено інформацію про нерухоме майно власником якого був його батько в 2020, 2021, 2022 роках.

11.08.2023 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява боржника про виправлення декларації про майновий стан відповідно до якої було виправлено декларації та надано інформацію про майно боржника та членів сім`ї (в чому числі інформацію по померлому батьку).

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати недобросовісною поведінку боржника, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 прагне скористатись нормами Кодексу України з процедур банкрутства з метою уникнення відповідальності шляхом визнання його банкрутом.

Навпаки, боржник має на меті погашення кредиторської заборгованості АТ „УкрСиббанк" шляхом реструктуризації та прагне фінансового оздоровлення шляхом затвердження плану реструктуризації.

В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, слід звернути увагу, що ст.79 ГПК України викладено у новій редакції: поняття "Достатність доказів" змінено на "Вірогідність доказів", фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають сторони. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (правова позиція наведена в постанові ВС КГС від 11 вересня 2020 справа №910/16505/19).

Приймаючи до уваги відсутність доказів недобросовісної поведінки боржника та наявність ознак неплатоспроможності стану боржника, зважаючи, що ОСОБА_1 призваний на військову службу, з огляду на продовження строку процедури реструктуризації боргів боржника, з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання АТ „УкрСиббанк" від 02.10.2023 вих.№27-3-03/б/н про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 у справі №924/150/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024 у справі №924/150/23 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 05.09.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.