Постанова

від 26.08.2024 по справі 905/1152/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Харків Справа № 905/1152/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від позивача: Левченко Ю.В.- представник;

від відповідача 1: Макіян Г.М. представник;

від відповідача 4: Макіян Г.М. представник;

від інших учасників справи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум, м.Слов`янськ на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.07.2024 у справі № 905/1152/23

за позовом: Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро, м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум, м.Слов`янськ

до відповідача 2: ОСОБА_1 , cмт Ярова

до відповідача 3: ОСОБА_2 , смт Ярова

до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД, м.Слов`янськ

про стягнення 4965041,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.01.2024 по справі №905/1152/23 позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ (далі- Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Слов`янськ (далі- Відповідач 1) ОСОБА_1 , смт Ярова (далі Відповідач 2) ОСОБА_2 , смт Ярова (далі Відповідач 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД», м.Слов`янськ (далі Відповідач 4) про стягнення 4965041,05 грн задоволено частково, стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Позивача заборгованість з кредиту в розмірі 4000000,00 грн та заборгованість з процентів в розмірі 724712,29 грн, відшкодовано Позивачу за рахунок Відповідача 1 судовий збір в розмірі 70870,68 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотань відповідачів про відстрочення та розстрочення виконання рішення.

На виконання рішення господарським судом Донецької області 12.03.2024 видано відповідні накази.

До господарського суду Донецької області 17.07.2024 від Відповідачів 1 та 4 надійшли клопотання б/н від 17.07.2024 про відстрочення виконання рішення суду на один рік, зупинення проведення виконавчих дій на період відстрочення виконання рішення суду, про встановлення права Відповідачів з контролем з боку Позивача на витратні операції по банківським рахункам, що необхідні для ведення господарської діяльності.

Означені клопотання мотивовані наявністю форс-мажорних обставин, які полягають у окупації та ведення військових дій в населених пунктах, де здійснювалась господарська діяльність Відповідачів, знищення значної частини майна та посівів, сезонний характер роботи підприємства та здійснення Відповідачами заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед Позивачем, які полягають у засіванні полів для отримання прибутку та часткової оплати заборгованості.

Окрім того, заявники посилались на існування висновку суду апеляційної інстанції в іншій аналогічній господарській справі №905/1211/23 (з аналогічного спору між тими ж сторонами) щодо надання відстрочення виконання рішення Відповідачам, вважаючи факти, що покладені в основу такого висновку, преюдиційними в розумінні ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України для розгляду даних заяв.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.07.2024 в даній справі у задоволенні клопотань про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Оскаржувана ухвала мотивована існуванням боргу протягом тривалого часу, відсутністю в матеріалах справи належних доказів існування обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі, доказів на підтвердження можливості виконати судове рішення саме після закінчення періоду відстрочення.

Відповідач 1, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та відстрочити виконання рішення суду.

Зокрема, скаржник вважав, що суд першої інстанції при розгляді даного питання не врахував наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені відповідними сертифікатами ТПП, а також були встановлені рішенням суду в господарській справі №905/1211/23, що набрало законної сили та, на думку скаржника, можуть не доказуватися при розгляді даної справи, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, а саме:

-належність ТОВ «ГРАНУМ» та ТОВ «СК-ЛТД» до сільськогосподарських підприємств, які здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей та існують за рахунок отримання прибутку від врожаю;

-факт впливу військової агресії на можливість відповідачів здійснювати господарську діяльність;

-факти пошкодження або знищенні основних виробничих активів відповідачів, дії відповідачів, що спрямовані на відновлення платоспроможності та погашення наявної заборгованості за кредитом;

-неможливість здійснення евакуації майна внаслідок тимчасової окупації Красноріченської ОТГ, де знаходиться основна частина ТОВ «Гранум».

Також заявник зазначав про здійснення заходів щодо погашення наявної заборгованості перед Позивачем, зокрема:

-спрямування отриманих доходів підприємства у 2023 році на оплату боргу за кредитним договором, що спростовує твердження Позивача про ухилення від виконання зобов`язань;

-розмінування полів, здійснення посіву озимої пшениці та соняшника, тобто здійснення заходів, спрямованих на отримання прибутку, що надасть змогу сплатити борг.

Заявник зазначав, що оскільки ст. 331 ГПК України чітко визначає максимальний строк відстрочення в 1 рік від дати прийняття рішення суду, тому вказана обставина є очевидною, отже в заяві не вказувалось конкретної дати, до якої заявник просив відстрочити виконання рішення суду, а саме - до 04.01.2025 р.

Заявник вважав, що суд першої інстанції не врахував означені обставини, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 року відкрито апеляційне провадження заданою апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 26.08.24р. о 13:15.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач погоджувався з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення та зазначив, зокрема, наступне:

- рішення суду не виконується протягом тривалого часу, а саме понад 8 місяців;

- Відповідачі на підтвердження неможливості виконати рішення суду не надали виписок з поточних рахунків у банківських установах, податкових декларацій, фінансової звітності та інших документів, проте мають в наявності достатньо майна, кошти за продаж якого могли бути спрямовані на погашення заборгованості;

-заявниками не обґрунтовано та не надано беззаперечних доказів наявності обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі, а також доказів того, що після закінчення відстрочки, вони все ж таки зможуть добровільно виконати рішення суду;

- акт загибелі посівів соняшника № 1 від 20.02.2024 року, складений самою ж заінтересованою особою ТОВ «СК-ЛТД», яка може складати такі акти задля переслідування своїх ситуативних інтересів;

- факт проведення на території Донецької області бойових дій не може вважатись достатньою підставою для відстрочки виконання рішення у справі, зокрема і тому, що за інформацією самих Відповідачів, такі бойові дії не є перешкодою у веденні господарської діяльності, обробці землі, посів та вирощування культур;

-визначений Відповідачем 1 у листах №23/03 від 23.03.2023, №21/02 від 21.02.2023 графік погашення заборгованості виконаний не був і жодної оплати проведено не було.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача надав пояснення, аналогійні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Відповідачів 1,4 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справи обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положеннями ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, в обґрунтування поданої заяви, Відповідач 1 посилався на наступні обставини:

- ТОВ «Гранум» та ТОВ «СК-ЛТД» є сільськогосподарськими підприємствами, які здійснюють свою діяльність на території Донецької та Луганської областей;

- основна частина майна ТОВ «Гранум» знаходилася на території Луганської області в с. Бараниківка Красноріченської ОТГ, де й була матеріально-технічна база господарства, у звязку з тимчасової окупації Красноріченської ОТГ здійснити евакуацію майна не було можливості;

- частина майна ТОВ «Гранум» та все майно ТОВ «СК-ЛТД» знаходилося на територій Краматорського району в м. Лимані та м. Слов`янську, у другій половині березня 2022 року в м. Лимані почалися обстріли і більшість працівників підприємств евакуювалося з міста;

- на базі «Звірогосподарство», розташованій в лісовому масиві на відстані 5 км від м. Лиман, залишилася частина техніки, ПММ, добрива, ЗЗР, спеціальний склад- морозильник з хутровою сировиною тощо;

- базу в м. Слов`янську зайняли військові ще на початку квітня 2022 року, доступ до неї майже відсутній;

- усі нежитлові будівлі і споруди ТОВ «Гранум» та ТОВ «СК-ЛТД» або знищені, або зайняті військовими;

- отримання у 2023році від військової адміністрації дозволу для посіву соняшника та відповідне засівання полів, не дало очікуваного результату, оскільки весь врожай був знищений погодними умовами та птахами;

- виконання робіт для отримання врожаю озимої пшениці у 2025 році (збір врожаю в липні 2025 року, надасть змогу розрахуватись з заборгованістю.

В підтвердження наведених обставин заявниками надано:

- сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 13.09.2023 № 1400-23-3875, за змістом якого настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання зобов`язання ТОВ «Гранум» з повернення кредитних коштів у розмірі 18 986 630 грн у строк до 24.02.2023 та до 24.03.2023, отриманих згідно з умовами кредитного договору від 04.10.2021 № 041021-АЕ;

-платіжні інструкції про сплату заборгованості на користь Позивача, датовані квітнем 2023 року;

- акт обстеження посівів від 20.02.2024р;

- дані фінансової звітності станом на 31.12.2023 року, складені Відповідачем-1.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що звернення з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним Договором №041021-АЕ від 04.10.2021 відбулось 21.08.2023, перший термін погашення частини тіла кредиту згідно графіку настав 24.11.2022, а повне погашення зобов`язань за означеним Договором було обумовлене сторонами на 24.03.2023, відсотки позичальником не сплачувалися з квітня 2022 року, сума заборгованості за кредитом взагалі не повернута.

Доказів здійснення погашення відповідачами заборгованості за кредитом та відсотками матеріали справи не містять.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія зазначає, що Відповідачем ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поданої заяви, зокрема не надано доказів, які б свідчили про існування загрози банкрутства підприємства, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, крім того, не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках боржника, зокрема, банківських довідок про відсутність необхідної суми коштів.

Відповідач не надав жодних належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання ним рішення суду, а посилання на його складне фінансове становище не є доказом неможливості виконання судового рішення, таких доказів суду не надано.

Крім того, як заява про відстрочення виконання суду, так і апеляційна скарга містять взаємовиключні доводи щодо одночасної неможливості здійснення господарської діяльності та продовження її здійснення з метою подальшого отримання прибутку, за рахунок якого заявник хоче виконати судове рішення після перебігу відстрочення примусового виконання рішення суду.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що посилання на зміну фінансового становища заявника та ускладнення або неможливість здійснення господарської діяльності внаслідок військової агресії за змістом статті 331 ГПК України не є обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступає підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції , що наведені обставини не є виключними і стосуються всіх учасників господарських правовідносин, в тому числі і Позивача, який, через невиконання грошових зобов`язань Відповідачами, позбавлений можливості отримати назад грошові кошти, надані за Кредитним Договором, отримати проценти у якості винагороди за користування грошовими коштами, задля виконання зобов`язань перед контрагентами, працівниками, та вести господарську діяльність.

Твердження скаржника про часткову оплату суми заборгованості не підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що рішення суду першої інстанції прийнято 04.01.2024, однак останні оплати здійснені Відповідачем 1 у квітні 2023 року і протягом восьми місяців після прийняття рішення, виконання якого апелянт просить відстрочити, жодних дій, спрямованих на сплату заборгованості, заявником не здійснювалось.

Більш того, усі докази, на які посилається Відповідач 1 датовані 2023роком, тобто до винесення рішення суду , але доказів вчинення дій, направлених на реальне виконання рішення суду, у 2024 році, Відповідачем 1 не надано.

Відповідач 1, беручи на себе ризики підприємницької діяльності, мав на власний розсуд прогнозувати очікувані прибутки та можливі фінансові втрати, а введення військового стану та розв`язання повномасштабної збройної агресії є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на всі сторони - як на боржників, так і на стягувача.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним вживаються всі можливі заходи з метою збереження виробництва та отримання прибутку для подальшого функціонування підприємства, проте жодних конкретних доказів цього не наводить.

Також Відповідачем не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, з яких міркувань виходить Відповідач щодо можливості погасити заборгованість саме до 04.01.2025р. та якими обставинами або належними документами це підтверджується.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що на момент звернення заявника із заявою про відстрочення виконання рішення (липень 2024 року) пройшло вже більше ніж півроку з моменту набрання рішенням законної сили (січень 2024), проте боржник не сплатив навіть частково наявну у нього заборгованість перед Позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відстрочка судового рішення у даному випадку безпідставно зупиняє виконання рішення на тривалий період, що порушує баланс інтересів стягувача та боржника, і в свою чергу, порушує основні принципи обов`язковості виконання судового рішення і, як наслідок позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.

Вимоги заявника щодо зміни порядка виконання рішення суду ним взагалі не обгрунтовані.

Щодо доводів апеляційної скарги про преюдиціальність встановлених обставин в судовому рішенні у справі №905/1211/23 щодо неможливості або утрудненні його виконання, які покладені в основну відстрочення примусового виконання такого судового рішення, то зазначені доводи не базуються на вимогах наведеного процесуального закону, оскільки питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Це стосується саме оцінки судом цих обставин при вирішенні процесуального питання, а не встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті, отже надання судом апеляційної інстанції розстрочення виконання рішення суду внаслідок розгляду спору між тими ж сторонами в іншій справі - не є преюдиціальним у розмінні ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 24.07.2024р. у справі № 905/1152/23 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача 1.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум, м.Слов`янськ на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.07.2024 у справі № 905/1152/23 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.07.2024 у справі № 905/1152/23залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Гранум, м.Слов`янськ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 04.09.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков