Постанова

від 02.09.2024 по справі 908/3368/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3368/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 (Науменко А.О.)

у справі № 908/3368/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Віп Кар Сервіс" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - ТДВ "СК "Кредо") про стягнення 42 114,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного позивачу транспортного засобу (далі - ТЗ) та водія (вина якого встановлена в судовому порядку) забезпеченого ТЗ цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Звітом про оцінку ТЗ, здійсненого на замовлення позивача, було визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, яка з вирахуванням франшизи за полісом - 3 200,00 грн, складає заявлену позивачем суму відшкодування. Позивач зазначав, що з заявою про страхове відшкодування до відповідача не звертався, а обрав спосіб захисту шляхом звернення безпосередньо до господарського суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/3368/23 у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір господарський суд виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ" (далі - "Про ОСЦПВВНТЗ") та не забезпечено представнику страховика можливість провести огляд пошкодженого у ДТП ТЗ позивача, що призвело до неможливості страховика встановити розмір заподіяної шкоди. Суд зазначив, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем його прав та законних інтересів станом на день звернення до суду, не надано доказів звернення до відповідача з повідомленням про ДТП та з відповідною вимогою про виплату страхового відшкодування.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ "Віп Кар Сервіс" подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/3368/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зроблено висновок, що у Законі України "Про ОСЦПВВНТЗ" не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. На переконання позивача судом першої інстанції не було враховано вказану правову позицію та безпідставно відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2023 о 21:05 год. у м. Києві по проспекту Бандери, 36, сталася ДТП, за участю належного на праві власності позивачу ТЗ Hyundai Accent, державний реєстраційний номер (далі - д.р.н.) НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та ТЗ Renault Logan, д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

ДТП сталася з вини водія ТЗ Renault Logan, д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01.05.2023 у справі № 756/1512/23.

На дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого ТЗ Renault Logan, д.р.н. НОМЕР_3 була застрахована відповідачем за полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР210608219 з лімітом майнової шкоди 160 000,00 грн (франшиза - 3 200,00 грн).

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику ТЗ № 9748 від 20.06.2023, складеного на замовлення позивача фізичною-особою підприємцем Горобцем Ю.М. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 213/2022 від 27.05.2022), вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Hyundai Accent, д.р.н. НОМЕР_1 склала 57 495,75 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (матеріальний збиток) - 45 314,74 грн.

Позивач посилаючись на те, що пошкодження належного йому ТЗ відбулось з вини водія ТЗ цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, стверджував про наявність правових підстав для відшкодування вартості відновлювального ремонту ТЗ в розмірі 42 114,74 грн (45 314,74 грн вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 3 200,00 грн франшизи за полісом).

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд зазначив, що позивачем не було виконано вимоги Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ", - не надано доказів обізнаності відповідача із вказаною ДТП, а також не забезпечено представника відповідача можливістю провести огляд пошкодженого ТЗ позивача, що призвело до неможливості страховика встановити обставини настання ДТП та визначити розмір заподіяної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє ТЗ, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Звітом про оцінку ТЗ № 9748 від 20.06.2023, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Hyundai Accent, д.р.н. НОМЕР_1 станом на 09.05.2023 (дата оцінки) складала 57 495,75 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (матеріальний збиток) - 45 314,74 грн.

Однак, відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" водії та власники ТЗ, причетні до ДТП, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (ТЗ) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (ТЗ).

Згідно п. 331.1 ст. 33 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій ТЗ, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй ТЗ або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов`язок особи повідомити страховика про настання ДТП і такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Позивач зазначав, що з заявою про страхове відшкодування до відповідача не звертався, а обрав спосіб захисту шляхом звернення безпосередньо до господарського суду із даним позовом.

За твердженням відповідача, на дату відкриття провадження по даній справі (07.11.2023) йому не було відомо про наявність спірних правовідносин, у зв`язку з чим направлено позивачу та його представнику звернення № 2589 від 16.11.2023 про необхідність надати представнику відповідача пошкоджений ТЗ Hyundai Accent, д.р.н. НОМЕР_1 для огляду та оцінки розміру (вартості) матеріального збитку пов`язаного з ДТП, яке відбулось 22.01.2023.

У той же час, відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про настання події (ДТП), яка містить ознаки страхового випадку, забезпечення відповідачу можливості приймати участь в розслідуванні страхового випадку, що, у свою чергу, призвело до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання ДТП та визначення дійсного розміру заподіяної шкоди майну позивача у цій ДТП.

Таким чином, позивач як власник ТЗ, якому завдано матеріальної шкоди внаслідок ДТП, не виконав передбачені підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 ст. 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" умови для отримання страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та стягнення 42 114,74 грн з відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Посилання апелянта на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки висновки наведені Верховним Судом стосуються вирішення питання щодо застосування підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ", яким передбачено підставу для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. Також Судом зазначено, що у вказаному Законі прямо не передбачено встановленого досудового порядку урегулювання спору.

В той же час, у даній справі встановлено невиконання позивачем вимог передбачених підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 ст. 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ".

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к, - у підпункті 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/3368/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/3368/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяТ.А.Верхогляд