Ухвала

від 04.09.2024 по справі 903/421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

04 вересня 2024 року Справа № 903/421/24 за заявою Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз

про розстрочку виконання рішення суду

по справі №903/421/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз, м. Луцьк

про стягнення 161 243 310 грн 44 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: Яковенко П.А., довіреність від 29.12.2023

від відповідача: Манзій П.П., довіреність від 01.01.2024

встановив: рішенням суду від 07.08.2024 стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газотранспортної системи Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 106 297 520 грн 40 коп основного боргу, 20 041 045 грн 89 коп пені, 6 230 773 грн 38 коп 3% річних, 28 673 970 грн 77 коп інфляційних втрат, 847 840 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 162 091 150 грн 44 коп (сто шістдесят два мільйони дев`яносто одна тисяча сто п`ятдесят грн 44 коп).

29.08.2024 на адресу суду надійшла заява АТ ОГС Волиньгаз про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення судового збору в сумі 847 840 грн 00 коп на шість місяців рівними частинами в сумі 141 306 грн 66 коп, починаючи з вересня 2024 року.

Ухвалою суду від 29.08.2024 заяву прийнято до розгляду у судовому засіданні 04.09.2024 о 15 год 00 хв. Запропоновано стягувачу до 02.09.2024 подати суду пояснення по суті заяви.

АТ «ГК «Нафтогаз України» у заяві від 03.09.2024 заперечує розстрочення виконання рішення суду. Зазначає, що викладені відповідачем у заяві підстави для розстрочки не є такими, що ускладнюють виконання рішення суду, наявність виключених обставин не доведено. Відповідачем не подано доказів не задовільного фінансового стану підприємства, його поліпшення в майбутньому.

У судовому засіданні представники сторін дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від від 07.08.2024 стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газотранспортної системи Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 106 297 520 грн 40 коп основного боргу, 20 041 045 грн 89 коп пені, 6 230 773 грн 38 коп 3% річних, 28 673 970 грн 77 коп інфляційних втрат, 847 840 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 162 091 150 грн 44 коп (сто шістдесят два мільйони дев`яносто одна тисяча сто п`ятдесят грн 44 коп).

У заяві від 29.08.2024 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" просить розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення 847 840 грн 00 коп судового збору на шість місяців рівними частинами в сумі 141 306 грн 66 коп, починаючи з вересня 2024 року.

Заява обґрунтована тим, що постановою НЕРУКП від 29.11.2023 товариству зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Єдиним джерелом доходу товариства є оплата споживачами вартості розподілу природного газу, діяльність якого була зупинена регулятором. Товариство передало індивідуальне рухоме та нерухоме майно, що перебуває на його балансі, у тимчасове платне користування іншій юридичній особі, орендні платежі передбачені з червня 2024 року. Запроваджений воєнний стан призвів до складних умов господарської діяльності товариства. Утворення та накопичення збитків у товариства обумовлюється воєнним станом, який вплинув на фінансові можливості, зокрема виникла дебіторська заборгованість, через наявний дефіцит коштів, пов`язаних із систематичними не платежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме підприємства, що здійснюють постачання електричної енергії, діяльність з водопостачання та водовідведення, вирощування сільськогосподарських культур, військові частини, навчальні заклади, установи та організації, що входять до складу ЗСУ, підприємства залізничного транспорту. Єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства є оплата споживачами заборгованості за комунальні послуги, яка є надзвичайно низькою. Просить врахувати, що позивач не зазнав збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 04.02.2020 у частині несвоєчасної оплати вартості перевищення замовленої потужності за спірні періоди 2022-2023 років, а також ступінь виконання зобов`язань та поведінку відповідача, адже останній забезпечив повний розрахунок з позивачем, а пропущення строків оплати перевищення замовленої потужності зумовлено негативним фінансовим станом відповідача у спірні періоди. Просить врахувати негативний фінансовий стан на даний час, обставини припинення діяльності з розподілу природного газу та втрату основного джерела доходу у своїй господарській діяльності. Збитки підприємства за 2023 рік складають 35 713 тис. грн, дебіторська заборгованість 23 458 тис грн, за перше півріччя 2024 року збитки в сумі 20 983 тис. грн.

Як встановлено ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ від 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Боржник є юридичною особою, основним видом діяльності якого є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

АТ «Волиньгаз»» був суб`єктом природної монополії та на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП №813 від 19.06.2017, та статуту здійснювало господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Волинської області.

Відповідно до статуту АТ «Волиньгаз» створене з метою задоволення попиту споживачів на послуги розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 29.11.2023 №2225 зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої АТ «Волиньгаз».

Згідно заяви від 29.08.2024 єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства є оплата споживачами вартості розподілу природного газу, діяльність якого зупинена регулятором.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, належать, зокрема енергозабезпечення. На сьогодні, захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Тому забезпечення роботи газорозподільної системи у воєнний час є одним з пріоритетних завдань українського Уряду.

АТ «Волиньгаз» було підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Волинської області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 років.

Суд не приймає посилання стягувача на те, що боржник є господарюючим суб`єктом та самостійно приймає рішення щодо ведення господарської діяльності, оскільки підприємство боржника є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період отже, з одного боку підприємство не може самостійно взяти і припинити свою діяльність для уникнення накопичення нової заборгованості, а з іншого боку - не може стягнути заборгованість зі своїх дебіторів, серед яких є держава та населення Волинської області.

Утворення та накопичення збитків у товариства обумовлюється воєнним станом, який як прямо, так і опосередковано вплинув на його фінансові можливості, зокрема виникла дебіторська заборгованість, через наявний дефіцит коштів пов`язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме: підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно- промислового комплексу, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2023 рік збитки підприємства за 2023 рік склали 35 713 тис.грн, за перше півріччя 2024 року збитки в сумі 20 983 тис. грн,

Судом враховано, що підприємство має можливість повноцінно здійснювати свої розрахунки з кредиторами виключно у випадку наявності відповідних коштів на рахунку, кількість яких перебуває у безпосередній залежності від платіжної дисципліни кінцевих споживачів, яка в умовах війни та інших обмежувальних для підприємства заходів дійшла до критичної позначки.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" введено заборону примусового виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги. Положеннями Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення" запроваджено мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію під час дії воєнного стану та шести місяців після його завершення. Постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, що є не залежною від боржника обставиною та безпосередньо впливає на його платіжні можливості.

Таким чином, неможливість боржника виконати рішення суду виникла в т.ч. з незалежних від підприємства причин та обставин, існування яких виключає наявність будь-яких умисних дій з його сторони в порушенні прав стягувача.

Щодо врахування прав та інтересів стягувача, суд зазначає, що позивач здійснює свою діяльність на всій території України, його контрагентами є юридичні особи, які є більш платоспроможними ніж фізичні особи, які складають більшу частину споживачів боржника, територія діяльності якого є обмеженою та не може бути змінена.

Судом враховано, що боржник не є фактичним споживачем природного газу, а є підприємством з основним напрямком діяльності розподіл природного газу населенню, підприємствам, організаціям, установам на території Волинської області, незалежно від форм власності, який не впливає ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги.

Суд вважає, що введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації на територію України та введення воєнного стану не були передбачуваними та їх існування на даний час дійсно утруднює сплату відповідачем заборгованості та виконання рішення суду.

Вжиття на даний час заходів з примусового стягнення одномоментно всієї суми заборгованості, яку боржник просить розстрочити, може призвести до негативних наслідків для підприємства (зупинки діяльності, банкрутства). Одночасно, надання боржнику можливості погасити заборгованість частинами надасть змогу підприємству продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що часткове розстрочення виконання рішення суду не є надмірним та таким, що може призвести до невиправданих затримок, навпаки, може сприяти повному виконанню боржником своїх зобов`язань перед стягувачем, що і є кінцевою метою права на судовий захист.

Надання розстрочки виконання рішення суду на шість місяців надасть відповідачу можливість вжити заходи для погашення заборгованості, а позивачу - отримати свої кошти без вжиття додаткових заходів з примусового виконання рішення суду.

Постановою НКРЕКП від 29.11.2023 №2225 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Волиньгаз" зобов`язано АТ «ОГС «Волиньгаз» передати відповідно до договору грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне товариству на праві власності, для забезпечення виконання ТОВ «ГМ України» невиконаних товариством зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатом здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ "Волиньгаз" з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходу державного контролю НКРЕКП діяльності АТ "Волиньгаз" у 2022 та 2023 роках.

Передача рухомого та нерухомого майна в оренду підтверджує можливість надходження додаткових коштів для виконання АТ "Волиньгаз" грошового зобов`язання за спірним рішенням суду.

Боржник не має на меті звільнення від обов`язку зі сплати боргових зобов`язань, а навпаки здійснює пошук шляхів їх виконання та вживає всі залежні від нього заходи щодо належного виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного та з метою забезпечення балансу інтересів як позивача, так і відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи значну заборгованість населення Волинської області перед відповідачем, а також те, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до неплатоспроможності боржника в цілому та невиконання рішення суду в даній справі, суд дійшов висновку про задоволення заяви та розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення 847 840 грн 00 коп судового збору на шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/62/23 від 25.06.2024.

При цьому посилання позивача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2021 №912/3514/20 щодо неможливості розстрочення судового збору не приймається судом до уваги, оскільки в межах її розгляду досліджувалось питання можливості розстрочення/відстрочення сплати судового збору при звернення до суду з позовом на підставі ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», в той час як у даній справі вирішується питання щодо розстрочення стягнутого за рішення суду судового збору на підставі ст.331 ГПК України, а тому вказана справа не є релевантною до даних правовідносин.

Судом також враховано, що у разі невиконання ухвали суду щодо дотримання графіку платежів стягувач має право на звернення з заявою для примусового виконання рішення суду.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст.ст. 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» від 29.08.2024 про розстрочку виконання рішення суду задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 в частині стягнення судового збору в сумі 847 840 грн 00 коп, зі сплатою згідно графіку:

- до 30.09.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 31.10.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 30.11.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 31.12.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 31.01.2025 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 28.02.2025 в сумі 141 306 грн 70 коп.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 05.09.2024.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Суддя А. М. Кравчук