Ухвала

від 28.10.2024 по справі 903/421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року Справа № 903/421/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз, м. Луцьк

про стягнення 161 243 310 грн 44 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від стягувача: Конопліцький І.В.

від боржника: Козлюк З.Р.

приватний виконавець: Косяк Н.В.

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газотранспортної системи Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 106 297 520 грн 40 коп основного боргу, 20 041 045 грн 89 коп пені, 6 230 773 грн 38 коп 3% річних, 28 673 970 грн 77 коп інфляційних втрат, 847 840 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 162 091 150 грн 44 коп (сто шістдесят два мільйони дев`яносто одна тисяча сто п`ятдесят грн 44 коп).

На виконання рішення суду видано наказ від 04.09.2024 №903/421/24-1.

15.10.2024 через електронний суд надійшла скарга АТ ОГС Волиньгаз на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М., згідно якої просить:

1. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо:

- не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76195479 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 по справі №903/421/24 до врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) АТ Волиньгаз, яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14 липня 2021 року №1639-IX;

- не зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн.;

- не зняття арешту з всього належного АТ Волиньгаз майна у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн.

2. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича усунути порушення (поновити порушене право АТ Волиньгаз) шляхом:

- зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76195479 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 по справі №903/421/24 до врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) АТ Волиньгаз, яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14 липня 2021 року №1639-IX.

- зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику АТ Оператор газорозподільної системи Волиньгаз у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн.;

- зняття арешту з всього належного АТ Волиньгаз майна у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн.

Скарга обґрунтована тим, що вся сума заборгованості, яка є предметом даної судової справи, в тому числі основний борг, штрафні санкції, підлягає врегулюванню відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». В той же час, приватним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій лише в частині затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу у сумі 41 276.17 тис грн.

Ухвалою суду від 16.10.2024 скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича прийнято до розгляду у судовому засіданні 23.10.2024 о 14 год 00 хв. Запропоновано стягувачу, приватному виконавцю подати суду пояснення по суті скарги.

17.10.2024 на адресу суду надійшла скарга ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М., згідно якої просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення основного боргу в сумі 41 276,17 тис грн в ході примусового виконання рішення суду, скасувати постанову від 02.10.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення основного бору в сумі 41 276,17 тис грн, зобов`язати приватного виконавця усунути порушене право стягувача шляхом здійснення виконавчих дій згідно умов, визначених ЗУ Про виконавче провадження.

Скарга обґрунтована тим, що приписи Закону України №1639-ІХ підлягають застосуванню до сум заборгованості, обсяг яких визначено та утворилась за договорами, укладеними відповідно до пункту 1-4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП №294 від 30.09.2015. Натомість згідно рішення суду у даній справі заборгованість стягнута за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Реструктуризації та списанню підлягає заборгованість за купівлю газу перед НАК «Нафтогаз України», в той час як за рішенням суду у справі стягувачем є ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Ухвалою суду від 21.10.2024 скаргу ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. прийнято до розгляду у судовому засіданні 23.10.2024 о 14 год 00 хв. Запропоновано стягувачу, приватному виконавцю подати суду пояснення по суті скарги.

22.10.2024 на адресу суду надійшов відзив ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на скаргу АТ «ОГС «Волиньгаз», згідно якого у задоволенні скарги просить відмовити. Зазначає, що для застосування Закону №1639 заборгованість має відповідати умовам Глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №294 від 30.09.2015. Заборгованість в межах даної справи стягувалась за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015. Сума додаткових нарахувань та судовий збір перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» Законом №1639 не врегульовується взагалі. Реструктуризації та списанню підлягає основний борг за купівлю газу перед НАК «Нафтогаз України», в той час як за даним рішенням стягувачем є ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

АТ «Волиньгаз» у поясненнях від 22.10.2024 скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заперечує. Зазначає, що газ, поставлений постачальником товариству, фактично є обсягом природного газу, що покривав об`єми фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі з метою її фізичного балансування. Заборгованість, стягнута рішенням суду, є такою, що підлягає врегулюванню на підставі Закону України №1639 з огляду на включення товариства до реєстру, а виконавче провадження підлягає зупиненню повністю.

Приватний виконавець Щербаков І.М. у поясненнях від 23.10.2024 просить відмовити в задоволенні скарги АТ «ОГС «Волиньгаз». Зазначає, що вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження підлягало зупиненню в частині затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, що утворився за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 включено в сумі 41 276,17 тис.грн. Відповідно до положень закону №1639-ІХ зупиненню підлягає лише сума основної заборгованості за договором, в той час як сума додаткових нарахувань та судовий збір не підлягає врегулюванню. Боржник, звертаючись із скаргою до суду, не надав доказів в обґрунтування, яке саме порушено його право під час відкриття виконавчого провадження, оскільки примусове виконання не являється порушенням права, а навпаки поновленням конституційного права стягувача на виконання рішення та вільне володіння своїм майном. Просить покласти на боржника витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн 00 коп.

Суд протокольною ухвалою від 23.10.2024 розгляд скарги відклав на 28.10.2024 о 15 год 00 хв.

28.10.2024 надійшли письмові пояснення приватного виконавця Щербакова І.М., згідно яких у задоволенні скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» просить відмовити. Зазначає, що згідно положень закону №1639-ІХ зупиненню підлягає сума основної заборгованості за договором.

У судовому засіданні учасники судового процесу дали пояснення, доводи, висловили думку з питань, які виникли під час розгляду скарг.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

у с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 стягнуто з Акціонерного товариства Оператор газотранспортної системи Волиньгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 106 297 520 грн 40 коп основного боргу, 20 041 045 грн 89 коп пені, 6 230 773 грн 38 коп 3% річних, 28 673 970 грн 77 коп інфляційних втрат, 847 840 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 162 091 150 грн 44 коп (сто шістдесят два мільйони дев`яносто одна тисяча сто п`ятдесят грн 44 коп).

На виконання рішення суду видано наказ від 04.09.2024 №903/421/24-1.

Ухвалою суду від 04.09.2024 розстрочено виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 в частині стягнення судового збору в сумі 847 840 грн 00 коп, зі сплатою згідно графіку:

- до 30.09.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 31.10.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 30.11.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 31.12.2024 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 31.01.2025 в сумі 141 306 грн 66 коп;

- до 28.02.2025 в сумі 141 306 грн 70 коп.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з нормами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (підпункти 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

02.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. винесено постанови про:

- відкриття виконавчого провадження №76195479 з примусового виконання наказу суду №903/421/24-1 від 04.09.2024;

- арешт коштів боржника в межах суми 131 965 015 грн 35 коп;

- арешт майна боржника в межах суми 131 965 015 грн 35 коп;

- зупинення вчинення виконавчих дій в частині затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 включно у сумі 41 276,17 тис грн;

- розмір мінімальних витрат викнавчого провадження в сумі 974 грн 06 коп;

- стягнення з боржника основної винагороди в сумі 11 996 731 грн 02 коп.

Постановою НКРЕКП від 01.11.2022 №1372 включено АТ «ОГС «Волиньгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в ч. 1 цієї статті, а з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених п. п. 10, 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

У випадку, передбаченому п. 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає (ч. 11 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження").

Принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов`язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16).

З урахуванням наведеного, приватний виконавець на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, зупиняє вчинення виконавчих дій щодо такого підприємства, а також знімає накладені арешти на майно та грошові кошти у випадку, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 925/555/21, від 11.07.2024 у справі № 921/366/23).

29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі Закон №1639-ІХ).

В розумінні ст. 1 вказаного Закону процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 1 Закону №1639-ІХ передбачено, що врегулюванню підлягає, зокрема, заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з Акціонерним товариством "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» стверджує про відсутність між сторонами договору на закупівлю або постачання природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності (тобто договору, укладеного відповідно до пункту 1-4 глави 6 розділу Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №294 від 30.09.2015), оскільки заборгованість виникла на підставі укладеного між сторонами Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії та не підлягає врегулюванню відповідно до положень Закону №1689-ІХ.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.10.2024 основним видом економічної діяльності АТ «ОГС «Волиньгаз» є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Заборгованість за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії стягнута рішенням Господарського суду Волинської області 07.08.2024 у справі №903/421/24, є заборгованістю за природний газ, придбаний у січні-лютому 2022 року.

Обсяги перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що підлягають врегулюванню згідно з частиною першою цієї статті, відповідного оператора газорозподільних систем, включеного до Реєстру, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, окремо по кожному розрахунку, поданому відповідно до частини другої статті 3 цього Закону (абзац 6 частини 2 статті 4 Закону №1639-ІХ).

Відповідно до положень ч. 2 статті 4 Закону №1639-ІХ постановою НКРЕКП від 12.03.2024 №490 АТ «ОГС «Волиньгаз» затверджено обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданою АТ «ОГС «Волиньгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 включно у сумі 41 276,17 тис. грн (без ПДВ).

Отже, заборгованість з оплати спожитого протягом січня та лютого 2022 року природного газу за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, стягнута рішенням Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 у справі №903/421/24, увійшла до складу суми, з приводу якої АТ «ОГС «Волиньгаз» розпочато (ініційовано) процедуру врегулювання заборгованості, передбаченої абзацом 7 частини 1 ст. 4 вищезазначеного Закону, шляхом проведення взаєморозрахунків.

Твердження ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про те, що єдиною підставою для застосування Закону №1689-ІХ до договорів постачання газу постачальником останньої надії є постанова НКРЕКП, прийнята відповідно до вимог абзацу 6 ч. 2 ст. 4 цього Закону, не приймається судом до уваги, оскільки обсяги перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, затверджуються НКРЕКП безпосередньо в процедурі врегулювання заборгованості (проведення взаєморозрахунків ст. 4 Закону №1689-ІХ).

Судом враховано, що визначення суми заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-ІХ, відбувається в подальшому, безпосередньо у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідно до ч. 1. ст. 3 Закону №1639-ІХ для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Для включення до Реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву, до якої додаються документи, передбачені ч. 2 ст. 3 Закону №1639-ІХ.

Підставою для відмови у включенні до Реєстру є: неподання документів, передбачених цією частиною, з урахуванням положень абзацу шістнадцятого цієї частини; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах (не стосуються розрахунків видів (сум) заборгованості) (ч 2 ст. 3 Закону №1639-ІХ).

У частині 3 статті 3 Закону №1639-ІХ передбачено, що виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру здійснюється також за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у разі:

- ухилення учасника процедури врегулювання заборгованості від укладення договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості, якщо укладення такого договору (договорів) є необхідним відповідно до цього Закону, протягом трьох місяців з моменту включення цього учасника до Реєстру;

- неподання або подання не в повному обсязі документів, необхідних для затвердження обсягів заборгованості та обсягів перевищення, що підлягають врегулюванню відповідно до цього Закону, протягом одного календарного місяця після включення до Реєстру;

- нездійснення учасником процедури врегулювання заборгованості платежів за договором (договорами) про реструктуризацію заборгованості, укладеним (укладеними) відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячного платежу за цим договором (цими договорами);

- закінчення строку дії договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості учасника процедури врегулювання заборгованості та/або повне погашення заборгованості за договором (договорами);

- завершення проведення взаєморозрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, за відсутності у боржника заборгованості, яка підлягає врегулюванню із застосуванням механізмів, визначених статтею 5 цього Закону.

Рішення про виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у десятиденний строк з дня надходження обґрунтованого звернення підприємства-кредитора.

Підприємство (організація) вважається виключеним з Реєстру з наступного дня після прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про виключення такого підприємства (організації) з Реєстру та внесення відповідного запису до Реєстру.

В матеріалах справи відсутні докази виключення АТ «ОГС «Волиньгаз» з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Як на час відкриття виконавчого провадження №76195479, накладення арештів на майно та кошти боржника постановами від 02.10.2024, так і на час розгляду даної скарги судом, боржник був та залишається учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань), передбаченої Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Щодо твердження стягувача, що Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не передбачено врегулювання 3% річних, інфляційних та пені, суд зазначає таке.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування АТ «ОГС «Волиньгаз» у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Як було зазначено вище, в розумінні ст. 1 вказаного Закону процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

За змістом статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" на заборгованість за договорами купівлі-продажу / постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів визначені статтею 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно до якої НАК "Нафтогаз України", особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, заборгованість перед якими (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість) підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, мають право на відшкодування з державного бюджету додаткових витрат на сплату процентів та інших витрат у зв`язку із запозиченням коштів з метою покриття касових розривів, що утворилися внаслідок врегулювання заборгованості відповідно до статей 5-6 цього Закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, наведеними положеннями Закону передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Згідно зі ст. 1 Закону №1639-ІХ учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) є постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Також суд звертається до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.04.2024 у справі №910/16181/18, зокрема: "Верховний Суд виходить з міркувань, що держава, визнаючи неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити свої розрахунки, із прийняттям Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" вчиняє дії, спрямовані на врегулювання такої заборгованості, зокрема, шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок видатків державного бюджету, реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування".

Приватний виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", і відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у приватного виконавця виник обов`язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області, виданого 04.09.2024 на виконання рішення у справі № 903/421/24 від 07.08.2024.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 у справі № 921/366/23.

З положень ст. 6 Закону №1639-ІХ слідує, що списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування є складовою процедури врегулювання заборгованості. Саме лише включення боржника до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не є безумовною підставою для списання 3% річних, інфляційних втрат та неустойки. В той же час, як саме списання так і відмова у ньому, можуть бути вчинені лише в результаті реалізації усього механізму врегулювання заборгованості учасниками цієї процедури. При цьому, ні приватний виконавець, ні суд не являючись учасниками процедури врегулювання заборгованості не вправі приймати рішення щодо наявності/відсутності умов для списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, в ході процедури врегулювання заборгованості, яка ще не завершилася.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова були наявні дві обов`язкові обставини для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76195479, передбачені п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження:

- сума, що стягується за наказом №903/421/24 від 04.09.2024 підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу";

- перебування боржника АТ «ОГС «Волиньгаз» в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Тому, не зупинивши виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області приватний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, чим порушив майнові права боржника.

Разом з тим, під час розгляду скарги судом враховується, що не підлягають врегулюванню відповідно до Закону №1689-ІХ витрати зі сплати судового збору, стягнуті рішенням Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 та відстрочені ухвалою суду від 04.09.2024.

З огляду на вище викладене, приватний виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати результати і хід її проведення, встановивши те, що АТ «ОГС «Волиньгаз» включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та те, що заборгованість за наказом Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 №903/421/24, щодо якої боржником вживаються заходи з врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1689-ІХ, зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання цього наказу на підставі п. 15 1. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (за виключенням витрат по оплаті судового збору), а також відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" зняти арешт з майна та грошових коштів боржника.

Згідно зі ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду скарги АТ «ОГС «Волиньгаз», суд вбачає підстави для визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76195479 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/421/24, виданого 04.09.2024, за виключенням суми витрат по оплаті судового збору та зняти арешт з майна та коштів боржника, розміщених на розрахункових рахунках в банківських установах у межах суми звернення стягнення 131 965 015 грн 35 коп.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №924/395/24 від 17.09.2024.

Задоволення скарги АТ «ОГС «Волиньгаз» про зобов`язання приватного виконавця Щербакова І.М. зупинити вчинення виконавчих дій в межах наказу суду №903/421/24 від 04.09.2024, виключає задоволення скарги ТОВ «НАК «Нафтогаз України» про визнання неправомірними дії, скасування постанови приватного виконавця Щербакова І.М. про зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення основного боргу в сумі 41 276,17 тис грн, зобов`язання приватного виконавця усунути порушене право стягувача шляхом здійснення виконавчих дій згідно умов, визначених ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст. ст. 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича задовольнити.

2.Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича щодо не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76195479 та щодо не зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних коштів, майна, належного Акціонерному товариству «Оператор газотранспортної системи «Волиньгаз» в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 131 965 015 грн 35 коп.

3.Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 76195479 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/421/24 від 04.09.2024 та зняти арешт з майна та усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться у відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику Акціонерному товариству «Оператор газотранспортної системи «Волиньгаз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 131 965 015 грн 35 коп.

4.У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 17.10.2024 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 29.10.2024.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук