Рішення

від 05.09.2024 по справі 904/2012/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2012/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ

до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ

про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 67 738,83 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області інфляційні нарахування в розмірі 53 807,02 грн. за період з січня 2019 по березень 2024 та 3% річних в розмірі 13 931,81 грн. за період з 30.12.2018 по 30.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 10.05.2024 була доставлена в кабінет ЕС 10.05.2024 о 21:49 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.05.2024 є такою, що отримана позивачем 11.05.2024, оскільки її надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години.

Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.05.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з судовим наказом від 29.12.2017, виданим Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/9104/17 було стягнуто відповідача заборгованість в розмірі 85 436,24 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 592,76 грн. Судовий наказ набрав законної сил 29.12.2017. Станом на момент подання позовної заяви судовий наказ перебуває на виконанні у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, та не виконаний відповідачем. Таким чином, заборгованість відповідача за судовий рішенням по справі №904/9104/17 становить 87 029,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

ПАТ Укртелеком звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просив стягнути з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації 89 209,02 грн. боргу за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. по справі №904/9104/17 позовні вимоги ПАТ Укртелеком були задоволені частково та стягнуто з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, 85436,24 грн. - компенсації, 1592,76 грн. - судового збору.

Рішення набрало законної сили 29.12.2017р. та наказ про примусове виконання рішення суду позивачем пред`явлено на виконання до казначейства.

Рішення суду перебуває на виконанні у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, та не виконаний відповідачем.

Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 563,09 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7 608,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням зобов`язання в частині оплати наданих послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, у зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних за загальний період з 30.12.2017 по 29.12.2018 та інфляційні втрати за період січень - грудень 2018 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2019р. по справі № 904/44/19 було стягнуто з відповідача:

- 3% річних у розмірі 2563,09грн. за період з 30.12.2017р. по 29.12.2018р.,

- збитки від інфляції у розмірі 7608,83грн. за період з січня по грудень 2018 року,

- витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1762,00грн.

Рішення суду по справі № 904/44/19 набрало законної сили 21.03.2019р. та пред`явлено на виконання до казначейства.

Позивач стверджує, що станом на дату подання цієї заяви відповідачем також не виконане зобов`язання в частині оплати наданих послуг зв`язку пільговим категоріям громадян.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. по справі № 904/9104/17 було замінено боржника у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2017 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 у справі №904/9104/17 з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, площа Щербицького, буд. 5; ідентифікаційний код 03192261) на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Камянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (51600, м. Верхньодніпровськ Камянського району Дніпропетровської обл., пл. Поля Олександра, буд. 5; ідентифікаційний код 44389261).

Позивач зазначив, що даний позов пред`являється саме до УСЗН Камянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Заборгованість за рішенням 904/9104/17 так і не була сплачена відповідачем.

Доказів погашення заборгованості у сумі 85 436,24 грн., матеріали справи не містять, що є причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом даного спору є стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції у зв`язку з простроченням останнім виконання грошових зобов`язань з оплати встановленої рішенням суду заборгованості.

Статтею 1291 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, приписами частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється згідно статті 598 Цивільного кодексу України частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не--допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналогічні приписи містяться й в статті 193 Господарського кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (стаття 612 Цивільного кодексу України).

За приписами до ст. 202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Обставини, які встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 у справі №904/9104/17, свідчать про наявність у відповідача зобов`язання відшкодування компенсації по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у у розмірі 85 436,24 грн.

Відповідно ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, які встановлені зазначеними судовими актами, в силу положень ч. 4 ст.75 ГПК України є преюдиційними та не потребують доказування.

Обставини, які встановлені у справі №904/9104/17, свідчать, що такі зобов`язання щодо відшкодування компенсації по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у у розмірі 85 436,24 грн станом на дату подання цього позову відповідачем так і не виконані.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно із пунктами 1,6 статті 92 Конституції виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Норми чинного законодавства України, що визначають порядок надання законодавчо встановлених пільг з оплати послуг зв`язку, не ставлять надання таких пільг в залежність від наявності чи то відсутності бюджетного фінансування.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Згідно з пп. 204 ст. 91 Бюджетного кодексу України видатки на пільги з послуг зв`язку належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів у межах власних функцій, спрямованих на вирішення питання щодо фінансування відшкодування витрат позивача, щодо яких заявлені позовні вимоги, тоді як відповідно до правової позиції, сформульованої Європейським судом з прав людини в п.п.70, 71 рішення по справі "Рисовський проти України" від 20.11.2011 щодо принципу "належного урядування" державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

У відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV та ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з січня 2018 року по березень 2024 року в сумі 53 807,02 грн. та 3% річних за період з 30.12.2018 по 30.04.2024 у сумі 13 931,81 грн. і нараховані вони на суму 87 029,00 грн, які було стягнуто за рішенням суду від 13.12.2017 у справі №904/9104/17, тобто фактично на основну суму та судовий збір.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, відповідно до якої чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судового рішення.

Суд враховує, що заборгованість, стягнута за рішенням суду від 13.12.2017 у справі №904/9104/17, та і не була сплачена відповідачем, що не оспорюється сторонами.

Конструкція ст.625 ЦК України та її буквальне тлумачення дають змогу зробити висновок, що інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та 3% річних є окремими складовими доданими до боргу, тобто до основного зобов`язання. Тільки в такому разі, коли існує основне грошове зобов`язання, нарахування означених сум уявляється можливим за весь період прострочення і до його виконання, не зважаючи на рішення суду, яким тільки фіксуються суми, що підлягають до стягнення, в тому числі і 3% річних та інфляційні нарахування.

Суд вважає, що 3% річних та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, то також слід враховувати можливе спотворення сутності цього захисту, адже у разі нарахування вказаних сум на суму боргу за весь період прострочення, сума буде меншою, ніж у разі нарахування, наприклад, 3 % річних на 3% річних, у разі фіксації цієї суми на певну дату, що спричиняє зростання суми, яка підлягає сплаті.

Водночас, позивач безпідставно включив до суми, на яку здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суму судового збору. По-перше, судовий збір не входить до грошового зобов`язання, на яке відповідно до ст.625 ЦК України можна здійснити вказані нарахування. По-друге, порядок розподілу судових витрат визначений процесуальним законом, який до всього іншого не передбачає, що судовий збір, стягнутий за рішенням суду трансформується та набуває іншої правової природи, ніж судові витрати.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд здійснив власний перерахунок, за яким стягненню з відповідача підлягає інфляційних втрат в сумі 52 822,27 грн. та 3% річних в сумі 13 676,84 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 972,58 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Камянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, пл. Поля Олександра, буд. 5; код ЄДРПОУ 44389261) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченко, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) 3% річних у розмірі 13 676,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 822,27 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 972,58 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 984,75 грн. та 3% річних у розмірі 254,97 грн відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.09.2024.

Суддя В.Г. Бєлік