Рішення

від 22.08.2024 по справі 909/193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/193/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія", пл.Міцкевича, буд. 8, м. Львів, 79000; поштова адреса: вул. Героїв УПА, 33, м. Львів, 79018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс", вул. Стрілецька, буд.4-6, м. Київ, 01001

про стягнення заборгованості за договором № 01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 336083,87 грн та заборгованості за договором № 03-03/23 від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн,

за участі:

від позивача: Альховська Світлана Вячеславівна (в режимі вкз);

від відповідача: Шевченко Андрій Вікторович (в режимі вкз).

встановив: Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" про стягнення заборгованості за договором № 01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 302097,09 грн та заборгованості за договором № 03-03/23 на відшкодування витрат по сплаті земельного податку від 23.02.2023 в сумі 42481,78 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

09.04.2024, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 6143/24).

15.04.2024, через підсистему "Електронний суд" від представника Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" надійшла до суду відповідь на відзив (вх. № 6403/24).

22.04.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" подано до суду заперечення (на відповідь на відзив) (вх. № 6788/24).

25.04.2024 представником Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" подано до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 3844/24), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 336083,87 грн та заборгованість за договором № 03-03/23 на відшкодування витрат по сплаті земельного податку від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн.

20.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" до суду надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 8345/24).

Ухвалою суду від 03.06.2024 суд постановив перейти до розгляду справи №909/193/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

В судовому засіданні 17.06.2024 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог, а отже, позов розглядається з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме, про стягнення заборгованості за договором № 01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 336083,87 грн та заборгованості за договором № 03-03/23 на відшкодування витрат по сплаті земельного податку від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн.

Також, в судовому засіданні 17.06.2024, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

19.08.2024 від Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" до суду надійшла заява від 19.08.2024 (вх.№13216/24), в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази на підтвердження розміру понесених ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ТзОВ "Філдсервіс" на користь ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" 5751,24 грн сплаченого судового збору та 14000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

20.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" до суду надійшло заперечення на заяву про стягнення судових витрат від 20.08.2024 (вх.№13297/24), в якому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" до суми 4000 грн.

В судовому засіданні 22.08.2024 розгляд справи по суті завершено, після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань: щодо сплати орендної плати за договором №01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 336083,87 грн; щодо сплати витрат за користування землею за договором на відшкодування витрат по сплаті земельного податку №03-03/23 від 23.02.2023, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 47332,23 грн (заборгованість з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог). Обґрунтовані позовні вимоги ст. 525, 526, 530 , 626, 759 ЦК України, ст. 67, 193, 283, 286 ГК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що 05.10.2022 ДП "Західукртехнологія" ПрАТ "НАК "Надра України" (підприємство) та ТОВ "Філдсервіс" (інвестор) уклали договір простого товариства №01-51/21. Договором простого товариства передбачається розподіл відповідальності учасників відповідно їх часток, тобто 75% - відповідальність ТОВ "Філдсервіс", 25% - відповідальність ДП ПрАТ "НАК "НАДРА УКРАЇНИ" "Західукргеологія". Враховуючи що майно за договором оренди було прийняте в строкове платне користування з метою провадження спільної діяльності за договором простого товариства, зобов`язання з виплати орендної плати за використання таким майном є спільними зобов`язаннями учасників спільної діяльності.

Таким чином, відповідальність відповідача як учасника простого товариства відповідно до позовних вимог складає 258 434,15 грн (226 572,82 грн + 31 861,33 грн). Відповідальність позивача як учасника простого товариства відповідно до позовних вимог складає 86 144,72 грн (75 524,27 грн + 10 620,45 грн). Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Таким чином, зобов`язання в частині сплати суми в розмірі 86144,72 грн припинилося поєднанням кредитора (позивач) та боржника (позивач) в одній особі.

Отримання компенсації за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватися як операція з постачання послуг з метою оподаткування ПДВ. Відтак, нарахування суми ПДВ на земельний податок не відповідає нормам ПКУ.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

28.12.2022 Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" (орендодавець та/або ДП "Західукргеологія") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс", яке діє як оператор спільної діяльності за договором простого товариства №01-51/21 від 05.10.2021 року (орендар та/або ТОВ "Філдсервіс") уклали договір оренди №01-116/22 індивідуально-визначеного майна.

Відповідно до п. 11.2 договору оренди, сторони домовились, що строк оренди майна за договором 2 роки 11 місяців. Строк оренди розпочинає перебіг з дати підписання орендодавцем та орендарем акта приймання-передачі майна.

На виконання умов цього договору, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно, а саме пошукова свердловина №30 Вільхівська Вільхівської площі, в тому числі обладнання, яке задіяне на пошуковій свердловині №30 Вільхівська Вільхівської площі, а саме: фонтанна арматура АФКЗ-65х210, інв. № 3808, колонна головка ОКК-210х146х245, інв. №3809, труби НКТ 73x5,5 «Д» 997,39 м., інв. № 37041 (далі - свердловина та/або майно), яка розташована за адресою: Україна, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, на віддалі 250 м на південний-захід від свердловини 1-Вільхівська і на віддалі 1700 м від церкви с.Дуба на північний схід, і на захід від церкви с. Вільхівка на відстані 1280м., є власністю Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (надалі - компанія/ПрАТ "НАК "Надра України") та обліковується на балансі Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору оренди, орендар погоджується з тим, що після підписання акта приймання-передачі майна в оренду, у нього відсутні будь-які перешкоди щодо користування зазначеним майном відповідно до мети, визначеної в пункті 1.3 цього договору.

Згідно п. 1.3. договору оренди, свердловина передається в оренду з метою: розконсервація, відновлення свердловини, проведення ГДС з метою оцінки стану свердловини, виконання ремонтних робіт, випробування продуктивних горизонтів, облаштування свердловини, введення свердловини в експлуатацію за наявності підстав та виконання орендарем інших завдань покладених на нього, як користувача надр, згідно.діючого законодавства України.

Згідно п. 1.4. договору оренди, орендар за власний рахунок (без відшкодування вартості таких робіт орендодавцем) виконує комплекс робіт, передбачених п. 1.3. договору.

Орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акта приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем (п.2.1 договору).

30.12.2022 орендодавець та орендар підписали акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди, на період проведення робіт з освоєння та дослідження свердловини, але не більше ніж 60 (шістдесят) робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) грн за базовий місяць оренди, без урахування ПДВ. Базовий місяць оренди - це місяць, в якому було підписано цей договір. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п. 3.2 договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться

Згідно з п. 3.4 договору оренди, орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди, нарахування орендної плати у розмірі визначеному п. 3.1 цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна, нарахування орендної плати, визначеної п. 3.1.1. договору починається з 61 (шістдесят першого) робочого дня, з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.3.8. договору оренди, орендар самостійно відшкодовує землевласнику/землекористувачу суму втрат за користування землею під майном на підставі окремого договору укладеного між орендарем та землевласником/землекористувачем.

Відповідач в порушення договірного зобов`язання в період з січня 2023 року по лютий 2024 року орендну плату не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 336083,87 грн

23.02.2023 Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеодогія" (сторона-1") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" (сторона-2) уклали договір на відшкодування витрат по сплаті земельного податку №03-03/23 (надалі - договір №03-03/23).

Згідно з п. 1.1. договору №03-03/23, керуючись п. 3.8. договору оренди №01-116/22 індивідуально визначеного майна від 28 грудня 2022 року, а саме: пошукова свердловина №30 Вільхівська Вільхівської площі укладеного між сторонаю 1 та стороною 2 та у зв`язку з тим, що сторона-1 несе витрати за користування землею площею 0,20 га, на якій знаходиться пошукова свердловина № 30 Вільхівська Вільхівської площі, яка розташована на території Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, а сторона-2 є власником нерухомого майна розміщеного за даною адресою, сторона-2 зобов`язується щомісячно відшкодовувати стороні-1 витрати за користування землею площею 0,2000 га, на якій розташована пошукова свердловина №30 Вільхівська Вільхівської площі.

Відповідно до п.1.2. договору №03-03/23, сторона 1 корситується земельною ділянкою на якій знаходиться пошукова свердловина № 30 Вільхівська Вільхівської площі на підставі угоди № 03-109/22 на проведення геологорозвідувальних робіт від 22 грудня 2022 року, укладеною з Дубівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області.

Відповідно до п 1.3. договору №03-03/23, відшкодування витрат по сплаті за користування землею здійснюється на підставі рахунків виставлених стороною-1 та/або актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) виставлених стороною-1.

Згідно з п.1.4. договору №03-03/23, сума витрат по сплаті за користування землею з врахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі за 2023 рік становить 35 220,36 (тридцять п`ять тисяч двісті двадцять гривень тридцять шість копійок) грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 2.1. договору №03-03/23, передбачено, що сторона-1 зобов`язується у строк до 15 числа, наступного за звітним місяцем, надати стороні-2 рахунок, а сторона-2 зобов`язується в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі виставлених рахунків відшкодувати стороні-1 витрати за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 4.2. договору №03-03/23, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з "30" грудня 2022 року.

В порушення умов договору відповідач з лютого 2023 року по лютий 2024 року відшкодування витрат по сплаті за користування землею не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 47332,23 грн.

15.12.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 14.12.2023 №01-879/13 про погашення заборгованості за договором №01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 та договором на відшкодування витрат по сплаті земельного податку №03-03/23 від 23.02.2023. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.

Листом від 29.01.2024 №01-60/13 "Про дострокову в односторонньому порядку відмову від договору оренди № 01-116/22 індивідуально визначеного майна від 28.12.2022", позивач повідомив відповідача про дострокову в односторонньому порядку відмову від договору.

Також, в матеріалах справи наявна угода №03-109/22 від 22.12.2022 на проведення геологорозвідувальних робіт укладена між Дубівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області та Дочірнім підприємством ПрАТ Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія", згідно умов якої, відповідно до статті 97 Земельного кодексу України та на підставі рішення сесії Дубівської сільської ради від 22.12.2022 року, № 861/16-2022 "сторона 1" погоджує та дозволяє "стороні 2" проведення геологорозвідувальних робіт (в т.ч. дослідно-промислова розробка) свердловини № 30-Вільхівська, що передбачає використання земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована на території Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області за межами населеного пункту с. Дуба.

Пунктом 2.3 вказаної угоди передбачено, що за надання послуги на користування земельною ділянкою загальною площею 0,2000 га, що є предметом цієї угоди, вноситься плата у грошовому розмірі: з 22.12.2022 року і до закінчення терміну дії цієї угоди плата вноситься „стороною 2" у розмірі 30626,40 грн (тридцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 40 коп.) за рік, яка еквівалентна 12% від нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, на розрахунковий рахунок Дубівської сільської ради, яка звільнена від сплати податку на прибуток.

Між сторонами угоди 22.12.2022 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Суд також встановив, що 05.10.2021 Дочірнє підприємство ПрАТ "Надра України" "Західукргеологія" (підприємство) та ТОВ "Філдсервіс" (інвестор), які тут і далі за текстом іменуються - учасники, уклали договір простого товариства №01-51/21.

У даному договорі наведено визначення основних термінів:

Баланс спільної діяльності - окремий бухгалтерський документ у формі балансу, який ведеться оператором, призначений для обліку активів і пасивів, пов`язаних із веденням спільної діяльності, в тому числі вкладів учасників.

Річний бюджет спільної діяльності - узгоджений учасниками документ, яким визначаються загальні витрати та доходи при виконанні Річної програми робіт спільної діяльності, та який враховує всі джерела фінансування.

Ділянка надр - означає Вільхівська площа, права на яку надані ДП "Західукргеологія" відповідно до спеціального дозволу на геологічне вивчення надр, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення № 1910 від 14.05.2002 року.

Загальна програма робіт спільної діяльності - узгоджений учасниками документ, що визначає види робіт, термін їх виконання, вартість робіт, виконавців, джерело, термін та умови фінансування учасниками геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки та/або промислової розробки ділянки надр на весь термін дії даного договору.

Річна програма робіт спільної діяльності - узгоджений учасниками документ, що визначає види робіт, термін їх виконання, вартість робіт, виконавців, джерело, термін та умови фінансування учасниками геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки та/або промислової розробки ділянки надр на кожен календарний рік.

Спільна діяльність - діяльність учасників, яка відповідає чинному законодавству України, регулюється цим договором, пов`язана з користуванням надрами, без створення юридичної особи, яка є об`єктом спільного контролю учасників відповідно до даного договору, заснована на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників.

Річний фінансовий план спільної діяльності - узгоджений учасниками документ, який відображає обсяги надходжень і доходів, спрямування коштів і понесення витрат з метою забезпечення потреб спільної діяльності та виконання зобов`язань учасниками на кожен календарний рік.

Частка - відсоткове значення участі кожного учасника у передбаченій цим договором спільній діяльності, відповідно до якої між учасниками розподіляється прибуток, витрати та збитки, відповідальність і майно, набуте у спільну часткову власність учасників в процесі здійснення спільної діяльності. Розмір частки кожного учасника не є пропорційним розміру його вкладу та визначається учасниками в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є спільні дії учасників на основі об`єднання їх вкладів без створення окремої юридичної особи для досягнення наступної мети:

- організації та ведення спільної виробничо-господарської і комерційної діяльності для здійснення користування нафтогазоносними надрами, експлуатації родовища в межах ділянки надр, визначеної спеціальним дозволом, та реалізації видобутої нафти;

- збору, зберігання та транспортування видобутої нафти до пункту доставки для її подальшої реалізації відповідно до умов цього договору;

- отримання прибутку учасниками в результаті здійснення такої спільної господарської діяльності.

Згідно п.1.3. договору, учасники зберігають свою юридичну самостійність у інших правовідносинах між собою та третіми особами, що не пов`язані з предметом даного договору.

У відповідності до п. п. 3.1.3 п. 3.1 договору, учасники зобов`язані: одночасно з укладенням цього договору затвердити: а) Загальну програму робіт спільної діяльності (за формою згідно додатку №1), а також Річну програму робіт спільної діяльності на поточний рік (за формою згідно додатку № 1а); б) Річний бюджет спільної діяльності (за формою згідно додатку № 2а) та Річний фінансовий план спільної діяльності (за формою згідно додатку № За) на поточний рік.

Згідно п. п. 3.2.2 п.3.2. договору, інвестор зобов`язується протягом двох місяців з дати підписання договору перерахувати на рахунок спільної діяльності грошові кошти в розмірі 200 000 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору, вкладом інвестора у спільну діяльність є сума грошових коштів, зазначена у пункті 3.2.2 договору, а також інвестиції, що будуть внесені інвестором до спільної діяльності в майбутньому відповідно до додаткових угод, додатків до цього договору, а також відповідно до Загальної та Річної програми робіт, Річного бюджету та Річного фінансового плану спільної діяльності. Будь-які інвестиції, внесені інвестором для цілей фінансування спільної діяльності відповідно до затвердженої Загальної програми робіт спільної діяльності, Річних програм робіт спільної діяльності та/або Річних бюджетів спільної діяльності, є його вкладом у спільну діяльність.

Згідно п. 4.2. договору, вкладом підприємства у спільну діяльність є сума грошових коштів, зазначена у пункті 3.3.1. договору та всі інші грошові кошти та майно, що можуть бути внесені підприємством до спільної діяльності в майбутньому відповідно до додаткових угод, додатків до цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що спільна діяльність здійснюється у відповідності до Загальної та Річної програми робіт спільної діяльності, Річного бюджету та Річного фінансового плану спільної діяльності, що є невід`ємними частинами даного договору, в яких учасники визначають види робіт, термін їх виконання, вартість робіт, виконавців, джерело, термін та умови фінансування та інші умови здійснення спільної діяльності. Внесення змін до Річної програми робіт спільної діяльності, Річного бюджету спільної діяльності та Річного фінансового плану спільної діяльності здійснюється в такому ж порядку, як і затвердження вказаних документів.

Згідно п. 6.1. договору, спільна часткова власність учасників за цим договором включатиме: (а) внесене учасниками в якості вкладу до спільної діяльності майно, зокрема грошові кошти;(б) майно/ грошові кошти, створене/ набуті в результаті спільної діяльності; (в) одержані від такої діяльності доходи. Виключенням є наступне майно, що не буде включатись у спільну часткову власність учасників за цим договором, а саме:

- майно учасників, що не може бути внеском у спільну діяльність;

- майно, передане одним з учасників у користування згідно договорів оренди для цілей здійснення спільної діяльності; та

- геологічна інформація (документація), створена до укладення цього договору.

За змістом пп.3.6.2 п. 3.6 договору, учасники мають право на підставі укладених з ними договорів, виконувати необхідні для ведення спільної діяльності роботи та надавати послуги з урахуванням умов, передбачених цим договором.

В п. 6.2 договору визначено, що частки учасників у праві спільної часткової власності визначаються відповідно до пропорції, визначеної у пункті 6.4 даного договору.

Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку припинення даного договору спільне майно учасників підлягає реалізації, а отримані від спільної діяльності кошти (після сплати всіх необхідних платежів, погашення грошових зобов`язань, у тому числі і тих, строк виконання яких не настав), розподіляються між учасниками у наступній пропорції:

- підприємство - 25%;

- інвестор - 75%.

Згідно з п. 9.1 договору, спільні витрати і збитки у разі припинення спільної діяльності, покриваються учасниками відповідно до часток у праві спільної часткової власності, визначених пунктом 6.4 цього договору.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору №01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022, однак, у порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за оренду індивідуально визначеного майна за період з січня 2023 року по лютий 2024 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 336083,87 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором № 03-03/23 від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 23.02.2023 Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеодогія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" уклали договір на відшкодування витрат по сплаті земельного податку №03-03/23.

Відповідно до п.1.2. договору №03-03/23, позивач корситується земельною ділянкою на якій знаходиться пошукова свердловина № 30 Вільхівська Вільхівської площі на підставі угоди № 03-109/22 на проведення геологорозвідувальних робіт від 22 грудня 2022 року, укладеною з Дубівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області.

Відповідно до п 1.3. договору №03-03/23, відшкодування витрат по сплаті за користування землею здійснюється на підставі рахунків виставлених позивачем та/або актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) виставлених позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 97 Земельного кодексу України, підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

Так, в матеріалах справи наявна угода №03-109/22 від 22.12.2022 на проведення геологорозвідувальних робіт укладена між Дубівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області та Дочірнім підприємством ПрАТ Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія", згідно умов якої, відповідно до статті 97 Земельного кодексу України та на підставі рішення сесії Дубівської сільської ради від 22.12.2022 року, № 861/16-2022 "сторона 1" погоджує та дозволяє "стороні 2" проведення геологорозвідувальних робіт (в т.ч. дослідно-промислова розробка) свердловини № 30-Вільхівська, що передбачає використання земельної ділянки площею 0,20 га, яка розташована на території Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області за межами населеного пункту с. Дуба.

Пунктом 2.3 вказаної угоди передбачено, що за надання послуги на користування земельною ділянкою загальною площею 0,2000 га, що є предметом цієї угоди, вноситься плата у грошовому розмірі: з 22.12.2022 року і до закінчення терміну дії цієї угоди плата вноситься "стороною 2" у розмірі 30626,40 грн (тридцять тисяч шістсот двадцять шість гривень 40 коп.) за рік, яка еквівалентна 12% від нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, на розрахунковий рахунок Дубівської сільської ради, яка звільнена від сплати податку на прибуток.

Таким чином, враховуючи наявність укладеної між Дубівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської областіта Дочірнім підприємством ПрАТ Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" угоди №03-109/22 від 22.12.2022 на проведення геологорозвідувальних робіт та здійснивши аналіз змісту договору №03-03/23, суд дійшов до висновку, що сторонами у даній справі фактично укладено договір відшкодування витрат по сплаті за користування землею, а не по сплаті земельного податку.

Суд зазначає про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.

В порушення умов договору №03-03/23 від 23.02.2023, відповідачем не здійснено відшкодування витрат по сплаті за користування землею, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 47332,23 грн за період з лютого 2023 року по лютий 2024 року.

Доводи відповідача щодо нарахування суми ПДВ на земельний податок спростовуються з огляду на правову природу вказаної заборгованості, як заборгованості, що виникла із витрат по сплаті за користування землею, а не земельного податку.

При цьому, податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Щодо твердження відповідача про те, що майно за договором оренди прийняте в строкове платне користування з метою провадження спільної діяльності за договором простого товариства, тому зобов`язання за договором №01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 та договором на відшкодування витрат по сплаті земельного податку №03-03/23 від 23.02.2023 та відповідальність за його невиконання має бути розподілена між учасниками договору простого товариства, суд зазначає таке.

Статтею 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Статтею 1135 ЦК України встановлено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Відповідно до ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Згідно ст. 1138 ЦК України якщо договір простого товариства не пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов`язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов`язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов`язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виходячи з аналізу вказаних норм ЦК України, суд зазначає про те, що ч. 2 ст. 1138 ЦК України передбачає солідарну відповідальність учасників простого товариства перед їх кредиторами (третіми особами), а не між собою.

При цьому, суд зазначає про те, що представником відповідача не вірно здійснено тлумачення умов п.п. 6.2, 6.4, 7.5, 9.1. договору в поєднанні з ч. 2 ст. 1138 ЦК України щодо наявності підстав для розподілу наявної заборгованості за договорами між учасниками договору простого товариства.

Також, необґрунтованим є посилання відповідача на порядок розподілу спільного майна учасників, яке підлягає реалізації та отриманих від спільної діяльності коштів згідно умов п. п. 6.4., 9.1. договору, враховуючи, що такі умови застосовується у разі припинення спільної діяльності.

Так, згідно п. 9.1 договору, спільні витрати і збитки у разі припинення спільної діяльності, покриваються учасниками відповідно до часток у праві спільної часткової власності, визначених пунктом 6.4 цього договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що спільна часткова власність учасників за цим договором не включає майно, передане одним з учасників у користування згідно договорів оренди для цілей здійснення спільної діяльності.

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які документи на підставі яких можливо було б встановити вклади учасників за договором простого товариства №01-51/21.

Згідно п. 1.3. договору оренди №01-116/22, свердловина передається в оренду з метою: розконсервація, відновлення свердловини, проведення ГДС з метою оцінки стану свердловини, виконання ремонтних робіт, випробування продуктивних горизонтів, облаштування свердловини, введення свердловини в експлуатацію за наявності підстав та виконання Орендарем інших завдань покладених на нього, як користувача надр, згідно діючого законодавства України.

Згідно ж п.1.1 договору простого товариства №01-51/21, предметом цього договору є спільні дії учасників на основі об`єднання їх вкладів без створення окремої юридичної особи для досягнення наступної мети:

- організації та ведення спільної виробничо-господарської і комерційної діяльності для здійснення користування нафтогазоносними надрами, експлуатації родовища в межах ділянки надр, визначеної спеціальним дозволом, та реалізації видобутої нафти;

- збору, зберігання та транспортування видобутої нафти до пункту доставки для її подальшої реалізації відповідно до умов цього договору;

- отримання прибутку учасниками в результаті здійснення такої спільної господарської діяльності.

Вказане свідчить про те, що діяльність по договору оренди №01-116/22 є попередньою (розконсервація, відновлення свердловини, проведення ГДС з метою оцінки стану свердловини, виконання ремонтних робіт, випробування продуктивних горизонтів, облаштування свердловини, введення свердловини в експлуатацію) відносно спільної діяльності учасників згідно умов п.1.1. договору.

При цьому, сторонами не надано суду Загальну програму робіт спільної діяльності, Річну програму робіт спільної діяльності на поточний рік, Річний бюджет спільної діяльності та Річний фінансовий план спільної діяльності на поточний рік (за 2022 - 2023 роки). Тому, у суду відсутні підстави для висновку, що діяльність, пов`язана з орендою пошукової свердловини охоплюється спільною діяльністю учасників простого товариства згідно умов договору №01-51/21.

За наведеного, суд дійшов до висновку про те, що договір оренди укладений між позивачем та відповідачем, є окремим договором між юридичними особами, який передбачає права та обов`язки учасників, як окремих суб`єктів поза договором №01-51/21 від 05.10.2021.

Посилання ж відповідача на висновки Вищого господарського суду України взагалі не приймаються судом, оскільки останні не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором №01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 336083,87 грн та щодо сплати витрат за користування землею за договором №03-03/23 від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн підтверджується матеріалами справи.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 336083,87 грн та заборгованості за договором № 03-03/23 від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 5616 грн 35 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №12623 від 08 лютого 2024 року та №13389 від 18 квітня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову судовий збір слід покласти на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовий) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 20000 грн.

У заяві від 19.08.2024 (вх.№13216/24), позивач просить суд стягнути з відповідача 14000 грн витрат на професійну правничу допомогу та надає докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" у запереченні на заяву про стягнення судових витрат від 20.08.2024 (вх.№13297/24 від 20.08.2024), просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" до суми 4000 грн.

Розглянувши заяву Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" про відшкодування витрат професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів частини 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано:

- договір про правову допомогу від 12.05.2022;

- додаткову угоду №5 до договору про правову допомогу від 12.05.2022;

- акт наданих послуг №5 від 16.08.2024.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 12.05.2022 між Дочірнім підприємством ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" (замовником) та адвокатом Альховською Світланою Вячеславівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000854 від 21.01.2018 (виконавецем) укладено договір про правову допомогу.

Відповідно до п.1.1. договору, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов"язання надавати замовникові юридичні послуги у будь-яких справах, що так чи інакше стосуються справ клієнта, зокрема у будь-яких судових справах в яких замовник є стороною у справі.

Згідно з п.5.1, 5.2. договору підставою для оплати послуг виконавця є акт прийому-передачі виконаних робіт, який передається замовнику у двох екземплярах разом з рахунком на оплату. Вартість послуг, що надаються виконавцем у вказаній справі визначається сторонами шляхом підписання окремого додатка до цього договору, який є його невід"ємною частиною.

01.02.2024 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору про правову допомогу від 12.05.2024.

Відповідно до п.1 цієї угоди, вона визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у справах за участю клієнта, зокрема у судовій справі за позовами ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" із позовною заявою до ТОВ "Філдсервіс" про стягнення боргу по орендній платі.

Вартість послуг визначена сторонами у п.2., зокрема, попередня консультація з вивченням документів - 1000 грн; підготовка позовної заяви - 6000 грн; підготовка заперечень, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив - 3000 грн; участь в одному судовому засіданні - 2500 грн.

Оплата вказаних послуг здійснюється на підставі акта наданих послуг (п.3.1).

Згідно акту наданих послуг № 5 від 16.08.2024, виконавцем надані замовнику, а замовником прийняті наступні послуги у судовій справі №909/193/24:

- підготовка позовної заяви. Вартість даної послуги становить - 6000 грн;

- підготовка відповіді на відзив. Вартість даної послуги становить - 3000 грн;

- участь в судових засіданнях 17.06.2024 14.08.2024. Вартість даної послуги становить - 5000 грн.

Згідно п. 2 акту наданих послуг № 5 від 16.08.2024, загальна вартість наданих послуг - 14000 грн.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначає Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 ).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Як вбачається з доданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" до заперечення на заяву про стягнення судових витрат документів, разом із позовною заявою по даній справі позивачем також подано до відповідача ще 6 позовів, що є однаковими по змісту та рівню складності.

Таким чином, вартість складання позовної заяви в сумі 6000 грн є неспівмірною до складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, оскільки вищезазначені позовні заяви були складені в ідентичний спосіб по шістьох тотожних справах.

Вказане стосується також і підготовки відповіді на відзив, вартість якої позивач визначив в розмірі 3000 грн.

Також, суд вважає, що вартість одного судового засідання у розмірі 2500 грн є завищеною, враховуючи також, на те що представник позивача брав участь у засіданнях в режимі відеоконференції.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

За наведеного, суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 9000 грн (5000 грн - вартість складання позовної заяви; 2000 грн - вартість складання відповіді на відзив; 2000 грн вартість участі в судових засіданнях).

Керуючись статтями 2, 73-77, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс" про стягнення заборгованості за договором №01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 в сумі 336083,87 грн та заборгованості за договором № 03-03/23 від 23.02.2023 в сумі 47332,23 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Філдсервіс", вул. Стрілецька, буд. 4-6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 41856625) на користь Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "НАК "Надра України" "Західукргеологія", пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79000 (ідентифікаційний код 01432606) 336083 (триста тридцять шість тисяч вісімдесят три) грн 87 коп. заборгованості за договором № 01-116/22 оренди індивідуально-визначеного майна від 28.12.2022 та 47332 (сорок сім тисяч триста тридцять дві) грн 23 коп. заборгованості за договором №03-03/23 від 23.02.2023, 5751 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн 24 коп. судового збору, 9000 (дев`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.09.2024

Суддя Неверовська Л. М.