Рішення

від 08.08.2024 по справі 910/1383/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2024Справа № 910/1383/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 140 662, 04 грн

Представники:

від позивача: Мороз О.Ю.;

від відповідача: Усс Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго", в якому просить суд:

- визнати недійсним пункт 3.2. договору № 257-22 від 05.08.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 121 493, 83 грн, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго";

- стягнути з відповідача на користь позивача 121 493, 83 грн - сплаченого ПДВ, 14 265, 19 грн - інфляційних втрат та 4 903, 02 грн - 3 % річних, що загалом становить 140 662, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам Податкового кодексу та Митного кодексу до ціни договору № 257-22 про закупівлю товару за державні кошти від 05.08.2022 включено суму ПДВ (121 493, 83 грн), в той час як товар підлягав звільненню від оподаткування, тому, на думку позивача, положення п. 3.2. договору в цій частині підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у розмірі 121 493, 83 грн підлягають поверненню, як безпідставно набуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.02.2024 до суду надійшло клопотання від Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.03.2024. Зокрема, клопотання Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про витребування доказів - задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" у строк до 20.03.2024 надати суду належним чином засвідчені копії митних декларацій на усі частини Дизель-генератора DE-170RS 120 кВт, що був поставлений по договору № 257-22 від 05.08.2022, які ввезені на територію України в режимі імпорту.

У судовому засіданні 21.03.2024 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.04.2024.

15.04.2024 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд провести судове засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 повторно зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" виконати вимоги ухвали суду від 26.02.2024 шляхом надання суду у строк до 15.05.2024 належним чином засвідчених копій митних декларацій на усі частини Дизель-генератора DE-170RS 120 кВт, що був поставлений по договору № 257-22 від 05.08.2022, які ввезені на територію України в режимі імпорту. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" у разі ненадання витребуваних судом доказів - надати письмові обґрунтовані пояснення із зазначенням об`єктивних причин неможливості виконання вимог суду. Зокрема, підготовче засідання відкладено на 16.05.2024.

30.04.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що при розмитненні товару не застосовувались пільги з оподаткування. Відповідачем здійснено розмитнення готового товару, який є предметом поставки позивачу за договором. Крім того, відповідач вказує на те, що товар було прийнято позивачем відповідно до договору та сплачено його вартість, що виключає факт безпідставного набуття відповідачем коштів та застосування приписів статті 1212 ЦК України. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 910/1383/24.

13.05.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій відповідач просить суд забезпечити проведення судового засідання у справі 910/1383/24, що призначене на 16.05.2024 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.05.2024 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якій у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, просить суд провести підготовче засідання призначене на 16.05.2024 без його участі.

У судовому засіданні 16.05.2024, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд на місці ухвалив поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 910/1383/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1383/24 призначено на 13.06.2024.

17.05.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго", в якій відповідач просить суд провести підготовче засідання призначене на 16.05.2024 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго".

12.06.2024 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго", в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи докази на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" податку на додану вартість під час митного оформлення дизель-генератора DE-170RS 120 кВт та його першого постачання на території України.

13.06.2024 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд провести судове засідання, призначенне на 13.06.2024 без участі представника Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У судовому засіданні 13.06.2024, розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки в порушення приписів ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не зазначено поважні причини не подання таких доказів у підготовчому провадженні, як і не заявлено клопотання про поновлення строку на подання нових доказів.

Також, у судовому засіданні 13.06.2024 оголошено перерву до 27.06.2024.

У судовому засіданні 27.06.2024 оголошено перерву до 08.08.2024.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.08.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.08.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" (далі - продавець) укладено договір № 257-22 на закупівлю товару за державні кошти, умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується поставити у 2022 році покупцю товари ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника - товарно-матеріальні цінності (далі - товари), зазначені в специфікації (додаток 1), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування та кількість (номенклатура, асортимент) товарів зазначені в специфікації договору (додаток 1) - п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна ціна договору складається із загальної вартості товарів, поставлених згідно з додатком № 1 (специфікацією) і становить 728 963, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % у сумі 121 493, 83 грн. за весь період дії договору.

Згідно п. 4.3. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем протягом 7 робочих днів після поставки товарів та пред`явлення продавцем рахунка на оплату за фактично поставлені товари та підписання сторонами видаткової накладної (акта приймання-передачі товарів).

Даний договір діє з дати його укладення і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п. 10.1. договору).

Відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до договору № 257-22 від 05.08.2022, сторони погодили товар, що поставляється: Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт, країна виробник - Україна, у кількості - 1 шт., ціна - 607 469, 17 грн, ПДВ - 121 493, 83 грн, всього 728 963, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору, було поставлено позивачу товар - Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт на загальну суму 728 963, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 536 від 09.08.2022, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1930 від 11.08.2022 на суму 728 963, 00 грн.

Як зазначає позивач, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області згідно з пунктом 8.6 Плану проведення заходів державного Фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ квартал 2023 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої складено акт ревізії від 10.08.2023 № 13-07-08/7, в якому зроблено висновок: «Внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей «Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт» з вартістю ПДВ військовою частиною НОМЕР_1 у 2022 році було здійснено зайвих витрати бюджетних коштів у сумі 121493,83 гривень. Військовою частиною НОМЕР_1 укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти від 05.08.2022 № 257-22 щодо придбання товарно-матеріальних цінностей «Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт» згідно із Специфікацією на суму 728963,00 грн в тому числі ПДВ 20% у сумі 121493,83 грн на порушення пункту 197.23 статті 197 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ Nє2755- VI), пункту 8 статті 287 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495- V1. Внаслідок допущеного порушення військовій частині НОМЕР_1 завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 121493,83 гривень.».

Тож, позивач звертався до відповідача з листом № 11/9963-23 від 20.09.2023, в якому просив відповідача відшкодувати зайво витрачені кошти внаслідок сплати ПДВ в сумі 121 493, 83 грн.

Листом від 16.10.2023 № 391 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, в якому зазначив, що дизель-генераторна установка, що є предметом поставки за спірним договором, не проходила процедуру підтвердження відповідності вимогам ст. 287 Митного кодексу України для використання у виробництві продукції оборонного призначення, як того вимагає законодавство. Товар розмитнювався в режимі імпорту, на загальних підставах та міг бути реалізований, зокрема на комерційному ринку, а тому у ТОВ "Дарекс-Енерго" відсутні правові підстави для застосування норми про звільнення від оподаткування поставки позивачу.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки позивач є державним замовником у сфері оборони в розумінні Закону України «Про оборонні закупівлі» та здійснює придбання товарів для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а товар, який було поставлено відповідачем за договором відноситься до товарів, які можуть бути використані у виробництві продукції оборонного призначення, відповідачем було безпідставно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 121 493, 83 грн., у зв`язку з чим, на думку позивача, п. 3.2 договору, в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у сумі 121 493, 83 грн підлягають поверненню, як безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 265, 19 грн - інфляційних втрат та 4 903, 02 грн - 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" укладено договір № 257-22 на закупівлю товару за державні кошти від 05.08.2022.

Відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до договору № 257-22 від 05.08.2022, сторони погодили товар, що поставляється: Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт, країна виробник - Україна, у кількості - 1 шт., ціна - 607 469, 17 грн, ПДВ - 121 493, 83 грн, всього 728 963, 00 грн.

Тож, на виконання умов договору, відповідачем було поставлено позивачу товар - Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт на загальну суму 728 963, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 536 від 09.08.2022, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1930 від 11.08.2022 на суму 728 963, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частинами 1, 2 ст. 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).

Відповідно до підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За змістом пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як було вказано вище, в оспорюваному пункті договору сторони погодили ціну договору в розмірі 728 963, 00 грн, у томі числі ПДВ - 121 493, 83 грн.

Так, пунктом 197.23 статті 197 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, та з першого постачання цих товарів на митній території України для їх використання у виробництві товарів оборонного призначення, визначених згідно із законом, та якщо замовником таких товарів є державний замовник у сфері оборони, визначений Кабінетом Міністрів України.

Порядок ввезення, постачання та цільового використання товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту та постачаються на митній території України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 статті 287 Митного кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування ввізним митом складові (матеріали, вузли, агрегати, устаткування та комплектувальні вироби) (далі - товари), що ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту для використання у виробництві товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", якщо замовником такої продукції є державний замовник у сфері оборони, визначений Кабінетом Міністрів України, за кодами товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Порядок ввезення, першого постачання та цільового використання товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, для використання у виробництві продукції оборонного призначення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 170 (далі - Порядок № 170).

Відповідно до пунктів 3 і 4 Порядку №170, для підтвердження відповідності товарів вимогам, визначеним частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, виконавець державного контракту (договору) з оборонних закупівель подає митниці, що здійснює митне оформлення товарів, заяву із зазначенням найменування товарів, їх кодів згідно з УКТЗЕД, кількості, вартості та призначення, країни походження товарів, найменування державного замовника у сфері оборони (далі - державний замовник) та виконавця державного контракту (договору) з оборонних закупівель, до якої додаються:

засвідчені в установленому порядку копії:

- зовнішньоекономічного договору (контракту) на постачання товару або іншого документа, який є підставою для ввезення товарів на митну територію України;

- державного контракту (договору), укладеного з державним замовником;

- електронного повідомлення про внесення його до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів);

- технічного паспорта або іншого документа заводу-виробника на кожний товар, який ввозиться на митну територію України;

документ, який підтверджує зобов`язання виконавця державного контракту (договору) з оборонних закупівель щодо використання ввезених товарів виключно у власному виробництві товарів оборонного призначення на виконання державного контракту (договору), укладеного з державним замовником.

Документи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, виконавець (співвиконавець/субпідрядник) державного контракту (договору) з оборонних закупівель надсилає з дотриманням вимог режиму секретності митниці, що здійснює митне оформлення товарів, не пізніше ніж за три дні до здійснення митного оформлення.

Отже, режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений пунктом 197.23 статті 197 Податкового кодексу України поширюється, зокрема, на операції з першого постачання на митній території України товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України за умови, що такі товари: ввезені на митну територію України у митному режимі імпорту та призначені для використання у виробництві продукції оборонного призначення, визначеної згідно із Законом України «Про оборонні закупівлі» та якщо замовником такої продукції є державний замовник; класифікуються за відповідними кодами товарних позицій згідно з УКТЗЕД, зазначеними у частині восьмій статті 287 МК України.

Товари групи 85 розділу XVI (84-85) УКТ ЗЕД відносяться до таких, які звільняються від оподаткування ввізним митом складові (матеріали, вузли, агрегати, устаткування та комплектувальні вироби) (далі - товари), що ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту для використання у виробництві продукції оборонного призначення, якщо замовником такої продукції є державний замовник, визначений Кабінетом Міністрів України, за такими кодами товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до групи 85 розділу XVI (84-85) код 8501 УКТ ЗЕД включає: машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя.

Так, відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», гарантоване забезпечення потреб безпеки і оборони - забезпечення суб`єктів, визначених пунктом 10 частини першої цієї статті, товарами, роботами і послугами, необхідними для виконання завдань з відсічі збройній агресії та відвернення загроз національній безпеці, незалежності України, її територіальній цілісності і недоторканності, щодо боротьби з тероризмом, усунення обставин, що зумовили необхідність введення надзвичайного стану.

Державні замовники у сфері оборони (далі - державні замовники) - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України (п. 10 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі»).

Згідно п. 29 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Як зазначає позивач, Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є державним замовником у сфері оборони у розумінні Закону України «Про оборонні закупівлі» та здійснює придбання товарів для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також інших товарів, які закуповуються державними замовниками у сфері оборони, визначеними Законом України «Про оборонні закупівлі», для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Тож, за твердженням позивача, відповідачем було безпідставно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 121 493, 83 грн., у зв`язку з чим, на думку позивача, п. 3.2 договору, в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у сумі 121 493, 83 грн підлягають поверненню.

Проте, як вбачається з митної декларації UA100330/2022/437317 від 13.06.2022 (форма МД-2), митне оформлення вказаного в ній товару, зокрема, дизель-генератора DE170RS 120 кВт, здійснено Чернівецькою митницею Державної митної служби України, при цьому в рядку 36 «Преференції», вказано код 223000000.

Згідно підрозділу 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684, в редакції, чинній станом на дату оформлення митної декларації, у графі 36 «Преференції» зазначаються цифрові коди податкових пільг відповідно до класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, передбачених законодавством щодо товару, описаного в графі 31 МД та класифікованого в графі 33 МД.

Коди формуються за такою схемою:

МММАААППП, де:

МММ - код пільги в обкладенні товару ввізним митом;

ААА - код пільги в обкладенні товару акцизним податком;

ППП - код пільги в обкладенні товару податком на додану вартість.

В інших випадках у графі проставляється « 000000000».

Однак, три останні цифри коду, вказаного в графі 36 митної декларації UA100330/2022/437317 (форма МД-2) - 000, що свідчить про те, що при розмитненні товару - дизель-генератора DE170RS 120 кВт до відповідача не застосовувалися пільги в обкладенні товару податком на додану вартість.

Крім того, зі змісту декларації вбачається, що 13.06.2022 відповідачем здійснено розмитнення готового товару - дизель-генераторної установки, який в подальшому був предметом поставки позивачу за договором № 257-22 від 05.08.2022

Тобто, митне оформлення товару - Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт відбулося 13.06.2022, в той час як договір № 257-22 на закупівлю товару за державні кошти укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" - 05.08.2022.

При цьому, укладений між сторонами договір № 257-22 не містить умови про замовлення відповідачем відповідного товару - Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт для позивача та подальшу поставку його, як підставу для звільнення від оподаткування. Суд зазначає, що у договорі чітко зазначено, що продавець зобов`язується поставити у 2022 році покупцю товари, що і було здійснено відповідачем.

Тобто, відповідачем було поставлено позивачу наявний у нього товар, який було ввезено на територію України до укладення договору з позивачем, відповідно такий товар - Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт ввезено відповідачем на територію України на загальних підставах, зі сплатою податку на додану вартість під час митного оформлення.

Таким чином, придбаний позивачем у відповідача товар - Дизель-генератор DE-170RS 120 кВт за договором № 257-22 від 05.08.2022, не є товаром оборонного призначення в розумінні Закону, незалежно від подальшого його використання Військовою частиною НОМЕР_1 .

При цьому, при імпорті вказаного товару, відповідач не мав правових підстав для звільнення від оподаткування ПДВ операцій із ввезення Дизель-генератора DE-170RS 120 кВт на митну територію України у митному режимі імпорту.

Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" під час продажу Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дизель-генератора DE-170RS 120 кВт, на законних підставах було включено у вартість дизель-генератора ПДВ у сумі 121493, 83 грн.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними саме на момент їх вчинення (укладення).

В той же час, як було встановлено судом, включення ПДВ до ціни товару (п. 3.2 договору) жодним чином не суперечило чинному законодавству.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з вимогою про визнання недійсним п. 3.2 Договору в частині включення до загальної суми договору податку на додану вартість у розмірі 121 493, 83 грн. та зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у наведеній сумі, а саме наявності правових підстав для звільнення спірної операції купівлі-продажу товарів за договором від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів Податкового кодексу України та Митного кодексу України.

Крім того, позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що договір № 257-22 від 05.08.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість суперечить закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 121 493, 83 грн, а також 14 265, 19 грн інфляційних втрат та 4 903, 02 грн - 3 % річних суд відзначає, що такі вимоги є похідними від первісної вимоги про визнання частково недійним договору, і відмова у задоволенні первісної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19 та від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

Грошові кошти в сумі 121 493, 83 грн були набуті відповідачем на відповідній правовій підставі - укладеному з позивачем договорі, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 140 662, 04 грн не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 02.09.2024.

Суддя С. О. Щербаков