Рішення

від 28.08.2024 по справі 910/17052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2024Справа № 910/17052/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Гораєвська Людмила Василівна

про стягнення 189197,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Гораєвська А.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» з вимогами до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про стягнення 189197,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у орендованому ним нежитловому приміщенні №30 в будинку №6 по вулиці Рея Бредбері, 06.03.2023 сталося залиття внаслідок пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлері, що межує із орендованим нежитловим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 відкрито провадження у справі №910/17052/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Гораєвську Людмилу Василівну, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

24.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про забезпечення доказів, відповідно до якої відповідач просив суд забезпечити докази шляхом призначення у справі судової експертизи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що він не є відповідальною особою за стан бойлера та мереж будинку взагалі, так як вони не передавались в управління відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 постановлено здійснювати розгляд справи №910/17052/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання з метою розгляду заяви Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про забезпечення доказів у справі №910/17052/23 призначено на 29.11.2023.

У підготовчому засіданні 29.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023.

04.12.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

06.12.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про забезпечення доказів у справі №910/17052/23.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 17.01.2024.

28.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові докази, а саме фото та відеофіксація факту залиття орендованих позивачем приміщень.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 14.02.2024.

У підготовчому засіданні 14.02.2024 представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі №910/17052/23, у задоволенні якого судом було відмолено, про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 призначено у справі №910/17052/23 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерту поставлено питання, який розмір матеріального збитку завдано Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» внаслідок залиття 06.03.2023 нежитлового приміщення №30, площею 67,90 кв.м, в будинку №6 по вулиці Рея Бредбері у місті Києві?

Вказаною ухвалою суду зупинено провадження у справі №910/17052/23 до закінчення проведення судової експертизи.

10.05.2024 до Господарського суду міста Києва від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про погодження строку проведення експертизи у справі №910/17052/23 понад 90 календарних днів та клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи у справі №910/17052/23.

14.05.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва було поновлено провадження у справі; задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» у строк до 31.05.2024 надати витребувані експертом документи.

03.06.2024 позивачем було надіслано до суду витребувані судом та експертом документи.

Супровідним листом від 06.06.2024 було доправлено вищезазначені матеріали до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

05.07.2024 до Господарського суду надійшло повідомлення про залишення ухвали без виконання у зв`язку із відсутністю попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 поновлено провадження у справі №910/17052/23, підготовче засідання призначено на 17.07.2024.

У підготовчому засіданні 17.07.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.08.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.07.2024 та розпискою від 17.07.2024.

Представник третьої особи у судове засідання 28.08.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 28.08.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Гораєвською Людмилою Василівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю нежитлове приміщення №30 - офіс, площею 67,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва на право власності серія САС №793808 від 04.08.2009, за плату на строк, встановлений цим договором.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди нежитлового приміщення від 02.12.2020 приміщення за цим договором передається за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 1.5 Договору оренди нежитлового приміщення від 02.12.2020 приміщення передається з метою використання його під офіс для ведення адвокатської діяльності орендаря.

У Додатку №1 до Договору оренди нежитлового приміщення від 02.12.2020 сторони погодили, що орендодавець надає орендарю згоду обладнувати та оформлювати, в тому числі проводити побутовий/капітальний ремонт нежитлового приміщення.

Як вбачається з Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостання (або холодного водопостачання) від 07.03.2023 (складений комісією у складі провідного інженера Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», старшого майстра та майстра ремонтної дільниці та затверджений начальником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (Додаток 4 до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76), 06.03.2023 в житловому будинку №6 на вулиці Рея Бредбері (вул. Дубініна) , в нежитловому приміщенні, розташованому в підвальному приміщенні, власником якого є Фізична особа-підприємець Гораєвська Людмила Василівна, трапилось залиття. В акті зазначено, що при візуальному обстеженні приміщення площею 67,9 кв.м. виявлено сліди залиття підлоги з кахлю по всій площі. При обстеженні приміщення встановлено, що матеріальні цінності та інше майно знаходяться прямо на підлозі, що привело до їх змокання та пошкодження.

Висновки і рекомендації комісії: залиття нежитлового приміщення за адресою: вул. Рея Бредбері (вул. Дубініна), буд. 6 сталося внаслідок пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлері, що межує з вказаним приміщенням.

Відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого нежилому приміщенню №30 - офіс, загальною площею 67,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, який складено суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Закір`яровою В.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023), розмір матеріального збитку становить 189197,00 грн.

У вимозі від 23.05.2023 вих. №34 позивач просив відповідача відшкодувати йому у добровільному порядку збитки у розмірі 189197,00 грн.

Так як відповідач не відшкодував позивачу збитки у розмірі 189197,00 грн, звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 189197,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, зокрема, зазначив, що він не є відповідальною особою за стан бойлера та мереж будинку взагалі, так як вони не передавались в управління відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частиною першою ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я, тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія») є орендарем нежитлового приміщення №30 - офісу, площею 67,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6 (на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 02.12.2020, укладеного з третьою особою); позивач самостійно зробив ремонт вказаного приміщення, підвлаштувавши його для своїх потреб, та розмістив в приміщенні власні речі.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 06.03.2023 в житловому будинку №6 на вулиці Рея Бредбері (вул. Дубініна) , в нежитловому приміщенні, розташованому в підвальному приміщенні, власником якого є Фізична особа-підприємець Гораєвська Людмила Василівна, трапилось залиття, що підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостання (або холодного водопостачання) від 07.03.2023 (складений комісією у складі провідного інженера Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», старшого майстра та майстра ремонтної дільниці та затверджений начальником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (Додаток 4 до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76). В акті зазначено, що при візуальному обстеженні приміщення площею 67,9 кв.м. виявлено сліди залиття підлоги з кахлю по всій площі. При обстеженні приміщення встановлено, що матеріальні цінності та інше майно знаходяться прямо на підлозі, що привело до їх змокання та пошкодження. Висновки і рекомендації комісії: залиття нежитлового приміщення за адресою: вул. Рея Бредбері (вул. Дубініна), буд. 6 сталося внаслідок пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлері, що межує з вказаним приміщенням.

Відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого нежилому приміщенню №30 - офіс, загальною площею 67,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, який складено суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Закір`яровою В.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023), розмір матеріального збитку становить 189197,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Дульський проти України» від 01.06.2006 (заява №61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 призначено у справі №910/17052/23 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерту поставлено питання, який розмір матеріального збитку завдано Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» внаслідок залиття 06.03.2023 нежитлового приміщення №30, площею 67,90 кв.м, в будинку №6 по вулиці Рея Бредбері у місті Києві? Витрати з проведення судової експертизи покладено на відповідача.

Однак, судова експертиза не була проведена у зв`язку з несплатою її вартості відповідачем.

При цьому, відповідачем не надано власного висновку, складеного суб`єктом оціночної діяльності, або інших доказів, які б підтверджували інший розбір шкоди, завданої позивачу.

Що стосується заперечень відповідача відносно того, що наданий позивачем Звіт про оцінку не місить інформації про те, що він складений для подачі до суду та в ньому відсутня інформація про те, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, суд зазначає, що Звіт про оцінку було виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, тому вимоги ст. 101 Господарського процесуального кодексу України на нього не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №522/2891/20, на яку посилається сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

За наведених вище обставин, суд приймає в якості належного та допустимого доказу на підтвердження розміру завданої позивачу шкоди Звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого нежилому приміщенню №30 - офіс, загальною площею 67,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володі Дубініна, буд. 6, який складено суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Закір`яровою В.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №179/2023 від 27.03.2023), відповідно до якого розмір матеріального збитку становить 189197,00 грн.

При цьому, судом враховано, що ремонт у приміщенні робив позивач власними силами та за власні кошти (відповідно до письмових пояснень третьої особи).

Що стосується відповідальної за завдану позивачу шкоду особу, суд зазначає, що рішенням Київської міської ради №215/5602 від 25.05.2011 вирішено передати до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житловий будинок по вул. Володі Дубініна, буд. 6.

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації та з 01.05.2015 підприємство приступило до виконання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, які ввійшли до житлового фонду, переданого до сфери управління Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації, в тому числі по будинку 6 по вул. Рея Бредбері у м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надає послуги з утримання будинку та споруд та прибудинкових територій, а до складу таких послуг входить технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації, а також поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків).

Отже, саме відповідач повинен був утримувати в належному стані внутрішньо будинкові системи (мережі) та їх складові (бойлер) (доказів протилежного матеріали справи не містять) у будинку №6 по вулиці Рея Бредбері у місті Києві , а, отже, саме відповідач є особою, відповідальною за заподіяну внаслідок пошкодження майна позивача шкоду.

При цьому, доказів перебування вказаного будинку на балансі/управлінні будь-якої іншої особи матеріали справи не містять.

За таких обставин справи, суд вважає доведеним наявність усього складу цивільного правопорушення для настання відповідальності у вигляді відшкодування завданої цим порушенням шкоди, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про стягнення 189197,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, Голосіївський проспект, буд. 17Б; ідентифікаційний код: 32375554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (44860, Волинська обл., Турійський р-н, с. Озеряни, вул. Шкільна, буд. 21; ідентифікаційний код: 39516106) грошові кошти у розмірі 189197 (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн 95 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 05.09.2024.

Суддя О.М. Спичак