Рішення

від 05.09.2024 по справі 911/1411/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1411/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гелмаркет»

про стягнення збитків,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

03 червня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Гелмаркет» (далі відповідач) про відшкодування витрат у сумі 7 998,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на самовільне встановлення відповідачем спеціальної конструкції зовнішньої реклами на фасаді будівлі по вулиці Грінченка, 4, у місті Львові, яку позивач був змушений демонтувати. У зв`язку з цим, він звернувся до суду та просив стягнути з відповідача витрати на проведення демонтажу та зберігання в сумі 7 998,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 10.07.2024 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , була направлена ухвала суду від 10.06.2024 року. Поштове відправлення №0600930706814 не було вручене відповідачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією повернутого поштового конверту, долученою до матеріалів справи.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 11 червня 2024 року.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідач відзив на позов не подав, проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не заперечував.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних розташуванням рекламного засобу.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Так, пунктом 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові (далі Правила), затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 року, встановлено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами та видачі уповноваженим органом ордера/дозволу на виконання робіт, пов`язаних з благоустроєм місця (розриттям грунту) при встановленні наземних рекламних засобів.

Згідно з п. 2.1 Правил, у цих Правилах згідно із законодавством про рекламу наведені, зокрема, нижче терміни вживаютьсяу такому значенні:

Самовільно встановлений рекламний засіб рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року.

Оператор зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами (надалі оператор) КП "Адміністративно-технічне управління" (позивач), що уповноважене виконувати покладені на нього функції, передбачені цими Правилами та статутом підприємства.

Пунктом 3.1. Правил, зокрема, встановлено, що робочий орган, у межах своєї компетенції забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України "Про рекламу", Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Звертається до підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, фізичних осіб підприємців та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (у тому числі нотаріусів, адвокатів, експертів, оцінювачів, художників тощо) з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на те, що відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", самовільно встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будівлі по АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим, робочий орган, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, надіслав відповідачу вимогу №23/Р-18-194 від 03.02.2021 року, в якій запропонував відповідачу добровільно усунути допущене порушення в термін до 10 лютого 2021 року, проте відповідач вказану вимогу не виконав.

Відповідно до п. 9.3 Правил, у разі виявлення порушення вимог цих Правил, робочий орган звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у вказаний у вимозі термін. Зазначений термін не може перевищувати 30 календарних днів. Вимоги робочого органу готуються оператором у письмовій формі та скеровуються рекомендованим листом розповсюджувачу зовнішньої реклами. Інформація про скеровані вимоги реєструється в інформаційній базі даних оператора.

Пунктом 8.1. Правил встановлено, що згідно з цими Правилами підлягають демонтажу, зокрема, самовільно встановлені рекламні засоби, власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав.

Примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора, робочого органу, або на його замовлення підрядною організацією (п. 8.3. Правил).

Згідно з п. 8.4. Правил, про проведений примусовий демонтаж рекламного засобу складається і підписується працівниками оператора та іншими особами, що були присутні при його проведенні, акт примусового демонтажу рекламного засобу. До акта додається фотофіксація місця розташування рекламного засобу до і після демонтажу. Акт проведення примусового демонтажу складається у двох примірниках, один з яких залишається в оператора, другий передається власнику демонтованого рекламного засобу одразу після складання такого акта (у разі присутності власника). У разі відсутності власника рекламного засобу або його відмови від підписання акта примусового демонтажу, про що робиться відповідна відмітка в акті, другий примірник акта примусового демонтажу оператор у термін п`яти робочих днів надсилає поштою за місцезнаходженням власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження). Якщо місцезнаходження власника невідоме, оператор у цей же термін повідомляє про проведений демонтаж та місцезнаходження рекламного засобу районний відділ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області (за місцем демонтажу рекламного засобу).

Судом встановлено, що 17 липня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Україна" та відповідачем укладений договір суборенди №8, відповідно до умов якого товариство з обменженою відповідальністю "Рітейл Україна" передає, а відповідач приймає в строкове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення, загальною орендованою площею 73,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з акту прийому-передачі об`єкту суборенди в рамках договору суборенди №8 від 17.07.2020 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Україна" передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення, загальною орендованою площею 73,7 кв.м.

Так, згідно з наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №19-Д від 25.02.2021 року, позивачу, зокрема, доручено демонтувати самовільно встановлену рекламну конструкцію відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту №1 від 03.06.2021 року, позивач, залучивши фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , здійснив демонтаж рекламної конструкції відповідача. Цей акт був направлений на адресу відповідача 24 червня 2021 року поштовим відправленням №7900826688447, що підтверджується списком №7033 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, копія якого долучена до матеріалів справи.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Ця правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №800/547/17 від 25.04.2018 року.

Відтак, демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції відповідача проведений відповідно до встановлених вимог, акт демонтажу складений належним чином та направлений на адресу відповідача у встановленому порядку.

В обґрунтування вимог про відшкодування витрат у сумі 7 998,00 грн. позивач послався на те, що демонтаж самовільно встановленої відповідачем рекламної конструкції проводив підрядник, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , відповідно до умов договору про надання послуг №18/05/2021 від 18.05.2021 року, а вартість цих послуг склала 460,00 грн. Крім цього, позивач поніс витрати на зберігання рекламної конструкції відповідача на складі, в сумі 6 205,00 грн., що разом становить 7 998,00 грн.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №2410-10-4065 від 14.07.2021 року, на суму 1 245,60 грн., та лист-вимогу №2410-10-727 від 27.02.2024 року, на суму 7 998,00 грн., у яких просив відповідача відшкодувати витрати, понесені у зв`язку з демонтажем та зберіганням його рекламної конструкції. Ці листи направлені відповідачу поштовими відправленнями №7900826692754 та №0600093165575, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 16.07.2021 року та від 28.02.2024 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповідей на вищевказані листи-вимоги не надав, понесені позивачем витрати не відшкодував, тому позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача витрати в сумі 7 998,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

У разі невиконання зобов`язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов`язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання (ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно - наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Так, вина та протиправна поведінка відповідача, що призвели до завдання позивачу збитків, полягає у вчиненні відповідачем протиправних дій щодо самовільного встановлення рекламної конструкції на фасаді будинку АДРЕСА_2 , внаслідок чого у позивача, як у особи, на яку покладені обов`язки із забезпечення благоустрою на території міста Львова, виникло зобов`язання щодо демонтажу цієї рекламної конструкції та її зберігання.

Судом встановлено, що 18 травня 2021 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг №18/05/21, відповідно до умов якого, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов`язується надати позивачу послуги з демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) (надалі об`єктів демонтажу), їх завантаження, транспортування до майданчиків (складів) тимчасового зберігання позивача, а позивач, в свою чергу, зобов`язується прийняти надані послуги й оплатити їх.

Факт надання послуг з демонтажу рекламної конструкції відповідача, відповідно до умов договору про надання послуг №18/05/21 від 18.05.2021 року, а також факт сплати позивачем їх вартості в сумі 460,00 грн., підтверджується рахунком №0306 від 03.06.2021 року, актом наданих послуг №0306 від 03.06.2021 року та банківською випискою по рахунку позивача від 11.06.2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Облік та тимчасове зберігання демонтованих рекламних засобів здійснює у встановленому порядку оператор. Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо) (п. 8.7. Правил).

Відповідно до п. 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року, витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники, зокрема, за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат та за зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Згідно з п. 8.5. Правил, компенсація коштів, витрачених позивачем на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу. У разі повторного самовільного встановлення суб`єктом господарювання рекламного засобу за адресою, де самовільно встановлений рекламний засіб уже був демонтований силами позивача, витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такого рекламного засобу постійно відшкодовуються суб`єктом господарювання у п`ятикратному розмірі.

Факт прийняття позивачем на зберігання демонтованої рекламної конструкції відповідача від підрядника, який здійснив її демонтаж, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підтверджується накладною №29 від 03.06.2021 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Так, позивач позивач просив стягнути з відповідача витрати на зберігання рекламної конструкції в сумі 6 205,00 грн. (без ПДВ), починаючи з 04 червня 2021 року, у розрахунку 17,00 грн. (за день) за 365 днів зберігання, тобто до 03 червня 2022 року включно.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б відшкодування відповідачем збитків, суду не надано, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 7 998,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 59, 124 Конституції України, ч. 1 ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. ст. 7, 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. ч. 1, 3 ст. 225, ч. ч. 1, 6 ст. 226 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. ч. 2, 3 ст. 22, ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гелмаркет" про стягнення збитків у сумі 7 998,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гелмаркет" (08001, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Макарів(з), вулиця Димитрія Ростовського, будинок 31/1, ідентифікаційний код 43699358) на користь комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79005, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7, ідентифікаційний код 13804591) збитки в сумі 7 998,00 грн. (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 00 коп.) та судовий збір у сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 05.09.2024 року.

Суддя С. Грабець