Ухвала

від 05.09.2024 по справі 922/3110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3110/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши позовну заяву : Харківської міської ради, м.Харків (адреса: 61003, м.Харків майдан Конституції, 7)

до ОСОБА_1 , м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

03.09.2024 року позивач - Харківська міська рада (адреса: 61003, м. Харків майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (адреса: а АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від торгівельного павільйону № НОМЕР_2 - громадський будинок літ. «Б-1», загальною площею 20,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101);

- закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон № НОМЕР_2 - громадський будинок літ. «Б-1», загальною площею 20,5 кв.м по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101, номер запису про право власності 38260525, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №54147290 від 19.09.2020.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, для розгляду справи № 922/3110/24 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Аріт К.В.

Дослідивши позовну заяву, суддя Аріт К.В. вважає за необхідним заявити самовідвід від розгляду позовної заяви від 03.09.2024 за вх.№3110/24 Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, зважаючи на наступне.

Суд виходить з того, що в силу чч. 4, 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Відомості про результати розподілу зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та мають бути захищені від несанкціонованого доступу та втручання.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з вимогами чч.1, 3 ст.38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч.1 ст.39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Підстави для відводу (самовідводу) суддів визначено статтями 35, 36 ГПК України. Так, за приписами ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі), та (іі) об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечив сам суд (та, серед багатьох інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим. Об`єктивний критерій, головним чином, стосується ієрархічних або інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, але й має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.

Відповідно до Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суд зазначає, що перелік закріплених у статті 35 ГПК України підстав для відводу судді не є вичерпним. При визначенні того чи є конкретні обставини підставою для відводу суд враховує позиції Європейського суду з прав людини та Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 від 19.05.2006, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пп. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Означеним пунктом до таких випадків віднесено, зокрема, те, що у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

Самовідвід - це особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи. Заявлення самовідводу є обов`язком судді, який він має виконати, як тільки йому стають відомі обставини, що є підставою для відводу судді. Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не передбачені.

Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях, підставою для самовідводу може стати обставина, коли судді стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Це означає, що особисто судді стали відомі певні обставини або факти, які потенційно можуть вплинути на прийняття ним рішення по справі або викликати у сторін сумніви в справедливості та об`єктивності судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього Суду у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010, для забезпечення неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гарабін проти Словаччини» (Harabin v. Slovakia) від 20.02.2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».

Обґрунтовуючи заяву про самовідвід суддя Аріт К.В. посилається на те, що ознайомлюючись з матеріалами позовної заяви, встановлено, що позов подано до відповідача - ОСОБА_1 , з яким особисто та з родиною якого суддя перебуває у дружніх відносинах, що свідчить про наявність інших обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Враховуючи вищенаведене, з метою упередження порушення Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 від 19.05.2006, з огляду на необхідність забезпечення дотримання засад здійснення правосуддя, приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою уникнення сумніву як у учасників спору, так і у стороннього спостерігача у неупередженості судді Аріт К.В. при розгляді даної справи, зазначений склад суду вважає за необхідне заявити самовідвід від участі в розгляді справи № 922/3110/24.

Керуючись статтями 2, 8, 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заявити та задовольнити самовідвід судді Аріт К.В. від участі в розгляді позовної заяви від 03.09.2024 за вх.№3110/24 Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії у справі №922/3110/24.

2. Матеріали справи №922/3110/24 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи відповідно до ст. 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала підписана 05.09.2024

Суддя Аріт К.В.