Рішення

від 11.11.2024 по справі 922/3110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Справа № 922/3110/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) про про зобов`язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача - Гусєва А. В. (посвідчення № НОМЕР_2 дійсне до 25.12.2025);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від торгівельного павільйону № 1 громадський будинок літ. Б-1, загальною площею 20,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101);

- закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна торгівельний павільйон № 1 громадський будинок літ. Б-1, загальною площею 20,5 кв. м. по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101, номер запису про право власності 38260525, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 54147290 від 19.09.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, вказує на те, що відповідач, набув право власності на торговельний павільйон № НОМЕР_3 - громадський будинок по АДРЕСА_2 , як на об`єкт нерухомого майна, без законних на те підстав, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015. Позивач зазначає, що з огляду на вказані обставини відповідач має звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від названого павільону, а розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна названого павільйону підлягає закриттю.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, для розгляду справи № 922/3110/24 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Аріт К.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 заявлено та задоволено самовідвід судді Аріт К.В. від участі у розгляді позовної заяви.

На підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 для розгляду даної справи визначено суддю Байбака О. І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2024; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 підготовче засідання відкладено на 23.10.2024.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 23.10.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.11.2024.

На судове засідання 11.11.2024 прибув представник позивача, який наполягає на задоволенні заявленого позову в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.11.2024 не прибув, свого представника не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать долучена до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялись копії ухвал від 05.09.2024, від 25.09.2024 та 23.10.2024 (а. с. 43-44, 48, 53).

Враховуючи викладене, а також те, що неявка на судове засідання відповідача та/або його представника не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, у липні 2022 року Харківська міська рада звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: ПНХМНО ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

Згідно з позовною заявою Харківська міська рада просила суд:

- Скасувати державну реєстрації права власності та торгівельний павільйон № 1 громадський будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101, індексний номер рішення 54147290);

- Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від торгівельного павільйону № 1 громадський будинок літ. «Б-1» з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Однак, Ленінським районним судом м. Полтави Цивільну справу №553/2780/22 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування рішення про державну реєстрацію речового права - передано за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.05.2023 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.08.2024 у справі № 553/2780/22 провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ПНХМНО Клопотов С. Д. про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії закрито. При винесенні ухвали Червонозаводський районний суд м. Харкова, зокрема, виходив з того, що у даному випадку по суті виник спір Харківської міської ради, яка представляє власника земельної ділянки та орендодавця з її орендарем - ФОП Гречановським В. А., який зареєстрував за собою право приватної власності на об`єкт нерухомого майна, споруджений на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, та використовується ним у підприємницькій діяльності, а тому позов у даній справі має розглядатися у порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, позов у даній справі Харківською міською радою було подано до Господарського суду Харківської області. При прийнятті даного позову до провадження суд враховував зазначені обставини.

Як свідчать матеріали справи, з акту обстеження земельної ділянки від 17.01.2022 вбачається, що на підставі рішення 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.12.2010 № 36/10 ФОП Гречановському В.А. надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0090 га, у тому числі: ділянка АДРЕСА_3 для обслуговування тимчасових торговельних павільйонів № 1 та № 2 в тимчасових спорудах, відповідно, літ. «Б-1» та літ. «А-1» (торговельний комплекс) строком до 01.12.2013.

З огляду на викладене, між Харківською міською радою та ФОП Гречановським В.А. укладено договір оренди землі від 27.12.2012.

Рішенням Харківської міської ради № 1856/15 від 25.02.2015 «Про поновлення юридичним та фізичним особам договорів оренди землі для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» (а. с. 20) ФОП Гречановському В. А. строком до 01.03.2020 поновлено договір оренди землі на земельну ділянку № 6 загальною площею 0,0049 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0063) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ 11.02), що належить територіальній громаді м. Харкова, для обслуговування тимчасового торгівельного павільйону № НОМЕР_3 , в тимчасовій споруді літ. «Б-1» (торгівельний комплекс) по АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 6.2 додатку до рішення № 1856/1 від 25.02.2015 ФОП Гречановського В. А. попереджено, що земельна ділянка розташована в межах «червоних ліній» просп. Гагаріна і в разі реконструкції повинен звільнити при першій вимозі міської ради без компенсації витрат.

З огляду на викладене, між Харківською міською радою та ФОП Гречановським В.А. укладено додаткову угоду від 12.11.2015 (номер запису про інше речове право від 14.03.2013 № 370846).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі Реєстр) торгівельний павільйон № 1 громадський будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_2 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101, індексний номер рішення 54147290).

Відповідно до відомостей з реєстру ОСОБА_1 є першим власником торгівельного павільйону № 1 за вказаною адресою, хоча право набуто на підставі договору дарування (а. с. 29).

Державна реєстрація прав проведена приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 17.09.2020.

Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості визначені:

-довідка № 431697 від 14.09.2020, видана ФОП Циганковим Є. В. (а. с. 32);

-технічний паспорт від 09.09.2020, виготовлений ФОП Циганковим Є. В. (а. с. 30-31);

-договір дарування № 1131 від 12.08.2008, посвідчений ПН ХМНО Чепигою Т. В. (а. с. 29);

-акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації б/н від 23.11.1999 (а. с. 28);

-рішення про затвердження акту державної технічної комісії № 1509 від 06.12.1999 (а. с. 28).

Інших документів для проведення державної реєстрації прав не надавалось.

Разом з тим, суд констатує, що на підставі договору дарування № 1131 від 12.08.2008 ОСОБА_1 безоплатно отримав у власність тимчасовий торгівельний павільйон (торговельного комплексу) у тимчасовій споруді літ. «Б-1», що знаходиться у АДРЕСА_2 .

Зі змісту технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами б/н від 09.09.2020 вбачається, що торгівельний павільйон № 1 літ. «Б-1» має такі технічні характеристики:

фундамент відсутній;

стіни мет.;

покрівля проф.;

перекриття дерево;

підлога лінолеум;

висота (м) 2,65;

площа основи (забудови) 26,7;

об`єм (м3) 71.

В реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва («e-construction.gov.ua»), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, інформація щодо вищевказаного об`єкту будівництва відсутня.

Як зазначає позивач, попередньо Харківською міською радою було надано Гречановській 3. В. земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва тимчасового павільйону, та в подальшому актом державної технічної комісії прийнято до експлуатації вказаний тимчасовий павільйон. Будь-яке право власності Гречановською 3. В. не реєструвалось. Саме ОСОБА_3 подарувала цей павільйон (тимчасову споруду) ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 1131 від 12.08.2008.

З огляду на викладене позивач стверджує, ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству набув право власності на торговельний павільйон № 1 - громадський будинок по АДРЕСА_2 , як на об`єкт нерухомого майна без законних на те підстав, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015. Позивач зазначає, що з огляду на вказані обставини відповідач має звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від названого павільону, а розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна названого павільйону підлягає закриттю.

Викладені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127, у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

У випадках, передбачених законодавством України, встановлено необхідність проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Саме з проведенням такої державної реєстрації пов`язується момент виникнення права власності на нерухоме майно

За змістом ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

На підставі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі ч. 2 ст. 3 цього ж закону речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбаченихстаттею 31цього Закону.

За вимогами ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна передує прийняття його до експлуатації. Порядок прийняття об`єктів будівництва до експлуатації визначений ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Згідно ДБН А.2.2-3-2014:

Нове будівництво це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Реконструкція це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Так, об`єкт підлягає прийняттю до експлуатації після завершення робіт з його зведення або реконструкції, у тому числі коли змінюються його геометричні розміри.

Частиною 2 ст. 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127). У частині обов`язку реєстрації права власності виключно на ті об`єкти будівництва, які прийняті до експлуатації (за винятком випадків, визначених ст. 31 Закону) Порядок № 1127 також відповідає вимогам Закону.

Таким чином, відповідно до п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно достатті 42Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

13-3) договору про передачу страхового портфеля;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

До визначених пунктом 14 «інших документів» можна віднести декларацію про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат готовності.

Так, згідно п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього.

Таким чином, ці два документи законодавець відносить до правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок), унормовано, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Пунктом 45 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників перерозподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

На підставі ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Аналогічне визначення «нерухоме майно» міститься у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень».

Визначення нерухомого майна у ст. 181 ЦК України є узагальненим та характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об`єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме:

- розташування на земельній ділянці;

- переміщення неможливе без його знецінення;

- переміщення неможливе без зміни його призначення.

За змістом ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Аналогічне визначення тимчасової споруди закріплене також у п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, згідно якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Інших визначень поняття «тимчасова споруда» діюче законодавство не містить.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Як зазначалось, торгівельний павільйон № 1 літ. «Б-1» у м. Харкові по проспекту Гагаріна, 22 має такі технічні характеристики: фундамент відсутній, стіни мет., покрівля проф., перекриття дерево, підлога лінолеум, висота (м) 2,65, площа основи (забудови) 26,7 та об`єм (м3) 71.

З наведеного вбачається, що спірний торговельний павільйон не має фундаменту та виготовлений з полегшених конструкцій, що робить можливим їх вільне переміщення без знецінення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач набув право власності на торговельний павільйон № 1 - громадський будинок по просп. Гагаріна, 22 у м. Харкові, як на об`єкт нерухомого майна, без законних на те підстав, оскільки державна реєстрація такого права було проведена приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 17.09.2020 з порушенням вказаних вище положень законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 5, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.

З цього приводу суд також зазначає та враховує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зробила правові висновки щодо належного та ефективного способу захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Так, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, щодо належного способу захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, визначивши, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №

916/1174/22, також вказано про таке:

"92.Велика Палата Верховного Суду висновує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

137. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

В даному випадку, з огляду на встановлені обставини щодо незаконності проведеної реєстрації, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна торгівельний павільйон № 1 громадський будинок літ. «Б-1», загальною площею 20,5 кв.м по просп. Гагаріна, 22 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101).

Щодо позовних вимог про звільнення земельної ділянки, суд зазначає.

За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

На підставі ст. 12 Земельного кодексу України Харківській міській раді, зокрема, належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до положень статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Харківською міською радою рішень щодо надання у власність або у користування земельної ділянки на якій розташований спірний об`єкт будь-яким фізичним або юридичним особам не приймалось.

Інформація щодо реєстрації права власності або права користування стосовно земельної ділянки, на якій розташовано вищевказана нежитлова будівля відсутня.

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні положення законодавства містяться також у статті 377 ЦК України.

Отже, за наслідком набуття права власності на об`єкт будівництва, до набувача незалежно від волі власника такої ділянки переходить право на відповідну її частину.

Однак, у даному випадку, як встановлено судом, побудований торгівельний павільйон № 1 громадський будинок літ. «Б-1», загальною площею 20,5 кв.м по АДРЕСА_2 порушує права та законні інтереси Харківської міської ради як власника земельної ділянки під вказаною будівлею, щодо якої протиправно проведено реєстрацію речових прав.

У постанові від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна.

За таких обставин, заявлений позивачем позов в частині зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 від побудованого торгівельного павільйону № 1 громадський будинок літ. «Б-1», загальною площею 20,5 кв.м по АДРЕСА_2 є законним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 4844,80 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна торгівельний павільйон № 1 громадський будинок літ. Б-1, загальною площею 20,5 кв. м. по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101, номер запису про право власності 38260525, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 54147290 від 19.09.2020.

Зобов`язати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_2 від торгівельного павільйону № НОМЕР_3 громадський будинок літ. Б-1, загальною площею 20,5 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2172271063101).

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 7; код ЄДРПОУ 04059243) 4844,80 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" листопада 2024 р.

СуддяО.І. Байбак