Рішення

від 09.08.2024 по справі 925/161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/161/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Костенко В.В. - адвокат за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Мереф"янської міської ради (м. Мерефа, Харківський район, Харківська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджигазтрейд" ( м. Черкаси) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 524 427,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мереф"янською міською радою, як стороною господарського договору (Споживачем), заявлено позов до Постачальника ТОВ "Енерджигазтрейд" про :

- визнання недійсними додаткових угод №3 від 09 березня 2021 року, №4 від 14 вересня 2021, №5 від 19 жовтня 2021 року та №6 від 22 листопада 2021 року до договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 28 грудня 2020 року;

- стягнення з відповідача заборгованості в сумі 524 427, 74 грн. на підставі договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 28 грудня 2020 року.

В засідання представник позивача жодного разу не з`явився, явка обов`язковою не визнавалася. Всі документи з процесуальних питань, докази та пояснення на вимогу суду позивачем подано. Позивач свої вимоги підтримує, змін до позову немає.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Явка представників в засідання не визнавалася обов`язковою.

Всі документи та докази, які сторонами були подані в справі на різних її стадіях, суд приєднав до матеріалів справи з огляду на ст. 2 ГПК України.

Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Позивач просить позов задовольнити повністю та заявою від 28.02.24 просить справу розглядати без участі свого представника.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і просить у їх задоволенні відмовити повністю.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Примирення сторін не відбулося.

Врахувавши доводи і заперечення обох сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Позивач вказує, що Мереф`янська міська рада, будучи головним розпорядником коштів місцевого бюджету, є власником спірних грошових коштів, сплачених за електроенергію та є представником інтересів територіальної громади в силу вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Одним із основних принципів місцевого самоврядування, згідно з вимогами ст.4 Закону, є судовий захист прав місцевого самоврядування. Відповідно до положень ст. 18-1 Закону України орган місцевого самоврядування може звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Сторонами не заперечується, що за результатами проведення оголошеної 27 листопада 2021 року Виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради, як

бюджетною установою, процедури закупівлі шляхом проведення відкритих торгів № UA-2020-11-27-009552-b (предмет закупівлі «Електрична енергія») із відповідачем, як переможцем торгів було укладено договір №40-ЕГТ-21/Е від 28.12.2020 року (далі по тексту Договір а.с. 18 том 1).

Доказів визнання договору недійсним чи його розірвання за згодою сторін в період строку дії договору, суду не подано.

Станом на час подання позову до суду Договір обома сторонами по поставці товару та його оплаті сторонами виконано у повному обсязі та у відповідності до його умов.

В силу положень частин 4, 5 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Додатковою угодою № 1 від 14.01.2021 (а.с. 29 том 1 оборот) сторонами погоджено, що по тексту Договору Виконавчий комітет Мереф`янської міської ради (як Споживача) замінено на Мереф`янську міську раду, яка виступила позивачем у справі.

Даним Договором передбачено що Відповідач, як Постачальник, зобов`язався продавати позивачу, як Споживачу з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (п. 13.1) електричну енергію за кодом ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія кількість товару: 1 270 000 кВт/год (1270 МВт/год), а Споживач зобов`язувався прийняти та оплатити такий товар на умовах та в порядку, передбаченому Договором (п. 2.1.).

За умовами Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (п. 2.1.).

На момент укладення Договору загальна ціна електричної енергії згідно Комерційної пропозиції та розділу 5 Договору становила 2,37 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, а загальна вартість Договору 3 009 900,00 грн. з ПДВ (із яких: сплата за рахунок бюджетних коштів 2 890 261,77 грн., відшкодування від орендарів 119 638,23 грн.).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна 1 кВт/ год. електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії становить 2,37 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 Договору сторонами погоджено, що ціна (сума) цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмету закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника. Умови цього договору не відрізняються від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно п. 5.8. Договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та

іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», Сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

В цьому ж пункті 5.8. Договору міститься посилання на лист Мінекономіки від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 та вказано, що сторони також можуть використовувати інформацію із сайту ДП "Оператор ринку" з приводу коливання ціни електроенергії для документального її підтвердження.

Суд вказує, що ця умова Договору є істотною (ст. 180 ГК України) і сторони нею домовилися про перелік належних первинних документів на підтвердження коливання ціни електроенергії в бік збільшення.

Натомість позивач у позові вказує, що, на його думку, надані відповідачем для укладення спірних додаткових угод довідки ТПП про коливання ціни на ринку електроенергії не відображають середньозважену ціну на електроенергію, що існувала на дати укладення Договору та на дати спірних додаткових угод до нього. Самі довідки включають значні періоди без включення до них конкретних дат (дат укладення додаткових угод чи повідомлення про намір їх укладення) що не дозволяє визначити наявність та масштаб коливання ціни на електроенергію на ринку під час дії договору та укладення спірних додаткових угод.

Форма та зміст такої довідки чинним законодавством не визначені і сторонами суду протилежного не доведено.

Позивач при підписанні Договору не наполягав на тому, щоб затвердити форму довідки і всі вимоги до її змісту, щоб вона вважалася належним доказом коливання ціни для змін до умов Договору.

Суду протилежного не доведено.

За змістом положень ст. 15,16 ЦК України та ст. 4 ГПК України для визнання недійсними спірних додаткових угод позивач повинен доказати наявність підстав для визнання їх недійсними (як порушення вимог закону) та одночасно факт порушення його прав укладенням цих правочинів.

За правилами чинних на час укладення Договору частин 4, 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" (2020 -2021 роки):

ч. 4. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

ч. 5. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Порушення, передбачені частиною 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" внаслідок зміни редакції Закону, вже не є підставою для нікчемності договору, оскільки вона не включена в перелік порушень, з якими пов`язується нікчемність договору за ст. 43 цього Закону.

Договір, щодо якого доводиться недотримання положень ч. 5 ст. 41 вказаного Закону, є оспорюваним. Протилежні доводи позивача з даного питання, вказані ним у позовній заяві (якою остаточно позивач просить визнати спірні додаткові угоди недійсними), суд не приймає до уваги.

Оскільки Договір сторонами виконувався, то він є укладеним за наслідками досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов (ст. 180 ГК України) і спору між сторонами з даного приводу немає.

За своєю правою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки та відповідає ст. 714 ЦК України.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач вказує, що оскільки Договір був укладений за результатами проведення процедури відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», то вимогам цього Закону Договір між сторонами має повністю відповідати.

Між сторонами немає спору, що в частині кінцевого строку дії Договору, його укладено до 31 грудня 2021 року ( в п. 13.1. у назві місяця допущено описку) і сторони в подальшому не змінювали цей строк.

Однак через два роки після повного завершення виконання умов Договору щодо прийняття/споживання та оплати електроенергії у січні- грудні 2021 року, позивач прийшов до висновку, що укладені сторонами Додаткові угоди №3 від 09 березня 2021 року, №4 від 14 вересня 2021, №5 від 19 жовтня 2021 року та №6 від 22 листопада 2021 року до договору №40-ЕГТ-21/Е про постачання електричної енергії споживачу від 28 грудня 2020 року - суперечать положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" і тому мають бути визнані недійсними. За наслідками недійсності з відповідача позивач просить стягнути 524 427,74 грн. зайво сплачених коштів.

Сторонами не заперечується, що спірні Додаткові угоди підписані керівниками сторін, тобто належно уповноваженими особами і Додаткові угоди скріплено печатками сторін спору.

Як вже вказував суд, Додатковою угодою №1 до Договору від 14.01.2021 року були внесені зміни в частині заміни юридичної особи «Споживача» з Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради на Мереф`янську міську раду та вказівкою їх актуальних даних щодо місцезнаходження та банківських реквізитів.

Також до договору укладалась додаткова угода № 2, але вона була скасована додатковою угодою № 3 від 09.03.2021 року, у зв`язку з технічними помилками у її тексті.

Сторонами не заперечується, що спірними Додатковими угодами було збільшено ціну за одиницю товару та одночасно зменшено обсяг електроенергії, що постачається, а саме:

1.Додаткова угода №3 від 09.03.2021 року збільшила ціну електричної енергії з 2,37 грн. до 2,55 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. та зменшено річний об`єм електричної енергії до 1 186 769 кВт/год, а загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 899,85 грн.

Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК

України (а.с. 34 том 1).

2.Додаткова угода №4 від 14.09.2021р. поширювала свою дію на період з 01.09.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України, та за її умовами зменшено річний плановий обсяг постачання електричної енергії до 1 140 018 кВт/ год, збільшено ціну електричної енергії до 2,76948 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 898,05 грн. (а.с. 35 оборот том 1).

3. Додаткова угода №5 від 19.10.2021 року до Договору, яка поширювала свою дію на період з 04.10.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України, та за умовами якої зменшено річний плановий обсяг постачання електричної енергії до 1 106 311 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії до 3,01086 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 897,50 грн. (а.с. 37 том 1).

4. Додаткова угода №6 від 22.11.2021 року до Договору, яка поширювала свою дію на період з 01.11.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України, та за умовами якої зменшено річний плановий обсяг постачання електричної енергії до 1 060 022 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії до 3,27636 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість обсягу поставки електричної енергії склала 3 009 895,69 грн. (а.с. 38 оборот том 1).

На виконання кожної із цих додаткових угод сторонами щомісячно було підписано (без зауважень по якості, кількості та вартості послуги з постачання електроенергії) Акти приймання-передачі електричної енергії з вказівкою на обсяг, ціну, загальну вартість поставки (а.с. 40-56 том 1).

Згідно Комерційної пропозиції (а.с. 26 том 1) первинна ціна електричної енергії при підписанні Договору між сторонами становить 2,37 грн. за 1 кВт*год. з урахуванням тарифу на передачу та ПДВ.

Тому при 10% -му збільшенні ціна складе 2,607 грн. за 1 кВт*год.

Між сторонами немає спору, стосовно доводів позивача, що за сукупними результатами укладення спірних Додаткових угод, протягом 2021 року відбулося збільшення ціни електричної енергії більше ніж на 38,2% від первісної її ціни, визначеної при підписанні Договору.

Однак при цьому відповідач слушно зауважує, що Додаткова угода № 3 від 09.03.2021 (а.с. 34 том 1), якою скасована дія Додаткової угоди № 2, збільшувала ціну електроенергії лише на 9% від попередньо узгодженої ціни в первинній редакції Договору, про що прямо в ній вказано. Це відповідає обмеженням, встановленим ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Подальші Додаткові угоди № 4-6 містять умови про збільшення ціни на електроенергію на 9,99% вже відносно кожної попередньої Додаткової угоди, без збільшення при цьому загальної вартості Договору за рахунок зменшення обсягів поставки. Це призвело до перевищення 10% порогу збільшення ціни товару відносно первинної ціни Договору у Комерційній пропозиції.

Позивач вважає, що укладення спірних додаткових угод про збільшення ціни електроенергії відбулося в порушення вимог статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» через укладення Додаткових угод без належних доказів коливання ціни на електроенергію в бік збільшення та з виходом за межі 10% порогу, який не можна перевищувати при збільшенні ціни договору.

Всі спірні Додаткові угоди між сторонами містять посилання на причину їх укладення -- "зміна ціни за одиницю товару внаслідок коливання ціни на ринку електроенергії".

Позивач вказав у позові та надав докази, що укладення спірних Додаткових угод за наслідками збільшення ціни на електроенергію було з ініційовано відповідачем, яким до Мереф`янської міської ради направлялися листи від ТОВ "Енерджигазтрейд" № 167 від 10.02.2021, № 655 від 03.08.2021, № 745-54 від 19.08.2021, № 819 від 10.09.2021 року, №764-18 від 30.08.2021 року та №916-16 від 08.10.2021 року (а.с. 64-75 том 1) з доданими до них експертними висновками Черкаської ТПП про коливання ціни на електричну енергію та розмір цього коливання у бік збільшення.

Позивач вважає, що ці експертні висновки ТПП не відображають середньозважену ціну на електричну енергію, що існувала станом на дати укладення Договору на закупівлю та від 28.12.2020 та на дати укладення додаткових угод до нього. Також вказує, що висновки ТПП включають значний період часу без визначення конкретних дат, у тому числі, дати укладання додаткових угод чи повідомлення про намір укладання таких угод, що не дозволяє встановити наявності та масштабу коливання цін на ринку за час дії договору на момент укладання оспорюваних Додаткових угод.

З цих підстав позивач доказує, що надані постачальником висновки ТПП, які вказані у кожній Додатковій угоді, неможливо розцінювати як належні докази коливання ціни на ринку електричної енергії у період з дати укладання Договору та до кожної дати укладання оспорюваних додаткових угод. Такі експертні висновки не підтверджують коливання ціни в бік збільшення, як того вимагає п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Позивач обґрунтовує, що Мереф`янській міській раді протягом 2021 року на підставі актів приймання-передачі електричної енергії Постачальником-відповідачем було передано по Договору від 28.12.2020 року електричної енергії у обсягах 1 060 022 кВт/год на загальну суму 2945606,91 грн. з ПДВ в наступних об`ємах:

-в січні 2021року - 110517 кВт/год за ціною 2,37 за 1 кВт/год на суму 261 925,30 грн.;

- в період з лютого по серпень 2021 року - 505961 кВт/год за ціною 2,55 за 1 кВт/год на суму 1 290 200,55 грн.;

- в період з вересня по 03 жовтня 2021 року - 70623 кВт/год за ціною 2,76948 за 1 кВт/ год на суму195 588,98 грн.;

- в період з 04 жовтня по 31 жовтня 2021 року - 90137 кВт/год за ціною 3,01086 за 1 кВт/год на суму 271 389,89 грн.;

- в період з листопада по грудень 2021 року - 282784 кВт/год за ціною 3,27636 за 1 кВт/год на суму 926 502,19 грн.;

Вказані обсяги електроенергії спожито на потреби позивача повністю.

При цьому Позивачем повністю сплачені грошові кошти на рахунок Відповідача за електроенергію на підставі наявних у справі актів приймання-передачі електричної енергії, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 2 945 606,91 грн. з ПДВ (а.с. 77-124 том 1).

Проти вказаних обставин відповідач заперечень не має.

Отже, цими первинними документами підтверджується, що за період 2021 року на виконання Договору Відповідачем фактично поставлено, а Позивачем прийнято, електричної енергії лише 1 060 022 кВт/год, а Позивачем натомість було сплачено на рахунок Відповідача 2945606,91 грн. з ПДВ за цей обсяг електроенергії.

На умовах Договору та Додаткових угод до нього зобов`язання сторін по поставці електроенергії та оплаті за неї, на час звернення позивача до суду, є повністю та належно виконаними.

Позивач натомість доводить, що укладені ним спірні Додаткові угоди є недійсними і тому електроенергія мала б бути оплачена за її первісною ціною як при укладенні Договору, тому відповідач повинен повернути 524 427,74 грн.

У відзиві на позов (а.с. 151 том 1) відповідач вказав, що Договір між сторонами разом із Комерційною пропозицією у відповідності до Тендерної документації було укладено на умовах, які розроблені саме Позивачем, як Замовником придбання послуги з постачання електроенергії.

Тому саме Позивач розробив умови Договору про порядок внесення до нього змін при збільшенні ціни товару.

Відповідач лише приєднався до умов оприлюдненого у Тендерній документації Договору і не міг впливати на істотні умови цього Договору в запропонованій до підписання редакції.

Умовами Договору в первісній редакції та оголошеного тендеру було передбачено, що у вартість ціни електроенергії включається вартість тарифу на послуги передачі електроенергії. Ціна товару була сформована 11.12.2020 і зафіксована у день визначення переможця 16.12.2020. При цьому тариф на послуги із передачі електроенергії на 2021 рік змінився двічі - 21.12.2020 постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 та постановою НКРЕКП від 10.03.2021 № 434.

Ціна за результатами аукціону була визначена і зафіксована Договором у розмірі 2,37 грн. за 1 кВт*год з урахуванням тарифу на передачу та ПДВ.

Тариф на послугу передачі електроенергії встановлюється не сторонами договору, а НКРЕЕКП і ця величина домовленостями сторін не регулюється.

Також кошти за тариф на передачу електроенергії у відповідача не залишаються, вони сплачується відповідачем на користь НЕК Укренерго, що відомо позивачу та не потребує доказування.

Відповідач вважає, що оскільки умови Договору були розроблені саме позивачем (вони є складовою Тендерної документації перед оголошенням будь-якої закупівлі) і позивач добровільно укладав та повністю виконував спірні Додаткові угоди до Договору, то слід вважати, що ці правочини (придбання електроенергії за погодженими сторонами Додатковими угодами) повністю відповідали інтересам Мереф`янської міської ради та тому не можуть порушувати її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання договору не допускається (ст. 526 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести в сукупності, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, чи інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та одночасно порушив права сторони-позивача.

За змістом частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час укладення оспорюваних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За правилами ст. 10 ЗУ "Про публічні закупівлі" щодо правил оприлюднення інформації про закупівлю міститься вимога, що саме Замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме:

1) оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю.

Згідно підпункту 8 пункту 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації зазначаються такі відомості: проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Пунктом 1 статті 26 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації. Відповідно до пункту 9 статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що після оцінки тендерних пропозицій/пропозицій замовник розглядає на відповідність вимогам тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі тендерну пропозицію/пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною.

Згідно з абзацом 2 пункту 3 статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації.

Оскільки саме Замовник є автором Договору між сторонами у первинній редакції разом з Комерційною пропозицією до нього (це позивач не заперечує), то він в першу чергу на свою користь розробив всі істотні умови Договору з порядком внесення змін до нього.

Такі умови Договору націлені в першу чергу задовольняти потреби Замовника процедури закупівлі, захищають його інтереси, а переможець закупівлі лише приєднується до умов такого Договору та підписує його у запропонованій редакції (або відмовляється укласти Договір).

Суд вбачає, що спір між сторонами виник в т.ч. і через те, що при розробленні проекту Договору для його укладення із переможцем закупівлі, включивши в його текст п. 5.8. про порядок зімни ціни, Позивач не потурбувався про те, щоб затвердити вигідну та правильну для себе форму довідки (та якого змісту вона має бути). Тоді обом сторонам було б чітко зрозуміло, порівнянням цін за який період Постачальник може підтверджувати коливання ціни у бік збільшення для укладення додаткових угод.

Натомість, не заперечивши проти довідок на момент укладення додаткових угод, позивач через два роки після виконання Договору доводить, що надані Постачальником довідки на підтвердження росту ціни на електроенергію є неналежними первинними документами.

Якою має бути така належна довідка, які відомості в себе включати, позивач суду та відповідачу в ході розгляду справи не показав.

За результатами оцінки доводів заперечень сторін, суд приходить до висновку, що всі спірні Додаткові угоди до Договору їх сторонами було укладено у добровільному порядку і у справі немає доказів про обставини, що відповідач протиправно впливав на волевиявлення позивача, як сторони договору, чи використав збіг тяжких обставин, для їх укладення.

Згідно ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного або невизнаного права і визнання договору недійсним є одним із визначених законом та належних способів захисту порушеного права.

При заявлені такого позову позивач має доказати невідповідність спірного правочину вимогам закону та власне порушене право на час укладення правочину.

Недійсним може визнаватися як весь Договір, так і кожна Додаткова угода до нього окремо.

Саме Позивач, як замовник у процедурі закупівлі, самостійно розробив порядок внесення змін до ціни договору у бік її збільшення у п. 13 Комерційної пропозиції (а.с. 28 том 1) та у п. 5.5.8 Договору (а.с. 19 том 1).

За цими істотними умовами Договору позивач вимагає, щоб Постачальник письмово звертався до Споживача із відповідною пропозицією, яка кожного разу має бути обґрунтованою, документально підтвердженою та базуватися на факті об`єктивного коливання ціни на ринку електроенергії в бік збільшення. Постачальник повинен надати і документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, в яких Постачальник пропонує збільшити ціну.

Позивач сам визначив, що документ, що підтверджує збільшення ціни товару, має бути у вигляді довідки (висновок ТПП України, її регіональною палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами і уповноваженими органами і організаціями). Сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку".

Перелік органів та установ, які можуть надавати інформацію про коливання цін електроенергії та перелік підтверджуючих документів сторони Договору не обмежують.

Відповідач збільшення ціни по кожній Додатковій угоді до Договору підтвердив експертними висновками та ціновими довідками ТПП, які прямо спираються на офіційні відомості ДП "Оператор ринку" з приводу ціни на електроенергію.

За період дії договору між сторонами та виходячи з Експертних висновків Черкаської ТПП, ДП "Оператор ринку" (на відкриті відомості з платформи якого спиралася ТПП) підтверджував лише стійку тенденцію до зростання ціни електроенергії.

Натомість позивач не надав доказів, що в період виконання сторонами договору мала місце, навпаки, тенденція до зменшення ціни на ринку. Позивач не надає суду для підтвердження та у відповідності до умов п. 5.8. Договору таких же доказів, які надав Відповідач при укладенні кожної додаткової угоди, або інших, які допускаються умовами Договору та Комерційної пропозиції до нього про рівень цін на електроенергію на час укладення Додаткових угод.

Норма ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" не містить переліку обов`язкових параметрів, критеріїв для порівняння, які має містити документ на підтвердження про збільшення ціни на ринку електроенергії, щоб бути належним доказом для обґрунтованого підняття ціни товару сторонами Договору про публічні закупівлі.

На переконання суду, позивач не довів власними належними і допустимими доказами, недостовірність довідок відповідача (Експертні висновки Черкаської ТПП) до кожної спірної додаткової угоди.

Також позивач не доказав, що на час підписання кожної Додаткової угоди об`єктивно існували факти окремого або стійкого зменшення ціни електроенергії на ринку, тому через це підстав для укладення спірних додаткових угод у сторін не було.

Отже аргументи про відсутність коливання ціни у бік збільшення на час укладення кожної Додаткової угоди до Договору позивачем не доведені, як підстави застосування ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" .

Суд вважає, що беззаперечно у спорі між сторонами підтвердженим є факт порушення сторонами при укладенні кількох спірних Додаткових угод вимог пункту 2) ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", який під ставність зміни істотних умов договору про закупівлю пов`язує виключно із фактом збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Норма пункту 2) ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» допускає її множинне тлумачення стосовно правильності обрахунку 10% збільшення ціни товару, що засвідчується і судовою практикою при вирішенні аналогічних спорів.

Суд констатує, що недоліки формулювання норми пункту 2) ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» на даний час фактично врегульовані її тлумаченням сталою судовою практикою Верховного Суду, яка має бути застосована судами за критерієм останньої правової позиції з певного питання.

Так, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Верховним Судом у справі № 910/13579/23 від 02.07.2024 викладено правову позицію про те, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

При тлумаченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, що 10% підвищення ціни не повинно бути перевищено незалежно від кількості додаткових угод, Верховним Судом обґрунтовується загальними принципами публічних закупівель.

Так, у цій же постанові по справі № 910/13579/23 від 02.07.2024 Верховний Суд констатує, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

Отже позивач довів, що через порушення 10% порогу збільшення ціни на електроенергію за результатами укладення всіх Додаткових угод до Договору, сторонами спору, як сторонами Договору, було порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (не виходити за межі 10% збільшення ціни товару незалежно від кількості додаткових угод).

Однак, як вже вказав суд, у спорах про визнання недійсними правочинів одночасно із порушенням вимог чинного законодавства при укладенні правочину, позивач повинен доказати власне порушене право, яке мало місце на час його укладення.

Позивач не пояснив та не довів суду (виправдовуючі його) причини укладення ним спірних додаткових угод з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (не виходити за межі 10% збільшення ціни товару незалежно від кількості додаткових угод), якщо незаконність додаткових угод є для позивача очевидною.

Позивач не доводить, що при укладенні спірних додаткових угод він помилився у предметі договору при вирішенні питання про збільшення ціни на електроенергію; або мав намір порушити фінансові інтереси територіальної громади; або що відповідач при укладенні додаткових угод застосував до позивача обман, примус, насильство, була зловмисна домовленість представників сторін між собою; чи сторони приховували інший правочин і т.д.

З урахуванням такої позиції позивача, оскільки всі спірні Додаткові угоди їх сторонами було укладено у добровільному порядку і у справі немає доказів, що відповідач протиправно впливав на волевиявлення позивача, як сторони договору, відповідач просить застосувати до позивача принцип Естопель - заборона суперечливої поведінки.

Даний принцип знайшов своє відображення у ст. 13 ЦК України.

Даною нормою передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

В даній нормі йде мова про вчинення особою певних дій, що за своїм змістом є формою зловживання правом. Зловживання правом, як таке, не підлягає судовому захисту.

У частині четвертій статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України; норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002);

Вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом (абзаци перший, другий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 11 червня 2020 року № 7-р/2020).

Конституційний Суд України у Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказав, зокрема, що „юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

У Доповіді про правовладдя, схваленій Європейською Комісією „За демократію через право (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25-26 березня 2011 року, CDL-AD(2011)003rev (далі - Доповідь про правовладдя), вказано, що „юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин (перше речення § 46).

У п. 3.5. рішення Конституційного Суду України Суд вважає, що застосування Кодексу та інших джерел цивільного права для регулювання цивільних відносин є можливим, насамперед, за умови чіткого та повного розуміння змісту приписів, які містяться в них.

У рішенні Конституційного Суду України по справі № 3- /2020(193/20) від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 КС також бере до уваги наявність великої кількості джерел цивільного права, що перебувають між собою в складних ієрархічних (за юридичною силою) та змістових зв`язках. Тому тлумачення й подальше застосування норм будь-якого з цих джерел, зокрема Кодексу, ґрунтуються на потребі врахування юридичної сили та посутнього зв`язку між різними нормами, що містяться в Кодексі та джерелах цивільного права.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність.

3.6. Конституційний Суд України враховує, що частина третя статті 13 Кодексу містить словосполуку „а також зловживання правом в інших формах, яку учасник цивільних відносин, суд або інший суб`єкт правозастосування може розуміти як таку, що створює юридичну невизначеність в аспекті порушення вимоги перед бачності ситуацій та правовідносин, оскільки її зміст нібито чітко та однозначно не визначений.

Проте, оцінюючи доводи скаржника щодо браку юридичної визначеності частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України зважає на те, що цей припис, зокрема словосполуку „а також зловживання правом в інших формах, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій.

3.8. Конституційний Суд України також ураховує, що згідно з частиною третьою статті 16 Кодексу суб`єктом правозастосування цього припису є суд, який має можливість захистити або відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу.

В Основному Законі України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

5.3. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

5.4. Оцінюючи правомірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас словосполука „а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.

Частина третя статті 16 Кодексу надає суду можливість діяти на власний розсуд (дискреційно) щодо відмови в задоволенні позову за результатами розгляду справи по суті, тому цей припис, на думку Конституційного Суду України, не містить перешкод для судового захисту цивільного права та інтересу особи навіть у разі порушення нею частин другої - п`ятої статті 13 Кодексу. З цих міркувань Конституційний Суд України вважає частину третю статті 16 Кодексу домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 Кодексу не суперечать частині четвертій статті 13 Конституції України.

7.3. Оцінюючи частину третю статті 13, частину третю статті 16 Кодексу, Конституційний Суд України вважає, що вони не є підставою для відмови у відкритті судового провадження за позовом особи, яка, можливо, порушує межі здійснення цивільних прав. Проте суд може застосувати ці приписи під час розгляду справи по суті та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі Доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Даний висновок щодо змісту цього принципу та його прямого застосування до результату вирішення спору, може бути використаний при вирішенні спорів у всіх категоріях справ.

Так, суд касаційної інстанції вказав, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

ОП КЦС при розгляді справи застосувала доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В рамках застосування даної доктрини очевидним є тлумачення поведінки позивача, який за своєю доброю волею та згодою з пропозицією відповідача, уклав всі спірні додаткові угоди, спожив товар, провів за ними повний розрахунок, а потім через два роки заявив позов до суду про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.

Такі дії прямо суперечать попередній поведінці позивача і є вочевидь недобросовісними, незалежно від мотивів такої поведінки.

В даному контексті слід звернути увагу на ступінь управненості Позивача, як Замовника по Договору, в питанні захисту свої інтересів на отримання електроенергії за вигідною для себе ціною.

В ст. 10 ЗУ "Про публічні закупівлі" щодо правил оприлюднення інформації про закупівлю, міститься вимога, що саме Замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме:

1) оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю.

Згідно підпункту 8 пункту 2 статті 22 Закону України Про публічні закупівлі у тендерній документації зазначаються такі відомості: проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Оскільки проект Договору на майданчику закупівлі розмістив позивач, то самі він і є автором Договору та його істотних умов, до яких відповідач лише приєднався і їх виконав.

Тлумачення принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) означає, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Отже Позивач самостійно розробив процедурні умови та під ставність внесення змін до Договору у випадку коливання ціни на електроенергію у бік збільшення (п. 5.8.).

Згідно п. 5.9. Договору Позивач-Замовник забезпечив собі право дострокового розірвання цього Договору, якщо Постачальник-Відповідач повідомив про намір внесення змін до Договору в частині умов постачання електричної енергії і ці умови виявилися для Позивача неприйнятними.

Позивач має право отримувати електричну енергію на умовах, визначених у Договорі (п.2 п. 6.1); безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов`язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електроенергії, а також іншу інформацію, що має надаватися Постачальником відповідно до чинного законодавства та/або умов цього Договору, звертатися до Постачальника за вирішенням будь-яких питань, пов`язаних із виконання цього Договору (п4, 6) п. 6.1.).

Позивач може вільно обирати собі іншого електропостачальника і розірвати договір (п. 10) п. 6.1. Договору).

Всі зміни до Договору оформляються письмовими додатковими угодами, які стають невід`ємними частинами Договору і мають переважаючу силу над умовами Договору (п. 13.5.).

В розділі 13 Договору передбачено, що і Постачальник теж має право достроково розірвати Договір, якщо Споживачем не узгоджена позиція Постачальника щодо збільшення ціни або зміни постачання електроенергії.

Однак у Договорі мова не йде про право відповідача-Постачальника на одностороннє розірвання договору (як відмова від зобов`язання) та припинення електропостачання, якщо Позивач відмовиться від підписання додаткових угод на збільшення ціни товару.

При цьому суд виходить з наступного:

За правилами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У п. 13.3. та 11.2. Договору сторони фактично домовилися про порядок дій на випадок бажання Постачальника-Відповідача розірвати договір, якщо Позивач не захоче збільшувати ціну товару і оформляти Додаткову угоду в добровільному порядку.

В такому випадку відповідач зміни до Договору може вносити лише через суд.

Тобто, якби Позивач не був згоден на підняття ціни (в т.ч через відсутність, на його думку, належних доказів коливання ціни електроенергії на ринку у бік збільшення і тим більше через порушення пункту 2) ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" (перевищення 10% порогу збільшення ціни), відповідач був би зобов`язаний до кінця строку дії Договору постачати електроенергію Мереф`янській міській раді по первісній ціні, а Договір розривати у судовому порядку (на що явно витратився б увесь строк дії договору, а зміни до Договору набули б чинності лише з моменту вступу в силу судового рішення).

Умови Договору, які розробив сам Позивач, повністю захищають його від збільшення ціни на випадок, якщо Позивач не мав би ніякого бажання збільшувати ціну електроенергії.

В ході розгляду справи суд просив Позивача пояснити свою поведінку при виконанні умов договору між сторонами -- чому спірні додаткові угоди були попередньо в добровільному порядку укладені позивачем, а потім після повного виконання Договору позивач звернувся до суду за визнанням їх недійсними та стягненням коштів.

За сукупністю доказів та пояснень сторін у справі судом встановлено наступне:

У Листі-вимозі від 03.03.2023 (а.с. 57 том 1) позивач, викладаючи доводи про недійсність спірних додаткових угод до Договору про збільшення ціни товару, посилається на судову практику ВС у аналогічних спорах з приводу оцінки довідок постачальників про наявність чи відсутність коливань ціни товару на ринку, яка була напрацьована з 2018-2019 років.

В Україні відомості з ЄДР судових рішень є відкритими для їх аналізу всіма зацікавленими особами та врахування у своїй господарській практиці. Тому, ті висновки ВС, на які посилається Позивач у своєму листі-вимозі у 2023 році, були або могли бути йому відомими і в 2021 році - період виконання Договору між сторонами для використання їх при захисті своїх прав.

Суд відхиляє як надумані доводи Позивача про виникнення спору "саме з огляду на усталену судову практику ВС ", оскільки порушене право виникає із об`єктивних обставин і подій, які свідчать про персоніфіковані порушення прав особи, які захищаються Законом та саме з ними законодавець пов`язує підстави для визнання правочинів недійсними.

У відповідь на цей лист (а.с. 60 том 1) Відповідач слушно звернув увагу позивача на умови Договору між сторонами, які давали право Мереф`янській міській раді відмовитися від укладення спірних додаткових угод, розірвати Договір, перейти до іншого постачальника, але жодної із цих дій Позивач не вчинив. Натомість всі спірні додаткові угоди до Договору були підписані Позивачем у добровільному порядку та без будь-яких зауважень і повністю виконані.

Відповідач звертав увагу у відзиві на позов (а.с. 151 том 1), що якщо щоразу позивач укладав спірні додаткові угоди до договору без будь-яких заперечень, то слід вважати, що вони повністю відповідали інтересам Мереф`янської міської ради. В протилежному випадку, будучи повністю управненою стороною за Договором, Позивач би відмовився від їх укладення та отримував електроенергію по первісній ціні без будь-яких санкцій з боку Постачальника та негативних для себе наслідків.

Саме Позивач розробив умови Договору, до яких лише приєднався Відповідач, однак Позивач не скористався жодною умовою Договору для захисту власних прав.

Позивач нічого не пояснює, яким чином він перевіряв обґрунтованість довідок, експертних висновків Черкаської ТПП чи відомості з сайту ДП "Оператор ринку"(чи отримував інформацію з іншого достовірного для себе джерела для переконання в обґрунтованості підписання додаткових угод до Договору), які відповідач надавав позивачу як підставу для збільшення ціни товару при підписанні додаткових угод.

При цьому Позивач не стверджує, що перед укладенням спірних додаткових угод до Договору він таку інформацію не перевіряв, оскільки така бездіяльність з боку Мереф`янської міської ради була б явним недбальством у виконанні посадових обов`язків працівників міськради.

Суд повторює, що Позивач не надає і доказів, що в період укладення та дії Додаткових угод до договору на ринку мала місце тенденція до зменшення ціни на електроенергію. Тобто, позивач належними і допустимими доказами для себе та для суду не спростував достовірність первинних документів, які ним та відповідачем були використані для укладення додаткових угод щодо підняття ціни товару.

При сукупності таких обставин управненості Позивача на недопущення порушення його прав, які вже проаналізував суд, своє персональне порушене право укладенням спірних додаткових угод Позивач нічим прямо не пояснив.

Всі доводи у письмових поясненнях позивача зведено до звинувачення Відповідача у його недобросовісності при збільшенні ціни договору та порушенні Відповідачем конкурентного середовища на публічних закупівлях.

Мотивувати нівелюванням конкурентного середовища при публічних закупівлях через незабезпечення прав усіх постачальників продавати свої товари і послуги в рівних умовах, бо Відповідач створив собі можливість збільшити ціну товару спірними додатковими угодами - Позивач взагалі не вправі. До суду Позивач має звертатися за захистом власного порушеного права, а не інтересів невідомого кола продавців послуг з електропостачання.

Метою захисту інтересів територіальної громади Позивачем вказано (пояснення а.с. 77 том 2 ) повернення надмірно сплачених коштів за спірними Додатковими угодами та судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних спорів.

Причиною звернення до суду Позивач також вказує повідомлення Харківської окружної прокуратури 27.01.2023 про необхідність вжиття позивачем дієвих заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

У відповіді на відзив (а.с. 202 том 1, у поясненнях а.с. 54 том 2) Позивач послався на те, що перемога в тендері з найнижчою ціною на електроенергію та подальше збільшення ціни на товар більше ніж на 10% з боку Відповідача є нечесною та недобросовісною практикою, без дотримання принципу конкуренції серед учасників закупівель, максимальної економії та ефективності закупівлі. Позивач вказує на порушення вимог ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" при укладенні спірних додаткових угод, які суперечать меті цього Закону.

Позивач вказує, що спірні додаткові угоди були укладені "саме за спонукання Відповідача", очевидно, надаючи цьому слову негативний зміст. Однак Позивач не вказує при цьому, в якій протиправній поведінці Відповідача це виразилося і якими доказами це підтверджується.

Направлення Відповідачем передбаченої законодавством та Договором пропозиції про укладення додаткової угоди вочевидь таким "спонуканням" вважатися не може.

Підписання спірних додаткових угод позивач пояснив необхідністю уникнення соціальної напруги в громаді, оскільки закуплена електроенергія використовувалася для критичної інфраструктури тергромади, в т.ч. закладів загальної та дошкільної освіти Мереф`янської міської територіальної громади.

Позивач вважає, що у нього були відсутні підстави для розірвання Договору, бо Договір було укладено за результатами проведених публічних закупівель, а не підписання додаткових угод спричинило б припинення Відповідачем електропостачання Позивачу, що б потягнуло за собою тяжкі наслідки для населення тергромади Харківського регіону, яка перебуває в зоні ведення бойових дій. Крім того, після розірвання Договору Позивачу слід би було придбавати електроенергію у Постачальника останньої надії за вищими цінами , ніж по договору із Відповідачем.

Визнання недійсними спірних додаткових угод Позивач вважає належним та ефективним способом захисту інтересів територіальної громади.

Відповідач просить суд звернути увагу, що згідно нової редакції ЗУ "Про публічні закупівлі" (редакція від 19.04.2020) порушення сторонами договору положень ст. 41 вже не підпадає під визначення нікчемності правочину. Правочини з такими порушеннями є оспорюваними і їх недійсність слід доводити.

Відповідач, на думку суду, слушно зауважує, що будучи автором всіх істотних умов Договору між сторонами і достатньо управненою стороною, Позивач міг достроково розірвати договір, якби вважав пропозиції Постачальника по збільшенню ціни неприйнятними для себе.

Суд також вже обґрунтував, що умови Договору давали повне право Позивачу взагалі не підписувати невигідні для нього спірні додаткові угоди, що б спонукало Відповідача вносити зміни до договору через суд, а весь цей час (до моменту набрання рішенням законної сили) Позивач би отримував електроенергію за її первісною ціною, яка діяла на момент підписання Договору.

Саме такі дії у ситуації що склалася, враховуючи вигідні для Позивача умови Договору, автором яких є сам Позивач, і були б належною поведінкою Мереф`янської міської ради по захисту інтересів мешканців своєї територіальної громади.

Тобто, за умовами Договору між сторонами, Мереф`янській міській раді слід було нічого не робити взагалі, не підписувати ніякі додаткові угоди, щоб і далі отримувати постачання електроенергії за первісною ціною Договору аж до моменту набрання законної сили рішеннями суду про визнання укладеною кожної додаткової годи про збільшення ціни договору.

Натомість Позивач добровільно підписав спірні Додаткові угоди до Договору про збільшення ціни електроенергії із Відповідачем та повністю їх виконав.

Позивач всупереч ним же самим розробленим умовам Договору, завчасно не з`ясував (відповідно до своїх договірних прав отримати від Постачальника всю необхідну інформацію) із Постачальником всіх питань щодо реальності коливання ціни на електроенергію в бік збільшення та якими належними для Позивача доказами це мав підтвердити Відповідач.

За таких обставин бездіяльності Позивача слушними є доводи Відповідача, що всі спірні Додаткові угоди до Договору були вигідними для Позивача, що виключає порушення прав у позивача як підстави звернення до суду.

Позивач ніяким чином не заперечив доводи Відповідача про те, що згідно п. 5.2. Договору загальна вартість всього обсягу поставки електроенергії складає 3 009 900,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Натомість після укладення та виконання всіх спірних Додаткових угод Позивач сплатив на користь відповідача лише 2 945 606,96 грн., тобто з економією коштів.

Позивач при цьому не скаржиться, що за результатами укладення спірних Додаткових угод він отримав менше електроенергії, ніж він розраховував (бо при збільшенні ціни зменшувався її обсяг). З даною обставиною Позивач свої порушені права не пов`язує.

Отже і ці обставини свідчать на користь того, що спірні Додаткові угоди були вигідними для Позивача.

Позивач не надав жодного доказу, що Відповідач погрожував припинити електропостачання, якщо Позивач не погодиться підписати спірні додаткові угоди про збільшення ціни електроенергії і що Відповідач вживав для цього реальних заходів.

Позивач не посилається на те, що він при укладенні спірних додаткових угод діяв під впливом помилки в результаті неналежного здійснення працівниками Мереф`янської міської ради своїх повноважень, тому слід вважати, що предмет, зміст, власні причини та мотиви укладення спірних додаткових угод та їх наслідки Мереф`янська міська рада повністю усвідомлювала і діяла відповідно своїх інтересів.

Інакше до оцінки поведінки Позивача слід було б застосувати положення ч. 2 ст. 229 ЦК України. Даною нормою передбачено, що у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

З підстав викладеного суд приходить до висновку, що Позивач не довів своє порушене право, як необхідний предмет доказування для визнання недійсними спірних Додаткових угод поряд із доведенням порушення цими правочинами вимог законодавства.

Якщо Позивач, як сторона Договору, мав всі підстави не укладати спірні додаткові угоди але уклав їх, повністю виконав зобов`язання, а потім ставить питання про визнання недійсним додаткових угод і стягнення сплачених коштів з другої сторони Договору, то суд констатує, що Позивач зі свого боку веде недобросовісну та нечесну ділову практику.

Такі дії позивача є зловживанням своїми правами на шкоду іншій стороні договору, оскільки Мереф`янська міська рада не може не усвідомлювати, що така поведінка спрямована виключно на нанесення збитків контрагенту за договором.

Як вже обґрунтував суд, Позивачем порушено принцип Естопель - заборона суперечливої поведінки, наслідком чого є вжиття судом заходів до припинення зловживання правом шляхом відмови в позові на підставі ст. 13 ЦК України.

Наслідки застосування цієї Доктрини для відмови в позові можна у даній справі віднести на Позивача, оскільки особливістю спору є те, що позов подано однією стороною договору до іншої, а не прокурором до обох сторін з мотивів захисту інтересів держави на підставі доказів про порушення ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Сторони Договору при цьому можуть і не підтримувати позицію прокурора та не мати наміру оспорювати свій Договір (тобто у сторін будуть відсутні ознаки зловживання правами).

Це є самостійною підставою для відмови в позові повністю, наряду із обставиною (як суд вже вказав) що оспоренна додаткова угода № 3 укладена зі збільшенням ціни товару на 9%, що відповідає ст.41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

При відмові в позові судові витрати повністю покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських