Ухвала

від 29.08.2024 по справі 910/7573/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7573/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району)

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024

у справі за позовом Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газінвест-Трейдінг"

про визнання недійсними додаткових угод,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсними:

- додаткової угоди від 05.01.2018 № 1 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018;

- додаткової угоди від 10.01.2018 № 2 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018;

- додаткової угоди від 11.01.2018 № 3 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018;

- додаткової угоди від 06.09.2018 № 8 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018;

- додаткової угоди від 10.09.2018 № 9 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018;

- додаткової угоди від 24.09.2018 № 10 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018;

- додаткову угоду від 28.09.2018 № 11 до договору № 02ПГ-01 постачання природного газу від 04.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди укладені з порушенням положень пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та є недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.09.2023 у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд виходив з того, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 26.06.2024 залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції.

19.07.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з двома касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, в яких просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Проаналізувавши доводи та аргументи касаційних скарг, Верховний Суд встановив, що вони є однаковими за формою та змістом, тому дійшов висновку розглядати їх як одну.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024.

Верховний Суд ухвалою від 05.08.2024 залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення її недоліків.

14.08.2024 позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків, до якої додав платіжну інструкцію від 06.08.2024 № 804 про доплату судового збору в сумі 6,40 грн та нову редакцію касаційної скарги.

Так, скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки ним було вмотивовано та обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, застосованого судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас колегія суддів зазначає, що скаржник не усунув недоліки касаційної скарги в частині визначення виключних випадків, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, які є підставою для звернення з касаційною скаргою з огляду на таке.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2024 зазначив про те, що з огляду на зміст частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення.

Натомість касаційна скарга позивача містить викладення обставин справи, позицію скаржника щодо цих обставин та нормативне регулювання. Втім не містить обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми права та обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, та визначати конкретний випадок (випадки), за наявності якого (яких) подається касаційна скарга, передбачений (передбачені) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які при цьому неправильно застосовані судом.

Верховний Суд звертає увагу, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, оскільки обов`язок скаржника викласти та вмотивовано обґрунтувати підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку випливає із змісту частини другої статті 287, пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Лише посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Оскільки скаржник не усунув визначені в ухвалі Верховного Суду від 05.08.2024 недоліки касаційної скарги, остання вважається неподаною і повертається скаржнику.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/7573/23.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Оригінал касаційної скарги у справі № 910/7573/23 залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський