Постанова

від 03.09.2024 по справі 918/430/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/430/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

прокурора - Сельська О.З.,

відповідача - 1 - Навроцького Е. А. (в режимі відеоконференції),

відповідача - 2 - Хаврошина М. С.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024

та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2023

у справі № 918/430/23

за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1). Рівненської обласної ради;

2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд"

третя особа - Комунальне підприємство "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними електронного аукціону, договору та зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської обласної ради (далі - Рада, відповіда-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" (далі - ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд", відповідач-2) про:

- визнання недійсним електронного аукціону за лотом "майно, що обліковується на балансі Комунального підприємства "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (майно Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради, щодо якого прийнято рішення про реорганізацію"), який відбувся 27.12.2021, оформлений протоколом № UA-PS-2021-12- 04-000002-1;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації від 26.01.2022, укладеного між Радою та ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд", за яким передано майно, що обліковується на балансі Комунального підприємства "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради (далі - КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр"), розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а;

- зобов`язання ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" повернути Раді нерухоме майно, розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, Рівненська область, вул. Залізничників, 1-а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом діяльності Комунального підприємства "Страшівська туберкульозна лікарня" Рівненської обласної ради (далі - КП "Страшівська туберкульозна лікарня") є діяльність лікарняних закладів; вказане Підприємство є об`єктом соціально-культурного призначення, а тому його майно не могло бути відчужене без збереження профілю діяльності, шляхом продажу на аукціоні без умов. Стверджує, що приватизація спірного майна відбулася із порушенням ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та, що наявні обставини для визнання недійсними оспорюваних аукціону, договору та повернення спірного майна Раді.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.05.2023 (суддя - Романюк Ю. Г.) позовну заяву прокурора передано до Господарського суду м. Києва за виключною підсудністю (а. с. 104-105, т. 1).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 (суддя - Ярмак О. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (головуючий суддя - Буравльов С. І., судді - Шапран В. В., Андрієнко В. В.), у задоволенні позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2020 Рада прийняла рішення № 1633 "Про реорганізацію КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом приєднання до КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр".

Наявним у матеріалах справи передавальним актом, затвердженим рішенням Ради від 05.06.2020 № 1708, підтверджується передання основних засобів та матеріальних цінностей КП "Страшівська туберкульозна лікарня" - КП "Рівненський обласний фтизіопульмологічний медичний центр" (а. с. 37-38, т. 2).

27.07.2021 КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" надіслало на адресу Ради листа № 847, у якому, серед іншого, зазначило про те, що "Страшівська туберкульозна лікарня" впродовж тривалого часу не функціонує, а використання лікарні у межах діяльності "Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру" неможливе через дію ліцензійних умов Національної служби здоров`я України. З метою розширення переліку медичних послуг, які може надавати КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" та зменшення витрат на збереження відповідного майна, Підприємство просило розглянути можливість реалізації спірного майна та спрямувати кошти від його реалізації на вказані потреби Підприємства.

12.11.2021 Рада прийняла рішення № 365 "Про внесення змін до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, що підлягають приватизації" та рішення № 366 "Про приватизацію (відчуження) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" та розташоване за адресою: Сарненський район, селище Страшеве, вул. Залізничників, 1а".

Так, рішенням № 366 вирішено здійснити приватизацію (відчуження) спірного майна КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом продажу на аукціоні без умов.

Аукціон було визнано таким, що не відбувся та вирішено здійснити продаж спірного майна ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" шляхом викупу, що вбачається із протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-12-04-000002-1.

26.01.2022 між Радою (продавець) та ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об`єкта приватизації, за умовам якого продавець зобов`язувався передати у власність покупцю, який є переможцем вказаного електронного аукціону, об`єкт приватизації - майно, яке обліковується на балансі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 за адресою: селище Страшеве, вул. Залізничників, 1 а, а саме будівлі: адмінкорпусу, загальною площею 128,3 кв. м; поліклініки, загальною площею 282 кв. м; дизельної (бензосховище), загальною площею 17,8 кв. м; моргу, загальною площею 22,1 кв. м; пекарні, загальною площею 19,6 кв. м; лікувального корпус № 1, загальною площею 835,6 кв. м; насосної, загальною площею 3,1 кв. м; лікувального корпусу № 2, загальною площею 584,9 кв. м; діагностичного корпусу, загальною площею 28,4 кв. м; котельні з гаражем, загальною площею 170,9 кв. м; пральні, загальною площею 124,4 кв. м; овочесховище, загальною площею 104,6 кв. м; будинку електрики; туалетів; хлівів туб диспансерних; огорожів з сітки; гаражів тублікарні; житлових будинків № 1, загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 27,2 кв. м та житлових будинків № 2, загальною площею 64,4 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що спірні будівлі, кожна з яких є окремим об`єктом нерухомою майна з огляду на п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не є об`єктом соціально-культурного призначення (закладом охорони здоров`я) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та що прокурором не доведено порушення вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" при проведенні відповідного електронного аукціону. Встановили, що вимоги прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору та зобов`язання ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" повернути нерухоме майно Раді задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про визнання недійсним електронного аукціону, яка задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, прокурор звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на прийняття судового рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.11.2022 у справі № 911/1385/21, від 09.11.2021 у справі № 908/3182/20. Посилається також на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку щодо застосування ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" у подібних правовідносинах (щодо можливості відчуження майна лікувального закладу, реорганізованого шляхом приєднання до іншого лікувального закладу).

На думку прокурора, КП "Страшівська туберкульозна лікарня" відноситься до об`єктів соціально-культурного призначення, а тому приватизація спірного майна можлива виключно за умови збереження профілю діяльності. Та обставина, що спірне майно, передане КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", не використовувалося останнім у своїй діяльності, не може свідчити про зміну його статусу як майна соціально- культурного призначення.

Зазначає про такі обставини - за рішення від 23.06.2023 № 719, за клопотанням ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд", останньому було передано в оренду земельну ділянку, площею 6,167 га з кадастровим номером 5625488800:04:001:0726 терміном на 49 років та припинено право постійного користування у КП "Страшівська туберкульозна лікарня" щодо цієї земельної ділянки; у листі КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" від 03.02.2023 № 150 наведено кількісні дані щодо хворих осіб, які перебували упродовж 2019 року на стаціонарному лікуванні, за медичними показниками в КП "Страшівська туберкульозна лікарня", що свідчить не лише про факт віднесення останнього до об`єктів соціально-культурного призначення (закладів охорони здоров`я), а й про те, що заклад мав матеріальну та технічну можливість забезпечувати надання медичної допомоги пацієнтам.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою прокурора з підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.07.2024.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з підстав, наведених у цих відзивах.

У справі оголошувалася перерва з 06.08.2024 до 03.09.2024.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, представників відповідачів, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 21 Закону України "Про культуру" (п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим визначає Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 1 цього Закону приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями; аукціоном - це спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну; аукціон без умов є способом продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну без додаткових умов продажу об`єкта приватизації; викуп - це спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю; єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

У ст. 2 вказаного Закону законодавець визначив, що приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

До об`єктів малої приватизації належать: 1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації; 2) окреме майно.

Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації; 3) об`єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об`єкти; 4) об`єкти соціально-культурного призначення.

До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств; 5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації; 6) інші об`єкти, що не належать до об`єктів великої приватизації.

Порядок продажу об`єктів малої приватизації регулює ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Так, за ч. ч. 1, 4 цієї статті об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Для продажу об`єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об`єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування. Об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об`єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Частиною 3 ст. 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майно зазначаються, зокрема, дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.

Верховний Суд зазначає, що принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей закон не ставився під сумнів, зокрема шляхом його невиконання, а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

Здійснюючи аналіз норм вказаного Закону, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 911/1385/21, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, зазначив, що зміст ч. 4 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" додатково встановлює вимоги щодо приватизації об`єктів соціально-культурного призначення. Зокрема, у вказаній нормі встановлено можливість приватизації таких об`єктів з умовою збереження профілю діяльності. А у постанові від 09.11.2021 у справі № 908/3182/20 Верховний Суд виснував, що поняття "збереження профілю діяльності об`єкта приватизації" та "забезпечення функціонування об`єкта приватизації" не є тотожнім. Так, поняття "збереження профілю діяльності об`єкта приватизації" - це пасивний обов`язок покупця об`єкта приватизації зберігати профіль його діяльності, залишати без змін (не змінювати) виробничий статус, цільове призначення та вид діяльності, за яким експлуатувався об`єкт приватизації до моменту його приватизації, що полягає в утриманні покупця від вчинення активних дій спрямованих на зміну профілю діяльності об`єкта; поняття "забезпечення функціонування об`єкта приватизації" - це активний обов`язок покупця об`єкта приватизації, який повинен забезпечити виконання об`єктом приватизації своїх функцій, обов`язок розпочати діяльність об`єкта приватизації.

Отже, об`єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об`єкти охорони здоров`я, можуть бути об`єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності (за виключенням об`єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають у аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених ст. 15 вказаного Закону).

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, зазначивши про те, що КП "Страшівська туберкульозна лікарня", яка надавала медичні послуги та використовувала спірне майно, перебуває в процесі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти таким майном, а третя особа, якій це майно було передано, його не використовує, дійшов висновку про те, що спірне майно є окремими об`єктами нерухомого майна та не є об`єктом соціально-культурного призначення. При цьому судами обох інстанцій враховано відповідну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою, на думку судів, також підтверджується те, що спірне майно є окремими об`єктами нерухомого майна.

Однак, Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними, зробленими без урахування висновків Верховного Суду (в тій частині, в якій вони схожі зі спірними правовідносинами), на які посилається скаржник у касаційній скарзі; зробленими всупереч нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та без належної оцінки наявних у матеріалах справи документів відповідно до ст. 86 ГПК України. Так, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи документам (хоча і послалися на них у своїх рішеннях), а саме - рішенню ради від 17.03.2020 № 1633, передавальному акті; суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до зазначено рішення ради відбулася саме реорганізація КП "Страшівська туберкульозна лікарня" шляхом приєднання останнього до КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр", а не його ліквідація, а за передавальним актом КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" було передано основні засоби та матеріальні цінності реорганізованої особи; а земельну ділянку - на умовах постійного користування (а. с. 23, т. 1; а. с. 37-38, т. 2).

Тобто суд першої інстанції у цьому випадку помилково ототожнив ліквідацію юридичної особи, загальний порядок чого визначений у ст. ст. 110, 111 ЦК України, із реорганізацію (ст. 107 ЦК України), через що неправильно застосував ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до цих правовідносин (а. с. 306, т. 2), що не було виправлено судом апеляційної інстанції. Також суди обох інстанцій, беручи до уваги відомості щодо спірного майна, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі яких, серед іншого, дійшли висновку про те, що спірне майно є окремими об`єктами нерухомою майна та не відноситься до об`єктів соціально-культурного призначення, не звернули уваги на те, що відповідна інформація була сформована станом на грудень 2022 року, а підставою для державної реєстрації визначено оспорюваний договір від 26.01.2022 (а. с. 69-79, т. 1).

Зазначаючи про те, що на час укладення оспорюваного договору будівлі перебували в аварійному стані, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт обстеження об`єктів нерухомості від 27.01.2022, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вказаний акт було складено після проведення торгів та укладення оспорюваного договору - ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд", який придбав це спірне майно. Також поза увагою господарських судів залишилося і питання дослідження виду діяльності КП "Страшівська туберкульозна лікарня", враховуючи те, що законодавець у ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" закріпив норму, відповідно до якої об`єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім, зокрема лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, чи є спірне майно об`єктом соціально-культурного призначення та, чи могло воно бути відчужено органом місцевого самоврядування без збереження профілю, чим прокурор, серед іншого, обґрунтовував свої позовні вимоги.

Верховний Суд зазначає і те, що відповідно до спеціального законодавства, що регулює відносини, пов`язані з особливостями приватизації комунального майна, в судовому порядку можуть бути визнані недійсними, як аукціон, так і договір, укладений за його наслідками.

До договорів купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Одним із способів захисту цивільного права або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Верховний Суд України у постанові від 19.10.2016 у справі № 910/21153/14 зазначив про те, що згідно зі ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України.

Велика Палата Верховного Суду у п. 6.6 постанови від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 дійшла висновку, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Отже, оскільки господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, допустили порушення норм матеріального права - ст. ст. 5, 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не дослідили на підставі всіх наявних у справі доказів відповідно до ст. 86 ГПК України того, чи є спірне майно об`єктом соціально-культурного призначення та, чи поширюються на нього особливий порядок приватизації, встановлений Законом, а отже його дотримання; фактично самоусунилися від дослідження наявності/відсутності обставин для визнання недійсними оспорюваних аукціону, договору, то Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів з`ясувати правову природу спірного майна, встановити чи є воно об`єктом соціально-культурного призначення з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи документів, а отже, дотримання/недотримання вимог законодавства при його відчуженні відповідачу-2. Відповідно до вимог закону, який регулює спірні правовідносини, вирішити спір та ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

У зв`язку з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції підстав для розподілу судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України немає.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 у справі № 918/430/23 скасувати.

Справу № 918/430/23 передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.