Рішення

від 27.08.2024 по справі 393/161/24

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/161/24

пров. 2/393/118/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року с-ще Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подліпенець Є.О.,

при секретарі судового засідання Шупрудько К.А.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачФГ «Господарство Мельничука»,

представники учасників справи:

представник позивачки -адвокат Дем`яненко Т.О.,

представник відповідача адвокат Репело О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Новгородка, в порядку загального позовного провадження, за участю представника позивачки адвоката Дем`яненко Т.О., представника відповідача адвоката Репела О.В., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Господарство Мельничука» про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом в якому просить суд зобов`язати відповідача Фермерське господарство «Господарство Мельничука» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення їй земельної ділянки площею 7.2781 га, кадастровий номер 3523455100:02:001:0423 розташованої на території Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області та стягнути з позивача на її користь судові витрати. Мотивувала свій позов тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 7.2781 га, кадастровий номер 3523455100:02:001:0423, розташованої на території Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії КР №0593 від 10.08.2000 року. 12.09.2011 року ОСОБА_2 надав їй 30 000, 00 грн., а вона 12.09.2011 року дала йому довіреність на користування її земельною ділянкою. За його проханням 04.04.2013р. нею була складена довіреність на ім`я ОСОБА_2 та його доньку ОСОБА_3 . В подальшому, 18.03.2024р. вона довіреність від 12.09.2011 року та від 04.04.2013 року скасувала. Також вказала, що 01.04.2013 року ФГ «Господарство Мельничука» уклало договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 на підставі довіреності посвідченої Саяпіною І.Г. приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу 04.04.2013 року по реєстру 221, строком на 49 років. В даний час без законних підстав вищевказаною земельною ділянкою користується і її обробляє відповідач по справі ФГ «Господарство Мельничука», перешкоджаючи їй користуватися вказаною земельною ділянкою та її обробляти. В березні 2024 року до неї звернувся ОСОБА_2 та запропонував їй відкрити рахунок в банку для того щоб перерахувати 10 000,00 грн., а йому продати свою земельну ділянку. Після її відмови він почав висловлюватись ненормативною лексикою і сказав, що земельна ділянка і так його, бо є договір оренди земельної ділянки на 49 років. Після чого, вона дізналася про існуючий договір оренди земельної ділянки, який вона не підписувала. Даний договір оренди земельною ділянки від її імені укладений 01.04.2013 року ОСОБА_3 , а довіреність складена на її ім`я 04.04.2013 року, тобто на момент укладення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 не мала повноважень представляти її інтереси та від її імені підписувати та укладати договір оренди. Так як вона даний договір оренди землі не підписувала і нікого не уповноважувала це зробити, то вона звернулась до відповідача з вимогою про його розірвання і повернення їй земельної ділянки, як власнику, але відповідач відмовив в поверненні земельної ділянки. Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Ця вимога ст. 203 ЦК України є обов`язковою для чинності правочину, але бажання укласти договір оренди землі у неї не було. Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинено, якщо його підписано сторонами. В даному випадку вона договір оренди землі від 01.04.2013 року не підписувала. Відповідно до ч.3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з випадків встановлених актами цивільного законодавства, але в даному випадку жодного документа на представництво її інтересів, щодо підписання договору оренди землі нікому не надавалося. Так як передбачалося законом на той час доручення вона нікому не надавала, то відповідно особа, яка підписала договір діяла як представник, але без передбачених на те повноважень. Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявністю підпис має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Так, наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вона договір оренди землі від 01.04.2013 року не підписувала, умови його не погоджувала, тому спірний договір є не укладеним. А тому, з метою належного способу захисту своїх прав, вона звертається саме з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 27.03.2024 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Стороною відповідача відзив на позовну заяву не подано.

Крім цього, ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24.06.2024 року за клопотанням сторони відповідача по справі було витребувано з Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області належним чином завірену копію довіреності, посвідчену приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г. від 04.04.2013 року №221, або її дублікат.

Також, стороною відповідача заявлено письмові клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та залучення до матеріалів справи доказів: копії довіреності та заповіту, посвідчених державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори від 12.09.2011р., в задоволенні яких ухвалою суду 24.06.2024 року, яка не була оформлена окремими процесуальним документом, а була занесена до протоколу судового засідання було відмовлено.

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22.07.2024 року закрито підготовче провадження у зазначеній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, про причини своєї неявки суд не повідомляла.

Представник позивачки адвокат Дем`яненко Т.О. у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, та пояснив, що договір оренди земельної ділянки від 01.04.2013 року між сторонами фактично укладений 04.04.2013 року, і всі істотні його умови погоджено та досягнуто, а тому відповідач на даний час законно користується спірною земельною ділянкою і пред`явлені до нього вимоги про витребування земельної ділянки є безпідставними. Щодо дати укладання договору оренди землі, яка вказана як «01.04.2013 року», то вважає, що це є опечаткою, тобто технічною помилкою. Сам договір був підписаний 04.04.2013 року, тоді коли й була видана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г. від 04.04.2013 року №221, про що й вказано у договорі оренди землі. Хто саме допустив помилку при укладанні договору оренди землі вказати не може та інших доказів, які б свідчили, що це саме технічна помилка в договорі оренди землі надати не може. Крім того, він вважає, що сторона позивача обрала невірний спосіб захисту, оскільки не може звертатись саме з негаторним позовом до відповідача, так як спірний договір оренди землі між сторонами був укладений і пройшов реєстрацію відповідно до вимог закону, а негаторний позов може заявлятися у правовідносинах коли правочин не є укладеним.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу у відсутність позивачки, що не з`явилася до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до наступного.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2013 року вбачається що орендодавець (уповноважена ним особа) ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_3 , на підставі довіреності, посвідченої Саяпіною І.Г. приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу 04.04.2013 року по реєстру №221, з однієї сторони, та орендар Фермерське господарство «Господарство Мельничука», в особі голови господарства ОСОБА_2 з другої сторони, домовились що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523455100:02:001:0423, загальною площею 7,2781 га, строк дії договору 49 років (а.с.7-9).

Також, судом встановлено, що 01.04.2013 року, було складено акт приймання-передачі спірної земельної ділянки, яка передається в оренду 01.04.2013 року та акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 01.04.2013 року (а.с. 10).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №370277852 від 18.03.2024 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 3523455100:02:001:0423, площею 7.2781 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новгородківської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області є ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: КР 0593, виданий 10.08.2000р. (а.с.11-12).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» вказано, що державним реєстратором Рибалкіним Г.М., Реєстраційної служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області 14.05.2013р. було здійснено державну реєстрацію договору оренди землі; серія та номер: б/н, виданого 01.04.2013, видавник ФГ «Господарства Мельничука»; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:2248630; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; строк дії: 14.05.2062; орендар ФГ «Господарства Мельничука», в особі голови господарства Мельничука Ю.Ф. та орендодавець ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка 7,2781, кадастровий номер 3523455100:02:001:0423 (а.с. 11, на звороті).

Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреності, реєстраційний номер довіреності 36516174 від 18.03.2024 року, було припинено дію довіреності від 12.09.2011 року за №866, посвідченої державним нотаріусом Новгородківської державної нотаріальної контори Новгородківського районну Кіровоградської області (а.с.14).

Згідно копії довіреності посвідченої Саяпіною І.Г. приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області 04.04.2013 року за №221 позивачка ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вправі діяти самостійно за даною довіреністю, окремо та незалежно один від одного та представляти інтереси позивачки як власника земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,28 га. (а.с. 54-55).

Відповідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреності, реєстраційний номер довіреності 39300200 від 18.03.2024 року, було припинено дію довіреності від 04.04.2013 року за №221, посвідченої ОСОБА_4 приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу (а.с.13).

У частині першій статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України,передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій ст.215 ЦК України, статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України,правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття207 ЦК України,встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами; довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1 ст. 245 ЦК України).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України,способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, суд зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, позивачка звернулася з вимогою саме про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення її у користування, посилаюсь на те, що договір оренди земельної ділянки від 01.04.2013 року, було підписано особою (гр. ОСОБА_3 ), яка не мала повноважень його підписувати, тобто не уповноваженою на те особою, оскільки довіреність яка надавала право підписувати вказаний договір гр. ОСОБА_3 , була посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г., лише 04.04.2013 року, тобто пізніше ніж сам договір, а тому на дату укладання спірного договору гр. ОСОБА_3 ще немала жодних повноважень щодо його укладення, а тому позивачка його умови не могла погоджувати, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної ним земельної ділянки позивачці як власнику цієї земельної ділянки, на підставі договору оренди від 01.04.2013 року.

З такими доводами сторони позивача суд погоджується та приймає їх до уваги, оскільки вони підтвердженні дослідженими під час розгляду справи письмовими доказами, зокрема договором оренди земельної ділянки від 01.04.2013 року, та довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Саяпіною І.Г. від 04.04.2013 року.

Оскільки судом достеменно встановлено, що вказана довіреність не існувала на дату укладання договору, а тому такі дії з вчинення зазначеного правочину, здійснені не уповноваженою на те особою, тобто за своєю природою такі правочини вважаються таким, що не вчинені (укладені), оскільки особа, яка ініціювала його вчинення не була наділена відповідними цивільними правами та обов`язками.

Слід зауважити, що з огляду на вищевикладене в даних правовідносинах, діюче законодавство не вимагає додаткового визнання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку не чинним (недійсним), оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Враховуючи підстави позову, наведені позивачкою у позовній заяві, позивачка у цій справі наполягає саме на усуненні перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки, шляхом повернення їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без законних на те підстав. Отже, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати, як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме усунення перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою, зокрема шляхом повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

А тому, позивачкою вірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а доводи сторони відповідача щодо невірного способу захисту позивачкою своїх порушених прав не є слушними для суду та не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Щодо тверджень представника відповідача, що дата укладання договору оренди землі, яка вказана 01.04.2013 року є опечаткою, тобто технічною помилкою, а сам договір був фактично підписаний саме 04.04.2013 року, тоді коли й була видана відповідна довіреність від 04.04.2013 року №221, про що й вказано у договорі оренди землі, то суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не підтвердженні належними та допустимими доказами, та спростовуються дослідженими матеріалами справи у їх сукупності.

Так, дата підписання договору підтверджується письмовими доказами, зокрема самим договором в якому вказано, що датою його підписання є саме 01.04.2013 року, крім цього, між сторонами 01.04.2013 року було ще й підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, яка передається в оренду та акт визнання меж земельної ділянки в натурі, крім цього реєстрація була проведена саме договору від 01.04.2013 року, а не від 04.04.2013 року, що також свідчить про відсутність будь яких технічних помилок або описок.

Слід також зазначити, що якщо сторона відповідача вважає дату вказану в договорі помилкою, то в обґрунтування вказаної обставини суду не представлено жодних доказів з цього приводу, та навіть не доведено хто зробив цю помилку, за яких обставин її було зроблено, чому її не було усунуто до відповідної реєстрації договору, тощо.

Будь-яких інших доказів, на спростування доводів сторони позивача та на підтвердження своєї позиції стороною відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст. 76 ЦПК).

Таким чином, оскільки в суді відповідач не довів, з наданням належних та допустимих доказів, факту укладення з позивачкою договору оренди земельної ділянки, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим і його слід задовольнити, усунувши позивачці перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, зокрема шляхом повернення такої ділянки останній.

В частині розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовуна відповідача, у разі відмови в позовіна позивача.

За подання позову позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Крім цього, у позовній заяві, представник позивачки адвокат Дем`яненко Т.О. просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень, яка складається із гонорару, визначеному за домовленістю сторін у фіксованому розмірі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Доказами, які підтверджують заявлений розмір витрат, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, тощо.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивачки надано договір про надання правничої допомоги від 18.03.2024р., який укладено між адвокатом Дем`яненко Т.О. та клієнтом ОСОБА_1 , де адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити вартість правничої допомоги адвоката (гонорар), що становить 20 000 грн., які відповідно до квитанції від 18.03.2024р. сплачено ОСОБА_1 , також надано розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги укладеного з ОСОБА_1 від 18.03.2024р., де вказано опису виконаних робіт, кількість витрачено часу та вартість таких робіт, ордер серії ВА №1072128 від 18.03.2024р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, сплачений гонорар за професійну правничу допомогу за домовленістю сторін згідно квитанції становить 20 000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні усно заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та неспівмірними з виконаними роботами та їх необхідно зменшити.

Відповідно до ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд приходить до висновку, що заявленасума відшкодування витрат на професійнуправничу допомогу у розмірі 20 000 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами.

На необхідність дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат неодноразовозвертав увагу Верховний Суд.

Велика Палата у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги (ч. 6ст. 137 ЦПК України), не виключає обов`язку доведення належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру стороною, яка звернулась до суду із заявою про відшкодування таких витрат.

Беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи під час підготовки документів, складення позовної заяви та представництво інтересів позивачки в суді, подання заяв, доказів, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви адвоката Дем`яненко Т.О., яка діє в інтересах позивачки про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, та враховуючи, що представник відповідача заперечував, щодо стягнення правової допомоги саме в такому розмірі, оскільки вважає, що вказані адвокатом витрати є необґрунтованми та завищеними, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 000, 00 грн.

На підставі ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Господарство Мельничука» про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом повернення земельної ділянки задовольнити.

Зобов`язати відповідача Фермерське господарство «Господарство Мельничука» (місцезнаходження: вул. Незалежна, 132, смт Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28200, ЄДРПОУ 37858239) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення позивачці ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 7.2781 га, кадастровий номер 3523455100:02:001:0423 розташованої на території Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Стягнути з Фермерського господарства «Господарство Мельничука» (місцезнаходження: вул. Незалежна, 132, смт Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28200, ЄДРПОУ 37858239) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Господарство Мельничука» (місцезнаходження: вул. Незалежна, 132, смт Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28200, ЄДРПОУ 37858239) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.09.2024 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Копію рішення вручити (направити) сторонам та їх представникам.

Суддя Є. ПОДЛІПЕНЕЦЬ