Постанова

від 05.09.2024 по справі 569/14588/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/14588/21

Провадження № 22-ц/4815/563/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів:Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ПАТ "Фінанси та кредит", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбрелла",

треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Фонд гарантуваннявкладів фізичнихосіб,Товариство зобмеженою відповідальністю"ЮкрейнПроперті Групп"

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 14 лютого 2024року, ухвалене в складі судді Бучко Т.М., повний текст якого складено 27 лютого 2024 року у справі № 569/14588/21,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фінанси та кредит", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Амбрелла", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону), визнання правочинів недійсними.

Позов обґрунтовано тим, що згідно кредитного договору № 01-08/63858/110 від 11 вересня 2008 року, укладеного з Рівненською філією АТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 отримала позику у 164000 доларів США на споживчі цілі, які по домовленістю між ОСОБА_2 і Рівненською філією АТ «Банк «Фінанси та кредит» пішли на перекредитування його кредитного договору №Ф1-08\6040-39 від 21 березня 2008 року і того ж дня, на прохання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в забезпечення кредитного договору №01-08/63858/110 від 11 вересня 2008 року передав належний йому житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 та підписав іпотечний договір №63858-110, а також договір поруки, договори поруки підписали також ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

За усною домовленістю позику за кредитним договором мав повертати ОСОБА_3 , який мав замінити і передане в забезпечення кредитного договору майно на інше - житловий будинок АДРЕСА_2 , належний його матері. Свого зобов`язання ОСОБА_6 не виконав, у зв`язку з чим рішенням Рівненського міського суду від 03 жовтня 2013 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року, позов філії Північно-Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та кредит» був задоволений і з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» солідарно 3871437,17 грн. за кредитним договором №Ф1-08/63858/10 від 11 вересня 2008 року.

15 травня 2017 року банком на МКУА була розглянута пропозиція щодо продажу прав вимоги за кредитним договором передана до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на погодження, однак ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_4 жодного повідомлення від ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з приводу умов продажу права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором не отримували.

21 лютого 2019 року через електронний майданчик dgt.prozorro.sale та ТОВ «Юкрейн Проперті Груп» були проведені відкриті торги (аукціон) з продажу кредитного портфелю, що складається з прав вимоги за 61 кредитним договором, що забезпечений іпотекою, зокрема, кредитним договором № Ф1- 08/63858/110 від 11 вересня 2008 року. Відповідно до результатів торгів, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000112-b, переможцем стало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». За результатами торгів ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», від імені якого діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., р.№ 438 в т.ч. і кредитного договору № Ф1- 08/63858/110 від 11 вересня 2008 року, залишок по тілу кредиту 164000 дол. США, залишок по відсотках 296329,48 дол. США, залишок по пеням і штрафам 130599159,09 грн., залишок заборгованості у валюті 460329,48 дол. США.

22 березня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на тих же умовах уклало договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги з ТОВ «ФК «Амбрелла», який був посвідчений 22 березня 2019 року тим же приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. р.№ 439.

Вважає, що відкриті торги (аукціон) від 21 лютого 2019 року в частині продажу прав вимоги за кредитним договором № Ф1-08/63858/110 від 11 вересня 2008 року в складі кредитного портфелю за 61 кредитними договорами, забезпеченими іпотекою, були проведені з порушенням вимог закону. При здійсненні оцінки активів майна ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» оціночна вартість права вимоги з кредитним договором № Ф1-08/63 858/110 від 11 вересня 2008 року була завищена порівняно із сумою визначеною судовими рішеннями, оскільки незважаючи на припинення зобов`язання банк продовжував нараховувати пеню і штрафи за умовами договору, хоча строк дії кредитного договору закінчився.

Крім того, у протоколі електронного аукціону від 21 лютого 2019 року не зазначено інших учасників торгів, що унеможливлює визнання таких торгів такими, що відбулися.

Укладення 22 березня 2019 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, придбаного на електронному аукціоні активу (майна), з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» суперечить закону і умовам договору № 438, оскільки новий кредитор мав сплатити ціну договору в повному обсязі на момент його підписання і скріплення відтисками печаток сторін, чого ним зроблено не було.

Згідно п.4.1 договору про відступлення прав вимоги № 439 від 22 березня 2019 року укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «ФК «Амбрелла» новий кредитор (ТОВ «ФК «Амбрелла») сплатив первісному кредитору (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») грошові кошти у сумі 5521000 грн. Таким чином, переможцем електронних торгів від 21 лютого 2019 року і набувачем прав вимоги за кредитним договором № Ф1-08/63858/110 від 11 вересня 2008 року, укладеного з ОСОБА_7 , фактично стало ТОВ «ФК «Амбрелла», яке не було їх учасником.

Вказує, що продавець - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не передало покупцю - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Отже, право вимоги за основним зобов`язанням ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не було передано (продано), у зв`язку з чим останнє не вправі було його переуступати (продавати), оскільки такі дії суперечать положенням ст.658 ЦК України, згідно якої право продажу товару належить власникові товару.

Отже, підставою для визнання недійсним договору № 438 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № Ф1-08\63858 -110 є: відсутність на момент укладення договору права вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 у обсязі, визначеному банком; відсутність передачі майна (доказів права вимоги) продавцем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» покупцю ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»; відсутність оплати за придбання цього майна покупцем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Підставою для визнання недійсним договору № 439 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № Ф1-08\63858 -110 є: відсутність на момент укладення договору права вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 у обсязі, визначеному банком; відсутність передачі майна (доказів права вимоги) продавцем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» покупцю - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Просила суд визнати недійсними відкриті торги (аукціон), проведені через електронний майданчик dgt.prozorro.sale та ТОВ «Юкрейн Проперті Груп» з продажу кредитного портфелю, що складається з прав вимоги за 61 кредитним договором, що забезпечений іпотекою, в частині продажу прав вимоги за кредитним договором № Ф1-08/63858/110 від 11.09.2008 року;

-визнати недійсним договір по відступленню (купівлі - продажу) прав вимоги, укладений між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. 22 березня 2019 року за р.№ 438 в частині відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року;

- визнати недійсним договір по відступленню (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» і ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. 22 березня 2019 року за р.№ № 439, в частині відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № Ф1-08\63858 -110 від 11 вересня 2008 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства "Фінансита кредит",Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Довірата гарантія",Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Амбрелла",треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,Фонд гарантуваннявкладів фізичнихосіб,Товариство зобмеженою відповідальністю"ЮкрейнПроперті Групп",про визнаннянедійсними результатіввідкритих торгів(аукціону),визнання правочинівнедійсними відмовлено.

Рішення місцевогосуду мотивованетим,що позивач не довела наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в позовні вимоги задовольнити.

Зазначає, що суд не перевірив дотримання встановлених законодавством правил проведення електронних торгів, правильність визначення переможців цих торгів. Вказує, що проведення торгів під час перебування у провадженні суду інших справ щодо визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів порушує її права та законні інтереси. Суд дійшов помилкового висновку про відсутність права вимоги в обсязі визначеному банком, оскільки воно було завищено. Вказує на те, що висновок суду щодо можливості передання від первісного кредитора копій документів підтверджують права вимоги до боржників у разі відсутності оригіналів документів є помилковим. Вважає що власний інтерес зацікавленої особи полягає в тому щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації заінтересованою особою її прав.

Суд не врахував, що відсутність документів кредитної справи у правонаступників первісного кредитора і є належним доказом порушення прав позивача внаслідок укладення відповідачами спірних договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором .

Покликається на правові висновки Верховного суду з аналогічних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Банк» Фінанси та кредит»заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що 11 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Ф1-08/63858-110 (далі - кредитний договір).

У забезпечення виконання зобов`язань 11 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 , як майновим поручителем, укладений іпотечний договір № 63858-110 для забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року (далі - іпотечний договір).

11 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 63858-110/1, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року.

11 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 63858-110/2 на забезпечення виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року.

11 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 63858-110/3 на забезпечення виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2013 року у цивільній справі № 2-871/11, зміненим рішенням апеляційного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 164000 долари США заборгованості по кредиту, 132689,25 долари США заборгованості по відсоткам, 1500000 грн нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків, а всього - 296689 доларів США та 1500000 грн, що в перерахунку становить 4231435,10 грн.

17 грудня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Національний банк України прийняв постанову № 898 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

На підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 230 від 18 грудня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

24 січня 2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 141 «Про затвердження умов продажу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке міститься за посиланням https://www.fg.gov.ua/articles/41389--rishennya-vikonavcho-direkci-za-2019-rik-.html.

Повідомлення про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме кредитного портфелю, що складається з прав вимоги за 61 кредитним договором, що забезпечений іпотекою (паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит») розміщене на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням https://www.fg.gov.ua/passport/32688.

21 лютого 2019 року через електронний майданчик системи публічних закупівель Prozorro (оператор, через електронний майданчик якого переможець електронних торгів набув право участі в електронних торгах, ТОВ «Юкрейн Проперті Групп») проведені публічні електронні торги (аукціон) з продажу лоту № F07GL40403 - кредитний портфель, що складається з прав вимоги за 61 кредитним договором, що забезпечений іпотекою, переможцем яких визначено ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2019-01-28-000112-b.

22 березня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2019-01-28-000112-b від 21 лютого 2019 року, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», від імені якої дії Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 438 (далі - договір № 438).

Відповідно до п.2.1 договору № 438, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців та поручителів, зазначених у додатках № 1-3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів вказаних у додатках № 1-3 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з п.2.2 договору № 438, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись, право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатках № 1-3 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

В п.3.3 договору № 438 новий кредитор підтвердив, що в момент укладення договору отримав від банку усі наявні в банку документи (оригінали або копії (у разі відсутності оригіналів)), що підтверджують права вимоги до боржників.

В п.4.1 договору № 438 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 5440397,74 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

В додатку № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22 березня 2019 року «Реєстр кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» вказана позичальник ОСОБА_1 за кредитним договором № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року, залишок по тілу кредиту 164000 доларів США, залишок по відсотках 296329,48 доларів США, залишок по пеням/штрафам 130599159,05 грн, залишок заборгованості у валюті кредиту (без пені по курсу на 22 березня 2019 року) 460329,48 доларів США.

В додатку № 2 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22 березня 2019 року «Реєстр договорів іпотеки та застави, права вимоги за якими відступаються» вказаний іпотекодавець ОСОБА_4 за іпотечним договором № 63858-110 від 11 вересня 2008 року.

В додатку № 3 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22 березня 2019 року «Реєстр договорів поруки, права вимоги за якими відступаються» вказані поручителі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за договорами поруки № 63858-110/1, № 63858-110/3 та № 63858-110/2 відповідно.

Відповідно до акта приймання та передачі до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22 березня 2019 року, складеного ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», банк передав, а новий кредитор прийняв договори та документи, права вимоги за якими відступаються відповідно до договору, зокрема: кредитний договір № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року ( ОСОБА_1 ); додаткова угода № 1 від 30 жовтня 2008 року до кредитного договору № Ф1-08/63858-110 від 11 вересня 2008 року ( ОСОБА_1 ); іпотечний договір № 63858-110 від 11 вересня 2008 року ( ОСОБА_4 ), бланки серія ВКР № 832685, серія ВКР № 832686, реєстр № 4648; договір поруки № 63858-110/1 від 11 вересня 2008 року ( ОСОБА_4 ); договір поруки № 63858-110/2 від 11 вересня 2008 року ( ОСОБА_3 ); договір поруки № 63858-110/3 від 11 вересня 2008 року ( ОСОБА_2 ).

22 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбрелла» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 439 (далі - договір № 439).

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з електронних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені нею порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Щодо підстав для оспорювання правочину особою, яка не є його стороною

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Водночас, недоведеність порушення прав особи, яка оспорює правочини з відчуження права вимоги, не являючись стороною цих правочинів, згідно з усталеною судовою практикою є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16, Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 914/1367/17, від 07 червня 2022 року у справі № 760/2648/18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18 вказано, що виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, підставою для захисту судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно з вимогами статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору (див. постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17).

У справі, що переглядається, позивач не є стороною оспорюваних договорів про відступлення права вимоги від 22.03.2019 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за результатами проведених електронних торгів та укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбрелла» договіру від 22.03.2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 439 (далі - договір № 439).

Отже, позивач зобов`язана була довести, що оспорюваними договорами та прилюдними торгами порушуються її певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Водночас позивач в обґрунтування позову посилалася на те, що оскаржувані електронні торги порушують її право як боржника за кредитним договором, оскільки в оголошенні про проведення електронних торгів з реалізації права вимоги за кредитним і іпотечним договорами неправильно вказано розмір заборгованості за кредитним договором та який стягнутий рішенням суду.Разом з тим, такі обставини є суттєвими саме для покупця кредитного портфелю, а не для особи право вимоги до якої набувається. Позивач не наводить аргументів, які б свідчили про порушення її прав зазначеними обставинами.

При цьому у разі пред`явлення до позивача вимог зі сторони нового кредитора, позивач несе обов`язок з виконання кредитного договору у межах визначеними його сторонами умов.

Тобто проведеними торгами та укладеним на їх підставі договором про відступлення права вимоги не породжується у позивача додаткові обов`язки та відповідальність щодо укладеного між ним та банком кредитного договору, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, після проведення торгів і укладення сторонами договорів купівлі-продажу прав вимоги, обсяг прав та обов`язків позивачки не змінився, оскільки був змінений лише кредитор в існуючому зобов`язанні, а, відтак, відсутні підстави вважати, що проведенням торгів, їх результатами чи укладеними на їх підставі правочинами порушені права позивачки.

Крім того, частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга цієї статті).

Отже зміна кредитора, на користь якого слід виконати кредитні зобов`язання, не впливає на обсяг прав і обов`язків ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що позивач не є стороною спірних правочинів та нею не доведено порушення її прав або охоронюваного законом інтересу через укладення між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» оспорюваного правочину чи проведення Фондом електронного аукціону в частині продажу права вимоги за кредитним і іпотечним договорами від 11 вересня 2008 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки, зроблені судом першої інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду у подібних справах, застосовані правові позиції є релевантними. Судова практика у цій категорії справ є сталою, а відмінність залежить від доказування.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК Українивідсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення.

Рішення Рівненськогоміського судуРівненської областівід 14лютого 2024року залишитибез змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 вересня 2024 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.