Ухвала

від 04.09.2024 по справі 522/11702/14-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/11702/14-к

Провадження № 1-в/522/366/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся досуду ізклопотанням,у якомупросить скасувати арешт у кримінальному провадженні № 12013170500008831 від 08.08.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 191 КК України, накладений на майно ОСОБА_3 , повностю, а саме: автомобіль DAF FX 95.380, 2000 р.в., дер. знак НОМЕР_1 ; причеп Koegel SN24, 1997 р.в., дер. знак НОМЕР_2 ; автомобіль MAN 19.403, 1998 р.в., дер. знак НОМЕР_3 ; автомобіль Renault Magnum, 1992 р.в., дер. знак НОМЕР_4 .

Заявник в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, у якій вказав, що клопотання підтримує та просить його розглянути за їх відсутності.

Встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 12 вересня 2023 року у кримінальному провадженні № 12013170500008831 від 08.08.2013 по справі № 522/11702/14-к клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності було задоволено.

ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170500008831 від 08.08.2013 року закрито.

Цивільний позов ПП «Благо Дар» про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину залишино без розгляду.

По зазначеному кримінальному провадженні, за клопотанням потерпілої сторони, з метою забезпечення цивільного позову, ухвалою суду був накладений арешт на майно обвинуваченного ОСОБА_3 , а саме: автомобіль DAF FX 95.380, 2000 р.в., дер. знак НОМЕР_1 ; причеп Koegel SN24, 1997 р.в., дер. знак НОМЕР_2 ; автомобіль MAN 19.403, 1998 р.в., дер. знак НОМЕР_3 ; автомобіль Renault Magnum, 1992 р.в., дер. знак НОМЕР_4 .

Під час розгляду клопотання захисника про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі закінченням строків давності, вважав, що питання пов`язані зі скасуванням арешту мого особистого майна будуть вирішені судом, або після набрання законної сили ухвали суду, однак, по теперішний час арешт майна не скасований.

Обставини, відносно яких був застосований арешт майна ОСОБА_3 , а саме: цивільний позов ПП «Благо Дар» про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, які були підставою для застосування вимог пункту 4 частини 2 статті 170 КПК України, у зв`язку з закриттям кримінального провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170500008831 від 08.08.2013 року та залишення цивільного позову без розгляду - є такими, що сплили.

У подальшому, арешт майна ОСОБА_3 є недоцільним та порушує Констітуційні та цивільні права користуватися та розпоряджатися своєї власностю.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Прокурор в судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт у кримінальному провадженні № 12013170500008831 від 08.08.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 191 КК України, накладений на майно ОСОБА_3 , повностю, а саме:

-автомобіль DAF FX 95.380, 2000 р.в., дер. знак НОМЕР_1 ;

-причеп Koegel SN24, 1997 р.в., дер. знак НОМЕР_2 ;

-автомобіль MAN 19.403, 1998 р.в., дер. знак НОМЕР_3 ;

-автомобіль Renault Magnum, 1992 р.в., дер. знак НОМЕР_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1

04.09.2024