Постанова

від 13.08.2024 по справі 450/4766/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/4766/23 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/1054/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року видано виконавчий лист про стягнення з нього ( ОСОБА_3 ) на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання двох дітей, який ОСОБА_4 подала до виконавчої служби для примусового виконання і 16.07.2019 року, до набрання рішення суду законної сили, державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

У процесі виконавчого провадження державною виконавчою службою вчинено ряд протиправних дій, рішень та бездіяльності, що заподіяли позивачу моральну шкоду, і рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року у справі №450/2577/22, яке набрало законної сили, стягнуто з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на його користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак, протиправні дії, рішення та бездіяльність названого відділу державної виконавчої служби продовжувались, чим йому знову було заподіяно моральної шкоди.

Вказував, що підставою даного позову є порушення прав ОСОБА_3 , як боржника у виконавчому провадженні, в результаті протиправних дій, рішень та бездіяльності відповідача, як органу державної влади, що заподіяли позивачу моральну шкоду, і які встановлені, зокрема: ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року у справі №450/1636/18 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення арешту; ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року у справі №450/1636/18 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо ненадання відповіді на заяву від 15.08.2022 року та зобов`язання надати відповідь на таку заяву; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі №380/12784/22 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу на ОСОБА_3 у виконавчому провадженні; ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2023 року у справі №450/1636/18 про зобов`язання начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів та майна боржника; постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у справі №450/1636/18 про зобов`язання державного виконавця надати відповідь на заяву від 15.08.2022 року та здійснити розрахунок по аліментах, враховуючи заяву ОСОБА_4 від 19.11.2021 року; постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у справі №450/1636/18 про зобов`язання державного виконавця провести перерахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментах з урахуванням заяв ОСОБА_4 від 19.11.2021 року та 15.08.2022 року.

Окрім цього, у зв`язку з прийняттям Львівським апеляційним судом постанов від 16 травня 2023 року та від 01 серпня 2023 року у справі №450/1636/18, якими було зобов`язано державного виконавця провести перерахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментах з урахуванням заяв ОСОБА_4 від 19.11.2021 року та 15.08.2022 року, 21.08.2023 року ним була подана заява до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби з проханням провести перерахунок заборгованості по аліментах та виконати судові рішення і, як наслідок, 30.08.2023 року на адресу його представника надійшла відповідь про відсутність заборгованості в результаті проведеного перерахунку.

Проте, увесь час по відношенню до нього, як до боржника у виконавчому провадженні, діяли встановлені виконавчою службою арешти, заборони та обмеження, які з моменту отримання заяв стягувача ОСОБА_4 15.08.2022 року і до серпня 2023 року діяли незаконно, в результаті чого йому було завдано тривалих душевних страждань.

Зазначав, що дії відповідача щодо визначення розміру заборгованості по аліментах, зарахування сплачених аліментів та ненадання відповіді на заяви позивача з цього приводу, носили системний та тривалий характер і змушували його зневіритися в законності дій державних органів влади.

Наголошував, що відповідач невірно визначав розмір заборгованості по аліментах і відносив позивача до злісних неплатників аліментів, вказував про це у своїх заявах по суті судових справ, а також давав підстави для таких тверджень стягувачу, відтак, такими діями створювалася і негативна репутація батька перед дітьми.

Звертав увагу, що фактично кожне своє право у виконавчому провадженні він повинен був захищати через звернення до суду, користування правовою допомогою адвоката, неможливістю іншим чином захистити свої права в державній установі, яка повинна дотримуватися закону.

Наголошував, що зазнав обмежень своєї підприємницької діяльності, було завдано шкоди його діловій репутації через наявність накладених арештів на його майно та кошти, оскільки інформація про це висвітлювалася в різних реєстрах та джерелах інформації про юридичну особу; були порушені нормальні життєві стосунки з оточуючими людьми через наявні накладені арешти виконавчою службою та значний розмір заборгованості, який оточуючі сприймають як злісну несплату аліментів та поганий статус як батька.

Визначаючи розмір моральної шкоди, він виходив із тривалості протиправних дій відповідача, їх характеру та негативних наслідків для нього.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_3 30000грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржили обидві сторони.

Позивач ОСОБА_3 просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини завдання шкоди та протиправності дій відповідача, проте, визначаючи розмір моральної шкоди, допустив грубе порушення верховенства права та права на справедливу сатисфакцію позивача в результаті завдання йому шкоди.

Окрім цього, вважає, що суд не виконав жодної превентивної функції щодо недопущення подальших порушень з боку органу державної влади та понесення його посадовими особами відповідальності, оскільки стягнення моральної шкоди у розмірі 30000 гривень не понесе жодного фінансового наслідку для відповідача, а відповідно не сприятиме здійсненню належного виховного впливу на винну особу.

Вказує, що у зв`язку з протиправністю дій виконавчої служби, в першу чергу, страждають його діти, оскільки він змушений захищати свої права, а без судових спорів мав би можливість надати більшу допомогу дітям.

Також зазначає, що його діти стають засобом впливу матері на колишнього чоловіка, тому існує виконавче провадження №59522638, при цьому, ОСОБА_4 неодноразово пропонувалося у позасудовому порядку та без виконавчої служби надавати утримання дітям.

Звертає увагу, що він є єдиним учасником, засновником та керівником ТОВ «Транспортна Сервісна Компанія», яке мало підрозділ у Республіці Польща, однак, таке припинило свою діяльність через те, що йому було заборонено виїзд за кордон.

Наголошує, що дане підприємство має труднощі з розвитком своєї підприємницької діяльності, оскільки виконавчою службою було накладено арешти на майно та кошти позивача та він є включений до реєстру боржників.

Відтак, підприємство не може отримати кредитних коштів для здійснення своїх статутних цілей і такі проблеми є виключно результатом дій виконавчої служби.

Наголошує, що порушення прав людини протягом тривалого часу, а саме: більше трьох років, системність таких дій, їх характер, врахування того, що такі дії пов`язані зі зловживанням владою та використанням службового становища, повинні мати справедливу сатисфакцію та відчутний наслідок для відповідача.

Зазначає, що у практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного впорядкування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте на основі неповного з`ясування обставин, що мали значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до порушення прав позивача на справедливий судовий розгляд.

Відповідач Пустомитівський ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Вказує, що заява стягувача ОСОБА_4 від 19.11.2021 року про отримання 51917 грн. 75 коп. як добровільну сплату боржником ОСОБА_3 аліментів з 30.05.2018 року по липень 2020 року до відділу не надходила, ОСОБА_3 підтвердження про сплату аліментів за вищевказаний період до відділу не надав, інші відомості про оплату в матеріалах виконавчого провадження відсутні, а рішення державного виконавця про відмову у проведенні перерахунку заборгованості на підставі заяви від 15.08.2022 року представником ОСОБА_3 адвокатом Блонським М.А. оскаржувалась в суді, державним виконавцем такий перерахунок не здійснювався.

Наголошує, що вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обгрунтовував тим, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, в якій він зазначає судові рішення, які оскаржувались з інших підстав і не мають відношення до рішення Львівського апеляційного суду від 01.08.2023 року про здійснення перерахунку зі сплати аліментів з урахуванням заяв від 19.11.2022 року та від 15.08.2022 року.

Додає, що заява ОСОБА_3 про те, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом його доходу, до відділу за період застосування до боржника тимчасових обмежень, а саме з 12.08.2020 року не надходила, тобто можна дійти висновку, що заборона керування транспортним засобом не позбавляла боржника отримувати інший дохід.

Вважає, що позивачем не доведено належними доказами заподіяння йому моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін в підтримання своїх апеляційних скарг та їх заперечення щодо апеляційної скарги протилежної сторони, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року у справі №450/1636/18 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3частки з усіх видівзаробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

04.07.2019 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі №450/1636/18 на виконання вказаного вище рішення суду.

16.07.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59522638 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.07.2019 року у справі №450/1636/18.

У процесі виконавчого провадження ОСОБА_3 оскаржувалися в судовому порядку дії, рішення та бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим, у серпні 2022 року він звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди і рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року у справі №450/2577/22, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, стягнуто з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_3 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак,в подальшому,за наслідкамиоскарження боржником ОСОБА_3 інших дій,рішень табездіяльності відповідача, прийнято низку судових рішень, які набрали законної сили.

Так, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року у справі №450/1636/18 визнано протиправними та зобов`язано скасувати постанову державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т. про арешт коштів боржника від 06.09.2022 року та про арешт майна боржника 06.09.2022 року у виконавчому провадженні ВП №59522638.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року у справі №450/1636/18 визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я.Т. щодо ненадання відповіді на заяву від 15.08.2022 року представника ОСОБА_3 ОСОБА_1 та зобов`язанодержавного виконавця скерувативідповідь на заяву від 15.08.2022 року представнику ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року в частині вимог скарги про зобов`язання державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби Львівського Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречка Я.Т. надати відповідь на заяву від 15.08.2022 року та здійснити розрахунок заборгованості по аліментах, враховуючи заяви ОСОБА_4 від 19.11.2021 року, скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою ці вимоги скарги задоволено.

Зобов`язано державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби Львівського Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречка Я.Т. надати відповідь на заяву від 15.08.2022 року та здійснити розрахунок заборгованості по аліментах, враховуючи заяви ОСОБА_4 від 19.11.2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі №380/12784/22 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби Львівського району Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Петречка Я.Т. від 06.09.2022 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 5830 грн. 29 коп. у виконавчому провадженні №59522638.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2023 року у справі №450/1636/18 зобов`язано начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатишин І.С. скасувати постанову державного виконавця цього відділу Петречка Я.Т. про арешт коштів боржника від 06.09.2022 року та про арешт майна боржника від 06.09.2022 року у виконавчому провадженні №59522638. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_3 про зобов`язання державного виконавця провести перерахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментах з врахуванням заяв ОСОБА_4 від 19.11.2021 року та 15.08.2022 року скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову про задоволення цих вимог скарги.

Зобов`язано державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести перерахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментах з врахуванням заяв ОСОБА_4 від 19.11.2021 року та 15.08.2022 року.

В решті ухвалу суду в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_3 залишено без змін.

Так, зокрема, встановлено, що заява стягувача ОСОБА_4 від 19.11.2021 року стосувалася повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку із сплатою боржником ОСОБА_3 в добровільному порядку аліментів та відсутністю заборгованості по аліментах.

На виконання Пустомитівським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанов Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року та від 01 серпня 2023 року, констатовано, що внаслідок проведеного перерахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_3 по аліментах відсутня.

30.08.2023 року Пустомитівським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасовано накладені на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, заборони та обмеження.

Відповідно достатті 56 Конституції України,кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174ЦК України.

Статтею 1173 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цією статтею визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість та тривалість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, можливість їх відновлення, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Складовими частинами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору і тягне за собою порушення майнових (немайнових) прав та інтересів іншої особи із настанням для неї негативних наслідків (втрат) майнового чи немайнового характеру.

Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а й факт заподіяння шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіянням шкоди.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що вказаними вище судовими рішеннями підтверджується протиправність дій (рішень, бездіяльності) відповідача у виконавчому провадженні №59522638 щодо неправомірного накладення арешту на майно та кошти боржника, не надання відповідей на звернення боржника, не здійснення розрахунку (перерахунку) заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням заяв стягувача та, відповідно, наявності застосованих до боржника у виконавчому провадженні заходів примусового виконання, зокрема, тимчасових обмежень боржника у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України, що є підставою для присудження позивачу морального відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені дослідженими у судовому засіданні та належно оціненими доказами.

Доводи відповідача про те, що стягувач ОСОБА_4 особисто заяви про добровільну сплату аліментів до відділу ДВС не подавала, а тому не проводився перерахунок заборгованості, колегією суддів відхиляються, оскільки протиправність дій (бездіяльності) відповідача щодо не прийняття заяви стягувача ОСОБА_4 від 19.11.2021 року, поданої стороною боржника 15.08.2022 року, та не урахування цих заяв при розрахунку заборгованості по аліментах підтверджено зазначеними вище постановами апеляційного суду.

За встановлених і наведених вище обставин справи, колегія суддів погоджується і з визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, оскільки судом враховано вимоги розумності та справедливості, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги ОСОБА_3 та Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 серпня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич