Ухвала

від 07.10.2024 по справі 450/4766/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 450/4766/23

провадження № 61-12740ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби

у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Державна казначейська служба України, в якому просив стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на його користь

в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року видано виконавчий лист про стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) на користь ОСОБА_3 аліментів на двох дітей, який ОСОБА_3 подала до органу виконавчої служби для примусового виконання

і 16 липня 2019 року, до набрання рішення суду законної сили, державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

У процесі здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою вчинено ряд протиправних дій, прийнято рішення та вчинено протиправну діяльність, що заподіяли йому моральну шкоду, тому рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року у справі

№ 450/2577/22, яке набрало законної сили, стягнуто з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на його користь 10 000,00 грн

у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак протиправні дії, рішення та бездіяльність названого відділу державної виконавчої служби продовжувались, чим йому знову було заподіяно моральної шкоди.

Вказував, що підставою цього позову є порушення його прав, як боржника

у виконавчому провадженні в результаті протиправних дій, рішень

та бездіяльності відповідача як органу державної влади, що заподіяли йому моральну шкоду, які встановлені, зокрема: ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року у справі № 450/1636/18

про визнання протиправними та скасування постанов про накладення арешту; ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня

2022 року у справі № 450/1636/18 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо ненадання відповіді на заяву від 15 серпня 2022 року та зобов`язання надати відповідь на таку заяву; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі № 380/12784/22

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні; ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2023 року у справі № 450/1636/18 про зобов`язання начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів та майна боржника; постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року

у справі № 450/1636/18 про зобов`язання державного виконавця надати відповідь на заяву від 15 серпня 2022 року та здійснити розрахунок за аліментами, враховуючи заяви ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року; постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 450/1636/18

про зобов`язання державного виконавця провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами з урахуванням заяв ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року та від 15 серпня 2022 року.

Крім цього, у зв`язку з прийняттям Львівським апеляційним судом постанов

від 16 травня 2023 року та від 01 серпня 2023 року у справі № 450/1636/18, якими зобов`язано державного виконавця провести перерахунок заборгованості

ОСОБА_1 за аліментами з урахуванням заяв ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року та від 15 серпня 2022 року, 21 серпня 2023 року ним була подана заява

до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби з проханням здійснити перерахунок заборгованості за аліментами та виконати судові рішення

і, як наслідок, 30 серпня 2023 року на адресу його представника надійшла відповідь про відсутність заборгованості у результаті проведеного перерахунку.

Проте увесь час стосовно нього як до боржника у виконавчому провадженні були накладені виконавчою службою арешти, заборони та обмеження, які з моменту отримання заяв стягувача ОСОБА_3 від 15 серпня 2022 року і до серпня

2023 року є незаконними, в результаті чого йому було завдано тривалих душевних страждань.

Зазначав, що дії відповідача щодо визначення розміру заборгованості

за аліментами, зарахування сплачених аліментів та ненадання відповіді на його заяви з цього приводу мають системний, тривалий характер та змушували його зневіритися в законності дій державних органів влади.

Наголошував, що відповідач неправильно визначав розмір заборгованості

за аліментами, безпідставно відносив його до злісних неплатників аліментів, вказував про це у своїх заявах по суті судових справ, а також давав підстави

для таких тверджень стягувачу. Такими діями створювалася і негативна репутація батька перед дітьми.

Звертав увагу, що фактично кожне своє право у виконавчому провадженні

він повинен був захищати через звернення до суду, користуватися правовою допомогою адвоката через неможливість іншим способом захистити свої права

в державній установі, яка повинна дотримуватися закону.

Вказував, що зазнав обмежень своєї підприємницької діяльності, завдано шкоди його діловій репутації через наявність накладених арештів на його майно

та кошти, оскільки інформація про це висвітлювалася у відповідних реєстрах, порушені його нормальні життєві стосунки з оточуючими через наявні накладені арешти виконавчою службою та значний розмір заборгованості, який оточуючі сприймають як злісну несплату аліментів, що негативно впливало на його статус як батька.

Визначаючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 виходив із тривалості протиправних дій, рішень та бездіяльності відповідача, їх характеру та негативних наслідків для нього.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив позов задовольнити та стягнути

з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів) на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди

1 000 000,00 грн.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня

2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 13 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що підставою

для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Суд врахував, що внаслідок неналежного виконання державним виконавцем своїх обов`язків, що полягають неправомірному накладенні арешту на майно,

у довготривалому нездійсненні відповідачем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів позивачем, та наявності заходів примусового виконання, зокрема, тимчасових обмежень боржника у праві керування транспортними засобами,

у праві виїзду особи з України, останньому було заподіяно моральну шкоду.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, унаслідок неналежного примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості за аліментами на дітей з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

17 вересня 2024 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року

у зазначеній вище справі.

Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 27 листопада 2019 року

у справі № 750/6330/17, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією

з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження

(про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися

на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року у справі № 450/1636/18 стягнуто з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_3 аліменти на двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі

1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 травня 2018 року

і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

04 липня 2019 року Пустомитівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 450/1636/18 на виконання вказаного вище рішення суду.

16 липня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1

з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04 липня 2019 року у справі № 450/1636/18.

У процесі виконавчого провадження ОСОБА_1 оскаржувалися в судовому порядку дії, рішення та бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим, у серпні

2022 року він звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди і рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року у справі № 450/2577/22, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, стягнуто

з Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак у подальшому, за наслідками оскарження боржником ОСОБА_1 інших дій, рішень та бездіяльності відповідача прийнято судові рішення, які набрали законної сили.

Так, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2022 року у справі № 450/1636/18 визнано протиправними та зобов`язано скасувати постанову державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я. Т.

про арешт коштів боржника від 06 вересня 2022 року та про арешт майна боржника 06 вересня 2022 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня

2022 року у справі № 450/1636/18 визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби

у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Петречко Я. Т. щодо ненадання відповіді на заяву від 15 серпня 2022 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

та зобов`язано державного виконавця скерувати відповідь на заяву від 15 серпня 2022 року представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року

в частині вимог скарги про зобов`язання державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби Львівського Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречка Я. Т. надати відповідь на заяву від 15 серпня 2022 року та здійснити розрахунок заборгованості за аліментами, враховуючи заяву ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року, скасовано

та в цій частині ухвалено нову постанову, якою ці вимоги скарги задоволено.

Зобов`язано державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби Львівського Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петречка Я. Т. надати відповідь на заяву

від 15 серпня 2022 року та здійснити розрахунок заборгованості за аліментами, враховуючи заяви ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року у справі № 380/12784/22 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби Львівського району Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Петречка Я. Т. від 06 вересня 2022 року

про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 5 830,29 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 лютого

2023 року у справі № 450/1636/18 зобов`язано начальника Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнатишин І. С. скасувати постанову державного виконавця цього відділу Петречка Я. Т. про арешт коштів боржника від 06 вересня 2022 року та про арешт майна боржника

від 06 вересня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2023 року

в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1

за аліментами з урахуванням заяв ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року

та 15 серпня 2022 року скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову

про задоволення цих вимог скарги.

Зобов`язано державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами з урахуванням заяв ОСОБА_3

від 19 листопада 2021 року та 15 серпня 2022 року.

В решті ухвалу суду в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 залишено без змін.

Так, у справі № 450/1636/18, зокрема, встановлено, що заява стягувача

ОСОБА_3 від 19 листопада 2021 року стосувалася повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку із сплатою боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку аліментів та відсутністю заборгованості за аліментами.

На виконання Пустомитівським відділом державної виконавчої служби

у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанов Львівського апеляційного суду від 16 травня

2023 року та від 01 серпня 2023 року, констатовано, що внаслідок проведеного перерахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за аліментами відсутня.

30 серпня 2023 року Пустомитівським відділом державної виконавчої служби

у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасовано накладені на позивача, як боржника

у виконавчому провадженні, заборони та обмеження.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження

і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб

при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода

у разі встановлення факту реального заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право

на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим

або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання такої шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявності моральної шкоди; протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявності причинного зв`язку

між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди

та її результатом - моральною шкодою.

З огляду на вказані норми матеріального права при зверненні з позовом

про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні такою посадовою особою своїх повноважень, позивач повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й факт заподіяння моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача

та заподіяною шкодою.

Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказуванню підлягає факт завдання особі моральної шкоди, в чому така моральна шкода знайшла вираз, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі № 296/3139/20 (провадження № 61-1086св21) у подібних правовідносинах викладено висновок

про те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Крім того, подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 757/1480/21 (провадження № 61-5339св22).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився

суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 30 000,00 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача.

Посилання в касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду, викладену

у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 27 листопада

2019 року у справі № 750/6330/17, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 750/1591/18-ц, як на обґрунтування своєї позиції щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права

є безпідставними, оскільки встановлені судом обставини у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справах № 823/782/16, № 750/6330/17, № 686/4032/21,

№ 750/1591/18-ц не є подібними, а тому наведені заявником постанови Верховного Суду є нерелевантними.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними

у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта,

з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Викладене узгоджується із правовим висновком, сформованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі

№ 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження

та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої,

так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення

у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок

та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Таким чином у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку

про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального

та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга

є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська