Ухвала

від 05.09.2024 по справі 280/8306/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

05 вересня 2024 рокуСправа № 280/8306/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді КалашникЮ.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» (вул.Чумаченка, буд.45, кв.93, м.Запоріжжя, 69104; код ЄДРПОУ 39517230) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул.Чубанова, буд.8, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69118) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045486 від 30.07.2024.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову (вх. №41163 від 05.09.2024), в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045486 від 30.07.2024 та зупинити стягнення на її підставі до набрання законної сили рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що спірна постанова №ПШ 045486 від 30.07.2024 набрала законної сили 07.08.2024 та може бути пред`явлена до виконавчої служби. Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 045486 від 30.07.2024 буде встановлюватися судом в межах справи за позовом ТОВ «КАЛОРІС». Відповідач у будь-який момент може пред`явити постанову, яке є предметом спору до виконання. У разі відкриття виконавчого провадження на всі рахунки позивача буде накладено арешт, його буде внесено до реєстру боржників, він не зможе своєчасно оплачувати рахунки, розпоряджатися своїм майном та корпоративними правами, що в свою чергу негативно вплине на господарську діяльність та взаємовідносини з контрагентами. На підставі викладеного просить заяву задовольнити.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову не вбачає підстав для її задоволення через наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із частиною 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Принципами Рекомендації № К (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1998, визначено наступне:

приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;

заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правоможний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади;

заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;

провадження в суді має здійснюватися без зволікання.

Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Адміністративний акт, як правило, підлягає негайному виконанню, і тому будь-яке клопотання стосовно відстрочення його виконання, обмеження або зміни його дії щодо особи має бути розглянуто в невідкладному порядку.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом та у разі пред`явлення її до виконання органами державної виконавчої служби будуть вчинятися дії щодо примусового виконання, в той же час зазначає, що йому невідомо чи були вже пред`явлені спірні постанови до примусового виконання.

В той же час, суду не надано жодних доказів, якими б позивач обґрунтував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Твердження позивача щодо можливості звернення відповідача до органів держаної виконавчої служби щодо примусового виконання оскаржуваної постанови є не доведеним жодних доказом.

В той же час, докази щодо відкриття виконавчого провадження у суду відсутні.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На переконання суду, наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Всі наведені заявником доводи є припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами. Доводи позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущенні, що без цього буде завдано шкоду законним правам та інтересам, унеможливить здійснення його господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

Виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, обов`язку кожної зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається, а також завдання адміністративного судочинства та цілей, на які спрямовані заходи забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, отже в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову належить відмовити.

Відповідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Керуючись ст. ст. 150, 151,154 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяЮ.В.Калашник