Рішення

від 05.11.2024 по справі 280/8306/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2024 року (09:30)Справа № 280/8306/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» (вул.Чумаченка, буд.45, кв.93, м.Запоріжжя, 69104; код ЄДРПОУ 39517230) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул.Чубанова, буд.8, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69118) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045486 від 30.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.06.2024 зупинений транспортний засіб марки RENAULT номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаний транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_2 та переданий у користування TOB «КАЛОРІС» на підставі договору оренди автомобіля № 2005/19 від 20.05.2019 для ведення господарської діяльності. За результатами перевірки складено акт №039742 від 21.06.2024, згідно якого під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - «перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутні заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачено ЄУТР або бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п. 3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 п. 6.4 Наказу МТЗУ № 340 від07.06.2010. Надалі, ТОВ «КАЛОРІС» отримало від запрошення на розгляд справи на 30.07.2024. Позивачем 26.07.2024 направлено на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області пояснення та відповідні документи, які спростовували порушення зазначені у Акті. Проте, станом 29.08.2024 ТОВ«КАЛОРІС» не отримувало від відповідача копії постанови або будь-якого іншого рішення прийнятого за результатами розгляду справи, яка була призначена на 30.07.2024 з розгляду Акту. На адвокатський запит № 65 від 29.08.2024 на електронну пошту позивача 30.08.2024 надійшла відповідь №75712/28/24-24 від 30.08.2024 з копією оскаржуваної постанови. Позивач зазначає, що 21.06.2024 водій TOB «КАЛОРІС» ОСОБА_1 , під час здійснення рейдової перевірки надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області тахокарти з тахографа встановленого на транспортному засобі RENAULT номерний знак НОМЕР_1 за 21.06.2024 (поточний день) та за попередні 28 календарних днів, як це визначено у вказаних вище нормативних актах. Аналогічні документи були надані ТОВ «КАЛОРІС» 26.07.2024 до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області разом з письмовими поясненнями, проте вони не були враховані під час розгляду справи 30.07.2024. Також звертає увагу на те, що в межах своєї діяльності TOB «КАЛОРІС» виробляє суміш металургійну, яку реалізує покупцям. Умови договорів щодо реалізації продукції TOB «КАЛОРІС» можуть передбачати обов`язок товариства, як продавця (постачальника) доставити продукцію до покупця (одержувача). Так, 21.06.2024 в день проведення рейдової перевірки TOB «КАЛОРІС» здійснювало перевезення власної продукції на адресу ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ», що підтверджується договором № 2001/2024 від 20.01.2024 та товарно-транспортною накладною № ТТН-260 від 21.06.2024. Отже, позивач не надає послуги з перевезення вантажів, а орендує вантажний автомобіль, стосовно якого здійснено перевірку у спірному випадку, з метою перевезення власного товару виробником якого він є. Беручи до уваги вищенаведене, відсутні правові підстави для накладення на нього штрафу, а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045486 від 30.07.2024 є протиправною. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати спірну постанову.

Ухвалою від 10.09.2024 відкрите спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні).

19.09.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43371), в якому останній зазначає, що 21.06.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській проводилась рейдова перевірка на 949 км + 826 м а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, був зупинений транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; посвідчення водія НОМЕР_4 ; ТТН № 06/21 від 21.06.2024; тахокарти за 17.06, 19,06,21.06.2024. Звертає увагу, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Укртрансбезпеки, заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачено ЄУТР або бланк підтвердження діяльності. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010; п. 3.3 розділу III наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія тахокартами у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2024 №АР039742. Зауважує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтвердженні лише бланком підтвердження діяльності. Щодо доводів позивача, що ним перевозився товар для власних потреб зазначає, що вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. Згідно зі статутом позивача, він здійснює господарську діяльність, що не заборонена чинним законодавством України, з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками. Згідно з ТТН під час спірної перевірки позивачем здійснювалось перевезення рисової лузги; авто, яке перевірялось під час перевірки (марка Renault, номерний знак НОМЕР_1 ) орендується позивачем за для здійснення господарської діяльності, а водій, який здійснював перевезення - є найманим працівником позивача. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Окрім того, під час спірного перевезення ТОВ «КАЛОРІС» був задіяний найманий працівник - ОСОБА_1 . Беручи до уваги вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

21.06.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на автодорозі М-30 Стрій-Умань-Дніпро-Ізварине проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 ., за результатами якої складено Акт №039742 від 21.06.2024.

У акті №039742 від 21.06.2024 зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутні заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачено ЄУТР або бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п. 3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 п. 6.4 Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010.

У графі пояснення водія про причини порушень зазначено «з порушенням не погоджуюсь, всі документи наявні. Пояснення будуть надані під час розгляду справи».

Як вбачається з товарно-транспортної накладної від 21.06.2024 №ТТН-260 у графах «автомобільний перевізник», «замовник», «вантажовідправник», «від товаровиробника» зазначено ТОВ«КАЛОРІС», «вантажоодержувач» - ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ». Товар, який перевозився суміш металургійна СМ-97 (навуглецююча суміш) (а.с.28).

Після отримання від Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області запрошення на розгляд справи на 30.07.2024, ТОВ «КАЛОРІС» надіслано 26.07.2024 на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області пояснення та відповідні документи, які спростовували порушення зазначені у Акті (а.с.8-27).

Зазначені пояснення разом із документами вручені відповідачу 29.07.2024, що підтверджується трекінгом «6906500003589» з веб-сайту «Укрпошта».

30.07.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ04586, якою за порушення ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п.3.3 розділу ІІІ МТЗУ №385 від 24.06.2010, а саме: під час переведення вантажів, перевізник не забезпечив водія тахокартами у кількості, що передбачено ЄУТР або бланк підтвердження діяльності, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн. (а.с.71).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно зі статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Як зазначено у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 8 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

За положенням п. 1.3 Інструкції, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами пункту 3.3. Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції №385, перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

11 жовтня 2005 року набув чинності Закон України від 07 вересня 2005 №2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)». 20 грудня 2010 року набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Так, судом встановлено, що у позивача наявні тахокарти з тахографа встановленого на транспортному засобі RENAULT номерний знак НОМЕР_1 за 21.06.2024 (поточний день) та за попередні періоди а саме: 20.06.2024, 19.06.2024, 17.06.2024, 14.06.2024, 13.06.2024, 12.06.2024, 11.06.2024, 10.06.2024, 07.06.2024, 06.06.2024, 05.06.2024, 04.06.2024, 03.06.2024, 31.05.2024, 30.05.2024, 29.05.2024, 28.05.2024, 27.05.2024, 24.05.2024 тобто за попередні 28 календарних днів, а також бланк підтвердження діяльності за 18.06.2024 (складений 19.06.2024).

Тахокарти та бланки підтвердження діяльності за вихідні дні (16.06.2024, 15.06.2024, 09.06.2024, 08.06.2024, 02.06.2024, 01.06.2024, 26.05.2024, 25.05.2024), у межах вказаного періоду не складались, оскільки як зазначено позивачем відповідно до наказу ТОВ«КАЛОРІС» від 02.01.2023 № 01-ВК «Про встановлення 5-денного робочого тижня» на підприємстві встановлено 5 - денний робочий тиждень. Відповідно субота та неділя є вихідними днями.

Зазначені документи разом з письмовими поясненням надсилались позивачем до відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області та отримані відповідачем 29.07.2024, проте вони не були враховані відповідачем під час розгляду справи 30.07.2024 та прийнятті оскаржуваного рішення.

Матеріали справи не містять інформації про причини не врахування відповідачем під час розгляду справи 30.07.2024 зазначених доказів.

Разом з цим, як вбачається з товарно-транспортної накладної від 21.06.2024 №ТТН-260 у графах «автомобільний перевізник», «замовник», «вантажовідправник», «від товаровиробника» зазначено ТОВ«КАЛОРІС», «вантажоодержувач» - ТОВ«ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ». Товар, який перевозився суміш металургійна СМ-97 (навуглецююча суміш) (а.с.28).

Так, згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ«КАЛОРІС» є: 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у. (основний), 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., 23.2 Виробництво вогнетривких виробів, 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у., 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами 74.90, Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Таким чином, у позивача відсутній вид економічної діяльності як перевезення вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Отже, вказана Інструкція, на вимоги якої посилається відповідач, поширюється виключно на суб`єктів господарювання, які надають послуги з перевезення.

Таким чином, обов`язкова наявність у водія транспортного засобу протоколу перевірки та адаптації тахографа передбачена лише для суб`єктів господарювання, які надають послуги з перевезення.

У спірному випадку позивач зазначав (надав докази) про те, що він не надає послуги з перевезення вантажів, а орендує вантажний автомобіль, стосовно якого здійснено перевірку у спірному випадку, з метою перевезення власного товару виробником якого він є.

Враховуючи своєчасне отримання відповідачем письмових пояснень та документів на спростування порушень, зазначених у акті перевірки від позивача, у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача штрафу.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045486 від 30.07.2024 відповідачем прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» (вул.Чумаченка, буд.45, кв.93, м.Запоріжжя, 69104; код ЄДРПОУ 39517230) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул.Чубанова, буд.8, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69118) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045486 від 30.07.2024, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛОРІС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.11.2024.

Суддя Ю.В. Калашник