Постанова

від 04.09.2024 по справі 759/7974/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/7974/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ключник А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1226 від 19 грудня 2023 року та закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП; покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема апелянт посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 вересня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Апелянт подав додаткові пояснення та просив розгляд справи здійснювати у його відсутність.

На адресу суду апеляційної інстанції 04 вересня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, щодо заявленого клопотання колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Отже, законодавцем встановлений скорочений строк розгляду справ щодо оскарження рішень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності і неприбуття учасника справи у судове засідання не перешкоджає її розгляду.

З урахуванням наведеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 268 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно постанови №1226 від 19.12.2023 винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , 11 грудня 2023 р. у АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 1994 р.н., під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто в голос, при свідках заявив про відмову від отримання повістки з вимогою явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.12.2023 р. та від підписання розписки про її вручення. В подальшому під час складання даного Протоколу громадянин ОСОБА_1 особисто і вголос, при свідках заявив про відмову підписувати Протокол та надавати будь-які пояснення, після чого терміново покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 і хутко зник у невідомому напрямку. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Правопорушення вчинене під час дії правового режиму особливого періоду (а.с. 14, 45, 46).

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 5 100,00 грн.

Згідно з актом складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_3 11.12.2023 об 12:00 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку відмовився від підпису при складанні протоколу та від отримання повістки в голос при свідках за викликом його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15.12.2023, оскільки з його роботи мають прислати документи на його бронь. Після того, як йому були надані роз`яснення, що своїми діями він вчиняє адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, про що має бути складений відповідний протокол, проте ОСОБА_1 від відпису якого він відмовився та надавати будь-які пояснення, терміново покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та хутко зник у не відомому напрямку. Також у акті зазначено, що інформація про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначенйи на 09-00 19.12.2023 в кабінеті №110 зачитаний військовослужбовцю ОСОБА_1 вголос при свідках (а.с. 47).

26.03.2024 року страшим ДВ Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Вітюком І.Д. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 на підставі постанови №1226 виданої 19.12.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10 200,00 грн (а.с. 17, 18).

В той же день 26.03.2024 року постановою старшого ДВ Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Вітюка І.Д. рамках ВП НОМЕР_3 накладено арешт коштів боржника, 26.03.2024 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 1 020,00 грн, а також 26.03.2024 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 20-23).

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, адже в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положеннями ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною другою цієї статті визначена кваліфікуюча ознака, зокрема вчинення такого порушення в особливий період.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до визначень ст. 1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. (ч. ч. 2, 5 ст. 4 Закону).

Статтею 22 вказаного Закону встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 6 ст. 22 Закону заборонено громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Як встановлено ч. ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період (ч. 8 ст. 2 Закону про військовий обов`язок і військову службу).

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку; військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів тощо.

Як встановлено п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком № 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки).

Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника); 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки; 5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві; 6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району; 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; 10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки; 11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Як встановлено п. 2 цих Правил, якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.

Відповідно до п. 3 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, входячи із вищенаведених положень закону, колегія суддів зазначає, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, є порушення військовозобов`язаним, призовниками та резервістами правил військового обліку, ухилення від мобілізаційних заходів, непроходження медичного огляду та військової підготовки, їх неявка на виклик до, зокрема відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважних причин, порушення встановлених заборон щодо зміни місця проживання тощо.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наразі, як встановлено ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлені ст. 256 КУпАП.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Отже, протокол складається за фактом вчинення адміністративного правопорушення і має відображати суть правопорушення.

Так, зі змісту протоколу № 87 від 11.12.2023 року вбачається, що він складений про те, що 11.12.2023 року у АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 1994 р.н., який є військовозобов`язаним, відмовився від отримання повістки на 15.12.2023 року, чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в період правового режиму особливого періоду.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту оскаржуваної постанови № 1226 від 19.03.2024 року, ОСОБА_1 фактично притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за відмову від отримання повістки, однак сам лише факт відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Наразі, законодавством не встановлено прямого обов`язку військовозобов`язаного отримувати повістку, невиконання якого само по собі мало б наслідки притягнення до відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки. Процедура вручення повісток передбачає складання акту про відмову у її отриманні із підписом уповноважених осіб та свідків. При цьому, особа, відмовившись від отримання повістки, може в подальшому з`явитися на визначені час і дату до ТЦК, і у такому випадку підстав для визнання її поведінки щодо відмови у отриманні повістки протиправною не буде.

Порушенням вимог закону визнається невиконання вимог щодо прибуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незалежно від отримання або неотримання повістки, при цьому факт неявки має бути зафіксований як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові про притягнення до відповідальності. Проте, обставини щодо неявки позивача на виклик до ТЦК на 15.12.2023 року ні протоколом, ні оскаржуваною постановою, не встановлені.

Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що скаржувана постанова від 19.12.2023 року № 1226 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 212-1 КУпАП вищенаведеним вимогам, зокрема щодо законності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, не відповідає, що є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення складала 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що становить 605,20 грн).

Судовий збір за подання апеляційної скарги обраховується, виходячи із положень статей 3 та 4 Закону - в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у цій справі становить 908,40 грн (605,20 х 150%).

З огляду на викладене, позивачу належало сплати судовий збір у розмірі 605,20 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 908,40 грн. за подання апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується копією квитанції від 12.04.2024 №1311597146, а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн., що підтверджується копією квитанції від 01.08.2024 №0001-5267-1720-7323.

За вказаних обставин, зважаючи на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, про задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1513,60 грн.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення №1226 від 19 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1513,60 грн (одна тисяча п`ятсот тринадцять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст ухвали складено 04.09.2024р.)