Постанова

від 05.09.2024 по справі 320/7853/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Дудін С.О.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Справа № 320/7853/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі

за позовом Головного управління ДПС у м.Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіджи Груп",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіртекс",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферзаер",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіларк",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєгасі Промбуд"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи.

Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіджи Груп" (Відповідач - 1) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіртекс" (Відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферзаер" (Відповідач - 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіларк" (Відповідач - 4) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєгасі Промбуд" (Відповідач - 5) в якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу товару від 02.03.2021 №Ф-03/02, укладений між ТОВ "Ферзаер" та ТОВ "Сіджи Груп";

- визнати недійсним договір поставки від 09.03.2021 №З/09/03, укладений між ТОВ "Сіджи Груп" та ТОВ "Зіртекс";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу товару від 15.03.2021 №КС-15-03/21, укладений між ТОВ "Сіджи Груп" та ТОВ "Касіларк";

- визнати недійсним договір поставки від 15.03.2021 №З/15/03ЛП, укладений між ТОВ "Сіджи Груп" та ТОВ "Лєгасі Промбуд".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 позов залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався чп.1 ч.1 ст. 238, ст. 239 КАС України та виходив з того, що спір у цій справі не належить до публічно-правових з огляду на приватноправовий характер правовідносин та обраний Позивачем спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договорів на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків їх недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апелянт зазначає, що станом на момент звернення до суду з цим позовом, існувала стала позиція Верховного Суду щодо юрисдикції вимог податкового органу про визнання правочинів, укладених суб?єктами господарювания, недійсними, згідно з якою вони підлягали розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому контролюючий орган стверджує, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи однобоко, повністю відкинувши доводи контролюючого органу, та, при цьому, не зазначаючи чому саме ці доводи не були прийняті. Зазначене на думку контролюючого органу є порушенням основних принципів адміністративного судочинства, а саме: принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з??ясування всіх обставин у справі, що передбачені статтею 9 КАС України.

Крім того, Апелянт посилається на ухвали Верховного Суду від 16.04.2024 року по справах № 320/10755/21 та № 320/10894/21.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо залишення його позову без розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 та 15.07.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.

Від Відповідача - 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на тому, що висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами першою, другою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в контексті доводів Апелянта, колегія суддів зазначає, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15, зазначила, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі стосується договорів, які не є адміністративно-правовими, а обраний спосіб захисту є характерним саме для приватноправового спору.

Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст.20 ГПК України, та враховуючи, що Відповідачі діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи Апелянта про те, що станом на момент звернення до суду з цим позовом існувала інша позиція Верховного Суду щодо розгляду розгляду в порядку адміністративного судочинства вимог податкового органу про визнання правочинів недійсними, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає обґрунтованим врахування судом першої інстанції висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у зв?язку з тим, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Більш того, колегія суддів відзначає, що й сам Апелянт, під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, заявляв клопотання про передачу справи до Господарського суду міста Києва у зв?язку з тим, що позовні вимоги, заявлені у межах цієї справи, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в контексті доводів Апелянта про передачу цієї справи до Господарського суду міста Києва, колегія суддів зазначає, що в силу вимог КАС України, суд першої інстанції не наділений повноваженням передати справу №320/7853/24 до суду іншої юрисдикції.

При цьому, як правильно зазначив суд в оскаржуваній ухвалі, за змістом частини першої статті 239 КАС України справа може бути направлена за встановленою юрисдикцією виключно у разі закриття провадження у справі судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Посилання Апелянта на норми ст. 29 КАС України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаною статтею врегульовано підстави та порядок передачі справи за підсудністю (територіальною юрисдикцією), тобто до іншого адміністративного суду, а не до суду іншої предметної юрисдикції, на чому помилково наполягає Апелянт.

Доводи податкового органу про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з?ясування всіх обставин у справі, що передбачені статтею 9 КАС України, апеляційний суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме мотивувальною частиною оскаржуваної ухвали.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що чинна редакція КАС України не передбачає повноважень суду апеляційної інстанції направити справу для продовження розгляду до суду іншої предметної юрисдикції за наслідками перегляду оскаржуваної ухвали суду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Однак, у межах спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження, чим не допустив розгляд цієї справи та прийняття кінцевого рішення по суті позовних вимог з порушенням правил юрисдикції.

Крім того, оскільки саме ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито провадження у справі, у колегії суддів відсутні правові підстави для застосування статті 239 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Посилання Апелянта на ухвали Верховного Суду від 16.04.2024 року по справах № 320/10755/21 та № 320/10894/21, якими заяви податкових органів задоволено та передано до суду господарської юрисдикції, колегія суддів приймає до уваги та зазначає, що висновки суду у цій справі не суперечать правовій позиції Касаційного адміністративного суду, висловленій у вказаних вище справах.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та правильно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо закриття провадження та не допущено порушень норми процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м.Києві підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 05 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк