Постанова

від 04.09.2024 по справі 380/653/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/653/20 пров. № А/857/18222/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/653/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти (головуючий суддя Желік О.М., проголошено 10:18:22 м. Львів, повний текст ухвали складено та підписано 03.07.2024),

В С Т А Н О В И В:

27.12.2019 ГУ ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ПАТ «Шахта «Надія», в якому просило накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення з позовом до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Шахта Надія» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, оскільки вказана постанова оскарженню не підлягає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 прийнято справу до провадження для продовження розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 у задоволенні клопотання Підприємства про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 13.09.2023 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року позов ГУ ДПС у Львівській області до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти та інші цінності у банківських установах залишено без розгляду з підстав пропущеного строку на право звернення до суду з цим позовом.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Зокрема апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу. Водночас сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Як зазначає апелянт, з доказів наявних у справі, зокрема з довідок про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), станом на 20.11.2019, 27.08.2021 та на 28.11.2022 встановлено, що сума боргу ПрАТ «Шахта» Надія» постійно змінюється. Відповідач у свою чергу не довів належними та допустимими доказами, що розмір його майна перевищує суму боргу. Крім цього, звертає увагу на те, що згідно останнього поданого звіту про фінансовий стан вищезазначеного підприємства станом на 30.09.2019 року, вбачається недостатність активів для погашення боргу, тобто саме 30.09.2019р. отримано інформацію, а з позовом ГУ ДПС у Львівській області звернулось - 27.12.2019. Отже, обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Шахта «Надія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій; ЄДРПОУ 00178175; основний вид господарської діяльності відповідно до КВЕД: 05.10 Добування кам`яного вугілля.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області від 28.11.2019 №2993/9/10.1-12 станом на 20.11.2019 за відповідачем обліковувався податковий борг в сумі 14450095,17 грн.

Відповідачу виставлено податкову вимогу від 21.03.2017 №5689-17.

З метою встановлення наявності майна у відповідача контролюючим органом описано майно на загальну суму 43933660,76 грн:

- від 11.04.2012 згідно з актом опису №2 на суму 13532466,85 грн,

- від 11.04.2012 згідно з актом опису №3 на суму 4030611,58 грн,

- від 11.04.2012 згідно з актом опису №4 на суму 14738358,71 грн,

- від 17.11.2015 згідно з актом опису №7 на суму 3067390,00 грн,

- від 27.02.2019 згідно з актом опису №9 на суму 8564833,62 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 150538576,20 грн. та відсутність майна для погашення податкового боргу, а також вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених ПК України заходів, спрямованих на погашення податкового боргу в період з 15.11.2012 - 16.01.2020.

Відтак, на думку позивача, підставою для звернення з даним позовом до суду саме 27.12.2019 є вчинення органом державної податкової служби всіх, передбачених законодавством заходів, спрямованих на погашення податкового боргу в період з 15.11.2012 - 16.01.2020, а не складення останнього акту опису майна від 27.02.2019.

27.11.2023 від ПАТ «Шахта «Надія» на адресу суду надійшло клопотання про застосування строків давності та залишення позовної заяви без розгляду. Подане клопотання обгрунтоване тим, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений абзацом 2 частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства. Відповідач звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13.09.2023 у цій ж справі, у якій суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідності застосування тримісячного строку звернення до суду. Оскільки підстави, які дали право позивачу звернутись до суду, виникли станом на дату складання того чи іншого акту опису майна (останній з яких був складений 27.02.2019), позивач, звернувшись до суду 27.12.2019, пропустив строк звернення до адміністративного суду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДПС у Львівській області жодних заходів щодо погашення податкового боргу вжито не було. З урахуванням викладеного суд вказує, що тримісячний строк звернення до адміністративного суду в межах даної справи розпочався з моменту складення останнього акту опису майна 27.02.2019, та сплив, відповідно, 26.05.2019.

Як наслідок суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звернувшись до суду 22.01.2020 із позовною заявою від 27.12.2019, пропустив встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Позивач звернувся до суду з посиланням на п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, суд слушно зауважив, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач пропустив установлений КАС України тримісячний строк звернення з цим позовом до суду, і як наслідок, з урахуванням положень статті 123 КАС України, суд правильно залишив заявлений позов без розгляду.

З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права тому її слід залити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі №380/653/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 05.09.24