Ухвала

від 05.09.2024 по справі 160/18720/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 160/18720/22

адміністративне провадження № К/990/33242/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №160/18720/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 26.08.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №160/18720/22, ухвалити нову постанову, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» залишити без задоволення.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі належним чином не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи справі №160/18720/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.06.2022 №19749 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» задоволено.

Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення: пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України (пункти 1, 2 частини другої статті 353 КАС України - суд не дослідив зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» здійсненим по факту оцінки доказів і фактичних обставин справи та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті спірних рішень було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, що, як стверджує скаржник, вплинуло на правильний результат вирішення спору.

Разом з тим, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник не зазначає у чому саме полягає помилка судів при застосуванні вказаних норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з послідовим обґрунтуванням скаржника, як відповідна норма (абзац, частина, пункт), на його думку, повинна застосовуватися), а також належним чином не обґрунтовує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Норма пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України регламентує, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна обґрунтувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Про це прямо вказано і в абзаці 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Водночас, довід контролюючого органу щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, вмотивований здебільшого неврахуванням судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду викладеного у низці постанов (мова про якій йдеться безпосередньо у касаційній скарзі), що не є належним виконанням вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та свідчить про неузгодженість підстави на якій скаржник подає касаційну скаргу.

Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема, пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Однак, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Як убачається зі змісту поданої контролюючим органом касаційної скарги, останній також посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами не досліджено докази та не надано належної оцінки доводам й аргументам скаржника, що призвело до порушення норм процесуального права та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Доводи відповідача щодо цієї підстави касаційного оскарження, фактично полягають в оспорюванні встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та оцінкою судів доказів у справі.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.

Більш того, Верховний Суд наголошує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять оцінку тим доводам про які йдеться у касаційній скарзі контролюючого органу.

Посилання скаржника на обставину того, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження Верховний Суд вважає безпідставним, оскільки згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, розгляд справи №160/18720/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було проведено у порядку загального позовного провадження.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №160/18720/22.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №160/18720/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТАДЕЛЬ ЮА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер