Постанова

від 05.09.2024 по справі 320/14651/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 320/14651/23

адміністративне провадження № К/990/25246/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/14651/23

за адміністративним позовом Підприємства «Здоров`я-2000» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А. В.) від 25 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Ключкович В. Ю., Беспалов О. О., Грибан І. О.) від 24 квітня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2023 року Підприємство «Здоров`я-2000» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (далі - Підприємство «Здоров`я-2000») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2023 року № 00000250704 форми «В3»;

- зобов`язати відповідача внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем за податковий період червень 2022 року у розмірі 16 094 917 грн відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Головне управління Державної податкової служби у місті Києві при прийнятті рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за період червень 2022 року в розмірі 16 094 917 грн вийшло за межі повноважень податкового органу, встановлених ПК України та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та прийняло рішення, яке суперечить законодавству.

Зокрема позивач наголошує, що між Підприємством «Здоров`я-2000» та його контрагентами було належним чином оформлено всі первинні розрахунково-фінансові документи, які безпосередньо підтверджують отримання позивачем товару від контрагентів.

При цьому позивач звертає увагу на те, що вся сума податкового кредиту, заявленого до бюджетного відшкодування і відображеного у податковій декларації за червень 2022 року, була сформована за рахунок імпортного ПДВ, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних контролюючому органу базах даних Державної митної служби.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2023 року за № 00000250704 форми «В3».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити Підприємство «Здоров`я-2000» в задоволенні позову.

При цьому в касаційній скарзі Головним управлінням ДПС м. Києві заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 320/14651/23.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 320/14651/23.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у грудні 2021 року було імпортовано з країн ЄС вживаний одяг, взуття та текстильні вироби на загальну суму 80 474 583 грн, з урахуванням ввізного мита 5,3%. На зазначену вартість товарів митним органом було нараховано ПДВ (20%) в розмірі 16 094 917 грн. Загальна вартість імпортованого товару, з урахуванням нарахованого ввізного мита, в розмірі 80 474 583 грн була включена до податкової декларації з ПДВ за грудень 2021 року в рядок 11.1, колонка А, а розмір сплаченого ПДВ в розмірі 16 094 917 грн - рядок 11.1, колонка Б. Загальна сума ПДВ за наслідком постачання товарів у грудні 2021 року склала 16 094 917 грн, яку заявлено до бюджетного відшкодування за податковий період - червень 2022 року.

9. Суму ПДВ, зазначену в рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за грудень 2021 року на виконання підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, було заявлено до бюджетного відшкодування за податковий період - червень 2022 року, про що подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) від 18 липня 2022 року.

10. Головне управління ДПС м. Києві на виконання підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України у період з 20 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року провело документальну позапланову виїзну перевірку Підприємство «Здоров`я-2000» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2022 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20 липня 2022 року № 9134236375), за результатами якої складено акт перевірки № 46959/26-15-07-04-02/30404677 від 12 грудня 2022 року.

11. Відповідно до акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення Підприємством «Здоров`я-2000» (код ЄДРПОУ: 30404677) абзацу б) пункту 200.4 статті 200 ПК України і, як наслідок, позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за червень 2022 суму ПДВ у розмірі 16 094 917 грн.

12. Такі висновки Головного управління ДПС у м. Києві ґрунтуються на тому, що позивачем не було надано документи під час перевірки на запит податкового органу.

При цьому перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації): не встановлено порушення податкового законодавства.

Також перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства Підприємством «Здоров`я-2000» щодо достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка зараховується: у зменшення податкового боргу з ПДВ (показник рядка 20.1 Декларації); до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації).

13. 02 січня 2023 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2023 року за № 00000250704 (форма «В3»), яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період червень 2022 року в розмірі 16 094 917 грн.

14. На вказане податкове повідомлення-рішення позивач надіслав скаргу до ДПС України, яку рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 22 лютого 2023 року за № 4502/6/99-00-06-01-05-06 було залишено без задоволення. Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22 лютого 2023 року за № 4502/6/99-00-06-01-05-06 було отримано позивачем засобами поштового зв`язку 02 березня 2023 року.

15. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту звітного періоду, в якому відбулось оформлення відповідної митної декларації.

17. При цьому суди виснували, що докази, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності підтверджують, що між позивачем та його постачальниками товарів було належним чином оформлено всі необхідні первинні розрахунково-фінансові документи, які безпосередньо підтверджують отримання позивачем товару від контрагентів та доводять рух активів і зматеріалізовані результати зазначеної господарської операції. Позивач сплатив ПДВ у складі вартості товарів, що мало вплив на структуру його активів.

18. Ураховуючи те, що товар, який придбавався позивачем, притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування ним податкового кредиту за результатами господарської діяльності з постачальниками-нерезидентами є правомірним, відповідно, факт сплати суми ПДВ надає право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі сплаченої суми ПДВ, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

19. Водночас надаючи оцінку доводам контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування через ненадання останнім документів на запит податкового органу під час перевірки, суди попередніх інстанцій зауважили, що самим актом перевірки підтверджується ввезення товарів на митну територію України у грудні 2021 року на суму ПДВ 16 094 917 грн.

20. При цьому сума ПДВ у розмірі 16 094 917 грн, заявлена до бюджетного відшкодування, була сплачена позивачем під час митного оформлення товарів в режимі імпорт, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних відповідачу базах даних Державної митної служби України.

21. Крім того судами наголошено, що відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація. На противагу правовій позиції відповідача, додаткових документів на підтвердження права на віднесення сум податку до податкового кредиту вказана норма не містить. Як наслідок вимагання таких додаткових документів, окрім митних декларацій і спірному випадку є безпідставним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

24. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункт 44.6 статті 44 та пункт 85.2 статті 85 ПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постановах від 05 травня 2020 року по справі № 826/678/16, від 21 листопада 2022 року по справі № 826/13633/17, від 10 лютого 2022 року по справі № 420/6441/19 (щодо ненадання платником первинних документів під час проведення перевірки), де підтримано позицію контролюючого органу.

25. Скаржник наголошує, що у справі яка розглядається суди попередніх інстанцій застосували вказані норми права без урахування висновків Верховного Суду наведених у перелічених вище постановах. Зокрема вказує, що позивачем не надано до перевірки документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи складського обліку, сертифікати якості на товар, журнал реєстрації довіреностей або інших документів про що складено акт про ненадання таких документів до перевірки.

26. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам контролюючого органу про те, що позивач є фігурантом кримінального провадження.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

28. Зміст спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із ввезення в Україну товару, за наслідками яких позивач відніс до складу податкового кредиту 16 094 917 грн, і заявив вказану суму до бюджетного відшкодування.

29. При цьому колегія суддів встановила, що фактичною підставою відмови Підприємству «Здоров`я-2000» у бюджетному відшкодуванні ПДВ у зазначеному вище розмірі стало, за позицією податкового органу, ненадання позивачем до перевірки первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість задекларованих показників податкової звітності.

30. Натомість, позивач вважає, що надані ним докази, в тому числі митні декларації, є достатнім доказом правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість та задекларованого за грудень 2021 року показника від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду.

31. Отже, спірним питанням, яке належало вирішити судам та в межах якого було відкрито касаційне провадження у цій справі, було застосування норм пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині прийнятності первинних документів, наданих на підтвердження факту сплати податкових зобов`язань з ПДВ при ввезенні товарів в Україну.

32. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

33. За правилами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України.

34. Згідно із пунктом 187.8 пункту 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

35. Відповідно до підпункту «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

36. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

37. За правилами абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

38. Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

39. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

40. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

41. Пункт 200.8 статті 200 ПК України встановлює, що до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

42. В свою чергу, пункт 201.12 статті 200 ПК України передбачає, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

43. У постанові від 03 жовтня 2023 року (справа № 640/16289/22) Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

44. Суд касаційної інстанції у цій справі погоджується із таким висновком, не вбачає підстав відступу від нього та зазначає, що пункт 198.6 статті 198, пункт 201.12 статті 201 ПК України у своєму взаємозв`язку імперативно вказують на те, що задекларовані платником податків показники податкового кредиту, сформованого за наслідками ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, мають бути підтверджені саме шляхом надання до перевірки відповідних митних декларацій, на підставі яких були здійснені такі операції.

45. Судами встановлено, що 09 листопада 2021 року між Підприємством «Здоров`я-2000», як Комітентом, та ТОВ «Іфагор», як Комісіонером, було укладено Договір комісії № IFZD/13, відповідно до пункту 1.1 якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену цим Договором винагороду дії зокрема щодо придбання у нерезидентів України вживаного одягу, взуття, речей (далі - Товар); транспортування Товару; укладає необхідні договори митного оформлення Товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

46. Згідно з пунктом 1.2 Договору Товар, що пройшов митне оформлення, передається Комісіонером Комітенту та є власністю Комітента.

47. Товар, що є предметом цього Договору, передається Комісіонером Комітенту за Актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними партіями товару та/або частинами партії товару згідно додатку, який складається на кожну партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 Договору).

48. Аналогічні за змістом Договори комісії позивачем було також укладено з ТОВ «Найдора» (договір від 17 вересня 2021 року № 1-ЗД-НД) та ТОВ «Лінейч» (договір від 11 січня 2021 року № ЗД.Л.1).

49. Протягом грудня 2021 року ТОВ «Іфагор», ТОВ «Лінейч» та ТОВ «Найдора», як Комісіонерами, було поставлено Товар Підприємству «Здоров`я-2000», що підтверджується: відповідними актами прийому-передачі товару з комісії, яких зазначено найменування поставленого товару, його кількість, вартість і місце передачі; звітами комісіонерів, у яких зазначено найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

49. Актами надання послуг підтверджено відсутність зауважень Комітента до Комісіонерів до обсягу і якості наданих послуг.

50. Також, у грудні 2021 року позивачем було ввезено товари на митну територію України в режимі «імпорт» за прямими контрактами з нерезидентами України (ComfortSp.z o.o, Республіка Польща, та WalkbrookpropertiesLimitada, Коста-Ріка), що підтверджується Контрактом № COM-ZD-1 від 20 вересня 2021 року, Контрактом № ZD.WB.05 від 05 січня 2021 року та вантажно-митними деклараціями № UA209140/2021/124233 від 02 грудня 2021 року, № UA209140/2021/128670 від 15 грудня 2021 року, № UA209140/2021/129468 від 16 грудня 2021 року, № UA209140/2021/132215 від 24 грудня 2021 року.

51. Загалом у грудні 2021 року контрагентами позивача (комісіонерами та постачальниками за прямими договорами) було поставлено позивачу товари на загальну суму 72 912 698,17 грн, що підтверджується відповідними митними деклараціями.

52. На виконання умов вказаних Договорів комісії та за прямими контрактами з нерезидентами України, контрагентами позивача було передано, а позивачем прийнято в грудні 2021 року наступний товар, зокрема, але не виключно: одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 28%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії; взуття вживане, ступінь зносу до 28%, призначене для подальшого використання, невідсортоване, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії (зимове, весняно-осіннє, літнє); вироби з текстильних матеріалів (дорожні пледи, постільна білизна, скатертини), вживані, ступінь зносу до 28%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії.

53. У подальшому, отриманий від зазначених постачальників товар був відсортований та переміщений із цеху сортування (Склад 1) у виробництво (розташоване за адресою: Київська обл., с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 12-Б), що підтверджується відповідними накладними на переміщення.

54. Після переміщення товар було перероблено, що підтверджується звітами виробництва за зміну, в яких відображено: перелік, кількість та собівартість використаних матеріалів; перелік, кількість та планову вартість виготовленої продукції; а також обсяги та вартість браку (відходів) від виробництва.

55. Перероблений товар був переміщений з виробництва на Склад 1 (розташований за адресою: Київська обл., с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, 12-Б), що підтверджується накладними на переміщення.

56. Після сортування переробленого товару на Складі 1 брак і відходи виробництва/ремонту речей, одягу і взуття було переміщено на склад, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується накладними на переміщення.

57. Для переробки товару позивачем закуповувались матеріали (ґудзики, блискавки, нитки, голки, тасьма тощо), що підтверджується Договором поставки № 01/10-2021/2 від 01 жовтня 2021 року, видатковою накладною № 591 від 01 грудня 2021 року та товарно-транспортною накладною від 01 грудня 2021 року.

58. Перероблений товар у подальшому був реалізований позивачем в переважній більшості у грудні 2021 року на ТОВ «Клоуз Мікс», що підтверджується договорами поставки № 01/04-3 та № б/н від 01 квітня 2021, і видатковими накладними.

59. Реалізація товарів у грудні 2021 року здійснювалась самовивозом зі складу постачальника - позивача, тобто за рахунок покупця, про що зазначено у вказаних договорах (пункт 1.3 договорів поставки). Розрахунок за поставлений товар було здійснено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.

60. Крім того частина переробленого товару була реалізована позивачем на ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договорами поставки № б/н від 09 лютого 2021 року та № б/н від 08 грудня 2021 року та видатковими накладними.

61. Реалізація товарів у грудні 2021 року здійснювалась самовивозом фізичних осіб-підприємців, тобто за рахунок покупців, про що зазначено у вказаних договорах. Покупці готової продукції у періоді, що перевірявся здійснили повний розрахунок, що підтверджується банківською випискою АТ «Банк Альянс» за період з 01 по 31 грудня 2021 року.

62. Оцінивши зміст первинних документів, а також те, що факт сплати суми ПДВ за відповідними митними деклараціями підтверджено, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем доведено реальність господарських операцій із контрагентами, та, відповідно, обґрунтованість заявлених сум до бюджетного відшкодування.

63. При цьому як було встановлено судами попередніх інстанцій під час документальної перевірки контролюючим органом не заперечується (та не спростовується жодними доводами та доказами) реальність таких операцій Товариства із закупівлі товару у контрагентів, а також факт здійснення оплати за такий товар у спірному періоді.

64. Зокрема відповідачем не встановлено порушень податкового законодавства та не спростовано визначені платником у декларації за грудень 2021 року податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 16 094 917 грн.

64. Так, відповідно до підпункту 3.3.1 акта перевірки: «Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) не встановлено порушення».

65. Відповідно до пункту 3.2 акта перевірки перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) не встановлено порушень податкового законодавства.

66. Єдиною підставою відмови Підприємству «Здоров`я-2000» у бюджетному відшкодуванні контролюючим органом зазначено те, що позивачем на вимогу перевіряючих не було надано платіжні доручення, банківські виписки, які підтверджують факт оплати отриманих товарів, про що складено відповідні акти.

67. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

68. Процедура підтвердження платником податку даних, визначених у податковій звітності, передбачена статтею 44 ПК України.

69. Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

70. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

71. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

72. Пункт 44.7 статті 44 ПК України встановлює, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

73. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

74. Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

75. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

76. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи сума ПДВ у розмірі 16 094 917 грн, заявлена до бюджетного відшкодування, була сплачена позивачем під час митного оформлення товарів в режимі імпорт, що підтверджується відповідними митними деклараціями та копіями банківських виписок.

83. Зокрема, митні декларації позивача (том 3, а.с. 43-250, том 4 а.с. 1-28) містять в графі 47 «нарахування платежів» вид 028 (Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я) ставку 20% та відповідну суму по кожній декларації.

77. При цьому, як свідчать матеріали справи відповідно до Додатку 1 до Акта перевірки від 12 грудня 2022 року (том 1 а.с.90) при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Підприємством «Здоров`я-2000» податковим органом використало наступні документи: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; видані та отримані податкові накладні; накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг); митні декларації; договори та контракти; накази призначення на посаду посадових осіб відповідальних за фінансово-господарську діяльність; регістри бухгалтерського обліку по рахункам 10, 15, 20, 28, 31, 36, 63.

78. Як уже зазначалось в цій постанові, у випадку формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок сплати такого податку внаслідок ввезення товарів на митну територію України основним документом, який підтверджує як факт вчинення такої господарської операції, так і сплату відповідних сум податку, є саме митна декларація. У розрізі таких висновків суд касаційної інстанції визнає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що документи, зазначені в Додатку 1 до Акта перевірки від 12 грудня 2022 року, є достатніми для підтвердження задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ та заявлених до відшкодування сум цього податку.

79. При цьому колегія суддів звертає увагу, що з огляду на встановлені обставини цієї справи відсутні підстави вважати, що платник податків взагалі не надав податковому органу документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

80. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

81. Посилання відповідача на наявність кримінального провадження щодо службових осіб позивача Судом не приймаються до уваги, оскільки в акті перевірки відсутні посилання на такі відомості, та відповідно вони не були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

82. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

83. Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

84. Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

85. До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

86. Однак, за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

87. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 320/14651/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов