Ухвала

від 05.09.2024 по справі 320/16417/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 320/16417/24

адміністративне провадження № К/990/31738/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі № 320/16417/24 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконними, нечинними з моменту прийняття та скасування постанов, стягнення завданої шкоди, -

УСТАНОВИВ:

09 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-13» (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 465 від 23 квітня 2014 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 883 від 23 червня 2014 року «Про скасування постанови НКРЕ від 29 травня 2014 року № 773 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України» (у частині № 22 переліку), постанову Національної комісії регулювання енергетики № 1729 від 14 грудня 2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго» незаконними і нечинними з моменту прийняття, із скасуванням цих постанов з моменту їх прийняття;

- стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» завдану шкоду у розмірі 641 679,76 грн

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов - повернуто.

На вказану ухвалу суду Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 320/16417/24 повернуто заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-13» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук В.М., судді - Стародуб О.П., Стеценко С.Г.

До початку розгляду справи по суті суддею-доповідачем Кравчуком В.М., суддями: Стародубом О.П., Стеценком С.Г., заявлено самовідводи від участі у розгляді справи за цією касаційною скаргою у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без врахування спеціалізації.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року задоволено заяви суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., Стеценка С.Г. про самовідвід. Відведено суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справи №320/16417/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року №992 у зв`язку із постановленням Верховним Судом 04 вересня 2024 року ухвали про відведення судді-доповідача Кравчука В.М. та суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від розгляду матеріалів цієї касаційної скарги, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, законодавством визначено, що обов`язковою умовою для реалізації такою особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Скаржником подано касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 320/16417/24 повернуто скаржнику.

Тобто ухвала Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року не була переглянута в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" не переглядалося, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року.

У касаційній скарзі також визначено предметом оскарження ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі № 320/16417/24.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що представництво Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" в даній справі може здійснюватись в порядку самопредставництва, що має підтверджуватися витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), або іншими документами, підтверджуючими самопредставництво юридичної особи, згідно частини третьої статті 55 КАС України, або адвокатом, повноваження якого підтверджені відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Частиною першою статті 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника (частина третя статті 55 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Пунктом 1 частини першою статті 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС України).

30 вересня 2016 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року.

02 червня 2016 року за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).

Відповідно до положень частини 3 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Положеннями частини 4 статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу цієї норми закону слідує, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина 3 статті 9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що докази наявності повноважень на звернення до суду ОСОБА_1 надав копію довіреності, видану головою правління Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" Якимчуком О. І.

Також, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із засновників та єдиним представником, який може вчиняти дії від імені Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" є голова правління ОСОБА_2 . Водночас відомості щодо права вчиняти дії від імені Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" ОСОБА_1 в реєстрі відсутні.

Згідно частиною другої статті 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно частиною шостою статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Предметом спору у цій справі є постанови НКРЕКП від 23 квітня 2014 року № 465 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», від 23 червня 2014 року № 883 «Про скасування постанови НКРЕ від 29 травня 2014 року № 773 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України» (у частині № 22 переліку), від 14 грудня 2010 року № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго» незаконними і нечинними з моменту прийняття, із скасуванням цих постанов з моменту їх прийняття та стягнення завданої шкоди.

Отже, як слідує з вищезазначеного дана адміністративна справа не відноситься до категорії справ незначної складності.

За таких обстави колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність доказів щодо належного уповноваження ОСОБА_1 на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України. Документів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого він здійснює представництво юридичної особи у порядку її самопредставництва також не надано.

Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

При цьому, Суд зауважує, що Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-13» не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі № 320/16417/24 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконними, нечинними з моменту прийняття та скасування постанов, стягнення завданої шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк