Постанова

від 27.08.2024 по справі 500/1277/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1277/24 пров. № А/857/12056/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі № 500/1277/24 за адміністративним позовом Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» до Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Баб`юк П.М., місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 03.05.2024),

В С Т А Н О В И В:

Відокремлений структурний підрозділ «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» (далі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії посадових осіб Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення 15.01.2024 та 30.01.2024 постанов про накладення штрафу;

визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця від 15.01.2024 та 30.01.2024 про накладення штрафу;

зобов`язати державного виконавця привести виконавчі дії у відповідність до вимог та порядку, встановлених чинним законодавством.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2023 Тернопільський окружний адміністративний суд виніс рішення по справі №500/4856/23, яким зобов`язав Відокремлений структурний підрозділ «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 72062, що знаходиться у окремому приміщенні (стрілецький тир) Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» за адресою вул. Винниченка, 4, с. Трибухівці Чортківський район Тернопільська область з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

29.12.2023 державний виконавець Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 73692807.

15.01.2024 державний виконавець винесено постанову про накладення на позивача штрафу у сумі 5100 грн та 30.01.2024 державним виконавцем виніс постанову про накладення на позивача штрафу у сумі 10200 грн, що слугувало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 р. позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 15.01.2024 № 73692807, винесену заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» 5100,00 грн штрафу. Визнано протиправною та скасовано постанову від 30.01.2024 № 73692807, винесену заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» 10200,00 грн штрафу.

Не погодившись із вказаним рішенням, Бучацький відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №500/1277/24 та стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» на користь Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 15.02.2024 до апелянта від стягувача, Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, надійшло повідомлення, у якому вказано, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 № 500/4856 році не виконано та надано акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 72062 від 08.02.2024.

Апелянт зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 №500/4856/23 набрало законної сили 30.11.2023 та на його виконання Тернопільський окружний адміністративний суд 08.12.2023 видав виконавчий лист зобов`язального характеру. З цього виходить, що боржнику було відомо про рішення та з цього моменту його зобов`язано вживати усіх заходів щодо його виконання, однак як вбачається із рішення Тернопільського окружного адміністративного суду № 500/1277/24 від 03.05.2024, боржник починає вживати усі заходи після примусового виконання рішення, тобто після 07.02.2024.

Апелянт знає про те, що боржник неодноразово звертався за виділенням коштів для виконання рішення, однак, зазначає, що відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», встановленні строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій і останній повинен вчиняти дії відповідно до встановлених закони строків та не має законних прав очікувати на обставини, які можуть настати в майбутньому, а можуть і не настати.

Апелянт додає, що боржник не звертався до суду з заявою про зупинення виконання виконавчого листа №500/4856/23 від 30.11.2023 року, що видав Тернопільський окружний адміністративний суд.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. (ч. 7 ст. 287 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено і з матеріалів справи слідує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 500/4856/23, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» щодо утримання у неналежному технічному стані, непридатному для використання за цільовим призначенням споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 72062, що знаходиться у окремому приміщенні (стрілецький тир) Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» за адресою вул. Винниченка, 4, с. Трибухівці Чортківський район Тернопільська область.

Зобов`язано Відокремлений структурний підрозділ «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №72062, що знаходиться у окремому приміщенні (стрілецький тир) Відокремленого структурного підрозділу «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» за адресою вул. Винниченка, 4, с. Трибухівці Чортківський район Тернопільська область з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Дане рішення набрало законної сили 30.11.2023 та на його виконання Тернопільським окружним адміністративним судом 08.12.2023 видано виконавчий лист зобов`язального характеру.

На підставі заяви Бучацької окружної прокуратури від 22.12.2023 № 53-5404ВИХ-23 (арк. справи 72 зворот) заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73692807, з виконання виконавчого документу № 500/4856/23, якою зобов`язано боржника (Відокремлений структурний підрозділ «Бучацький фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет») виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (арк. справи 73).

15.01.2023 заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу № 73692807 на суму 5100,00 грн, за невиконання виконавчого документа.

30.01.2023 заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення штрафу № 73692807 на суму 10200,00 грн, за повторне невиконання виконавчого документа.

Суд першої інстанції задовольнив позов із тих підстав, що невиконання судового рішення позивачем у визначений строк за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом усього часу вживав заходи щодо виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Основного Закону судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).

Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм колегія суддів приходить до висновку, що законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що спірні постанови містять посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII, як на правову підставу накладення штрафу. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону.

Згідно з вказаною нормою, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті цієї справи суд апеляційної інстанції зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Колегія суддів наголошує, що залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Тобто підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Наведені висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.

Отже, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

У позовній заяві позивач зазначав, що під час організації виконання рішення суду у справі виявились неточності з адресами укриттів. На даний час за адресою: « АДРЕСА_1 » (яка вказана у рішенні як належна укриттю № 72062) розміщена будівля навчального корпусу коледжу, де знаходиться готове укриття № 72002, жодного іншого укриття у вказаному будинку немає.

В результаті комплексного обстеження будівель на території коледжу, аналізу архівної документації з`ясувалось, що при виготовленні технічної документації об`єктів нерухомості позивача та присвоєнні нумерації будівлям були допущені неточності. Згідно довідки Трибухівської сільської ради від 06.02.2024 №2 об`єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі позивача, станом на 2021 обліковувались як «комплекс будівель та споруд» під єдиною юридичною адресою « АДРЕСА_1 », а при їх паспортизації у 2021-2022 роках кожній із будівель було присвоєно окрему поштову адресу (з номерами будинків від «2» до « 10» відповідно до розміщення), зокрема будівлі корпусу практичних занять « АДРЕСА_2 », будівлі навчального корпусу - вул. Винниченка, 4.

Внаслідок вивчення обставин та даних Паспорта укриття № 72062 від 2021 позивачем було встановлено, що наведеному в рішенні суду опису укриття № 72062 (тиру) можуть відповідати два об`єкти: перше - вбудоване приміщення під корпусом практичних занять (стрілецький тир) за адресою «Винниченка, 2», друге - аварійне приміщення «критий стрілецький тир» без окремої власної адреси.

Обидва тири співпадають за площею та вміщують однакову кількість людей.

Враховуючи вказані неточності та нагальність потреби в укриттях в умовах воєнного стану, зважаючи на зміст технічної документації укриття № 72062, з метою підготовки укриття для якомога більшої кількості людей, на виконання рішення суду позивач запланував проводити ремонт обох приміщень.

Позивач самостійно у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року виконав ремонтні роботи, в результаті чого відповідно до актів оцінки стану готовності від 03.11.2023 та від 25.01.2024 спеціальною комісією коледжу укриття № 72062 було визнано обмежено придатним.

Поряд із цим, одночасно для організації ремонту другого окремо розміщеного критого стрілецького тиру, в межах підготовчого етапу, позивачем теж вчинено ряд дій, а саме:

04.09.2023 позивач листом звернувся до Трибухівського сільського голови з проханням виділити кошти на капітальний ремонт об`єкту для забезпечення можливості його використання в якості укриття цивільним населенням громади. Аналогічного змісту звернення повторно надіслано 20.02.2024;

організовано перевірку архівної документації, комплексне обстеження будівель і споруд, здійснено аналіз технічної документації, огляд всіх приміщень на території позивача;

07.02.2024 укладено договір № 02-02-24/10 з ліцензованим спеціалістом про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації для капітального ремонту цього об`єкту;

19.02.2024 сертифікованим експертом виконано повне технічне обстеження даної споруди цивільного захисту, за результатами якого сформовано відповідний звіт № 19/02-24 та витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ТО01:6074-3634-0868-0425;

20.02.2024 коледж, як структурний підрозділ, звернувся до Подільського державного університету (основної юридичної особи, за якою закріплено все майно) з проханням про виділення коштів для здійснення капітального ремонту вказаного об`єкту.

Як вказано в позовній заяві, позивач невідкладно надав копії вказаних документів було державному виконавцю.

Також дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що перелічені заходи не могли бути вчинені раніше, оскільки у кінці 2023 року кошторисом коледжу не було передбачено коштів на такі видатки, а в січні 2024 року кошторис коледжу (видатки на рік) ще не був затверджений в установленому порядку, що унеможливлювало укладання та реєстрацію договорів.

Після затвердження кошторису на 2024 рік бухгалтерією коледжу сформовано та у лютому 2024 року подано до місцевого управління Державної казначейської служби України відповідну довідку про зміни до Плану використання бюджетних коштів та здійснює дії щодо ремонту приміщення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що 15.01.2024 державний виконавець здійснював виїзд за адресою с. Трибухівці, вул. Винниченка, 4 щодо перевірки виконання рішення боржником, про що заступником начальника Бучацького відділу державної виконавчої служби в Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складно відповідний акт (арк. справи 73 зворот).

Зі змісту вказаного акта слідує, що заступник директора провів працівників державної виконавчої служби до приміщення протирадіаційного укриття № 72062 за адресою: вул. Винниченка, будинок № 4, с. Трибухівці. Документів щодо готовності споруди цивільного захисту № 72062 станом на 15.01.2024 не надано. Поряд із цим, як зазначено у акті, керівник навчального закладу надав акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 03.11.2023, який підписано працівниками навчального закладу, однак не підписано працівниками ДСНС.

Окрім цього, 29.01.2024 державний виконавець здійснив повторний виїзд для перевірки виконання рішення суду про що складено відповідний акт (арк. справи 74 зворот) згідно якого станом на 29.01.2024 керівник навчального закладу не подав підтверджуючих документів щодо готовності споруди цивільного захисту № 72062.

Попри це, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що боржник вживав активні дії щодо виконання рішення суду від 25.10.2023 у справі № 500/4856/23, про що повідомляв відповідача.

При цьому колегія суддів враховує, що невиконання у вказані строки рішення суду від 25.10.2023 у справі № 500/4856/23 зумовлено тим, що Планом використання бюджетних коштів коледжу капітальні видатки за статтею КЕКВ 3132 «Капітальний ремонт інших об`єктів» на 2023 рік передбачено не було, а в січні 2024 року кошторис коледжу затверджений ще не був.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України (далі БК України), відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 статті 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга статті 23 БК України).

Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань (пункт 20 частини першої статті 116 БК України), нецільове використання бюджетних коштів (пункт 24 частини першої статті 116 БК України), здійснення видатків, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету (пункт 28 частини першої статті 116 БК України), здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункт 29 частини першої статті 116 БК України).

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що невиконання судового рішення позивачем у визначений строк, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем протягом усього терміну вживалися заходи щодо виконання судового рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що позивач (боржник) 31.01.2024 надав апелянту акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 72062 від 30.01.2024, за підписом серед іншого і головного інспектора ВЗНС Чортківського РУ ГУ ДСНС України в Тернопільській області Михайла Шитника (арк. справи 17-21, 45).

Колегія суддів апеляційного суду не заперечує доводів відповідача про те, що він діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині черговості його дій у виконавчому провадженні, проте предметом даного спору є правомірність постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду з урахуванням наявності чи відсутності поважних причин невиконання рішення боржником.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржені позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що такі прийняте відповідачем необґрунтовано, що дає підстави для визнання їх протиправним та скасування.

Враховуючи встановлені у справі обставини, що підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі № 500/1277/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовне судове рішення складено 05.09.2024