Постанова

від 05.09.2024 по справі 380/23240/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23240/23 пров. № А/857/3848/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (головуючий суддя Чаплик І.Д., м. Львів) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про стягнення до бюджету податкового боргу в сумі 1 113 799,29 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, просив його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що як вбачається з системного аналізу ст. 16, 96 ПК України, Мурованська сільська рада територіальна громада Львівського району Львівської області, як орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно Житлово-комунального підприємства «Муроване» не виконує зобов`язання передбачені ПК України.

Вважає, що оскільки засновником комунального підприємства боржника, який ухиляється від покладених на нього обов`язків, відповідно до чинного податкового законодавства є міська рада, це свідчить про наявність правових підстав для стягнення з органу місцевого самоврядування коштів в рахунок погашення податкового боргу комунального підприємства.

Крім того зазначає, що Податковим органом здійснено всі заходи спрямовані на погашення податкової заборгованості Житлово-комунального підприємства «Муроване» (ЄДРПОУ 32242256), у відповідності до ст. 95 ПК України - безпосередньо з Боржника в тому числі в судовому порядку, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують Боржника, та у відповідності до ст. 96 ПК України (в позасудовому порядку) - з органу місцевого самоврядування, однак такі дії контролюючого органу не призвели до повного погашення податкового боргу, а законні вимоги податкового органу Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області (ЄДРПОУ 04369707) не виконуються.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Житлово-комунальне підприємство «Муроване» має податкову заборгованість перед бюджетом, яка становить 1 113 799,29 грн.

Заборгованість складається з податку на доходи фізичних осіб на суму 655 800,92 грн, по військовому збору на суму 58 869,35 грн, по податку на прибуток на суму 171 328,23 грн та по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 227 800,79 грн.

З метою погашення податкового боргу позивач надіслав Житлово-комунальному підприємству «Муроване» податкову вимогу форми «Ю» від 20.03.2018 №34827-17.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 у справі №380/16269/22 стягнуто з Житлово-комунального підприємства «Муроване» грошові кошти до бюджета в розмірі 1 101 026, 00 грн, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Головним управлінням ДПС у Львівській області було скеровано платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів №115/25 від 21.03.2023, №112/25 від 21.03.2023, №113/25 від 21.03.2023 та №114/25 від 21.03.2023, проте такі були повернуті без виконання, у зв`язку з тим, що на рахунку платника відсутні кошти.

Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до відповідача із листом від 16.06.2023 №6722/5/13-01-13-07-05 щодо погашення податкового боргу ЖКП «Муроване», у якому просило прийняти одне із рішень, передбачених ст. 96 ПК України.

Не отримавши відповіді на своє звернення, позивач звернувся до суду.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачене право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Як передбачено пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Згідно з статтею 163 ПК України об`єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У відповідності до п. 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як передбачено пунктом 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Вимогами пункту 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Як передбачено пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Як встановлено пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до підпунктів 95.1-95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як встановлено судом, згідно з довідкою про суму податкового боргу від 26.09.2023 №10550/5/13-01-13-07-06 за відповідачем станом на 15.09.2023 рахується заборгованість у розмірі 1 113 799,29 грн, в тому числі: податок на прибуток - 171 328,23 грн, в т.ч. пеня - 22 199,93 грн, штрафні санкції на суму 29 850,25 грн; податок на додану вартість - 227 800,79 грн, в тому числі пеня - 28 292,36 грн; податок на доходи фізичних осіб - 655 800,92 грн, в тому числі штрафні санкції на суму 289 722,59 грн; військовий збір - 58 869,35 грн, в тому числі штрафні санкції на суму 8563,07 грн, пеня - 16 054,00 грн.

На адресу відповідача направлялася податкова вимога форми «Ю» від 20.03.2018 №34827-17.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

За правилами пункту 95.7 статті 95 ПК України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; досудову санацію такого платника податків; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; порушення справи про банкрутство стосовно такого платника податків.

Як передбачено пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що регламентований статтею 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.

Норми статті 96 ПК України стосуються залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить такий платник податків, та застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів та майна, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 ПК України, не призвела до погашення податкового боргу.

Таким чином ПК України встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі, і комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у відповідній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного у податкову заставу.

У разі якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить такий платник податків, на погашення податкового боргу останнього.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06.11.2018 у справі № 807/903/15, від 09.03.2021 у справі № 160/2598/20.

При цьому, ст.96 ПК України регламентований особливий порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з п. 96.3 ст. 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови, що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Водночас, передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в порядку ст.96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

У постанові від 19 березня 2021 року у справі № 240/4054/19 (адміністративне провадження №К/9901/317/20) Верховний Суд зазначив, що обов`язок контролюючого органу на звернення із позовною заявою до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, із позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти такого органу виникає виключно у разі відсутності у боржника власного майна, яке може бути внесено в податкову заставу, або після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу, для погашення податкового боргу. Наведені в пункті 96.1 статті 96 ПК України особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Судом також враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 березня 2021 року у справі № 160/2598/20 (адміністративне провадження № К/9901/36670/20), згідно яких податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) та визначено перелік заходів, які зобов`язаний здійснити контролюючий орган у відповідній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. У разі якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, на погашення податкового боргу останнього.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що для цілей стягнення податкового боргу комунального підприємства з Мурованської сільської ради позивач повинен довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень статті 96 ПК України може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства у розумінні положень пункту 87.5 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 ПК України додаткових джерел погашення податкового боргу, або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2018 року (справа №807/903/15), від 26 грудня 2018 року (справа №810/3735/15), від 11 вересня 2019 року (справа №826/8951/15), від 20 грудня 2019 року (справа №826/19486/15), від 19 березня 2021 року (справа №240/4054/19) від 11 вересня 2020 року (справа №826/15776/15).

Як зазначає представник позивача у позовній заяві, ЖКП «Муроване» не має у своїй безпосередній власності жодного майна, яким комунальне підприємство могло б розпоряджатися на власний розсуд, що унеможливлює опис цього майна контролюючим органом у податкову заставу, а як наслідок унеможливлює подання ГУ ДПС у Львівській області позовної заяви про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна боржника у відповідності до вимог статті 95 Податкового кодексу України.

На підтвердження факту відсутності у ЖКП «Муроване» такого майна позивач подав до суду відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої видно, що на все нерухоме майно ЖКП «Муроване» накладено арешт. Водночас, як вірно зазначив суд, вказана довідка не є належним доказом підтвердження факту наявності чи відсутності нерухомого майна у платника податків, а також не дає відомостей про рухоме майно, яке може бути у ЖКП «Муроване».

З огляду на вказане, суд дійшов вірного висновку, що контролюючий орган не вжив заходів щодо виявлення майна та активів підприємства, на які можливо звернути стягнення відповідно до вимог Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586, а здійснив лише перевірку електронних баз даних, за якими було встановлено накладення арешту на нерухоме майно органами ДВС.

Отже, правильним є висновок суду, що контролюючим органом не доведено факт відсутності у ЖКП «Муроване» майна, яке може бути включене до податкової застави та використане для погашення податкового боргу, або у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі № 380/23240/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. В. Ніколін О. М. Гінда