Рішення

від 05.09.2024 по справі 287/920/22

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/920/22

2/287/52/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Винара Л.В.

з участюсекретаряКострицької Т.П.

представника позивачки ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник позивачки адвокат Юревич Ігор Вікторович до Комунального некомерційного підприємства «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла вищевказана позовна заява. У поданій позовній заяві представник позивачки ОСОБА_4 адвокат Юревич І.В. просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради (далі КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 20.05.2022 року №173/к про звільнення з роботи ОСОБА_4 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.05.2022 року; зобов`язати КНП «Олевська ЦЛ» ОМР поновити ОСОБА_4 на посаді, що є рівнозначною посаді чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення, шляхом видання наказу про поновлення на роботі; стягнути з КНП «Олевська ЦЛ» ОМР на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день прийняття судового рішення; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць; стягнути з КНП «Олевська ЦЛ» ОМР на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн. 00 коп. та сплату судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Позовні вимоги представник позивачки обґрунтовує тим, що позивачка ОСОБА_4 працювала на посаді чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення КНП «Олевська ЦЛ» ОМР. Відповідно до наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 20.05.2022 року №173/к позивачку звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників) з 23.05.2022 року. Даний наказ позивачка вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а її законні права та інтереси порушеними з наступних підстав. Зокрема, 21.03.2022 року позивачці ОСОБА_4 вручено письмове попередження про те, що відповідно до наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 16.02.2022 року №50/к «Про скорочення штатних посад» займану нею посаду скорочено. З часу попередження про заплановане звільнення і до дня фактичного звільнення жодних пропозицій позивачці про продовження роботи не пропонувалося. Також, на переконання представника позивачки, оскільки ОСОБА_4 на день звільнення вже виповнилося 52 роки, то вона мала переважне право на залишення на роботі на підставі п. 10 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, так як для призначення пенсії за віком їй залишилось менше трьох років.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.06.2024 року на адресу суду, за допомогою засобів електронного зв`язку, від представника відповідача КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О.В. надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що у зв`язку з приведенням штатного розпису КНП «Олевська ЦЛ» ОМР у відповідність до кошторисних призначень та об`єднанням лор-очного-травматологічного відділень, з метою забезпечення оплати праці медичних працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» було повідомлено працівників про виведення із штатного розпису, зокрема, посади чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення (наказ КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 16.02.2022 року №50/к «Про скорочення штатних посад»). Згідно наказу від 21.03.2022 року №81/к попереджено працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України про скорочення штату чисельності працівників, в тому числі і ОСОБА_4 . Позивачка була ознайомлена із вказаним наказом про можливе скорочення штату працівників, про що поставила підпис про ознайомлення з наказом. У роботодавця була відсутня можливість переведення працівника на іншу роботу у зв`язку з тим, що станом на 21.03.2022 року в КНП «Олевська ЦЛ» ОМР були відсутні вакантні посади. Роботодавцем було надано інформацію про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальностей, кваліфікацій та розміру оплати праці до Олевської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості. 06.05.2022 року відбулось засідання адміністрації КНП «Олевська ЦЛ» ОМР та профспілкового комітету на якому позивачка була присутня і де було оголошено результати, що, зокрема, з метою забезпечення оплати праці медичних працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» та приведення штатного розпису КНП «Олевська ЦЛ» ОМР у відповідність до кошторисних призначень, у зв`язку з об`єднанням хірургічного та лор-очно-травматологічного відділень: 5 посад чергових сестер медичних і 5 посад чергових молодших медичних сестер хірургічного та лор-очно-травматологічного відділень, 1,0 посади сестри господині хірургічного та лор-очно-травматологічного відділень, 1,0 посади сестри медичної старшої хірургічного та лор-очно-травматологічного відділень підлягає скороченню. Розглянуто кандидатури чергових сестер медичних і чергових молодших медичних сестер, сестер господинь та сестер медичних старших хірургічного та лор-очно-травматологічного відділень, які можуть бути скорочені. Відповідно до ст. 42 КЗпП України обговорено порівняльний аналіз продуктивності праці працівників та шляхом голосування визначено кандидатури для погодження на скорочення, які на даний час є частково соціально-захищеними, зокрема і позивачки ОСОБА_4 . Відповідно до витягу з протоколу №23 від 06.05.2022 року профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_4 . Згідно ст. 42-1 КЗпП України надано звільненим працівникам переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу при наявності вакантних посад. 20.05.2022 року видано наказ №173/к про звільнення ОСОБА_4 з посади чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.05.2022 року. Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

04.09.2024 року на адресу суду від Генерального директора КНП «Олевська ЦЛ» ОМР надійшло клопотання з проханням приєднати до матеріалів справи копію протоколу засідання профспілкового комітету №23 від 06.05.2022 року, копії характеристик на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та копію повідомлення про наявну вакантну посаду у КНП «Олевська ЦЛ» ОМР.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 адвокат Юревич І.В. позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Також, на підтвердження своєї позиції адвокат Юревич І.В. долучив до матеріалів справи копію наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 07.04.2022 року №114/к «Про звільнення з роботи ОСОБА_8 », копію наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 07.04.2022 року №116/к «Про звільнення з роботи ОСОБА_9 », витяг з наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 11.04.2022 року №118/к, витяг з наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 15.04.2022 року №120/к та список працівників КНП «Олевська ЦЛ» ОМР, які призначались на посади (приймались на роботу), переводились на інші посади або звільнялись з посад (звільнялися з роботи) в період з 21 березня 2022 року по 23 травня 2022 року.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили проти позову. Вважають, що ними дотримано процедуру звільнення ОСОБА_4 з посади чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення. Проте, не заперечують, що ОСОБА_4 не було запропоновано ряд вакантнихпосадв КНП «Олевська ЦЛ» ОМР.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до цієї норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права

є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення зпідстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний пропонувати працівнику вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з`являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі). Разом з цим власник або уповноважений ним орган не зобов`язаний пропонувати працівнику посаду вищого рівня, можливість призначення на такі посади визначається загальними правилами про комплектування кадрів, які діють на підприємстві.

Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Водночас, частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Виключне право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у цивільній справі №185/5041/18.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_4 працювала на посаді чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення КНП «Олевська ЦЛ» ОМР.

Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 (а.с. 24).

Згідно наказу головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О.В. від 16.02.2022 року №50/к «Про скорочення штатних посад» у зв`язку з приведенням штатного розпису КНП «Олевська ЦЛ» ОМР у відповідність до кошторисних призначень, з метою забезпечення оплати праці медичних працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» скорочено 46,25 штатних посад, в тому числі і 5,0 ставок посад чергових сестер медичних хірургічного лор-очно-травматологічного відділень (у зв`язку з об`єднанням даних відділень) (а.с. 17-18).

Відповідно до витягу з наказу головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О.В. від 21.03.2022 року №81/к «Про попередження про скорочення штатних посад» на підставі наказу КНП «Олевська ЦЛ» ОМР №50/к від 16.02.2022 року «Про скорочення штатних посад», відповідно до п. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та затвердженого штатного розпису КНП «Олевська ЦЛ» ОМР 21.03.2022 року персонально попереджено працівників КНП «Олевська ЦЛ» ОМР про можливе їх вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 19-20).

Представник позивачки в судовому засіданні не оспорював того факту, що ОСОБА_4 ознайомлювали з прийнятим наказом про скорочення штату.

Таким чином, судом встановлено, що у КНП «Олевська ЦЛ» ОМР мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочено штат працівників з 329,75 штатних одиниць до 285 штатних одиниць.

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету від 06.05.2022 року №23 членами профспілкового комітету первинної профспілкової організації КНП «Олевська ЦЛ» ОМР надано попередню згоду на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників на звільнення ОСОБА_4 (а.с. 21-22).

Наказом головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О. від 20.05.2022 року №173/к «Про розірвання трудового договору, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників» у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до наказу №81/к від 21.03.2022 року «Про попередження про скорочення штатних посад», керуючись п. 1 ст. 40 КЗпП України та затвердженим штатним розписом КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 21.03.2022 року 23.05.2022 року звільнено, в тому числі, ОСОБА_4 з посади чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення (а.с. 23).

Вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року у цивільній справі №185/5041/18.

У матеріалах справи міститься наказ головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О. від 07.04.2022 року №116/к «Про звільнення ОСОБА_9 » згідно якого ОСОБА_10 звільнено з посади чергової сестри медичної відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Олевська ЦЛ» ОМР з 07.04.2022 року за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Також, згідно наказу головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О. від 07.04.2022 року №114/к «Про звільнення Бородавка Наталії» ОСОБА_11 звільнено з посади чергової молодшої медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Олевська ЦЛ» ОМР з 07.04.2022 року за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В свою чергу, відповідно до витягу з наказу головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О. від 11.04.2022 року №118/к ОСОБА_12 , сестру медичну старшу лор-очно-травматологічного відділення КНП «Олевська ЦЛ» ОМР з 13.04.2022 року переведено на посаду чергової сестри медичної відділення анестезіології та інтенсивної терапії на постійне місце роботи з посадовим окладом, згідно штатного розпису.

Згідно витягу з наказу головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 15.04.2022 року №120/к ОСОБА_13 молодшу сестру операційного блоку хірургічного відділення КНП «Олевська ЦЛ» ОМР з 14.04.2022 року переведено на посаду чергової молодшої медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії на постійне місце роботи з посадовим окладом, згідно штатного розпису.

Крім того, згідно наданого КНП «Олевська ЦЛ» ОМР списку працівників, які призначались на посади (приймались на роботу), переводились на інші посади або звільнялись з посад (звільнялись з роботи) в період з 21 березня 2022 року по 23 травня 2022 року вбачається, що у вказаний період були звільненні наступні працівники: ОСОБА_14 , чергова акушерка пологового відділення (посадова інструкція в матеріалах справи відсутня), ОСОБА_15 , чергова сестра медична палати новонароджених пологового відділення (посадова інструкція в матеріалах справи відсутня), ОСОБА_16 , сестра-господиня пологового відділення (посадова інструкція в матеріалах справи відсутня).

Отже, з наданої інформації вбачається, що у період з 21 березня 2022 року по 23 травня 2022 року у відповідача, враховуючи всі підрозділи та відділи юридичної особи, були наявні вакантні посади, які б позивачка мала можливість займати згідно зі своєю кваліфікацією.

У судовому засіданні представники відповідача КНП «Олевська ЦЛ» ОМР зазначили, що ОСОБА_4 нібито усно було запропоновано вакантну посаду сестри-господині пологового відділення, проте остання не погодилася на переведення на запропоновану вільну посаду. Проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного до матеріалів справи не додано. При цьому представник позивачки ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив вказаний факт.

Також, представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_4 відповідала кваліфікаційним вимогам до деяких вакантних посад, проте про наявність таких їй повідомлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на підприємстві були вакантні посади, які позивачці не були запропоновані, та які відповідають її освіті, досвіду роботи, професійним навичкам та здібностям, що не виключає можливість зайняття нею вищевказаних посад.

Оскільки жодних доказів, які б підтверджували, що позивачка ОСОБА_4 відмовилася від переведення на іншу роботу, а також, що роботодавець не мав можливості перевести позивачку з її згоди на іншу роботу до матеріалів справи не додано, суд дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_4 з роботи відповідачем було порушено вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України, а тому наказ головного лікаря КНП «Олевська ЦЛ» ОМР Казюка О. від 20.05.2022 року №173/к «Про розірвання трудового договору, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників» в частині звільнення ОСОБА_4 є незаконним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника позивачки, про те, що позивачка має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, оскільки суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц (провадження 61-38248св18).

Стосовно вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі №299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.

При цьому відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто що передують дню звільнення працівника, яке згодом визнано незаконним.

Пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно пункту 8 обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до довідки, виданої КНП «Олевська ЦЛ» ОМР від 23.06.2022 року № 671/05-8, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4 за останні 2 календарні місяці роботи становила 30401 грн. 49 коп.

За останні 2 календарні місяці роботи позивачкою ОСОБА_4 відпрацьовано 37 календарних днів. Відтак, середньоденна заробітна плата складає 821 грн. 66 коп.

За період з 23.05.2022 року по 05.09.2024 кількість робочих днів становить 599 днів (2022 рік 160 днів, 2023 рік 260 днів, 2024 рік 179 днів).

Таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 492174 грн. 34 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (п. 6 ППВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Згідно із п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ч. 5 ст. 235 КЗпП України суд допускає до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача та виплати йому заробітної плати за один місяць без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України.

Пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки, при зверненні до суду з позовом позивачка була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. (за вимогу немайнового характеру про поновлення на роботі).

Крім того, позивачкою заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та за дану вимогу сплачено судовий збір в розмірі 992, 40 грн. (1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Позовна вимога в цій частині задоволена в повному обсязі. Отже, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згіднозположеннями ст. 137ЦПКУкраїнивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що адвокатом Юревичем І.В. надавалася позивачці професійна правнича допомога на підставі договору про надання такої допомоги від 01.06.2022 року та ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1025039 (а.с. 7, 9-12).

У п.п. 3.1 п. 3 «Ціна договору та порядок розрахунків» вищевказаного договору зазначено, що вартість послуги (гонорару) становить 5500 грн. 00 коп.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №01-06/22 від 01.06.2022 року сума за надання правничої допомоги адвокатом становить 5500 грн. 00 коп. (а.с. 13).

Отже, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката Юревича І.В. співмірний зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивачки, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію позивачки як медичного працівника, а також відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, розмір витрат за надання позивачу професійної правничої допомоги, які підлягають присудженню з відповідача на користь позивачки суд визначає як 5500 грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 23, 24, 40 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 137, 141, 263 265,268,273,354,355, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 , представник позивачки адвокат Юревич Ігор Вікторович до Комунального некомерційного підприємства «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаряКомунального некомерційногопідприємства «Олевськацентральна лікарня»Олевської міськоїради КазюкаОлега від20.05.2022року №173/к«Про розірваннятрудового договору,у зв`язкузі скороченнямчисельності таштату працівників»в частинізвільнення ОСОБА_4 з посади чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення за п. 1 cт. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_4 на посаді чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення Комунального некомерційногопідприємства «Олевськацентральна лікарня»Олевської міськоїради з 23.05.2022 року або ж на рівнозначній посаді у разі скорочення вказаної посади.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді чергової сестри медичної лор-очно-травматологічного відділення Комунального некомерційногопідприємства «Олевськацентральна лікарня»Олевської міськоїради з 23.05.2022 року або ж на рівнозначній посаді у разі скорочення вказаної посади та в частині стягнення з Комунального некомерційногопідприємства «Олевськацентральна лікарня»Олевської міськоїради на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Олевськацентральна лікарня»Олевської міськоїради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2022 року по 05 вересня 2024 року у розмірі 492174 (чотириста дев`яносто дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 34 коп. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційногопідприємства «Олевськацентральна лікарня»Олевської міськоїради на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у сумі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. та понесені нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11.03.2003 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: Адвокат Юревич Ігор Вікторович, місце знаходження: 11510, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, буд. 33/6, Житомирської області.

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради, код ЄДРПОУ 01991872, місце знаходження: 11001, м. Олевськ, провулок Промисловий, 2, Коростенського району, Житомирської області.

Повний текст рішення складено і оголошено 06.09.2024 року.

Суддя: Л.В.Винар