Постанова

від 05.09.2024 по справі 713/823/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м. Чернівці

Справа № 713/823/24

Провадження №22-ц/822/707/24

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

секретар Скулеба А. І.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Берегометська селищна рада,

розглянувши справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2024 року, головуючий у І-й інстанції ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи обмежено дієздатною та призначення піклувальника, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Берегометська селищна рада.

Просив визнати обмежено дієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити над ним піклування, призначити ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_2 .

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Берегометська селищна рада, про визнання особи обмежено дієздатною та призначення піклувальника, визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник у встановлений строк не виправив зазначені в ухвалі недоліки про залишення заяви без руху, а тому заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без руху заявником було надано додаткові докази, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, притягувався до адміністративної відповідальності. Також на виконання вимог представником заявника надано клопотання про призначення наркологічної експертизи.

Згідно з приписами частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що заявником не надано доказів, що ОСОБА_2 є братом його мами, та те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, втрачає свідомість, має нервове збудження та інші прояви хвороби.

Вказана ухвала отримана заявником 11 квітня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.25).

На виконання вимог ухвали від 25 березня 2024 року представник заявника ОСОБА_3 19.04.2024 року подав засобами поштового зв`язку «Укрпошта» заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції мотивував її тим, що заявник не зазначає ступеня спорідненості заявника та ОСОБА_2 , та не вказує на належність ОСОБА_2 до членів сім`ї заявника. Заявник не вказує обставини, що підтверджують дії, що ОСОБА_2 , вживаючи алкогольними напоями, поставив себе чи свою сім`ю, чи інших осіб, яких він за законом зобов`язаний утримувати, у скрутне матеріальне становище. Екземпляру відповідної заяви з додатками не надано у відповідності до кількості заінтересованих осіб та для суду.

Вказана ухвала отримана заявником 23 травня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.42).

На виконання вимог ухвали від 07 травня 2024 року представник заявника ОСОБА_3 03.06.2024 року подав до суду заяву про усунення недоліків.

В заяві вказав, що ОСОБА_2 є членом сім`ї заявника та, як людина похилого віку, непрацездатний, потребуючий постійного догляду, нерідко просить кошти в борг, а іноді немає змоги їх повернути. До заяви додав докази, на які посилається в заяві про усунення недоліків.

У подальшому ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Підставами для повернення заяви стало те, що заявник не виконав вимог ухвали щодо зазначення обставин та доказів на їх підтвердження про те, що ОСОБА_2 , вживаючи алкогольні напої, поставив себе чи свою сім`ю, чи інших осіб, яких він за законом зобов`язаний утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Так, у заяві заявник зазначає, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями та веде себе агресивно. Разом з тим, вказані обставини не свідчать про те, що ОСОБА_2 , вживаючи алкогольні напої, поставив себе чи свою сім`ю, чи інших осіб, яких він за законом зобов`язаний утримувати, у скрутне матеріальне становище. Будь-яких посилань у заяві на це не здійснено, як і не додано до заяви будь-яких документів, які б підтверджували такі обставини.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 не виконав вимоги ухвали про залишення заяви без руху, та крім того він не виконав вимоги ч.1 ст. 297 ЦПК України та не зазначив у заяві обставини, що свідчать про психічний розлад ОСОБА_2 , істотно впливають на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За правилом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.

За змістом статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У частині 2 статті 294 ЦПК України прямо передбачено, що з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Отже, слід дійти висновку, що законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані з розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до частини 1 статті 297 ЦПК України у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Зі змісту заяви вбачається, що заявником зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

У частині першій статті 297 ЦПК не містяться вимоги, що разом із заявою про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи слід подати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно з роз`ясненнями пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно з частиною 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

Отже, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви із зазначених судом підстав.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що надання таких доказів та встановлення вищевказаних обставин має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення за наслідками вирішення заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та призначення їй піклувальника, проте не може бути визнано підставою для залишення такої заяви без руху і її повернення, у випадку не зазначення таких доказів, відповідно до вищенаведених норм ЦПК України, натомість може бути підставою для відмови у задоволенні заяви по суті з підстав недоведеності таких вимог або залишення заяви без розгляду у випадку наявності підстав для застосування положень частини 6 ст. 294 ЦПК України.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для залишення заяви без руху та повернення заяви були відсутні, вказані доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику заяви.

Відтак, апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції безпідставно повернуто заяву через неусунення недоліків.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Висновки про недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних з реалізацією особою свого права на доступ до правосуддя, викладені також у постановах Верховного Суду, зокрема від 26 грудня 2019 року у справі № 367/8573/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 09 липня 2019 року у справі № 826/6479/18.

Отже, повернення заяви судом першої інстанції із зазначених підстав є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2024 року не може вважатися законною і обґрунтованою.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2024 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. У зв`язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

О.О. Одинак