Постанова

від 14.08.2024 по справі 911/2571/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2024 р. Справа№ 911/2571/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Палія В.В.

Сибіги О.М.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024

(повний текст складено 23.02.2024)

у справі № 911/2571/23 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Де-Агро"</a>,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України",

про стягнення 632 968,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Де-Агро"</a> (ТОВ "Гранд-Де-Агро") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України") про стягнення 632 968 грн, з яких: 376 004,38 грн основного боргу, 117 203,12 грн інфляційних втрат, 16 811,89 грн 3% річних, 47 747,74 грн пені, 75 200,87 грн штрафу та 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (орендар) неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 01/11-2021 від 01.11.2021 щодо сплати вартості орендних послуг, тому позивач (орендодавець) просить стягнути з відповідача в примусовому порядку спірну суму заборгованості, з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8.1.1 умовами договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі № 911/2571/23 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 376 004,38 грн боргу, 117 203,12 грн інфляційних втрат, 16 811,89 грн 3 % річних, 47 747,74 грн пені, 75 200 грн штрафу, 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 9 494,52 грн судового збору. В решті стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 30 000 грн відмовлено.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач в порушення умов зазначеного договору в повному обсязі та у визначені строки не розрахувався за надані йому послуги з оренди техніки, що належним чином підтверджено, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми заборгованості, нарахованих інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу, у відповідності до вимог ст. ст. 622, 624, 625 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України. При цьому, місцевий господарський суд частково стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, врахувавши критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі № 911/2571/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір не врахував, що даний договір не містить ціни оренди предмета оренди за певний строк, отже відсутня суттєва умова договору оренди, і на думку відповідача даний договір вважається неукладеним, оскільки сторони не досягли домовленості щодо всіх суттєвих умов, отже відсутні підстави для стягнення оплати за цим договором, штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних.

Разом з тим, скаржник вважає, що суд першої інстанції, необгрунтовано відмовив у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України, внаслідок чого стягнув нараховані пеню та штраф у розмірі, який є непропорційно високим відносно суми основного боргу, що призвело до необгрунтованого збагачення за їх рахунок позивача.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024, матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" у судовій справі № 911/2571/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/2571/23.

21.03.2024 електронний примірник ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 911/2571/23 доставлено на електронну адресу Господарського суду Київської області, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 27.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 повторно витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/2571/23.

05.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2571/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2571/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 та розгляд справи призначено на 14 серпня 2024 р. о 10 год. 20 хв.

Порядок розгляду апеляційної скарги

У судове засідання 14.08.2024 представники сторін не з`явилися в судове засідання про час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені.

Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Гранд-Де-Агро" (орендодавець) та ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (орендар) було укладено договір № 01/11/2021 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 01.11.2021,за умови якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендавцеві орендну плату за її використання.

За п. 1.2. цього договору визначено, що ознаки техніки, її характеристики, тощо, в розрізі кожної одиниці, відображаються в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем в термін до 01 листопада 2021 року або в інший термін, додатково погоджений сторонами. Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням орендаря на умовах "DDP - склад орендаря або інше місце в межах України, додатково вказане Орендарем" згідно "Інкотермс-2010".

Передача техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки) (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.2 зазначеного договору, строк оренди: до 31 грудня 2021 р. На письмову вимогу Орендаря строк оренди може бути скорочений, в такому випадку термін дії Договору та строк оренди за ним припиняються з моменту отримання орендодавцем відповідної вимоги орендаря (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі - зі вказаного у вимозі моменту), а техніка повинна бути повернутою орендарем орендодавцеві протягом 10 діб з моменту припинення терміну дії оренди.

Відповідно до п. 5.1 цього договору, орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, та розраховується, виходячи з розрахунку 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 133,33 грн. за один гектар.

Орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що складається сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів після кожного місяця оренди техніки (п. 5.2 Договору).

За п. 5.3. вказаного договору передбачено, що виплата орендної плати проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після складання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Згідно з п. 5.8. цього договору, остаточний розрахунок за даним договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг з оренди, що оформлюється протягом п`яти календарних днів з моменту закінчення терміну оренди.

Відповідно до п.п. 6.2.1. договору, орендар зобов`язується за цим Договором, зокрема, своєчасно сплачувати орендну плату.

Розділом 7 цього договору визначено порядок повернення техніки: після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) діб повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі. Повернення техніки здійснюється за місцезнаходженням орендаря на умовах "EXW - склад орендаря або інше місце в межах України, додатково вказане орендарем" згідно "Інкотермс-2010". Техніка повинна бути передана орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, пов`язаного зі спливом часу та її цільовим використанням.

Відповідно до п. 8.1.1. зазначеного договору, за порушення строків оплати із орендаря стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості за надані послуги.

Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до закінчення строку оренди, визначеного п. 4.2., але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов`язань (п. 9.1. договору).

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони підписуючи даний договір, стверджують, що умови Договору їм відомі в повному обсязі та сприймаються ними як такі, що не містять різних тлумачень і є цілком змістовними : при підписанні Договору представники сторін не відчували тиску чи будь-якого іншого примусу, а сам Договір є результатом їх вільного волевиявлення, так зазначено в п. 10.8 цього договору, а також сторони погодили розмір орендної плати, з урахуванням п.п. 5.1, 5.2 договору, отже доводи відповідача про те, що вказаний договір неукладений є безпідставними.

В додатку № 1 до договору оренди узгоджений перелік техніки, що передається в оренду: трактор Challenger MT685D, державний номер НОМЕР_1 та плуг, екіпаж - ОСОБА_3; трактор Challenger MT685D, державний номер НОМЕР_2 та плуг, екіпаж - ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, за актами прийому-передачі від 01.11.2021 до зазначеного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове використання с/г техніку, які підписані та скріплені печатками сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору № 01/11/2021 від 01.11.2021, позивач надав відповідачу обумовлені послуги з оренди техніки з екіпажем, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг: № 25 від 22.11.2021 на суму 439 922,21 грн, № 27 від 31.12.2021 на суму 440 722,20 грн, № 28 від 31.12.2021 на суму 194 160,97 грн, № 29 від 31.12.2021на суму 241 121,21 грн, ці акти підписані представниками сторін без зауважень та скріпленні їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, орендодавцем було виставлено орендарю рахунки на оплату № 25 від 31.12.2021 на суму 194 160,97 грн та № 22 від 31.12.2021 на суму 241 121,21 грн, всього на загальну суму - 435 282,18 грн, проте відповідач лише частково оплатив зазначені послуги, заборгувавши позивачу 376 004,38 грн.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором № 01/11/2021 від 01.11.2021 щодо вчасної та повної оплати наданих йому послуг з оренди техніки та екіпажу, то позивач вправі вимагати сплати боргу, з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8.1.1. вказаного договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Ч. 1 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Щодо витрат на правничу допомогу

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 40 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, на підтвердження зазначеного позивачем додано до матеріалів справи відповідні докази, а саме:

- копію договору про надання правничої допомоги № 6 від 01.06.2023, за умовами якого ОСОБА_2 - адвокат зобов`язується надати ТОВ "Гранд-Де-Агро" - клієнту правову допомогу зі стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 01/11-2021 від 01.11.2021 з ДП «ДГ «Озерна» ІБКІЦБ НААН, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату надані послуги в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою до договору, при цьому ціна договору, порядок обчислення та внесення оплати визначається додатковою угодою до даного договору;

- копію додатку № 1 до основного договору від 01.06.2023, за яким визначено, що за виконану роботу клієнт сплачує адвокату гонорар у вигляді фіксованої суми, розмір якої складає 40 000 грн та зобов`язується оплатити ці послуги в повному обсязі до 15.12.2023;

- копію акту приймання - передачі послуг № 1 від 30.06.2023, згідно якого послуги адвоката включають в себе наступне:- зустріч з клієнтом та усна правова консультація щодо способів та порядку вирішення справи, узгодження правової позиції (1 година) - 2 000 грн, - збір документів, необхідних для підтвердження правової позиції, узгодженої з клієнтом (2 години) - 4 000 грн, - підготовка проекту позовної заяви з детальним розрахунком заборгованості (12 годин) - 24 000 грн, - зустріч з клієнтом з метою остаточного погодження стратегії та правової позиції, викладеної в проекті позовного (2 години) - 4 000 грн, - підготовка копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви (заяви), подання позовної заяви та всіх документів до суду, з документів, які додаються до позовної заяви (заяви), подання позовної заяви (заяви) та всіх документів до суду (3 години) - 6 000 грн.

Статтею 16 ГПК України передбаченого, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За п. 9 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, як сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї) що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховною Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі N 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Разом з тим, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі N 912/1025/20).

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося іншою стороною відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

За результатами розгляду справи № 902/347/18 22.11.2019 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову, у якій зазначила, що при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах має враховуватись правова позиція щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, тому висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав неспівмірності із складністю справи та часом, витраченим на виконання відповідних послуг не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права

Зазначена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 923/121/20.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на наведене та враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору № 01/11/2021 від 01.11.2021 у визначені строки та в повному обсязі не розрахувався з позивачем за надані йому послуги з оренди техніки з екіпажем, що підтверджується належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 376 004,38 грн основної заборгованості, 117 203,12 грн інфляційних втрат, 16 811,89 грн 3 % річних, 47 747,74 грн пені, 75 200 грн штрафу, а тому обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Разом з тим, місцевий господарський суд надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, правомірно частково задовольнив вимоги стягнувши з ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на користь ТОВ "Гранд-Де-Агро" 10 000 грн витрати на оплату професійної правничої допомоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у даній справі, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив та оцінив надані сторонами докази, правильно застосувавши норми права до спірних правовідносин, а тому рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у даній справі законне та обґрунтоване, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі № 911/2571/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 911/2571/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2024.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді В.В. Палій

О.М. Сибіга