Постанова

від 05.09.2024 по справі 902/321/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Справа № 902/321/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 24.05.24р. суддею Шамшуріною М.В. у м.Вінниці, повний текст складено 24.05.24р. у справі № 902/321/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленруд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24.

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленруд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" про стягнення 141 685,84 гривень. Стягнуто з відповідача на користь позивача 118 246,24 гривень заборгованості, з них: 93 758,40 гривень основного боргу, 23 439,60 гривень штрафу, 656,30 гривень інфляційних втрат та 391,94 гривень 3% річних та 3 028,00 гривень судових витрат на сплату судового збору.

1.3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 23439,60 грн. штрафу відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Позовні вимоги позивача обґрунтовані не виконанням покупцем-позивачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за договором від 25.01.2023 № 175, що стало підставою для звернення до суду про стягнення з останнього основного боргу, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у примусовому порядку. За умовами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 93 758,40грн, проте відповідачем оплати за товар здійснено не було. підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Згідно видаткової накладної № 7089 від 28.12.2023 на суму 93 758,40грн., у якій зазначено найменування товару (печиво здобне "Вівсяник" (0,5 кг)), одиниці товару (ящ), його кількість (400), вагу (2 000), ціну за кг (39,06600), загальну вартість товару до сплати із ПДВ (93 758,40 гривень). Підставою господарської операції вказано договір № 175 від 25.01.2023. Вказана видаткова накладна містить особистий підпис уповноваженої згідно генеральної довіреності особи ТОВ "ВТ Девелопмент" Журбей О.С. скріплений печаткою ТОВ "ВТ Девелопмент". Накладна спільно підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

2.2. Цивільним законодавством визначено правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, зокрема, частиною 1 статті 666 ЦК. Разом з тим, за змістом пункту 2.3. договору сторони передбачили, що якість товару, що постачається постачальником, повинна відповідати діючим на території України стандартам і підтверджуватись сертифікатом виробника. За умовами пункту 3.3. договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю уповноважених представників постачальника та покупця. Покупець зобов`язаний особисто або через уповноважену особу засвідчити приймання товару підписом у видатковій накладній, із зазначенням прізвища, та при наявності скріпити підпис печаткою.

2.3. Пунктом 8.5. договору сторонами погоджено, що за цим договором товар відпускається покупцю на підставі довіреності встановленого зразку, або на підставі генерального доручення з засвідченням відбитку печатки (штампу) та особистих підписів осіб, яким доручається отримання товарно-матеріальних цінностей у відповідності з товарно-транспортними (видатковими) накладними. Підпис такої особи на видаткових накладних постачальника скріплений печаткою/штампом покупця, або без такої печатки штампа є підтвердженням прийняття покупцем товару за кількістю та асортиментом. Відповідальність за прийом товару особами не зазначеними покупцем в даній довіреності чи дорученні лягає на покупця, а товар вважається належним чином прийнятим і підлягає оплаті покупцем в повному обсязі.

2.4. Доказів звернення до позивача щодо відсутності чи невірного оформлення документів, передбачених цим договором, чи деяких з них, а також помилці (невідповідності) в документах відповідачем не надано. Відповідачем прийнято товар згідно вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних без жодних заперечень та зауважень щодо якості переданого товару або ж щодо відсутності товаросупровідних документів, а згідно пункту 4.2. договору покупець зобов`язаний був перерахувати кошти за товар у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця, або внести в касу підприємства не пізніше 10-ти календарних днів з моменту переходу права власності на товар, відповідно до п.1.3. цього договору, тобто з моменту підписання видаткових накладних уповноваженими особами сторін.

2.5. Матеріалами справи підтверджується обставина передання позивачем товару відповідачу та підписання уповноваженими особами сторін видаткової накладної - 28 грудня 2023 року. Загальна вартість поставленого товару склала 93 758,40 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання. У матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору. Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару у сумі 93 758,40грн., відповідно порушив умови договору в частині оплати поставленого товару. Розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 93758,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2.6. Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 46 879,20 грн - штрафу, 656,30 грн - інфляційних втрат та 391,94 грн - 3% річних нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за договором поставки. Враховуючи норми цивільного законодавства, умови договору щодо забезпечення виконання зобов`язання у разі його порушення, строки розрахунку, розмір заявленого позивачем штрафу, судом встановлено, що розрахунок штрафу у розмірі 50% від суми боргу, що становить 46879,20 грн є арифметично вірним, а вимога є обґрунтованою та підлягає до стягнення.

2.7. Разом з тим, суд першої інстанції в силу вимог статті 233 ГК України та 551 ЦК України зменшив розмір заявленого штрафу на 50% до 23439,60 грн, зазначивши що, правила вказаних норм ЦК України та ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Також судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Суд враховує, що інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

2.8. Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та також заявлені правомірно, а їх розрахунок є арифметично правильним

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент", 14.06.2024 через систему "Електронний суд" (вх.2923/24) звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та зупинити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24; скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим що, приймаючи вказане рішення суд першої інстанції не з`ясував в повній мірі обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Крім того, судом неправильно застосовані норми матеріального права та істотно порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Так, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару у сумі 93758,40 грн, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу та похідних вимог про стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

3.3. Скаржник вважає, що судом не враховано, що за змістом договору поставки (п. 2.3) якість товару має підтверджуватись декларацією виробника. Разом з тим, долучені до позовної заяви матеріали не містять товаросупровідних документів на партії Товару, щодо яких заявлено вимогу про оплату. З огляду на що, скаржник вважає, що висновки суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором поставки є передчасними і суперечать матеріалам справи. апелянт з посиланням на ч. 1 ст. 509 ЦК України, ст. 712 ЦК України та ч.1 ст. 265 ГК України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

3.4. З огляду на положення договору поставки, ст. 664 ЦК України, ч. 4 ст. 268 ГК України скаржник вважає, що на сьогодні відсутні підстави для оплати товару, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за прострочення платежів з огляду відсутність факту відповідного прострочення. Таким чином, судом не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для справи, чим порушено вимоги ст. 86 ГПК України, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права при розгляді заявлених позовних вимог.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24.

4.1.1. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати апеляційному господарському суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу прокурора, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України, а також докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.

4.1.2. Роз`яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 24.05.2024 у справі №902/321/24, відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

4.2. Позивач не скористався право подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

4.3. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 у справі №902/156/24 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України

4.4. Станом на 04.09.2024, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови - ЦК України)

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови - ГК України)

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленруд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (Покупець) укладено договір № 175 (Договір), згідно 1.1. якого постачальник, на умовах передбачених цим договором зобов`язується постачати продовольчі товари, надалі товар, з необхідними супроводжувальними документами та передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, узгодженими сторонами. (т. 1 а.с. 6, 7).

7.3. Відповідно до пункту 1.2. Договору постачальник передає товар у кількості та асортименті, передбаченими у відповідності до узгодженої сторонами заявки покупця.

7.4. Сумою цього договору є сума усіх накладних по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору ( пункт 1.5. договору).

7.5. Відповідно до пункту 3.4. договору вартість поставки товару вказується у видаткових накладних.

7.6. Пунктом 4.1. сторони договору визначили, що ціна на товар є договірною і формується до відповідності прайс-листа постачальника, узгоджується сторонами при кожному замовленні і фіксується у рахунку-фактурі або у видатковій накладній постачальника.

7.7. У пункті 4.2. договору сторони передбачили, що покупець зобов`язується перерахувати кошти за товар у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця, або внести в касу підприємства не пізніше 10-ти календарних днів з моменту переходу права власності на товар, відповідно до п.1.3. цього договору.

7.8. За змістом пункту 5.1. договору сторони несуть відповідальність у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України, включаючи відшкодування прямого збитку і втраченої вигоди.

7.9. За умовами пункту 5.3. договору, у випадку коли покупець прострочив оплату отриманого товару більш як на 30 (тридцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості.

7.10. Пунктом 8.1. договору визначено, що даний договір складений українською мовою в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

7.11. Згідно Генерального доручення до договору № 175 від 25.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" засвідчено особисті підписи осіб, котрим доручено отримання товарно-матеріальних цінностей у відповідності з товарно-транспортними накладними або видатковими накладними, зокрема особистий підпис уповноваженої на отримання товарно-матеріальних цінностей особи ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 5 (зворотна сторона).

7.12. З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної № 7089 від 28.12.2023 на суму 93 758,40 гривень, товарно-транспортної накладної № Р7089 від 28.12.2023 ТОВ "Аленруд" передано, а ТОВ "ВТ Девелопмент" прийнято товар (за асортиментом та кількістю зазначених у видатковій накладній) на суму 93 758,40 грн. (т. 1 а.с. 7, 11).

7.13. Так, згідно вказаної видаткової накладної №7089 на суму 93 758,40 грн значиться найменування товару (печиво здобне "Вівсяник" (0,5 кг)), одиниці товару (ящ), його кількість (400), вагу (2 000), ціну за кг (39,06600), загальну вартість товару до сплати із ПДВ (93758,40 гривень). Підставою господарської операції вказано договір № 175 від 25.01.2023.

7.14. Договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна спільно підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця без заперечень та зауважень та скріплені печатками сторін.

7.15. Заперечень щодо змісту та підписання вказаних документів покупцем не заявлено.

7.16. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів здійснення оплати покупцем отриманого товару матеріали справи не містять.

7.17. У зв`язку із невиконанням покупцем грошового зобов`язання за договором поставки постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Аленруд" звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" 141 685,84 грн. заборгованості, у тому числі: 93758,40 грн - основного боргу, 46879,20 грн - 50% штрафу, 656,30 грн - інфляційних втрат та 391,94 грн - 3% річних у примусовому порядку.

7.18. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №902/321/24, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних дій до 24.04.2024.

7.18.1. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленруд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" було укладено договір №175 за умовами якого позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" товар на загальну суму 93 758,40 гривень, проте відповідачем оплати за товар здійснено не було.

7.18.2. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 93758,40 гривень - основного боргу, 46879,20 гривень - 50% штрафу, 656,30 гривень - інфляційних втрат та 391,94 гривень - 3% річних у примусовому порядку.

7.19. 10.04.2024 відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити, а також клопотав про перехід до розгляду справи № 902/321/24 за правилами загального позовного провадження. Відповідач зазначив, що пунктом 2.3 договору поставки передбачено, що якість товару має підтверджуватись декларацією виробника, водночас долучені до позовної заяви матеріали не містять товаросупровідних документів на партії товару, щодо яких заявлено вимогу про оплату.

7.19.1. З урахуванням наведеного, посилаючись на положення пункту 2.3 договору поставки, статтю 664 ЦК України, частину 4 статті 268 ГК України відповідач зазначив, що підстави для оплати товару на який покупцю не передані в повному обсязі товаросупровідні документи відсутні, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за прострочення платежів з огляду на відсутність факту відповідного прострочення, тому у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

7.20. Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач - ТОВ "ВТ Девелопмент" продукцію від виробника ТОВ Аленруд приймав заявленими партіями в повному обсязі, без будь - яких заперечень, зауважень та претензій, що підтверджується підписами матеріально - відповідальної особи та печаткою та зазначив, що без наявності декларації виробника, продукція боржником би не приймалась.

7.20.1. Позивач зауважив, що на підприємстві ТОВ Аленруд працює виробничо-випробувальна лабораторія, яка на кожну виготовлену партію готової продукції видає декларацію виробника (сертифікат якості), така декларація складається в двох примірниках, один із яких додається до товаросупровідних документів на поставлену партію товару для покупця (замовнику), а другий примірник залишається в лабораторії виробника.

7.20.2. Як стверджує позивач у процесі господарської діяльності будь-яких заперечень до ТОВ Аленруд зі сторони покупця ТОВ "ВТ Девелопмент", зокрема і щодо якості продукції, її кількості чи доданих відповідних товаросупровідних документів, у тому числі декларації виробника не пред`являлось.

7.20.3. Позивач зазначив, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. З урахуванням наведеного позивач зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

7.21. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.04.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" про перехід до розгляду справи №902/321/24 за правилами загального позовного провадження.

7.22. За результатами розгляду даного спору, 24.05.2024 Господарським судом Вінницької області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.-1.3. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. 2.8. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 24.05.2024 у даній справі - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.4. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.6. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.7. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.8. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.9. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.10. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору поставки від договору № 175 від 25.01.2023.

8.11. Згідно частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

8.12. Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.13. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.14. Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

8.15. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

8.16. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

8.17. Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

8.18. Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

8.19. Згідно частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

8.20. Господарськими судами встановлено, що згідно пункту 1.3. договору №175 перехід права власності, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця, під час підписання видаткових накладних вповноваженими особами сторін.

8.21. Так, відповідно до пункту 2.2. договору найменування, асортимент, кількість і ціна товару зазначається у видаткових накладних постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору.

8.22. Із наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 7089 від 28.12.2023 на суму 93 758,40 грн, вбачається, що у ній зазначено найменування товару (печиво здобне "Вівсяник" (0,5 кг)), одиниці товару (ящ), його кількість (400), вагу (2 000), ціну за кг (39,06600), загальну вартість товару до сплати із ПДВ (93758,40 гривень).

8.22.1. Підставою господарської операції вказано договір № 175 від 25.01.2023.

8.23. Разом з тим, як уже зазначалося відповідач-покупець заперечує позовні вимоги посилаючись на відсутність підстави для оплати товару, нарахування штрафних санкцій за прострочення платежів у зв`язку з тим, що покупцю не передані у повному обсязі товаросупровідні документи на товар.

8.24. Виходячи із положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

8.25. Так, цивільним законодавством визначено правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару.

8.26. Згідно частини 1 статті 666 ЦК України у разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

8.27. Частиною 2 вказаної норми визначається - якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

8.28. Відповідно до статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

8.28.1. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів.

8.29. Частинами 1, 3 статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

8.30. Виходячи зі змісту пункту 2.3. договору №175 сторони передбачили, що якість товару, що постачається постачальником, повинна відповідати діючим на території України стандартам і підтверджуватись сертифікатом виробника.

8.31. У пункті 3.3. договору №175 сторонами визначено, що приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю уповноважених представників постачальника та покупця. Покупець зобов`язаний особисто або через уповноважену особу засвідчити приймання товару підписом у видатковій накладній, із зазначенням прізвища, та при наявності скріпити підпис печаткою.

8.32. Як вбачається з матеріалів справи - у відповіді на відзив позивач-постачальник зазначив, що на підприємстві ТОВ Аленруд наявна виробничо-випробувальна лабораторія, яка на кожну виготовлену партію готової продукції видає декларацію виробника (сертифікат якості) та зауважено, що така декларація складається в двох примірниках, один із яких додається до товаросупровідних документів на поставлену партію товару для покупця (замовнику), а другий примірник залишається в лабораторії виробника.

8.32.1. Так, у декларації виробника (сертифікат якості) № 148 на видачу продукції від 28.12.2023 виданої ТОВ "Аленруд" на печиво здобне ТОВ "ВТ Девелопмент" зазначено, що печиво здобне "Вівсяник" за органолептичними показниками відповідає ДСТУ 3781:2014. Висновок щодо відповідності печива здобного "Вівсяник" вимогам ДСТУ 3781:2014 Печиво засвідчений підписом Зав.ВВЛ Євгенією Бабин та скріплено печаткою ТОВ "Аленруд" (т. 1 а.с. 33 (зворотна сторона).

8.33. Видаткова накладна № 7089 від 28.12.2023 на суму 93 758,40 грн. містить графу "Штамп про якість. Продукція відповідає вимогам нормативної документації. Зав. ВТЛ Бабин Є.Д.", а також містить особистий підпис уповноваженої згідно генеральної довіреності особи ТОВ "ВТ Девелопмент" Журбей О.С. скріплений печаткою ТОВ "ВТ Девелопмент".

8.34. Видаткова накладна № 7089 від 28.12.2023 спільно підписана уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень (т. 1 а.с. 7).

8.35. У матеріалах справи наявна Декларація виробника (сертифікат якості) № 148 на видачу продукції від 28.12.2023 видана ТОВ "Аленруд" (постачальником) на печиво здобне ТОВ "ВТ Девелопмент" наявна (т. 1 а.с. 33).

8.36. В даному випадку слід зазначити, що пунктом 8.5. договору №175 сторонами погоджено, що за цим договором товар відпускається покупцю на підставі довіреності встановленого зразку, або на підставі генерального доручення з засвідченням відбитку печатки (штампу) та особистих підписів осіб, яким доручається отримання товарно-матеріальних цінностей у відповідності з товарно-транспортними (видатковими) накладними. Підпис такої особи на видаткових накладних постачальника скріплений печаткою/штампом покупця, або без такої печатки штампа є підтвердженням прийняття покупцем товару за кількістю та асортиментом. Відповідальність за прийом товару особами не зазначеними покупцем в даній довіреності чи дорученні лягає на покупця, а товар вважається належним чином прийнятим і підлягає оплаті покупцем в повному обсязі.

8.37. Доказів звернення відповідача-покупця до позивача-постачальника щодо відсутності чи невірного оформлення документів, передбачених цим договором, чи деяких з них, а також помилці (невідповідності) в документах матеріали справи не містять.

8.38. Отже, покупцем-відповідачем прийнято товар згідно вказаної видаткової накладної без жодних заперечень та зауважень щодо якості переданого товару або ж щодо відсутності товаросупровідних документів.

8.39. Відповідно, твердження відповідача про відсутність в даному випадку підстав для оплати товару на який покупцю не передані у повному обсязі товаросупровідні документи є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

8.40. За умовами пункту 4.2. договору №175 покупець взяв на себе зобов`язання перерахувати кошти за товар у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця, або внести в касу підприємства не пізніше 10-ти календарних днів з моменту переходу права власності на товар, відповідно до п.1.3. цього договору, тобто з моменту підписання видаткових накладних уповноваженими особами сторін.

8.41. Так, матеріалами справи підтверджується обставина передання позивачем товару відповідачу та підписання уповноваженими особами сторін видаткової накладної - 28 грудня 2023 року. Загальна вартість поставленого товару склала 93 758,40 грн.

8.42. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.43. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

8.44. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

8.45. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

8.46. Відповідно до статті 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

8.47. Господарськими судами встановлено, що позивач-постачальник свої зобов`язання за договором №175 виконав належним чином поставив товар, у той же час відповідач-покупець не здійснив оплату за поставлений товар належним чином у встановлені строку, а тому заборгованість відповідача-покупця за отриманий товар/поставлений позивачем-постачальником товар становить 93 758,40 грн., що підтверджується вищевикладеним.

8.48. Матеріали даної справи не містять, а відповідачем не надано доказів повної оплати вартості товару, або ж часткової оплати вказаної суми боргу. Також не спростовано факту отримання відповідного товару.

8.49. Таким чином, заявлений позивачем розмір основного боргу в сумі 93 758,40 грн. підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованим.

8.50. Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 93 758,40 грн підлягають до задоволення.

8.51. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.52. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.53. Позивачем, крім суми основного боргу, також заявлено до стягнення з відповідача 46 879,20 грн. штрафу, 656,30 грн. інфляційних втрат та 391,94 грн. 3% річних нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за договором поставки.

8.54. Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

8.55. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.56. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних, зокрема, згідно статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

8.57. Так, враховуючи вказаної положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування, інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника.

8.58. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

8.59. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

8.60. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних у сумі 391,94 грн та інфляційних втрат у сумі 656,30 грн, погоджується із судом першої інстанції, що вказані нарахування є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

8.60.1. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період та суму боргу складає 657,43 грн., а враховуючи розгляд справи в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат саме в розмірі 656,30 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

8.61. В даному випадку, остаточний розрахунок за отриманий товар мав бути здійснений до 08 січня 2024 року, прострочення з оплати виникло з 09.01.2024.

8.61.1. Станом на 09.01.2024 та час розгляду даного спору у господарських судах відповідачем так і не було сплачено вартість поставленого позивачем 28.12.2023 у розмірі 93 758,40 грн.

8.61.2. Нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають до стягнення у повному обсязі.

8.62. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 46 879,20грн.

8.63. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

8.64. Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

8.65. У сфері господарювання, згідно частини 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.66. Згідно приписів ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

8.67. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

8.68. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

8.69. Частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

8.70. Згідно частин 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.71. Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

8.72. У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.73. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.74. Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.75. Так, сторонами у 5.3. договору №175 сторони визначено, що у випадку коли покупець прострочив оплату отриманого товару більш як на 30 (тридцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків від суми заборгованості.

8.76. Враховуючи видаткову накладну № 7089 від 28.12.2023 - остаточний розрахунок за отриманий товар мав бути здійснений не пізніше 10-ти календарних днів з моменту переходу права власності на товар, відповідно до п.1.3. цього договору №175 (28.12.2023), тобто не пізніше 08 січня 2024 року, прострочення з оплати виникло з 09.01.2024.

8.77. Однак, як станом на 09.01.2024 та час розгляду даного спору у господарських судах і відповідач свої зобов`язання з оплати 93 758,40 грн. по вказаному договору так і не виконав.

8.78. За наведених обставин, враховуючи умови укладеного сторонами договору вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% від суми боргу - 46 879,20грн., за прострочення останнім виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару понад 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та заявлена правомірно.

8.79. Позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

8.80. Разом з тим, вирішуючи даний спір по суті, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості зобов`язання, що визначено частиною 3 статті 509 ЦК України, слід звернути увагу на дискреційні повноваження суду, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України.

8.81. Так, частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

8.82. При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання, частина 2 статті 233 ГК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

8.83. Також, слід враховувати, що правила частини 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.84. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

8.85. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

8.86. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

8.87. У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

8.88. При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.89. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

8.90. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

8.91. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

8.92. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

8.93. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

8.94. Згідно частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

8.95. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

8.95.1.У пункті 8.38. даної постанови Верховним Судом зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

8.96. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

8.97. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

8.98. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу слід врахувати, що в даному випадку інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

8.99. Штраф є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

8.100. Разом з тим, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

8.101. За результатами розгляду даного спору, апеляційним судом встановлено, що позивачем не понесено будь яких збитків у зв`язку із не своєчасною оплатою поставленого відповідачу товару. Доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності в результаті дій саме відповідача у матеріалах справи також відсутні.

8.102. Таким чином, враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, вважає, що у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення штрафу.

8.103. Відповідно, місцевий господарський суд реалізував надане йому право та зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу на 50%.

8.104. Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає його обґрунтованим.

8.105. До стягнення з відповідача підлягає штраф в сумі 23439,60 грн (46 879,20*50%); у стягненні штрафу у сумі 23 239,60 грн. слід відмовити.

8.106. Таке зменшення розміру штрафу суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Разом з тим, таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

8.107. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.108. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.109. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.110. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.111. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.112. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.113. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.114. Заявлені позовні вимоги про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленруд" з відповідача суми основного боргу, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

8.115. Судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог у даній справі частково.

8.115.1. Рішення про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50% - до 23 439,60грн. ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.116. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.117. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.118. За таких обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2024 у справі №902/321/24, апелянт сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 гривень, згідно платіжної інструкції № 87 від12.07.2024 про сплату судового збору.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" від 13.06.24р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24 травня 2024 року у справі №902/321/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/321/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "05" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Миханюк М.В.