Рішення

від 04.09.2024 по справі 904/1194/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1194/24Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Федотова О.П.,

від позивача-1: не з`явився;

від відповідача: Лаврищев В.В.,

дослідивши матеріали справи №904/1194/24

за позовом Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Криворізька східна окружна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 18.03.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - відповідач), у якій прокурор просить суд:

(1) визнати недійсними додаткові угоди №3 від 16.08.2021, №4 від 19.08.2021, №5 від 01.10.2021, №6 від 04.11.2021, №7 від 05.11.2021, №8 від 17.11.2021, №9 від 18.11.2021, №10 від 19.11.2021 до договору №200092/2021 від 18.01.2021, укладені між позивачем та відповідачем;

(2) стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1.110.830,20 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору прокуратура просить суд покласти на відповідача і стягнути на свою користь.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1194/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024.

Ухвалою від 22.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.04.2024.

Через відділ документального забезпечення 09.04.2024 від відповідача надійшов відзив, сформований в системі "Електронний суд" 09.04.2024, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через відділ документального забезпечення 11.04.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, сформована в системі "Електронний суд" 11.04.2024, у якій прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 17.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 15.05.2024.

Ухвалою від 15.05.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 26.06.2024.

У зв`язку із відпусткою судді Дупляка С.А. ухвалою від 11.07.2024 призначено розгляд справи по суті на 08.08.2024.

За результатами судового засідання 08.08.2024 оголошено перерву до 04.09.2024.

Суд встановив, що позивач повідомлений про судове провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 134, том 1), а саме ухвали від 22.03.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яку позивач отримав 03.04.2024, однак правом на подачу письмових пояснень не скористався.

В судовому засіданні 04.09.2024 прокурор відповідав на запитання суду, надав пояснення у справі та наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та наполягав на необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Прокурор вважає, що сторонами договору порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків повинно відбуватись пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, а тому наявні підстави для визнання додаткових угод недійсними та стягнення надміру сплачених грошових коштів.

Стислий виклад позиції відповідача

Оскільки після укладення договору постачальник спостерігав зростання ціни на електричну енергію, останній був змушений збільшувати ціну шляхом укладання оскаржуваних додаткових угод.

Обґрунтовуючи правомірність внесених в договір змін в частині збільшення ціни на товар, відповідач послався на постанову Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

Відповідач вказує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, у якій міститься висновок щодо неприпустимості підвищення ціни у договорі понад встановлений ліміт у 10%, проте звертає увагу на наявність серед суддів різних думок з цього питання, які викладені в окремих думках.

Відповідач наголосив, що такий товар як електрична енергія виробляється і споживається одномоментно, безперервно та постійно.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Прокурор послався на постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/21, у якій містяться підстави для збільшення ціни за одиницю товару і які у даній справі відсутні.

Також прокурор вказав на постанову Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 (п. 5.60), у якій висловлено позицію, що зміна ціни за одиницю товару можлива лише у разі значного коливання (зростання) ціни на ринку.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22 (п. 7.50) вказано про заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни природного газу; правильності обраного способу захисту; дійсності/недійсності додаткових угод; обґрунтованості вимоги про стягнення заборгованості; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що 18.01.2021 між позивачем (далі - позивач, споживач) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір №200092/2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії у період з 01.01.2021 до 31.12.2021 становить 2.789.628 кВТ*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 2,440932 грн/кВт*год з ПДВ (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2021 (п. 12.1 договору).

В матеріалах справи наявна комерційна пропозиція «Тендерна-Ф» постачальника електричної енергії ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (арк. 29, том 1), у якій вказано, що на момент укладення договору ціна сформована за результатами аукціону у системі Прозоро та становить 2,440932 грн/кВт*год з ПДВ.

Відповідно до п. 10.1 комерційної пропозиції «Тендерна-Ф» вказано, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2021.

18.08.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №3 (арк. 31, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з серпня 2021 року становить 2,23549 грн (без ПДВ) та 2,68258 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.08.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №3 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 21.898 кВт.

19.08.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №4 (арк. 34, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з серпня 2021 року становить 2,45680 грн (без ПДВ) та 2,94816 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 09.08.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №4 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 62.956 кВт.

01.10.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №5 (арк. 37, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.09.2021 року становить 2,70223 грн (без ПДВ) та 3,24268 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.09.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №5 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 204.107 кВт.

04.11.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №6 (арк. 40, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.10.2021 року становить 2,96976 грн (без ПДВ) та 3,56371 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.10.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №6 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 203.795 кВт.

17.11.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №8 (арк. 40, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.11.2021 року становить 3,45915 грн (без ПДВ) та 4,15098 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.11.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №8 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 19.494 кВт.

18.11.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №9 (арк. 49, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 04.11.2021 року становить 3,80472 грн (без ПДВ) та 4,56566 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 04.11.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №8 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 25.988 кВт.

19.11.2021 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №9 (арк. 49, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони доповнили п. 4.1 договору таким змістом:

«Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 08.11.2021 року становить 3,98594 грн (без ПДВ) та 4,78313 грн (з ПДВ).

У пункті 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 08.11.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №9 відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 149.391 кВт.

Підвищення ціни на товар обґрунтовано у листах і підтверджується інформацією ДП «Оператор ринку», яка викладена на офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua.

Відповідач виставив позивачу рахунки для оплати, а саме: рахунок від 08.09.2021 за спожиту електричну енергію у серпні 2021 року на загальну суму 244.347,61 грн; рахунок від 30.09.2021 за спожиту електричну енергію у вересні 2021 року на загальну суму 661.852,87 грн; рахунок від 01.11.2021 за спожиту електричну енергію жовтні 2021 року на загальну суму 748.381,19 грн; рахунок від 30.11.2021 за спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року на загальну суму 914.127,94 грн та рахунок від 14.12.2021 за спожиту електричну енергію у грудня 2021 року на загальну суму 450.450,89 грн.

Передача електричної енергії підтверджується актами прийому-передачі, а саме: акт від 08.09.2021 на загальну суму 244.347,61 грн; акт від 30.09.2021 на загальну суму 661.852,87 грн; акт від 01.11.2021 на загальну суму 748.381,19 грн; акт від 30.11.2021 на загальну суму 914.127,94 грн та акт від 30.11.2021 на загальну суму 450.450,89 грн.

Оплата електричної енергії підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3.019.160,49 грн, а саме: платіжне доручення №73 від 10.09.2021 на суму 185.914,61 грн; платіжне доручення №70 від 10.09.2021 на суму 47.542,25 грн; платіжне доручення №58 від 10.09.2021 на суму 6.317,96 грн; платіжне доручення №41 від 10.09.2021 на суму 3.455,46 грн; платіжне доручення №76 від 10.09.2021 на суму 1.117,33 грн; платіжне доручення №81 від 07.10.2021 на суму 292.741,85 грн; платіжне доручення №78 від 07.10.2021 на суму 353.173,25 грн; платіжне доручення №64 від 07.10.2021 на суму 10.301,99 грн; платіжне доручення №47 від 07.10.2021 на суму 3.923,64 грн; платіжне доручення №85 від 07.10.2021 на суму 1.112,14 грн; платіжне доручення №89 від 10.11.2021 на суму 399.614,97 грн; платіжне доручення №84 від 10.11.2021 на суму 320.883,00 грн; платіжне доручення №69 від 10.11.2021 на суму 18.974,43 грн; платіжне доручення №51 від 10.11.2021 на суму 6.371,21 грн; платіжне доручення №93 від 10.11.2021 на суму 2.537,58 грн; платіжне доручення №100 від 09.12.2021 на суму 485.770,09 грн; платіжне доручення №95 від 09.12.2021 на суму 392.772,91 грн; платіжне доручення №79 від 09.12.2021 на суму 24.880,07 грн; платіжне доручення №60 від 09.12.2021 на суму 7.036,38 грн; платіжне доручення №103 від 09.12.2021 на суму 3.668,49 грн; платіжне доручення №105 від 23.12.2021 на суму 108.212,70 грн; платіжне доручення №101 від 23.12.2021 на суму 317.113,93 грн; платіжне доручення №83 від 23.12.2021 на суму 18.154,98 грн; платіжне доручення №63 від 23.12.2021 на суму 4.061,40 грн; платіжне доручення №108 від 23.12.2021 на суму 2.907,88 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії, у яких збільшувалася ціна товару та стягнення надміру сплачених за вказаним договором грошових коштів.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; товари - це продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" ).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (аналогічні висновки, викладено у пунктах 6.21., 6.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, у пунктах 4.19., 4.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18, у пункті 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, залежно від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин.

При цьому закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, на які правильно послався прокурор, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38 ) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

Органи місцевого самоврядування відокремлені від держави. Вони можуть самостійно звертатись до суду з метою захисту своїх прав.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутись до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Аналізуючи листування прокурора та позивача, господарський суд встановив, що прокурор звертався до позивача і просив надати ґрунтовну інформацію щодо документів, які були підставою для внесення змін до договору в частині підвищення ціни товару.

Більш того, прокурор просив позивача надати інформацію про вжиті або заплановані заходи щодо визнання в судовому порядку недійсними додаткових угод №3-10 та стягнення з позивача безпідставно набутих коштів або причини невжиття таких заходів.

Оскільки позивач не вжив заходів ні досудового, ні судового реагування щодо виявлених прокурором порушень законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів прокурор повідомив позивача про прийняте рішення шляхом застосування представницьких функцій щодо звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів.

Суд доходить висновку, що оскільки протягом розумного строку (близько п`яти місяців) позивач не звертався до суду за захистом порушених інтересів держави прокурор правомірно самостійно звернувся з відповідним позовом до суду 18.03.2024.

Щодо суті позовних вимог

19.04.2020 вступила в дію нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі", в якій, зокрема, передбачені випадки нікчемності договору.

Так, вимогами статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Поряд з цим, частиною п`ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для укладення додаткової угоди, якою внесено зміни до істотних умов основного договору, сторонами обрано саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі", порушення ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії, який укладений між позивачем та відповідачем є належним і ефективним способом захисту, у разі порушення права.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Господарський суд встановив, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, укладаючи 18.01.2021 договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №200092/2021, відповідач взяв на себе зобов`язання продати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок за ціною 2,440932 грн з ПДВ за кВт*год з очікуваним обсягом постачання електричної енергії у період з 01.01.2021-31.12.2021 - 2.789.628 кВт.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

відбувається за згодою сторін;

порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Так, підставою збільшення ціни за одиницю товару є коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником).

Отже, суд акцентує увагу, що внесення змін до договору про закупівлю має бути обґрунтованим та документально підтвердженим, про що підставно вказано відповідачем у відзиві (арк. 139 зворот, том 1) з посиланням на релевантну до даних правовідносин судову практику.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив, що збільшення ціни за одиницю товару фактично обґрунтовано інформацією ДП «Оператор ринку», яка викладена на офіційному сайті в мережі Internet за адресою https://www.oree.com.ua на яку посилався відповідач адресувавши позивачу листи з пропозиціями підвищення ціни за одиницю товару.

Суд зауважує, що істотні умови договору можуть змінюватись у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".

Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" на внутрішньому ринку та інші показники, які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Між тим, суд зауважує, що позивач та відповідач, укладаючи оскаржувані додаткові угоди до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії вносили зміни 8 (вісім) разів, починаючи з серпня 2021 року.

Варто звернути увагу, що договір про постачання (закупівлю) електричної енергії був укладений 18.01.2021, проте до підвищення ціни на товар шляхом укладання додаткових угод (тобто до серпня 2021, а отже протягом семи місяців дії вказаного договору) відповідач не здійснив жодної поставки.

Суд звертає увагу, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії протягом 2021 року, починаючи з 01.01.2021 становив 2.789.628 кВт*год (п. 3.1 основного договору).

В результаті укладання оскаржуваних додаткових угод обсяг фактичного постачання електричної енергії зменшився до 781.803,96 кВт*год, тобто в 3,5 рази.

Оцінюючи обґрунтованість підстав для внесення змін до договору шляхом укладання додаткових угод №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 та 10, суд зауважує, що як при укладанні означених угод в частині підвищення ціни, так і під час судового розгляду не обґрунтовано, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, відсутні докази того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд звертає увагу, що саме відповідач у відзиві вказав (арк. 137, том 1), що при підготовці проєкту договору постачальник електричної енергії аналізував ціну «на ринку на добу наперед» (РДН) та вже на той час бачив, що середньозважених показник вартості електричної енергії РДН, що дорівнював 1,27361 грн без ПДВ на дату підписання договору, тобто станом на 18.01.2021 РДН дорівнював 1,71166 грн без ПДВ.

Тобто укладаючи договір відповідач був обізнаним з обставинами зростання вартості електричної енергії, але погодився укласти з позивачем договір, тобто зобов`язався поставити обумовлений між сторонами обсяг товару за ціною нижчою, ніж на ринку. Проте взяті за договором зобов`язання (з урахуванням погоджених сторонами умов станом на дату укладання договору) відповідач не виконав.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а укладання спірних угод у цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Суд акцентує увагу, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Як встановлено судом, долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем не надано будь-яких інших документів, з яких можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладення договору про закупівлю товарів по дату звернення з вказаними вище довідками про вартість природного газу на внутрішньому ринку України.

В той же час, постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Так Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №908/653/22 вказав таке:

"Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі", яка вступила в законну силу 19.04.2020.".

Під час розгляду справи №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) Об`єднана Палата Верховного Суду дійшла аналогічних висновків:

передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (п. 125 постанови).

Відповідно до ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (п. 126 постанови).

У пункті 127 цієї постанови Об`єднана Палата Верховного Суду зазначила про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45% шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 127 постанови).

Таким чином, згідно з вищенаведеними висновками Верховного Суду Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

Суд у справі №904/1194/24 встановив, що укладаючи договір 18.01.2021 відповідач визначив ціну електричної енергії у розмірі 2,440932 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

В результаті укладення 8 (восьми) додаткових угод ціна на електричну енергію була збільшена до 4,78313 грн з ПДВ, тобто в два рази або на 51,03%.

Суд наголошує, що на вирішення Великої Палати Верховного Суду поставлено питання про те, чи дозволяють норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідаючи на це питання, Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю (п. 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже було зазначено судом, положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачають, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

При цьому, суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Отже, виходячи з наведеного, суд зауважує, що предметом доведення та дослідження є обґрунтованість підстав для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а також дотримання визначеного Законом граничного розміру можливого відсоткового збільшення ціни договору (до 10 %).

Суд у справі №904/1194/24 не встановив існування обставин сталого невідворотного та непрогнозованого підвищення ціни на електричну енергію, яке призвело до необхідності внести зміни до договору 8 (вісім) разів протягом останніх 4 (чотирьох) місяців дії договору більше, ніж на 50% від первісно обумовленої вартості товару.

Враховуючи викладене, додаткові угоди №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до договору є недійсними в силу ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, а отже вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд зауважує, що недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються основним договором.

Відтак постачання електричної енергії споживачу і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного 18.01.2021 договору за №200092/2021, а саме із розрахунку 2,440932 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

Згідно актів приймання-передачі, відповідач поставив позивачу електричну енергію у загальному розмірі 781.803,96 кВт. При цьому, за ціною обумовленою основним договором відповідач не поставив відповідачу електричну енергію взагалі.

З долучених до справи платіжних доручень суд встановив, що позивачем на користь відповідача з державного бюджету за отриману електричну енергію перераховано 3.019.160,49 грн.

Також суд, з урахуванням обставин справи і здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку, що відповідач має право на отримати плату за електричну енергію поставлену позивачем у розмірі 1.908.330,30 грн (781 803.96 кВт х 2,440932 грн за 1 кВт*год з ПДВ).

Таким чином, грошові кошти в сумі 1.110.830,19 грн (3.019.160,49 грн - 1.908.330,30 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Суд зауважує, що прокурором до стягнення з відповідача вказана грошова сума у розмірі 1.110.830,20 грн, проте суд стягує з відповідача 1.110.830,19 грн, оскільки відповідно до п. 6 постанови Правління Національного банку України від 15.03.2018 №25 "Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів" юридичні та фізичні особи під час здійснення безготівкових розрахунків заокруглення не здійснюють.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на порушення правил заокруглення.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача і підлягають стягненню на користь прокуратури.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду №3 від 16.08.2021, додаткову угоду №4 від 19.08.2021, додаткову угоду №5 від 01.10.2021, додаткову угоду №6 від 04.11.2021, додаткову угоду №7 від 05.11.2021, додаткову угоду №8 від 17.11.2021, додаткову угоду №9 від 18.11.2021, додаткову угоду №10 від 19.11.2021 до Договору №200092/2021 від 18.01.2021, укладеного між Відділом освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради (50086, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 16; ідентифікаційний код 04544501) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4-Д; ідентифікаційний код 42082379), недійсними.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4-Д; ідентифікаційний код 42082379) на користь Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради (50086, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 16; ідентифікаційний код 04544501) 1.110.830,19 грн (один мільйон сто десять тисяч вісімсот тридцять грн 20 к.) надміру сплачених грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4-Д; ідентифікаційний код 42082379) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 32.709,16 грн (тридцять дві тисячі сімсот дев`ять грн 16 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 0,01 грн надміру сплачених грошових коштів) відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 06.09.2024.

Суддя С.А. Дупляк