Постанова

від 29.01.2025 по справі 904/1194/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1194/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від прокурора: Федотова О.П.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Лаврищев В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024р.

(суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, рішення підписано 06.09.2024р.)

у справі

за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Криворізька східна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", у якій Прокурор просить суд: визнати недійсними додаткові угоди №3 від 16.08.2021р., №4 від 19.08.2021р., №5 від 01.10.2021р., №6 від 04.11.2021р., №7 від 05.11.2021р., №8 від 17.11.2021р., №9 від 18.11.2021р., №10 від 19.11.2021р. до договору №200092/2021 від 18.01.2021р., укладені між Позивачем та Відповідачем; стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти, у розмірі 1 110 830,20 грн.; судові витрати зі сплати судового збору покласти на Відповідача і стягнути на свою користь.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор вказує, що сторонами договору порушено вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків повинно відбуватись пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі її коливання, а тому наявні підстави для визнання додаткових угод недійсними та стягнення надміру сплачених грошових коштів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано додаткову угоду №3 від 16.08.2021р., додаткову угоду №4 від 19.08.2021р., додаткову угоду №5 від 01.10.2021р., додаткову угоду №6 від 04.11.2021р., додаткову угоду №7 від 05.11.2021р., додаткову угоду №8 від 17.11.2021р., додаткову угоду №9 від 18.11.2021р., додаткову угоду №10 від 19.11.2021р. до Договору №200092/2021 від 18.01.2021р., укладеного між Відділом освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", недійсними. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради 1 110 830,19 грн. надміру сплачених грошових коштів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 32 709,16 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 0,01 грн. надміру сплачених грошових коштів) відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що визнаючи недійсними додаткові угоди до договору, суд застосував лише положення абз.1 ч.1 ст. 216 ЦК України, ігноруючи абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України у сукупності з п.1 ч.3 ст.1212 цього Кодексу, не застосував наслідки недійсності до обох сторін правочину. Такий підхід, на його думку, не відповідає справедливому ставленню до сторін правочину. При цьому суд не взяв до уваги, що у сторін немає правових інструментів аби відкоригувати умови укладених правочинів, зокрема шляхом розірвання договору.

За твердженням Апелянта, якби на момент вчинення договору про закупівлю Постачальник знав, що у нього не буде законної можливості змінювати ціну товару у разі її коливання на ринку, він не укладав би договір про постачання електричної енергії. Додаткові угоди до договору укладалися за згодою сторін - Постачальник був готовий поставляти електричну енергію за закріпленою у додаткових угодах ціною, а Споживач погодився споживати її за такою ціною. Наразі незастосування наслідків недійсності додаткових угод доводить Постачальника до збитків.

Скаржник вказує, що у січні 2021 року було одне з найбільших коливань ціни на електричну енергію з початку функціонування повномасштабної моделі ринку електричної енергії і факт такого коливання є загальновідомим. Інших джерел для моніторингу цін на ринку електричної енергії в Україні не існує.

Також у скарзі йдеться про те, що постачання електричної енергії за договором по початковій ціні на період дії додаткових угод, у разі визнання їх недійсними, суперечить правовому інституту реституції у цивільному праві, тому що відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Скаржник вважає, що визнання додаткових угод недійсними не означає автоматичне застосування положень договору у первісній редакції. Стягувати грошові кошти як різницю між первісною ціною та ціною останньої додаткової угоди неможливо, через відсутність постачання електричної енергії після визнання недійсними додаткових угод.

За доводами Апелянта, до договору про постачання електричної енергії через неможливість фізичного повернення спожитої електричної енергії мають застосовуватися спеціальні положення, оскільки у даному випадку двостороння реституція є неможливою внаслідок неможливості повернення отриманого виконання за договором. Таким чином, у зв`язку з неможливістю застосувати двосторонню реституцію через специфіку договору постачання електричної енергії, неможливо і додаткові угоди визнавати недійсними на підставі ч.1 ст.216 ЦК України. При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права Позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція.

Також, у скарзі йдеться про те, що предметом закупівлі виступала ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія. Скаржник вважає умови договору про постачання (закупівлю) електричної енергії та комерційної пропозиції справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, без процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача, і ознак порушень прав споживача він не вбачає.

При цьому, судом не враховано, що зміна умов договору шляхом укладання додаткових угод здійснювалася за згодою сторін. Порядок зміни умов Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За твердженнями Апелянта, під час збільшення ціни Товариство керувалося положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», роз`ясненнями Міністерства економіки України та виходило зі специфіки мінливого за своєю економічною природою ринку електричної енергії. При цьому дані про роботу РДН є відкритими.

Постачальник ініціював укладення додаткових угод щодо збільшення ціни, виключно у випадку зростання ціни на ринку, таким чином, на переконання скаржника, висновки суду про заниження ціни за електричну енергію. задля перемоги у відкритих торгах такими, що не відповідають поданим доказам.

Апелянт вважає твердження суду про недобросовісні дії сторін (сторони), які роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", такими, що не відповідають ані намірам сторін, ані досягнутим результатам, ані обставинам справи.

Щодо наявності підстав для представництва прокурора, то Скаржник послався на те, що законодавство не наділяє орган прокуратури повноваженнями щодо нагляду за дотриманням законодавства у сфері закупівель чи контролю процедури закупівель. Обставини, на які послався Прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, тому відсутні підстави вважати, що поданий прокурором позов має на меті захист інтересів держави. З огляду на викладене, участь прокурора у цій справі, на переконання Скаржника, не відповідає вимогам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Прокурор у відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Прокурор зазначає, що оспорюваними додатковими угодами у каскадному порядку збільшено ціну за одиницю товару та у свою чергу зменшено очікуваний обсяг постачання електричної енергії, отже у результаті їх укладення територіальній громаді заподіяна шкода у виді надмірно сплачених грошових коштів. Разом з тим недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватимуться сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Також у відзиві йдеться про те, що недійсні додаткові угоди не породжують правових наслідків, оскільки внаслідок виконання відділом освіти своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами, Постачальником безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 1 110 830,19 грн, а тому Відповідач зобов`язаний їх повернути Позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

За доводами Прокурора, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Стосовно посилань Відповідача на роз`яснення та консультації Міністерства прокурор вказав на те, що право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.

Також Прокурор послався на те, що Позивач та Відповідач на момент підписання Договору погодили всі його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань. Між тим, укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 79,06 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Відповідача та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів. Належних доводів на спростування вказаних висновків подана апеляційна скарга не містить.

Щодо обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, то за доводами Прокурора, у даному випадку, порушенням інтересів держави є те, що сторонами закупівлі під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії, що спричинило безпідставне витрачання коштів Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради, нераціональне та неефективне їх використання. Крім того, укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії порушено державні та суспільні інтереси, оскільки, замовник фактично отримав меншу кількість електроенергії, при цьому інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси, тому позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави. Таким чином, на переконання Прокурора при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1194/24.

Матеріали справи № 904/1194/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.01.2025.

29.01.2025 Прокурор та представник Відповідача у судовому засіданні надали пояснення по справі.

Представник Позивача у судове засідання 29.01.2025 не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка учасника справи належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 29.01.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи

18.01.2021 між Відділом освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради (споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальником) укладений договір №200092/2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії, відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії у період з 01.01.2021 до 31.12.2021 становить 2.789.628 кВТ*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 2,440932 грн/кВт*год з ПДВ (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2021 (п. 12.1 договору).

За умовами комерційної пропозиції "Тендерна-Ф" постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", на момент укладення договору ціна сформована за результатами аукціону у системі Прозоро та становить 2,440932 грн/кВт*год з ПДВ.

Відповідно до п. 10.1 комерційної пропозиції "Тендерна-Ф" договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2021.

16.08.2021 Відділом освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради (Позивачем) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (Відповідачем) укладена додаткова угода №3 (арк. 31, том 1), за умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП "Оператор ринку", сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з серпня 2021 року становить 2,23549 грн (без ПДВ) та 2,68258 грн (з ПДВ)".

У п.3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.08.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №3 ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" поставив Відділу освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради електричну енергію у загальному розмірі 21.898 кВт.

19.08.2021 між Сторонами укладена додаткова угода №4 (арк. 34, том 1), згідно з якою, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП "Оператор ринку", сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з серпня 2021 року становить 2,45680 грн (без ПДВ) та 2,94816 грн (з ПДВ)".

У п.3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 09.08.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №4 ТОВ"Дніпровські енергетичні послуги" поставив Відділу освіти електричну енергію у загальному розмірі 62.956 кВт.

У додатковій угоді №5 (арк. 37, том 1), укладеній між Товариством та Відділом 01.10.2021, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП "Оператор ринку", сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.09.2021 року становить 2,70223 грн (без ПДВ) та 3,24268 грн (з ПДВ)".

Відповідно до п.3 додаткової угоди, вона набирає чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.09.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №5 Відповідач поставив Позивачу електричну енергію у загальному розмірі 204.107 кВт.

04.11.2021 між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №6 (арк. 40, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.10.2021 року становить 2,96976 грн (без ПДВ) та 3,56371 грн (з ПДВ)".

У п. 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.10.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №6 Товариство поставило Відділу освіти електричну енергію у загальному розмірі 203.795 кВт.

За умовами додаткової угоди №7 від 05.11.2021 (арк. 43, том 1), Позивач та Відповідач домовились, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП "Оператор ринку", викласти п. 4.1 договору у новій редакції , а саме: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 16.10.2021 року становить 314497 грн (без ПДВ) та 3,77396 грн (з ПДВ)".

У п. 3 даної додаткової угоди визначено набрання нею чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 16.10.2021.

17.11.2021 між Позивачем та Відповідачем укладена додаткова угода №8 (арк. 46, том 1), згідно з умовами якої, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 01.11.2021 року становить 3,45915 грн (без ПДВ) та 4,15098 грн (з ПДВ)".

У п.3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати її підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 01.11.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №8 Відповідач поставив Позивачу електричну енергію у загальному розмірі 19.494 кВт.

У додатковій угоді №9 від 18.11.2021 (арк. 49, том 1), у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони (Товариство та Відділ) дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 04.11.2021 року становить 3,80472 грн (без ПДВ) та 4,56566 грн (з ПДВ)".

За умовами п.3 даної додаткової угоди вона набирає чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 04.11.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №9 Відповідач поставив Позивачу електричну енергію у загальному розмірі 25.988 кВт.

19.11.2021 між ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та Відділом освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради укладена додаткова угода №10 (арк. 52, том 1), згідно з якою, у зв`язку зі зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії "На добу наперед" (РДН) за 1кВТ*год за даними ДП "Оператор ринку", сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору у новій редакції наступного змісту: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка з 08.11.2021 року становить 3,98594 грн (без ПДВ) та 4,78313 грн (з ПДВ)".

У п. 3 даної додаткової угоди вказано, що вона набирає чинності з дати підписання, а її дія відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з 08.11.2021.

За ціною, визначеною додатковою угодою №10 Відповідач поставив Позивачу електричну енергію у загальному розмірі 149.391 кВт.

Підвищення ціни на товар обґрунтовано у листах і підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", яка викладена на офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua.

Відповідач виставив Позивачу рахунки для оплати, а саме: рахунок від 08.09.2021 за спожиту електричну енергію у серпні 2021 року на загальну суму 244.347,61 грн; рахунок від 30.09.2021 за спожиту електричну енергію у вересні 2021 року на загальну суму 661.852,87 грн; рахунок від 01.11.2021 за спожиту електричну енергію жовтні 2021 року на загальну суму 748.381,19 грн; рахунок від 30.11.2021 за спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року на загальну суму 914.127,94 грн та рахунок від 14.12.2021 за спожиту електричну енергію у грудня 2021 року на загальну суму 450.450,89 грн.

Передача електричної енергії підтверджується актами прийому-передачі, а саме: акт від 08.09.2021 на загальну суму 244.347,61 грн; акт від 30.09.2021 на загальну суму 661.852,87 грн; акт від 01.11.2021 на загальну суму 748.381,19 грн; акт від 30.11.2021 на загальну суму 914.127,94 грн та акт від 30.11.2021 на загальну суму 450.450,89 грн.

Оплата електричної енергії підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3.019.160,49 грн, а саме: платіжне доручення №73 від 10.09.2021 на суму 185.914,61 грн; платіжне доручення №70 від 10.09.2021 на суму 47.542,25 грн; платіжне доручення №58 від 10.09.2021 на суму 6.317,96 грн; платіжне доручення №41 від 10.09.2021 на суму 3.455,46 грн; платіжне доручення №76 від 10.09.2021 на суму 1.117,33 грн; платіжне доручення №81 від 07.10.2021 на суму 292.741,85 грн; платіжне доручення №78 від 07.10.2021 на суму 353.173,25 грн; платіжне доручення №64 від 07.10.2021 на суму 10.301,99 грн; платіжне доручення №47 від 07.10.2021 на суму 3.923,64 грн; платіжне доручення №85 від 07.10.2021 на суму 1.112,14 грн; платіжне доручення №89 від 10.11.2021 на суму 399.614,97 грн; платіжне доручення №84 від 10.11.2021 на суму 320.883,00 грн; платіжне доручення №69 від 10.11.2021 на суму 18.974,43 грн; платіжне доручення №51 від 10.11.2021 на суму 6.371,21 грн; платіжне доручення №93 від 10.11.2021 на суму 2.537,58 грн; платіжне доручення №100 від 09.12.2021 на суму 485.770,09 грн; платіжне доручення №95 від 09.12.2021 на суму 392.772,91 грн; платіжне доручення №79 від 09.12.2021 на суму 24.880,07 грн; платіжне доручення №60 від 09.12.2021 на суму 7.036,38 грн; платіжне доручення №103 від 09.12.2021 на суму 3.668,49 грн; платіжне доручення №105 від 23.12.2021 на суму 108.212,70 грн; платіжне доручення №101 від 23.12.2021 на суму 317.113,93 грн; платіжне доручення №83 від 23.12.2021 на суму 18.154,98 грн; платіжне доручення №63 від 23.12.2021 на суму 4.061,40 грн; платіжне доручення №108 від 23.12.2021 на суму 2.907,88 грн.

На переконання Прокурора, додаткові угоди укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "При ринок електричної енергії" та підлягають визнанню судом недійсними, що, у свою чергу, є підставою для стягнення надміру сплачених грошових коштів, пов`язаних з їх укладенням.

Викладені обставини стали підставою для звернення Прокурора з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір про постачання (закупівлю) електричної енергії був укладений 18.01.2021, проте до підвищення ціни на товар шляхом укладання додаткових угод (тобто до серпня 2021, а отже протягом семи місяців дії вказаного договору) Відповідач не здійснив жодної поставки.

Суд звернув увагу, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії протягом 2021 року, починаючи з 01.01.2021 становив 2.789.628 кВт*год (п. 3.1 основного договору), у результаті укладання оскаржуваних додаткових угод обсяг фактичного постачання електричної енергії зменшився до 781.803,96 кВт*год, тобто в 3,5 рази, а ціна на електричну енергію була збільшена до 4,78313 грн з ПДВ, тобто в два рази або на 51,03%.

При цьому суд не встановив існування обставин сталого невідворотного та непрогнозованого підвищення ціни на електричну енергію, яке призвело до необхідності внести зміни до договору 8 разів протягом чотирьох місяців дії договору більше ніж на 50% від первісно обумовленої вартості товару.

Суд дійшов висновку, що додаткові угоди №3 - 10 до договору є недійсними у силу ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, а отже вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, з долучених до справи платіжних доручень суд встановив, що Позивачем на користь Відповідача з державного бюджету за отриману електричну енергію перераховано 3.019.160,49 грн., між тим, Відповідач має право на отримання плати за електричну енергію поставлену Позивачу у розмірі 1.908.330,30 грн (781 803.96 кВт х 2,440932 грн за 1 кВт*год з ПДВ), тому грошові кошти у сумі 1.110.830,19 грн (3.019.160,49 грн - 1.908.330,30 грн) є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем, у зв`язку з чим, останній зобов`язаний їх повернути Позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Також, суд знайшов наявними підстави для представництва Прокуратурою інтересів держави в суді.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 - 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з ч.ч. 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У даному випадку, на виконання ч.ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви послався на неналежне здійснення захисту інтересів держави Позивачем.

Прокурор звертався з листом від 16.10.2023 до Позивача, в якому просив надати ґрунтовну інформацію щодо документів, які були підставою для внесення змін до договору в частині підвищення ціни товару, а також інформацію про вжиті або заплановані заходи щодо визнання в судовому порядку недійсними додаткових угод №3-10 та стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів або причини невжиття таких заходів.

Оскільки Позивач протягом розумного строку (близько п`яти місяців) не вжив заходів ні досудового, ні судового реагування щодо виявлених Прокурором порушень законодавства України про публічні закупівлі, Прокурор повідомив Позивача про звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів.

При цьому порушення інтересів держави, у даному випадку, полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів за послуги, що були надані. Це, вочевидь, порушує інтереси держави в особі територіальної громади.

З огляду на викладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті спору, колегія суддів враховує таке.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України . За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч.2 ст.16 Кодексу передбачає такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1) тощо.

За приписами 525, 526 і 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, 18.01.2021 між Відділом освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради (споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальником) укладений договір №200092/2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії за результатами переговорної процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частина 1 ст.638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п.п. 6, 11, 22 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/ спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Частиною 1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, для внесення змін до вже укладеного договору постачальник повинен обґрунтувати, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику тендерній ціні та довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22).

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2022 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета, визначена Законом України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Щодо досліджуваної справи, то станом на момент підписання Договору №200092/2021 від 18.01.2021р сторонами було погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Підписанням основного договору №200092/2021 від 18.01.2021р та додатків до нього ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" засвідчило можливість та погодження виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Споживачу електричну енергію у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в обсягах та за ціною, узгодженими у цьому договорі.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямими порушенням принципів процедури закупівлі.

У даному випадку, місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу на те, що договір про постачання (закупівлю) електричної енергії був укладений 18.01.2021, проте до підвищення ціни на товар шляхом укладання додаткових угод (тобто до серпня 2021, а отже протягом семи місяців дії вказаного договору) Відповідач не здійснив жодної поставки.

Крім того суд врахував, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії протягом 2021 року, починаючи з 01.01.2021 31.12.2021 становив 2.789.628 кВт*год (п.1.3 основного договору), однак внаслідок укладання оскаржуваних додаткових угод обсяг фактичного постачання електричної енергії зменшився до 781.803,96 кВт*год, тобто в 3,5 рази.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні додаткової угоди № 3 від 16.08.2021 закупівельна ціна збільшена на 11,57 %, при укладенні додаткової угоди № 4 від 19.08.2021 закупівельна ціна збільшена на 22,97 %, при укладенні додаткової угоди № 5 від 01.10.2021 закупівельна ціна збільшена на 34,32 %, при укладенні додаткової угоди № 6 від 04.11.2021 закупівельна ціна збільшена на 45,43 %, при укладенні додаткової угоди № 7 від 05.11.2021 закупівельна ціна збільшена на 51,98 %, при укладенні додаткової угоди № 8 від 17.11.2021 закупівельна ціна збільшена на 62,98 %, при укладенні додаткової угоди № 9 від 18.11.2021 закупівельна ціна збільшена на 73,9 %, при укладенні додаткової угоди № 10 від 19.11.2021 закупівельна ціна збільшена на 79,06 %.

Укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 79,06 % шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Відповідача та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Також, за правовою позицією Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 927/491/19 (постанова від 18.06.2021) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) ( пункт 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (пункт 125 постанови).

З огляду на вищевикладене, Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

У даній справі, в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару Відповідач надав споживачу роздруківки з сайту ДП "Оператор ринку", у яких проводився розрахунок середньозваженої ціни на РДН.

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Між тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Однак, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 р. у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 р. у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 р. у справі № 913/166/19, від 25.06.2019 р. у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 р. у справі № 915/1868/18)".

Отже, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 ГПК України.

Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. При цьому судами у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22.

Однак долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Укладаючи договір постачання (закупівлі) товару на певний строк, Товариство як Продавець фактично гарантує можливість продати цей товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Уклавши Договір на певних умовах, у тому числі погодивши ціну, Товариство діяло самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Апеляційний суд також враховує висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Отже, Споживач мав право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна поставки товару вже була визначена в договорі поставки. При цьому така відмова Споживача не надає Постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, та якими сторони керувалися при укладенні Договору та Комерційної пропозиції, яка є додатком до Договору.

За сталою практикою Верховного Суду, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням обставин справи, а також приймаючи до уваги, що зазначені вище додаткові угоди №3-10 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу №200092/2021 від 18.01.2021р суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для визнання цих угод недійсними.

Одночасно, згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки зменшення об`єму постачання товару згідно зі спірними додатковими угодами пов`язано зі збільшенням ціни, недійсність угод у частині збільшення ціни має наслідком недійсність угод в цілому.

Згідно вимог ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж".

При цьому апеляційний суд виходить з того, що позиція застосування у даній категорії справ саме частини 1 ст. 670 ЦК України є сталою та послідовною ( постанови Верховного Суду від 16.02.2023 р. у справі № 903/383/22, від 13.04.2023 р. у справі № 908/653/22, від 22.06.2023 р. у справі № 916/2536/22).

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором ( його первісними умовами ), тобто і продаж електричної енергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Оскільки додаткові угоди №3 від 16.08.2021р., №4 від 19.08.2021р., №5 від 01.10.2021р., №6 від 04.11.2021р., №7 від 05.11.2021р., №8 від 17.11.2021р., №9 від 18.11.2021р., №10 від 19.11.2021р. є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між Позивачем та Відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №200092/2021 від 18.01.2021р., мали регулюватись пунктом 4.1. договору, згідно з яким ціна за електричну енергію складає 2, 440932грн за 1 кВт/год, з ПДВ.

За договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №200092/2021 від 18.01.2021р. Відповідачем було поставлено 781.803,96 кВт. електроенергії за ціною, визначеною вказаними вище додатковими угодами.

З долучених до справи платіжних доручень суд встановив, що Позивачем на користь Відповідача з державного бюджету за отриману електричну енергію перераховано 3 019 160,49 грн.

Між тим, з урахуванням вищевикладеного, Відповідач має право на отримання плати за електричну енергію поставлену Позивачу у розмірі 1 908 330,30 грн (781 803 96 кВт х 2,440932 грн за 1 кВт*год з ПДВ).

Оскільки судом визнано недійсними додаткові угоди №№3-10 до договору №200092/2021 від 18.01.2021, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, надмірно сплачені Позивачем грошові кошти у сумі 1 110 830,19 грн (3 019 160,49 грн 1 908 330,30 грн) набуті Відповідачем безпідставно.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині стягнення з Відповідача грошових коштів у вказаній вище сумі.

Доводи скарги про те, що Постачальник не знав, про відсутність у нього законної можливості змінювати ціну товару у разі її коливання на ринку є безпідставними, оскільки як зазначалось раніше, приписами чинного законодавства України та умовами договору №200092/2021 від 18.01.2021р передбачена така можливість, між тим вона обмежена 10% від ціни, визначеної у договорі і відповідні обставини були достеменно відомі Відповідачу.

Твердження Апелянта про те, що у січні 2021 року було велике коливання ціни на електричну енергію з початку функціонування повномасштабної моделі ринку електричної енергії і про відсутність джерел для моніторингу цін на ринку електричної енергії в Україні є недоведеними та спростовуються вищевикладеним.

До того ж, у силу приписів Закону України "Про державні закупівлі", як неодноразово вже було зазначено, у будь-якому випадку, збільшення ціни не може бути більшим ніж 10% від ціни, визначеної у договорі.

Слід зазначити, що перемога у тендері та укладення договору з однією ціною за товар та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод може мати ознаки та кваліфікуватись як нечесна та недобросовісна ділова практика.

Викладене, у тому числі, спростовує доводи скаржника щодо безпідставності тверджень суду про недобросовісні дії сторони.

Доводи скарги про те, що законодавство не наділяє орган прокуратури повноваженнями щодо нагляду за дотриманням законодавства у сфері закупівель чи контролю процедури закупівель, а обставини, на які послався Прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави - не мають під собою підґрунтя.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави (суспільства).

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі. Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Адже як зверталась увага, джерелом фінансування відповідної закупівлі були кошти місцевого бюджету.

Згідно п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угоди, на підставі якої ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України при складанні та виконанні бюджетів має бути дотримано принцип ефективності та результативності, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки договірні зобов`язання між сторонами виникли та фінансувались за кошти місцевого бюджету, то розпорядник бюджетних коштів повинен виконувати зобов`язання і перед державою щодо раціонального, правомірного та ефективного їх витрачання, оскільки це не особисті кошти Відділу, а кошти територіальної громади, закладені у місцевому бюджеті.

Сутність даного господарського спору за своєю правовою природою випливає із обов`язку головного розпорядника, яким виступає Позивач, забезпечити раціональне використання відповідних бюджетних коштів, а самі позовні вимоги спрямовані на повернення суми надмірної їх передплати внаслідок незаконного укладення спірних додаткових угод відповідній територіальній громаді.

Слід наголосити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи ( аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 р. у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 р. у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Інші аргументи Скаржника також не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024р. у справі №904/1194/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови суддями Кощеєвим І.М. та Дарміним М.О. підписано 05.02.2025р., а суддею Чус О.В., у зв`язку з її перебуванням у відпустці, ___.02.2025р..

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О.Дармін