Ухвала

від 05.09.2024 по справі 904/3375/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

05.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3375/23

За скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савостіної Олени Валентинівни у виконавчому провадженні № 75466944 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3375/23:

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Південьтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

про скарга на дії державного виконавця

Суддя Ярошенко В.І.

За участю секретаря судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача (заявник): не зявився;

від відповідача: не зявився;

державний виконавець: не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. № 3198/23 від 28.06.2023) до відповідача - Дочірнього підприємства "Південьтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 402 046 грн 44 коп, що складає 174 628 грн 04 коп - основного боргу за природний газ, поставлений за Договором від 15.12.2015 № 4481/16-БО-4, 36 304 грн 43 коп - 3% річних та 191 113 грн 97 коп - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) до Дочірнього підприємства "Південьтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7; ідентифікаційний код 40113902) про стягнення 402 046 грн 44 коп - задоволено та стягнуто з Дочірнього підприємства "Південьтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7; ідентифікаційний код 40113902) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 174 628 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн 04 коп - заборгованості, 36 304 (тридцять шість тисяч триста чотири) грн 43 коп - 3% річних, 191 113 (сто дев`яносто одна тисяча сто тринадцять) грн 97 коп - інфляційних нарахувань та 6 030 (шість тисяч тридцять) грн 70 коп - витрат на сплату судового збору.

На виконання вказаного рішення видано наказ про примусове виконання від 22.02.2024.

Через систему електронний суд 14.08.2024 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії державного виконавця, в якому просить суд:

- скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.07.24 ВП № 75466944 в частині стягнення судового збору у сумі - 6 030, 70 грн;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення (поновити порушене право заявника) під час примусового виконання рішення суду № 904/3375/23 у ВП № 75466944, привести виконавчі дії в порядку виконавчого провадження у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.08.2024 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку зі знаходженням у відпустці судді Загинайко Т.В., призначено повторний автоматичний розподіл скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савостіної Олени Валентинівни у виконавчому провадженні № 75466944 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3375/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 справу для розгляду подання (заяви) передано судді Ярошенко В.І.

Ухвалою суду від 19.08.2024 призначено розгляд скарги в межах розумного строку у засіданні на 05.09.2024.

В судове засідання 05.09.2024 представники сторін та державний виконавець до судового засідання не з`явилися.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розглянувши подану скаргу АТ "НАК "Нафтогаз", з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 стягнуто з Дочірнього підприємства "Південьтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 174 628 грн 04 коп заборгованості, 36 304 грн 43 коп - 3% річних, 191 113 грн 97 коп - інфляційних нарахувань та 6 030 грн 70 коп - витрат на сплату судового збору.

На виконання вказаного рішення видано наказ про примусове виконання від 22.02.2024.

Вищезазначений судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі управління міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження ВП № 75466944.

На адресу Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ДП "Південьтепломережа" КП" Дніпротеплоенерго ДОР з додатком документів про те, що підприємство включено до списку підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

На підставі вищезгаданої заяви та п. 10 ч. 1 статті 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", постановою ВП №75466944 від 29.07.2024 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі управління міністерства юстиції (м. Одеса) Оленою Савостіновою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області області від 22.02.2024 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2023.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, зокрема та не обмежуючись, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404- VIII та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року № 1403- VIII.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону. Завданням органів та осіб, котрі здійснюють примусове виконання є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 Закону України Про виконавче провадження, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.34 Закону №1404 підставами для зупинення вчинення виконавчих дій є включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованоговодопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувана у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

В свою чергу ч. 4. ст. 34 Закону № 1404 зазначено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Згідно наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2024, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП № 75466944, з Боржника стягується крім основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних судовий збір у розмірі у розмірі 6 030, 70 грн.

Однак, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець не врахував той факт, що частиною 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено вичерпний перелік заборгованості, виконавче провадження за якою підлягає зупиненню відповідно до п. 10 частини першої статті 34 цього Закону і розширеного тлумачення такого переліку не передбачено. Частиною 4 статті 34 вказаного Закону не передбачено зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення з боржника суми судового збору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 5023/3166/12 та від 04.04.2018 у справі № 922/483/13).

Таким чином, рішення/дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій за вказаним виконавчим провадженням в частині стягнення судового збору суперечать вимогам Закону № 1404 (стаття 34).

За приписами частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Щодо скасування судом постанови державного виконавця суд зазначає наступне.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Державазобов`язана організувати системувиконання судовихрішень, яка буде ефективною якза законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 усправі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Аналогічні правові висновки Велика Палата виклала у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

Звертаючись зі скаргою до суду, АТ НАК "Нафтогаз України" стверджувало, що державний виконавець ВДВС ухвалив незаконну постанову, якою зупинив виконавче провадження № 75466944 в частині стягнення судового збору, чим порушив право скаржника на виконання остаточного судового рішення.

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Суд зазначає, що відповідно до пункту частини шостої статті 35 Закону № 1404-VIII у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з доводами НАК "Нафтогаз України" про те, що оскаржувана постанова перешкоджає йому реалізувати свої права на примусове виконання остаточного судового рішення в частині стягнення з боржника судового збору.

Суд враховує, що за змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Як уже зазначалося вище відповідно до пункту частини шостої статті 35 Закону № 1404-VIII у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Отже зупинивши вчинення виконавчих дій на підставі п. 10 ч. 1 статті 34 Закону № 1404-VIII державний виконавець не вправі його поновити допоки боржник буде включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення"

Відтак, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування оскаржуваної постанови в частині стягнення судового збору.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням вищевикладеного, суд вбачає підстави для задоволення скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця Акціонерного товариства "національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савостіної Олени Валентинівни під час примусового виконання рішення суду № 904/3375/23 у ВП № 75466944 задовольнити.

2. Скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.07.2024 ВП № 75466944 в частині стягнення судового збору у сумі 6 030, 70 грн.

3. Зобов`язути державного виконавця або іншу посадову особу Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення (поновити порушене право заявника) під час примусового виконання рішення суду № 904/3375/23 у ВП № 75466944, привести виконавчі дії в порядку виконавчого провадження у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 06.09.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко