Рішення

від 02.09.2024 по справі 906/368/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/368/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошенюк О.В. - адвокат, довіреність від 20.09.2023,

від відповідача: Чичет М.П. - представник, довіреність №3 від 10.01.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленруд"

про стягнення 495 783,93 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленруд" про стягнення 495 783,93 грн, з яких: 354 370,00грн основний борг, 97 724,25грн пеня, 9 754,23грн 3% річних, 33 935,45грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ДМП-3 від 03.01.2014 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 04.04.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.04.2024.

Ухвалою суду від 23.04.2024 відкладено підготовче засідання на 22.05.2024.

Ухвалою суду від 22.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/368/24 до судового розгляду по суті на 25.06.2024.

У судовому засіданні 25.06.2024 оголошено перерву до 10.07.2024 о 10:00.

Ухвалою суду від 10.07.2024 відкладено розгляд справи по суті на 02.09.2024.

На адресу суду 29.08.2024 від представника позивача надійшли: письмові пояснення щодо уточнення суми основного боргу від 29.08.2024, клопотання від 29.08.2024 з копією Акту звірки взаємних розрахунків від 29.08.2024, заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій від 29.08.2024.

Представник відповідача під час судового засідання 02.09.2024 подав клопотання про долучення до матеріалів справи підписаних Актів звірки розрахунків станом на 30.06.2024.

Подані сторонами документи судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача при розгляді справи по суті в судовому засіданні 02.09.2024 позовні вимоги підтримала та просила стягнути з відповідача 97 724,25грн пені, 9 754,23грн 3% річних, 33 935,45грн інфляційних втрат, з підстав викладених у позовній заяві (вх.390/24 від 01.04.2024). Вказала, що станом на 29.08.2024 відповідач грошові зобов`язання за договором в частині основного боргу виконав, борг відсутній. Заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача при розгляді справи по суті в судовому засіданні 02.09.2024 зазначив, що сума основного боргу погашена, просив зменшити штрафні санкції, посилаючись на їх надмірність. Вказував, що відповідач не завдав збитків позивачу та товариство є виробником харчової продукції, які виробляє для потреб Збройних Сил України.

В судовому засіданні 02.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленруд" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №ДМП-3 (далі-договір) (а.с.16-17).

У відповідності до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити замовлені ним маргарини (в подальшому "Товар").

За умовами п.1.4 договору, найменування, кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру Товару, ціна одиниці виміру Товару та загальна сума відповідної партії Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, які являються невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.2.1 договору, поставка Товару здійснюється Постачальником окремими партіями за адресою Покупця: Житомирська область, смт.Черняхів, вул. Коростенська, 101.

Датою доставки Товару є дата його передачі Покупцю, яка зазначена у товарно- супровідних документах на цю партію Товару (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривнях з урахуванням податку на додану вартість та вказується видаткових накладних, податкових накладних, рахунках, специфікаціях та інших документах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та закінчується 31 грудня 2015 (пункт 7.1 договору).

За умовами пункту 7.3 договору, якщо жодна із Сторін Договору не заявить про свій намір припинити дію Договору за один місяць до закінчення його строку, Договір вважається пролонгованим на той самий строк й на тих самих умовах.

Договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.

Позивач посилаючись на неналежне виконання зобов`язань по оплаті товару за договором поставки №ДМП-3 від 03.01.2014, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 495 783,93 грн, з яких: 354 370,00грн основний борг, 97 724,25грн пеня, 9 754,23грн 3% річних, 33 935,45грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами пункту 3.4 договору, Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію Товару згідно отриманої накладної протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній.

На виконання умов договору поставки №ДМП-3 від 03.01.2014, позивачем за період з 09.04.2021 по 08.08.2023 було поставлено товар, а відповідачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень на загальну суму 4 341 619,20грн, що підтверджується видатковими накладними: №AV000000898 від 09.04.2021р. на суму 112 320,00 грн; № AV000001086 від 28.04.2021р. на суму 112 320,00грн, №AV000001264 від 13.05.2021р. на суму 77 400,00грн, № AV000001468 від 03.06.2021р. на суму 39 420,00грн, №AV000001520 від 10.06.2021р. на суму 76 147,20грн, №AV000001745 від 07.07.2021р. на суму 58 230,00грн, № AV000002086 від 12.08.2021р. на суму 79 920,00грн, № AV000002151 від 25.08.2021р. на суму 40 440,00грн, №AV000002298 від 08.09.2021 р. на суму 72 792,00грн, № AV000002400 від 17.09.2021р. на суму 40 200,00грн, №AV000002580 від 07.10.2021р. на суму 82 680,00грн, №AV000002679 від 19.10.2021 р. на суму 62 010,00грн, №AV000002705 від 22.10.2021 р. на суму 41 880,00грн, № AV000002809 від 28.10.2021р. на суму 50 976,00грн, № AV000002818 від 29.10.2021 р. на суму 59 472,00грн, №AV000002867 від 03.11.2021р. на суму 85 920,00грн, №AV000002962 від 12.11.2021р. на суму 42 960,00грн, № AV000003128 від 26.11.2021 р. на суму 21 480,00грн, № AV000003209 від 03.12.2021р. на суму 21 480,00грн, № AV000003282 від 10.12.2021р. на суму 30 492,00грн, №AV000003316 від 15.12.2021р. на суму 43 560,00грн, №AV000003420 від 22.12.2021р. на суму 85 920,00грн, № AV000000074 від 11.01.2022р. на суму 65 340,00грн, № AV000000125 від 18.01.2022р. на суму 30 786,00грн, № AV000000353 від 09.02.2022р. на суму 23 280,00грн, № AV000000824 від 24.03.2022р. на суму 112 320,00грн, №AV000000997 від 31.03.2022р. на суму 168 480,00грн, №AV000001016 від 04.04.2022р. на суму 88 200,00грн, №AV0000011393 від 08.04.2022р. на суму 141 720,00грн, № AV000001157 від 11.04.2022р. на суму 158 304,00 грн. № AV000001225 від 14.04.2022р. на суму 112 320,00грн, №AV000001250 від 15.04.2022р. на суму 168 480,00грн, № AV000001350 від 21.04.2022р. на суму 176 670,00грн, № AV000001443 від 27.04.2022р. на суму 179 730,00грн, №AV000001138 від 20.03.2023р. на суму 268 920,00грн, №AV000001509 від 11.04.2023р. на суму 261 000,00грн, № AV000001698 від 24.04.2023р. на суму 261 000,00грн, № AV000001789 від 05.05.2023р. на суму 257 880,00грн, № AV000002787 від 12.07.2023р. на суму 182 100,00грн, №AV000002901 від 25.07.2023р. на суму 175 620,00грн, № AV000003111 від 08.08.2023р. на суму 171 450,00грн (а.с.18-58).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань по сплаті одержаного від позивача товару, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 354 370,00грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач в уточненнях суми основного боргу повідомив, що у період з 07.05.2024 по 21.06.2024 відповідач сплатив кошти у розмірі 358 170,00грн в рахунок погашення основного боргу, що підтвердив представник відповідача під час судового засідання.

З наданих сторонами документів: платіжних інструкцій: №4497 від 07.05.2024 на суму 25 000,00грн, №4507 від 10.05.2024 на суму 10 000,00грн, №4512 від 13.05.2024 на суму 10 000,00грн, №4515 від 14.05.2024 на суму 13 000,00грн, №4519 від 15.05.2024 на суму 24 000,00грн, №4520 від 16.05.2024 на суму 10 000,00грн, №4581 від 12.06.2024 на суму 22 170,00грн, №4586 від 14.06.2024 на суму 19 000,00грн, №4595 від 21.06.2024 на суму 225 000,00грн, а також актів звірки взаємних розрахунків вбачається, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було здійснено погашення заборгованості в загальній сумі 358 170,00грн (а.с.155-156, 158-164).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 354 370,00грн заборгованості підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 97 724,25грн пені, 9 754,23грн 3% річних та 33 935,45грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч.1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (у подальшому "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним в Україні законодавством.

Згідно з пунктом 6.2 договору, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до пункту 6.7 договору, при порушенні виконання термінів фінансових зобов`язань, вказаних в п.3.4 Договору, Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання взятих зобов`язань.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання зобов`язання відповідачу нараховано пеню в загальній сумі 97 724,25грн (розрахунок а.с.3-7).

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені, у відповідності до умов договору та проведених проплат, суд встановив, що проведені позивачем нарахування пені проведені вірно, а тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 97 724,25грн є правомірними.

Водночас, у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій від 24.06.2024 відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що станом на 24.06.2024 відповідач сплатив позивачу основну суму боргу повністю. Вказує, що договірні відносини між позивачем та відповідачем на купівлю маргарину відбуваються з січня 2014 року. За вказаний період боржник жодного разу не порушував своїх грошових зобов`язань відносно свого контрагента. Доводить, що відповідач з перших місяців війни і по теперішній час під замовлення виготовляє свою продукцію для потреб Збройних Сил України. Зазначає, що з деякими покупцями продукції відносини по розрахункам дійшли до розгляду справ в господарських судах, оскільки сировина для виготовлення продукції при настанні воєнного стану почала відпускатись по факту платежів. Все це разом призвело до того, що відповідач не мав реальної можливості вчасно розраховуватись з позивачем. Вважає, що позивач застосував до відповідача надмірно великі штрафні санкції в частині нарахування пені та інфляційних збільшень, у зв`язку з чим просить врахувати майновий стан відповідача, те що він є виробником харчової продукції та виробляє її для потреб збройних сил України.

Позивач в запереченнях на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій від 29.08.2024 вважає, що 3% річних (9 754,23 грн) та інфляційне збільшення (33 935,45 грн) нараховані саме у тому розмірі, який передбачений ст. 625 ЦК України і не є надмірними в порівнянні із сумою заборгованості (354 370,00грн), враховуючи, що відповідач незаконно користувався грошима позивача у період з 30.04.2021р. по 24.06.2024р., тоді, як останній був змушений брати кредити в банках під відсотки для забезпечення ритмічної господарської діяльності. Зазначає, що виходячи з умов Договору, зобов`язання з оплати у відповідача виникло задовго до початку військової агресії Російської Федерації проти України, а відтак посилання відповідача на обставини, якими на його думку зумовлене несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та які пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, не можуть братись судом до уваги, у зв`язку з чим клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій просить залишити без задоволення.

Згідно положень ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно положень ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Проаналізувавши наведені представником відповідача доводи в обґрунтування клопотання про зменшення пені суд виходить з того, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, статус відповідача, який виготовляє свою продукцію, в тому числі, для потреб Збройних Сил України.

При цьому, суд також приймає до уваги, що відповідач в повному обсязі у добровільному порядку сплатив заборгованість перед позивачем за договором поставки №ДМП-3 від 03.01.2014, що свідчить про високий ступінь виконання зобов`язання, а також те, що відповідач не ухиляється від виконання свого обов`язку за договором, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50% до 48 862,12грн. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 48 862,12грн суд відмовляє.

При цьому судом враховано, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 48 862,12грн.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 9 754,23грн 3% річних та 33 935,45грн інфляційних втрат (розрахунок, а.с. 6-12).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Суд зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Суд також враховує, що у даному випадку нарахування та стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов`язання від несплаченої суми боргу, а також певної частини пені, у повній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов договору та майнові втрати від знецінення грошових коштів, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що нарахування інфляційних втрат в сумі 9 754,23грн 3% річних та 33 935,45грн інфляційних втрат є правомірним.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням зменшення розміру пені до 48 862,12грн, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 48 862,12грн пені, 9 754,23грн 3% річних та 33935,45грн інфляційних втрат. Провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 354 370,00грн підлягає закриттю. В іншій частині позову суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Що стосується витрат позивача на надання правової допомоги у розмірі 5000,00грн, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000116 від 18.12.2017 адвоката, видане Волошенюк О.В. ( а.с.108).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Судом встановлено, що 20.09.2023 між Адвокатом Волошенюк О.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (Клієнт) було укладено договір №К-21 про надання правової допомоги, за умовами пункту 1.1 якого, Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом Клієнта до ТОВ "АЛЕНРУД" код ЄДРПОУ 39009440 (надалі іменується "Справа"), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Номер справи визначається ухвалою господарського суду про відкриття провадження.

Пунктом 1.2 сторони погодили, що правова допомога полягає в:

- зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи;

- наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються Справи;

- складанні необхідних для Справи процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

- виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується Справи;

- представництві інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються Справи.

За умовами пункту 3.1 договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі п`ять тисяч гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси Клієнта із зазначенням відповідного призначення платежу.

Вказаний договір підписаний уповноваженими особами.

У Акті (звіті) приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2024 до Договору про надання правової допомоги №К-21 від 20.09.2023 сторонами погоджено, що за надані послуги адвокат отримала гонорар у розмірі п`ять тисяч гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси Клієнта, що підтверджується видатковим касовим ордером від 20.09.2023 №861 на суму 5000,00грн і відповідає п.3.1 договору. Загальна вартість послуг склала 5000,00грн без ПДВ. У клієнта претензій до якості наданих послуг немає (а.с.137).

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Отже, керуючись приписами ст.129 ГПК України, враховуючи, що позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази оплати послуг прийнятих згідно з договором про надання правової допомоги №К-21 від 20.09.2023, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, погоджена сторонами, узгоджена з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом таких послуг.

Факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн підтверджується видатковим касовим ордером №861 від 20.09.2023 на суму 5 000,00грн (а.с.107).

Відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі правомірні та задоволені, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги в сумі 5 000,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 354 370,00грн.

3. Зменшити розмір пені на 50% до 48 862,12грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленруд" (12301, Житомирська область, Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Коростенська, буд.101; ідентифікаційний код 39009440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (21037, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Пирогова, буд. 150; ідентифікаційний номер 13304871):

- 48 862,12грн пені,

- 9 754,23грн 3% річних,

- 33935,45грн інфляційних втрат,

- 5 000,00грн витрат на оплату послуг адвоката,

- 7436,76грн витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 06.09.24

Суддя Кравець С.Г.

Надіслати:

1- позивачу через Електронний кабінет,

2- відповідачу через Електронний кабінет.