Ухвала

від 02.09.2024 по справі 908/1549/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.09.2024 Справа № 908/1549/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши подання заступника начальника відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі № 908/1549/23

за позовом Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-а

про стягнення коштів

за участі заступника начальника відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни, 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6

установи:

26.08.2024 до суду надійшло подання заступника начальника відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт Мороза Дмитра Михайловича до виконання рішення по справі № 908/1549/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024, подання передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.08.2024 прийнято до розгляду подання заступника начальника відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі № 908/1549/23. Розгляд подання призначено на 02.09.2024 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 29.08.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича про участь в режимі відеоконференції в судовому засіданні з розгляду подання заступника начальника відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У судовому засіданні відбувалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник заявника не з`явився в судовому засіданні, про причини неявки суду не повідомив.

В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець, посилаючись на ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, зазначає, що боржником рішення до теперішнього часу не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє. Виконавцем 08.05.2024 на адресу боржника та на адресу керівника боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що у боржника відсутнє майно яке належить на праві власності.

Представник позивача в судовому засіданні не з`явився. Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в який просив розгляд подання провести без участі представника Міністерства оборони України та заяву задовольнити. Розглянути подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Боржника ТОВ «Наш Імпорт» ОСОБА_1 з урахуванням цих заперечень і відмовити у задоволенні заявленого подання

Розглянувши подання та дослідивши додані до подання матеріали в сукупності з матеріалами справи, суд установи наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.09.2023 позовні вимоги Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт про стягнення пені за договором № 286/3/22/212 від 07.06.2022 в розмірі 2 229 288,96 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт на користь Міністерства оборони України штрафні санкції (пеню) у розмірі 334 393,34 грн; судовий збір у розмірі 33 439,33 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 908/1549/23 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2023 змінено в частині суми пені, що підлягає стягненню, та зазначено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт на користь Міністерства оборони України підлягає стягненню пеня в сумі 1 114 644,48 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2023 у справі № 908/1549/23 залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт на користь Міністерства оборони України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 17 054,06 грн.

08.12.2023 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 908/1549/23 видано відповідні накази.

29.01.2024 державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заступником начальника відділу Гринь Я.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 73990493 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1549/23 від 08.12.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш імпорт» на користь Міністерства оборони України штрафні санкції (пеню) у розмірі 1 114 664,48 грн.

На підтвердження вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення заявником надано наступні документи: постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 серія ВП № 7399049; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.01.2024 ВП № 73990493; постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 29.01.2024 серія ВП № 73990493; постанова про стягнення виконавчого збору від 29.01.2024 серія ВП № 73990493; постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 29.01.2024 серія ВП № 73990401; постанова про арешт коштів боржника від 29.01.2024 серія ВП № 7399040; вимоги державного виконавця до банківських установ про залишки коштів на рахунках до АБ «Укргазбанк», АТ «Кредобанк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Укрексімбанк»; відповіді банків про відкриття/закриття рахунків користувачів-боржників у надавачів платіжних послуг АТ «Державний експортно-імпортний банк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АБ «Укргазбанк», АТ «Кредобанк», ; запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю; відповіді на запит від Державної фіскальної служби України та Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, Головного управління статистики у Запорізькій області; виклик державного/приватного виконавця засновнику ТОВ «НАШ Імпорт».

Нормами ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до положень ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Так, на обґрунтування ухилення боржника від виконання судового рішення виконавцем до матеріалів подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника наведено обставини неможливості виконання відповідачем судового рішення у зв`язку з відсутністю майна. Поряд з цим, як вже зазначалось, наявність невиконаного зобов`язання не може бути достатньою підставою для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення як застосування до керівника боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Натомість, відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, а також грошових коштів на банківських рахунках, що вбачається із змісту подання та поданих приватним виконавцем документів, не може свідчити про умисне ухилення керівника боржника від виконання рішення суду.

Як вже зазначалось судом, за приписами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

В той же час відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно, для застосування такого заходу щодо боржника суд має отримати докази застосування виконавцем усіх можливих загальних заходів примусового виконання рішення, визначених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», та встановити факт ухилення боржника від виконання судового рішення.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подання, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності.

Отже, неявка боржника на виклики державного виконавця, відсутність за місцем проживання/реєстрації та ненадання відомостей про доходи юридичної особи не є підставою для застосування до керівника юридичної особи такого виключного заходу, як обмеження виїзду за кордон керівника цього підприємства.

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.

14.12.2023 ухвалою суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Імпорт», м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2023 з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 908/1549/23 на 6 місяців з дня постановлення ухвали шляхом сплати щомісячно рівними частинами за наступним графіком: до 31.12.2023 185 774,08 грн; до 31.01.2024 185 774,08 грн; до 29.02.2024 185 774,08 грн; до 31.03.2023 185 774,08 грн; до 30.04.2024 30.04.2024; 31.05.2024 185 774,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Імпорт» перерахувало судовий збір у справі № 908/1549/23 у умі 50 493,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 642 та черговий платіж розстроченої заборгованості у розмірі 185 774,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 641.

З матеріалів справи не слідує, що керівник боржника свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку юридичної особи у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов`язок у юридичної особи є всі реальні можливості.

Отже, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що виконавцем не надано жодних доказів на які він посилається у поданні, та належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника реально забезпечить виконання судових рішень, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання судових рішень.

Також, суд вважає помилковими посилання державного виконавця на ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України в обґрунтування вирішення питання господарським судом тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, оскільки тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване господарським судом відповідно до Господарського процесуального кодексу України, а саме статті 337.

Отже, у межах даної справи відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа.

З огляду на вказане у задоволенні подання виконавця слід відмовити.

Керуючись ст. 232 - 235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

Відмовити у задоволенні подання заступника начальника відділу Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі № 908/1549/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено ст. 255 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала складена та підписана 06.09.2024.

Суддя І.С. Горохов