Ухвала

від 07.08.2024 по справі 910/1361/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залучення співвідповідачів та відкладення підготовчого засідання

м. Київ

07.08.2024 Справа № 910/1361/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є. А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕТЕХНІКА" вул. Космічна, 121 В, м.Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69050

до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації вул. Житня 14, буд. 1, м. Москва, 119991

про відшкодування 57 315 381,68 доларів США

представники сторін:

від позивача: Рудь Г. І., Громут В. І.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕТЕХНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування 781 600,00 доларів США, що еквівалентно 23 020 386,64 грн, збитків, завданих внаслідок знищення майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на понесення останнім у зв`язку з незаконною військової агресією Російської Федерації проти України матеріальної шкоди, до складу якої входять збитки внаслідок знищення майна (транспортних засобів) у вказаній сумі, яка має бути відшкодована країною - агресором як компенсація за пошкодження майна та порушення майнових прав товариства, в тому числі на здійснення підприємницької та господарської діяльності.

Окрім цього, в позовній заяві містилося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України у Головного сервісного центру МВС України (код ЄДРПОУ 40109173).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1361/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.04.2024. Також вказаною ухвалою за клопотанням позивача витребувано від Головного серісного центру МВС України відомості з Єдиного державного реєстру МВС про марку, модель, реєстраційний номер, рік випуску, об`єм (потужність) двигуна та дату державної реєстрації транспортних засобів, зареєстрованих за ТОВ "Полетехніка" (до перейменування ТОВ "Бізон-Імпорт" (код ЄДРПОУ 342127047).

Судом встановлено, що 12.03.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 від Головного сервісного центру МВС листом № 31/6477-6675-2024 від 11.03.2024 надійшла витребувана судом інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про транспортні засоби, які станом на 11.03.2024 зареєстровано за ТОВ "Полетехніка" (код ЄДРПОУ 342127047).

Також через систему "Електронний суд" від позивача 08.04.2023 надійшло клопотання б/н від 05.04.2024 про об`єднання в одне провадження справи № 910/1361/24 зі справами № 910/2056/24 та № 910/3009/24 щодо розгляду позовних вимог ТОВ "Полетехніка" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією частини території України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 клопотання ТОВ "Полетехніка" про об`єднання в одне провадження справ задоволено частково, об`єднано в одне провадження справи № 910/1361/24 та № 910/3009/24, передано справу № 910/3009/24 на розгляд судді Селівону А. М., об`єднаній справі присвоєно № 910/1361/24 та призначене підготовче засідання на 16.05.2024.

Судом встановлено, що через систему "Електронний суд" від позивача 18.04.2024 надійшло клопотання б/н від 17.04.2024 про об`єднання в одне провадження справи № 910/1361/24 зі справами № 910/4249/24 та № 910/4251/24 щодо розгляду позовних вимог ТОВ "Полетехніка" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України та тимчасовою окупацією частини території України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження задоволено, об`єднано в одне провадження справи № 910/1361/24, № 910/4249/24 та № 910/4251/24, справи №910/4249/24 та № 910/4251/24 постановлено передати на розгляд судді Селівону А. М. та присвоїти об`єднаній справі № 910/1361/24. Підготовче засідання з розгляду справи № 910/1361/24 призначено на 26.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справ задоволено, об`єднано в одне провадження справи № 910/1361/24, № 910/4996/24 та № 910/7298/24, передано справи № 910/4996/24 та № 910/7298/24 на розгляд судді Селівону А. М., об`єднаній справі присвоєно № 910/1361/24 та підготовче засідання призначено на 07.08.2024.

Також зобов`язано позивача в строк до 05.08.2024 включно здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року у справі № 910/1361/24, надавши примірник суду, та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, з наданням відповідних доказів та направити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/1361/24 до Посольства Російської Федерації в Румунії, надавши суду відповідні докази.

У підготовче судове засідання 07.08.2024 з`явились уповноважені представники позивача, представник відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В той же час, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно Указів Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024 та № 469/2024 від 23.07.2024 затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на території України з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Поряд із цим, як встановлено за змістом позовної заяви, відповідачем у справі визначено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, яке є нерезидентом. Працюючі представництва відповідача на території України наразі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі, неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022), у зв`язку з чим суд не здійснює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та не звертається до суду Російської Федерації з судовим дорученням про вручення судових документів.

Наразі, про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач також повідомлявся шляхом розміщення інформації про призначення підготовчого засідання у справі № 910/1361/24 на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, що підтверджено наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" за 31.07.2024.

В свою чергу, на виконання приписів ст. 164 ГПК України та вимог ухвали суду від 22.02.2024 позивачем копія даної позовної заяви та доданих до неї документів з перекладом на російську мову була надіслана на адресу Посольства Російської Федерації в Румунії.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, повідомлення відповідача про розгляд даної справи є належним та можливим шляхом його ознайомлення з даною ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, а також шляхом публікації відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання 07.08.2024 представника відповідача суд не повідомлено.

Судом доведено до відома, що через канцелярію суду від представника позивача 19.07.2024 надійшло клопотання б/н від 19.07.2024 про залучення до участі у справі співвідповідачів, в якому позивач на підставі ст. 48 ГПК України просить суд задучити до участі у справі як співвідповідачів Публічне акціонерне товариство "Алроса", Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-Російські Авіалінії", Публічне акціонерне товариство "Банк "ВТБ", Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ", Публічне акціонерне товариство «Камаз», Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія "Роснєфть", Публічне акціонерне товариство "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" та Публічне акціонерне товариство "Транснєфть". Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 23.07.2024 від Міністерства закордонних справ України надійшов супровідний лист № 72/17-638-95121 від 12.07.2024, з доданими матеріалами судових проваджень у справі № 910/1361/23, що були направлені на адресу Російської Федерації та після їх розкриття були перенаправлені російською стороною на адресу Посольства України у Румунії. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Окрім цього судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" надійшли: 30.07.2024 - заява позивача б/н від 30.07.2024 на виконання ухвали суду від 26.06.2024, з доданими до неї доказами надсилання копії ухвали суду від 26.06.2024 з перекладом на російську мову на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції Російської Федерації та поштову адресу посольства Російської Федерації; 01.08.2024 - заява б/н від 01.08.2024 представника позивача про вступ у справу № 910/1361/24; через канцелярію суду 06.08.2024 від представника позивача надійшла заява б/н від 01.08.2024 про зменшення розміру позовних вимог, з доданими до неї доказами надсилання вказаної заяви з перекладом на російську мову на адресу посольства Російської Федерації в Польщі. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення підготовчого засідання 07.08.2024 до суду не надходило.

У підготовчому засіданні 07.08.2024 представники позивача підтримали подану 06.08.2024 заяву про зменшення позовних вимог, а також подану 19.07.2024 заяву про залучення до участі у справі співвідповідачів та просили їх задовольнити.

Розглянувши в підготовчому засіданні 07.08.2024 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Наразі судом встановлено, що у поданій позивачем 06.08.2024 заяві б/н від 01.08.2024 про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає про помилкове неврахування при поданні позовної заяви у справі № 910/4996/24 (об`єднана зі справою 910/1361/24) збитків завданих втратою врожаю соняшника та кукурудзи 2021 року на загальну суму 250 846,82 доларів США, у зв`язку з чим заявляє про відповідне збільшення розміру позовних вимог, а також заявляє про зменшення позовних вимог про відшкодування збитків, завданих втратою сільськогосподарської продукції, зокрема, пшениці та ячміню, які перебували на відповідальному зберіганні у ТОВ "Оптімусагро Трейд" на території Запорізької області, на суму 4 504 206,01 доларів США.

Відтак, з урахуванням зазначених коригувань, позивач зазначає про остаточний розмір заявлених позовних вимог про стягнення збитків з держави російська федерація в розмірі 53 062 022,49 доларів США, з яких: 5 693 902,84 доларів США - збитки, завдані втратою запчастин до сільськогосподарської техніки, інструментів та навігаційного обладнання; 542 770,61 доларів США - збитки, завдані втратою об`єктів нерухомого майна 16 607 331,06 доларів США - збитки, завдані втратою сільськогосподарської продукції; 781 600,00 доларів США збитки, завдані втратою транспортних засобів; 20 421 722,77 доларів США - збитки, завдані втратою насіннєвого матеріалу та засобів захисту рослин та добрива та 9 014 695,21 доларів США - збитки, завдані втратою сільськогосподарської техніки.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

З огляду на те, що збільшення та зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі до неї додані докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, відповідна заява судом прийнята до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.

Окрім того, розглянувши у підготовчому засіданні 07.08.2024 судом подане позивачем 19.07.2024 клопотання б/н від 19.07.2024 про залучення до участі у справі співвідповідачів суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

При цьому господарський суд зазначає, що саме позивачу належить виключне право самостійно визначати межі позовних вимог та суб`єктний склад відповідачів у справі, що узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 ГПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Судом встановлено за змістом клопотання позивача б/н від 19.07.2024, що останній просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідачів компанії, частками в яких володіє держава Російська Федерація, а саме:

- Публічне акціонерне товариство "Алроса" (ОДРН: 1021400967092; адреса: вул. Леніна, буд. 6, м. Мирний, ул. Мирнинський, Республіка Саха (Якутія), 678175, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-Російські Авіалінії" (ОДРН: 1027700092661; адреса: вул. Арбат, буд. 1, м. Москва, 119019, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Банк "ВТБ" (ОДРН: 1027739609391; адреса: пер. Дегтярний, буд. 11, літ. А, м. Санкт-Петербург, 191144, Російська Федерація);

- Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ" (ОДРН: 1077711000102; адреса: вул. Воздвиженка, буд. 10, вн. тер. м. муніципальний округ Арбат, м. Москва, 125009, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Камаз" (ОДРН: 1021602013971; адреса: пр-кт Автозаводський, буд. 2, м. Набережні Челни, Республіка Татарстан (Татарстан), 423827, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія «Роснєфть" (ОДРН: 1027700043502; адреса: наб. Софійська, буд 26/1, м. Москва, 115035, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" (ОДРН: 1042401810494; адреса: вул. Дубровинського, буд. 43, стр. 1, м. Красноярськ, Красноярський край, 660017, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Транснєфть" (ОДРН: 1027700049486; адреса: наб. Пресненська, буд. 4, стр. 2, м. Москва, 123112, Російська Федерація).

При цьому, необхідність залучення зазначених компаній до участі у справі № 910/1361/24 як співвідповідачів позивач мотивує відсутністю наразі ефективних механізмів стягнення з Російської Федерації збитків, завданих нею юридичним та фізичним особам на території України під час здійснення військової агресії. В якості правового обґрунтування позивач звертається до висновків Верховного Суду згідно яких за певних умов компанії, часткою у яких володіє держава, солідарно відповідають за борги держави, тобто майно таких організацій (установ) може бути звернено стягнення за боргами цією держави перед іншими особами, а саме: «якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави). Зокрема, врахуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.

Як встановлено судом з матеріалів справи відповідно до відомостей, розміщених в публічних та загальнодоступних джерелах інформації, вищезазначені компанії володіють майном на території України та/або іноземних держав, в тому числі через представництва.

Так, Приватне акціонерне товариство "Алроса" створено відповідно до указу Президента Російської Федерації "Про утворення акціонерної компанії "Алмази Росії - Саха" від 19.02.1992 № 158С. При цьому Кодекс корпоративного управління цієї компанії був затверджений Урядом Російської Федерації 13.02.2014 та рекомендований Банком Росії (лист від 10.04.2014 № 06-52/2463).

Відтак, ПАТ "Алроса" фактично створено за ініціативою та в інтересах держави Російська Федерація.

Відповідно до відомостей, опублікованих на офіційному вебсайті компанії, Російська Федерація володіє 33,0256% акцій ПАТ "Алроса". При цьому Республіка Саха (Якутія), яка є адміністративною одиницею Російської Федерації, володіє 25,0002% акцій. Таким чином, в сукупності Російська Федерація фактично є акціонером на 58,0258% акцій, тобто є мажоритарним акціонером ПАТ "Алроса" та може безпосередньо суттєво впливати на усі рішення компанії, а отже, має ознаки "другого я" РФ.

Окрім цього як свідчать надані позивачем докази, Російська Федерація володіє контрольним пакетом акцій Публічного акціонерного товариства "Аерофлот-Російські Авіалінії", а саме 73,77% від загальної кількості акцій, решта акцій є у вільному обігу, тобто фактичний контроль за рішеннями товариства здійснює РФ.

Компанія створена відповідно до постанов Уряду Російської Федерації від 28.07.1992 № 527 "Про заходи організації міжнародних повітряних сполучень Російської Федерації", від 01.04.1993 №267 "Про акціонерне товариство "Аерофлот - російські міжнародні авіалінії", від 12.04.1994 №414 "Про затвердження статуту акціонерного товариства "Аерофлот російські міжнародні авіалінії". Відповідно до п. 9.1. Статуту засновником товариства є Уряд Російської Федерації.

До видів діяльності, які здійснює ПАТ "Аерофлот-Російські Авіалінії", входить, зокрема, робота з відомостями, які є державною таємницею (п. 7.2.1 Статуту).

Відтак, наведене у сукупності свідчить про повний контроль РФ за діяльністю та рішеннями ПАТ "Аерофлот-Російські Авіалінії".

Щодо підстав залучення до участі у справі як співвідповідача Публічного акціонерного товариства "Банк "ВТБ" позивач зазначає, що Російській Федерації належить понад 60% акцій ПАТ "Банк "ВТБ", що дозволяє державі контролювати діяльність товариства та суттєво впливати на його рішення.

Крім того, згідно п. 1.14 Статуту ПАТ "Банк "ВТБ" захист державної таємниці є видом його основної діяльності.

Також позивач зазначає в поданому клопотанні, що Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" є державною корпорацією, створеною Російською Федерацією (ст. 2 Закону про ДКР "ВЕБ.РФ"). Частиною 1 статті 3 Закону "Про ДКР "ВЕБ.РФ" визначені цілі та завдання ДКР "ВЕБ.РФ", а саме: ДКР "ВЕБ.РФ" діє з метою сприяння в забезпеченні довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації і створення умов для сталого економічного зростання, підвищення ефективності інвестиційної діяльності та розширення інвестування коштів в національну економіку за допомогою реалізації проектів в Російській Федерації та за кордоном, в тому числі за участю іноземного капіталу, спрямованих на розвиток інфраструктури, промисловості, інновацій, особливих економічних зон, захист навколишнього середовища, підвищення енергоефективності, підтримку експорту і розширення доступу російської промислової продукції (товарів, робіт, послуг) на зарубіжні ринки, а також інших проектів і (або) угод в рамках здійснення інвестиційної, зовнішньоекономічної, консультаційної та іншої передбаченої законом діяльності.

Прибуток ДКР "ВЕБ.РФ", отриманий за результатами діяльності, спрямовується до фондів ДКР "ВЕБ.РФ" і використовується виключно для досягнення цілей, встановлених ч.І цієї статті (ч. 2 ст. 3 Закону "Про ДКР "ВЕБ.РФ").

Отже, як наголошує позивач, головною метою існування ДКР "ВЕБ.РФ" є сталий соціально-економічний розвиток Російської Федерації. При цьому підприємницька діяльність є додатковим видом діяльності і здійснюється лише для досягнення основної мети.

Зокрема, ДКР "ВЕБ.РФ" ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону надано право здійснювати функції агента Уряду Російської Федерації відповідно до бюджетного законодавства Російської Федерації, в тому числі щодо представництва інтересів Російської Федерації у судах у випадках, передбачених цим Законом.

ДКР "ВЕБ.РФ" є ексклюзивним агентом Російської Федерації щодо зовнішнього боргу країни, а до його функцій належать ті, що за загальним правилом притаманні міністерствам фінансів або центральним банкам країн. Окрім цього, ДКР "ВЕБ.РФ" виконує цілі, функції та завдання, що відповідно до критеріїв, визначених і визнаних в міжнародному праві та застосовних міжнародними судами та судами іноземних юрисдикцій, притаманні державним органам і тому, з точки зору міжнародного права, його потрібно вважати держаним органом Російської Федерації.

Тобто, з відповідних положень Закону про ДКР "ВЕБ.РФ" вбачається, що Уряд Російської Федерації фактично розглядає ДКР "ВЕБ.РФ" як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю, тому зазначене та здійснення урядом Російської Федерації контролю за діяльністю ДКР "ВЕБ.РФ" мало наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно Російської Федерації і ДКР "ВЕБ.РФ" змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не Російської Федерації.

В частині клопотання про залучення до участі Публічного акціонерного товариства "Камаз" позивач зазначає, що Російська Федерація через Державну корпорацію "Ростех" володіє часткою у ПАТ "Камаз" у розмірі 47,1%, що підтверджується відомостями з офіційного вебсайту ПАТ "Кама"які додаються до цього клопотання. Таким чином Російська Федерація є мажоритарним акціонером цієї компанії, має змогу впливати (лобіювати) рішення при голосуванні на зборах акціонерів.

Відповідно до статуту товариства воно здійснює діяльність, серед іншого, пов`язану із державною таємницею (п.п. 1.5.2, 1.5.3, 10.10.22 Статуту ПАТ "Камаз").

Наведене свідчить про ознаки в ПАТ "Камаз" суб`єкта, що є "alter ego" Російської Федерації та може відповідати перед третіми особами за її боргами.

Також в поданому клопотанні позивач вказує, що відповідач є учасником Публічного акціонерного товариства "Нафтова Компанія "Роснефть" на загальну суму акцій 51,11%, тобто є контролюючим акціонером через Акціонерне товариство "Роснефтегаз" (100% власність РФ), Небанківську кредитну організацію акціонерне товариство «Національний розрахунковий депозитарій», Федеральне агентство (РФ) по управлінню державним майном. Крім того, акції в розмірі 10,36% належать товариствам, бенефіціаром якого є сама ПАТ "НК "Роснефть", тобто такі акції також є квазідержавними.

ПАТ "НК "Роснефть" створено відповідно до указу Президента Російської Федерації від 01.04.1995 № 327 "Про першочергові заходи щодо удосконалення діяльності нафтових компаній", а також на підставі постанови Уряду Російської Федерації від 27.09.1995 № 971 "Про перетворення державного підприємства "Роснефть" у відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Роснефть".

Відповідно до п.п. 3.4.3, 3.4.11 Статуту ПАТ «НК "Роснефть" цілями товариства є, серед іншого, "організація здійснення замовлень для федеральних державних потреб і регіональних споживачів продукції [...] організація та проведення заходів у сфері мобілізаційної підготовки, державної оборони, робота із відомостями, які становлять державну таємницю, і захист відомостей, які становлять державну таємницю".

Окрім цього положеннями п. 3.4.6 Статуту ПАТ "НК "Роснефть" до основного виду діяльності віднесено надання сприяння у забезпеченні інтересів Російської Федерації при підготовці та реалізації угод про розподіл продукції щодо ділянок надр та родовищ вуглеводневої сировини.

Як наголошує в клопотанні позивач, з викладеного випливає, що ПАТ "НК "Роснефть" не просто комерційна компанія, а товариство, створене за ініціативою держави РФ, що у власному установчому документі чітко віднесло до своїх основних видів діяльності - забезпечення державних потреб та інтересів Російської Федерації, тобто товариство має ознаки державних органів РФ та є її "другим я".

Щодо залучення до участі у справі як співвідповідача Публічного акціонерного товариства "Федеральна Гідрогенеруюча компанія - Русгідро" позивач зазначає, що опублікована на офіційному вебсайті компанії структура ПАТ "ФГК "Русгідро" вказує на те, що 62,20% акцій товариства належить Російській Федерації, при цьому ще 12,37% належить ПАТ "Банк ВТБ", яким, як зазначалось вище, також володіє РФ.?

ПАТ "ФГК "Русгідро" створено відповідно до постанови Уряду РФ від 11.07.2001 № 526 "Про реформування електроенергетики Російської Федерації", а також розпоряджень від 01.09.2003 № 1254-р, від 26.10.2004 № 1367-р, з метою реалізації державної політики у сфері гідроенергетики (п. 3.1. Статуту ПАТ "ФГК "Русгідро")

Положення п. 3.2. Статуту ПАТ "ФКГ "Русгідро" встановлюють одним з видів діяльності товариства - "організація і проведення заходів по питаннях мобілізаційної підготовки, державної оборони, забезпечення захисту відомостей, які становлять державну таємницю".

Отже, крім того, що РФ є контролюючим акціонером товариства, ПАТ "ФГК "Русгідро" також було створено за ініціативи держави Російська Федерація та для цілей реалізації державної політики та здійснення заходів державної оборони.

Додатково позивач в обґрунтування поданого клопотання зазначає, що Акції Публічного акціонерного товариства "Транснефть" у розмірі 78,55% належать безпосередньо Російській Федерації, тоді як ще 19,29% володіє Національний розрахунковий депозитарій РФ, таким чином, 97,84% акцій товариства фактично належать РФ, що свідчить про повний контроль Відповідача над діяльністю та рішеннями компанії.

ПАТ «Транснефть» створено відповідно до постанови Ради Міністрів Російської Федерації від 14.08.1993 № 810 "Про заснування акціонерної компанії по транспорту нафти "Транснефть".

Положення ст. 27 Статуту ПАТ "Транснефть" встановлює, що компанія зобов`язана: " (1) організовувати і забезпезпечувати проведення мобілізаційної підготовки і мобілізації відповідно до законодавства Російської Федерації, указів Президента Російської Федерації, нормативно-правових актів федеральних органів виконавчої влади і затверджених мобілізаційних планів; (2) укладати з відповідними державними органами і організаціями у порядку, визначеному законодавством Російської Федерації, договори (контракти, погодження) про виконання встановлених мобілізаційних завдань, а також використання об`єктів мобілізаційного призначення або мобілізаційних резервів (запасів), які не підлягають приватизації".

Отже, ПАТ "Транснефть" утворена за ініціативи РФ та, серед іншого, для забезпечення інтересів Російської Федерації, яка, в свою чергу, має повний контроль над цією компанією.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача, що у разі задоволення позовних вимог та за умови залучення до участі у справі як співвідповідачів вищевказаних компаній, наведене забезпечить примусове виконання рішення у цій справі, а саме відшкодування збитків позивачу шляхом звернення стягнення на майно російської федерації (майно компаній, якими володіє російська федерація) на території України або на території іноземних держав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене у сукупності, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, а також перелік обставин, що входять до предмету доказування по справі, з огляду на приписи ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання позивача, наявність підстав для його задоволення та залучення до участі у справі № 910/13261/24 в якості співвідповідачів 2 - 9 Публічного акціонерного товариства "Алроса", Публічного акціонерного товариства "Аерофлот-Російські Авіалінії", Публічного акціонерного товариства "Банк "ВТБ", Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", Публічного акціонерного товариства «Камаз», Публічного акціонерного товариства "Нафтова Компанія "Роснєфть", Публічного акціонерного товариства "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" та Публічного акціонерного товариства "Транснєфть".

В свою чергу суд звертає увагу, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку зі зміною неналежного відповідача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Суд зазначає, що завданням підготовчого провадження, виходячи із змісту ст. 177 ГПК України є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З метою виконання визначеного у ст. 177 ГПК України завдання підготовчого провадження суд вчиняє передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу (наслідки неявки в судове засідання учасника справи); 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Разом з тим суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Окрім того, суд звертає увагу на введення з 24.02.2022 військового стану в Україні через агресію Російської Федерації проти України, а також, відповідно, спричинені внаслідок дій країни-агресора випадки оголошення повітряних тривог, планового/аварійного відключення енерго-, водопостачання в місті Києві та інших містах.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з задоволенням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, а також з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів, суд доходить висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання у справі в межах розумного строку та з урахуванням графіку судових засідань.

Поряд із цим, за відсутності працюючих представництв відповідача на території України, оскільки у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, у зв`язку з чим передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі, неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022), з метою дотримання основних засад господарського судочинства суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для повідомлення відповідачів про розгляд справи № 910/1361/24 судом та призначене підготовче засідання, зокрема, шляхом зобов`язання позивача здійснити переклад даної ухвали суду на російську мову та направити скан-копії такого перекладу на наявну в мережі Інтернет офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, електронні адреси залучених співвідповідачів та до Посольства Російської Федерації в Румунії, докази чого надати суду разом із перекладеними матеріалами.

Керуючись ст.ст. 46, 48, 165, 177, 179, 181, 183, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕТЕХНІКА" про зменшення розміру позовних вимог задовольнити, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням нового розміру позовних вимог.

2. Підготовче засідання у справі відкласти на 25.09.24 о 14:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 3.

3. Клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕТЕХНІКА" про залучення до участі у справі співвідповідачів задовольнити.

4. Залучити до участі у справі № 910/1361/24 в якості співвідповідачів 2-9:

- Публічне акціонерне товариство "Алроса" (ОДРН: 1021400967092; адреса: вул. Леніна, буд. 6, м. Мирний, ул. Мирнинський, Республіка Саха (Якутія), 678175, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Аерофлот-Російські Авіалінії" (ОДРН: 1027700092661; адреса: вул. Арбат, буд. 1, м. Москва, 119019, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Банк "ВТБ" (ОДРН: 1027739609391; адреса: пер. Дегтярний, буд. 11, літ. А, м. Санкт-Петербург, 191144, Російська Федерація);

- Державну корпорацію розвитку "ВЕБ.РФ" (ОДРН: 1077711000102; адреса: вул. Воздвиженка, буд. 10, вн. тер. м. муніципальний округ Арбат, м. Москва, 125009, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Камаз" (ОДРН: 1021602013971; адреса: пр-кт Автозаводський, буд 2, м. Набережні Челни, Республіка Татарстан (Татарстан), 423827, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Нафтова Компанія "Роснєфть" (ОДРН: 1027700043502; адреса: наб. Софійська, буд 26/1, м. Москва, 115035, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Федеральна Гідрогенеруюча Компанія - Русгідро" (ОДРН: 1042401810494; адреса: вул. Дубровинського, буд 43, стр. 1, м. Красноярськ, Красноярський край, 660017, Російська Федерація);

- Публічне акціонерне товариство "Транснєфть" (ОДРН: 1027700049486; адреса: наб. Пресненська, буд 4, стр. 2, м. Москва, 123112, Російська Федерація).

5. Встановити відповідачам 2-9 строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Відповідачам 2-9 надати суду докази направлення позивачу відзиву та заперечень.

Попередити відповідачів 2-9, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України).

Звернути увагу відповідачів 2-9, що відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

6. Встановити позивачу строк для подання відповідей на відзив (відзиви) протягом 5 днів з дня отримання відзиву (відзивів) на позов (якщо такий було подано). Позивачу надати суду докази направлення відповідачам відповіді на відзив (відзиви).

7. Зобов`язати позивача в строк до 13.09.2024 включно:

- здійснити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1361/24, надавши примірник суду, та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru та електронні адреси відповідачів 2-9, з наданням відповідних доказів;

- здійснити переклад на російську мову заяви б/н від 01.08.2024 про зменшення розміру позовних вимог з додатками, надавши примірник суду, та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.ru, та на електронні адреси відповідачів 2-9, з наданням відповідних доказів;

- направити переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/1361/24 та заяви про зменшення позовних вимог з додатками до Посольства Російської Федерації в Румунії (011346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. 6) в кількості, необхідній для вручення відповідачам 1-9, надавши суду відповідні докази.

8. Повідомити про підготовче засідання учасників справи. У відповідності до ст. 60 ГПК України надати документи, що підтверджують повноваження представників учасників справи.

9. Повідомити учасників справи, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви, пояснення можуть бути подані до суду у строк до 20.09.2024 (включно) з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, змагальності та рівності всіх учасників процесу перед законом та судом.

10. Попередити учасників судового процесу про неприпустимість зловживання процесуальними правами, визначеного ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, а також невиконання процесуальних обов`язків та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства, та, відповідно, можливість застосування заходів процесуального примусу з підстав та в порядку, визначеному главою 9 ГПК України.

11. Звернути увагу учасників справи на процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України, зокрема в частині строків подання до суду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміни предмету або підстави позову та доказів направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, а також щодо наслідків неподання таких доказів суду (ч.ч. 2, 3, 5 ст. 46 ГПК України).

12. Звернути увагу сторін, що збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

13. Також суд наголошує на необхідності дотримання вимог частини 6 статті 6 ГПК України в частині обов`язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та можливості ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами, а також зазначає про процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, невчинення відповідних дій щодо реєстрації електронного кабінету.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя А. М. Селівон