Рішення

від 03.09.2024 по справі 910/4542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024Справа № 910/4542/24

За позовом Служби Безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна корпорації"

про визнання недійсним договору в частині, стягнення 417 502,78 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Служба Безпеки України (далі - СБУ, позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорації" в особі Філії "Українська автомобільна корпорація" (далі - ПрАТ "Українська автомобільна корпорації", відповідач), у якому просить суд:

1) визнати недійсним п. 4.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.03.2022 № 19/17-2/1д, в редакції додаткової угоди № 2 від 12.10.2022 до даного договору, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 347 282,78 грн.;

2) стягнути податок на додану вартість у сумі 347 282,78 грн., інфляційні втрати у сумі 53 586,56 грн., 3 % річних у сумі 16 633,44 грн., що разом становить 417 502,78 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 до операцій з постачання товарів, що використовуються для забезпечення транспорту СБУ, застосовується нульова ставка на додану вартість. Оскільки, у договорі про закупівлю товарів за державні кошти від 14.03.2022 № 19/17-2/1д, укладеному між сторонами до ціни товару (п. 4.1) був включений ПДВ у розмірі 20 %, що суперечить вказаній постанові Кабміну № 178 від 02.03.2022, то такий пункт договору у цій частині має бути визнаний недійсним.

Також, враховуючи, що сума ПДВ, отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, була отримана відповідачем безпідставно, поза межами договірних платежів, то ця сума на підставі ст. 1212 ЦК України має бути повернута позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/4542/24, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 за заявою ТОВ "Українська автомобільна корпорація" було замінене ПрАТ "Українська автомобільна корпорації" в особі Філії "Українська автомобільна корпорація" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна корпорація", якого залучено до участі у справі у якості відповідача.

25.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній погодився з доводами позивача про безпідставне включення у вартість товару, що був предметом договору 14.03.2022 № 19/17-2/1д, суми ПДВ у розмірі 20 %, що становить 347 282,78 грн., та вказав, що повернув цю суму позивачу. Також сплатив позивачу суму судового збору за майнову вимогу, що є предметом даного спору. Проте, зазначив про неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних на суму ПДВ, оскільки отримання цієї суми відбулось на підставі договору 14.03.2022 № 19/17-2/1д, а тому вона не може вважатись як безпідставно набутою.

13.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх необґрунтованими.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті 03.09.2024 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 03 вересня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2022 між СБУ (покупець) та ПрАТ "Українська автомобільна корпорації" в особі Філії "Українська автомобільна корпорація", правонаступником якого є ТОВ "Українська автомобільна корпорація" (продавець), був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/17-2/1д (далі - договір), відповідно до умов цього договору продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (до автомобілів марки: VW, Skoda, Audi, Daewoo, Hundai, Chevrolet, Opel, Jeep, IvecoDaily, Citroen Space Tourer, Mercedes, BMW, Toyota, Mitsubishi, Lexus, Nissan, Subaru, Cherry, Renault, Nissan, Ford) (далі - товар) відповідно до наданого письмового замовлення покупцем (додаток до договору № 1) за середньоринковою вартістю (п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 25.07.2022).

Загальна ціна договору складає 2 083 696,70 грн., у тому числі ПДВ 347 282,78 грн. (п. 4.1, в редакції додаткової угоди № 2 від 12.10.2022).

Оплата за товар здійснюється покупцем на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично отриманий товар на підставі належним чином оформлених документів (рахунків-фактур, видаткових накладних, тощо) продавця при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу на 30 банківських днів (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок продавця.

Строком поставки (передачі) продавцем товару покупцю є 23.12.2022 (два робочих дні з моменту отримання письмового замовлення продавцем в телефонному режимі, електронною поштою або факсом (з наступним надсиланням поштою), підписане уповноваженою особою покупця) (п. 6.1 договору).

Право власності покупця на отриманий (переданий) продавцем товар виникає з моменту приймання товару покупцем, що засвідчується підписанням сторонами усіх необхідних товарно-супровідних документів (видаткової накладної, актів приймання-передачі, тощо) (п. 6.7 договору).

Договір набуває чинності з дати укладання його сторонами та діє по 31.12.2022, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в частині взаєморозрахунків між ними та виконання гарантійних зобов`язань (п. 12.1. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної угоди відповідач у квітні-червні 2022 поставив позивачу обумовлений сторонами товар, а саме - запасні частини для автомобілів на загальну суму 2 083 696,70 грн. (з урахуванням ПДВ 347 282,78 грн.), що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

У свою чергу позивач, оплатив поставлений йому товар у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень за період з 25.04.2022 по 09.09.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану, до операцій з постачання товарів, що використовуються для забезпечення транспорту СБУ, застосовується нульова ставка на додану вартість, тому пункт 4.1 договору про закупівлю товарів, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у сумі 347 282,78 грн. має бути визнаний недійсним, а ця сума ПДВ має бути повернута позивачу.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова Кабміну від 02.03.2022 № 178).

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

СБУ листом від 03.06.2022 № 21/2/1-1520 звернулося до Державної податкової служби України за індивідуальною податковою консультацією відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України з метою встановлення інформації щодо розповсюдження постанови Кабінету Міністрів України № 178 на постачальників палива для потреб СБУ при укладанні договорів в частині застосування нульової ставки на додану вартість.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією ДПС України (лист від 20.06.2022 року № 93-00-21-03-02-05) нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та постанови Кабінету Міністрів України № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою Кабінетів Міністрів України № 178.

При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Як було встановлено судом, замовником товару за договором від 14.03.2022 № 19/17-2/1д є СБУ, а ціна договору, визначена у п. 4.1, в редакції додаткової угоди № 2 від 12.10.2022, включає в себе ПДВ у сумі 347 282,76 грн.

Отже, наведений пункт 4.1 договору, в частині включення суми ПДВ у розмірі 20 % суперечить Постанові Кабміну № 178 від 02.03.2022. Подібна позиція була викладена Верховним судом у постановах від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23.

За таких обставин, наявні правові підстави для визнання недійсним п. 4.1 договору від 14.03.2022 № 19/17-2/1д, в редакції додаткової угоди № 2 від 12.10.2022, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість у розмірі 347 282,78 грн. Тому позов СБУ у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги СБУ про стягнення з ТОВ "Українська автомобільна корпорації" податку на додану вартість у сумі 347 282,78 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ попри те, що відповідний товар підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, то суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 347 282,78 грн, оскільки має наслідок збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті, платіжною інструкцією № 10359 від 22.07.2024 відповідач повернув позивачу податок на додану вартість у сумі 347 282,78 грн., у зв`язку з чим представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині позову.

Отже судом встановлено, що грошове зобов`язання відповідача в частині повернення коштів податку на додану вартість припинилось, а тому в цій частині (про стягнення 347 282,78 грн.) провадження необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Щодо вимоги СБУ про стягнення інфляційних втрат у сумі 53 586,56 грн. та 3 % річних у сумі 16 633,44 грн. за період з 26.04.2022 по 31.01.2024., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування компенсаційних виплат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються інфляційні та 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.09.2022 року в справі № 910/9544/19.

Проте, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 року в справі № 910/3831/22 було відступлено від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 року в справі № 330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 року в справі № 918/47/18, від 17.08.2021 року в справі № 913/371/20 та від 27.03.2019 року в справі № 905/1313/18, відповідно до якої зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним.

Отже, обов`язок повернути майно (суму ПДВ за договором) виникає у відповідача з моменту визнання судом цього правочину недійсним у відповідній частині.

За таких обставин, суд вважає заявлені вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 53 586,56 грн. та 3 % річних у сумі 16 633,44 грн. за період з 26.04.2022 по 31.01.2024 є передчасними, а тому у цій частині позову суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги СБУ підлягають частковому задоволенню, у зв`язку із відмовою у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача. При цьому, суд враховує, що відповідач сплатив позивачу судовий збір у сумі 6 262,54 грн. за позовні вимоги майнового характеру, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкцією № 10360 від 22.07.2024.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73 - 79, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Служби Безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна корпорації" про визнання недійсним договору в частині, стягнення 417 502,78 грн. задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 4.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.03.2022 № 19/17-2/1д, в редакції додаткової угоди № 2 від 12.10.2022 до даного договору, укладений між Службою Безпеки України та Приватним акціонерним товариством "Українська автомобільна корпорації" в особі Філії "Українська автомобільна корпорація" (змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна корпорація"), в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 347 282,78 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна корпорації" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікацій код 03121566) на користь Служби Безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікацій код 00034074) судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - відмовити.

В частині вимоги про стягнення податку на додану вартість у сумі 347 282 (триста сорок сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 78 коп. - закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 06 вересня 2024

Суддя Борисенко І. І.