Рішення

від 03.09.2024 по справі 918/529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/529/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Шандалюк А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. Симона Петлюри, 37, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 39768252)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр надання послуг" (вул. Українська, 42, офіс 1-к, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл., 69095, код ЄДРПОУ 44078266)

про стягнення неустойки у розмірі 66 219 грн 49 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Накопалов Євгеній Олександрович;

- від відповідача: Борисенков Віталій Сергійович (в режимі ВКЗ)

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв`язку).

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр надання послуг" про стягнення неустойки у розмірі 66 219 грн 49 коп. (з яких: 52 289 грн 49 коп. - пеня, 13 930 грн 00 коп. - штраф).

Ухвалою від 05.06.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- доказів підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву - Миколи Шустова;

- доказів відправлення відповідачу доданих до позовної заяви документів (опис вкладення в поштовий конверт із якого вбачається які саме додатки направляються учасникам судового процесу).

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви в межах строку та у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/529/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.07.2024. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр надання послуг" про наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 09.07.2024 розгляд справи відкладено на 23.07.2024.

В судовому засіданні 23.07.2024 оголошено перерву до 27.08.2024.

В судовому засіданні 27.08.2024 протокольною ухвалою залишено відповідь на відзив без розгляду (у зв`язку із пропуском строку на її подання) та оголошено перерву до 03.09.2024.

У судове засідання 03.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Заслухавши позиції представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вказує на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр надання послуг" зобов`язань за Договором № 24 про надання послуг від 07.04.2023 в частині повного та своєчасного надання послуг із проведення державної інвентаризації земель у Рівненській області. У зв`язку із таким невиконанням позивач на підставі п. 7.3.2. Договору нарахував пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості послуг за кожен день прострочення за період із 01.05.2023 до 11.04.2024, а також штраф у розмірі 7 % за прострочення понад 30 календарних днів. Відповідно до п.12.2 Договору закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У відзиві відповідач підтвердив, що 07.04.2023 між ним (виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір про надання послуг №24, а 06.10.2023 Додаткову угоду до даного Договору, якою було внесено зміни до пункту 5.1. Договору, який викладено в наступній редакції: « 5.1. Строк (термін) надання Послуг: з дати укладення договору до 20.12.2023, згідно календарного плану виконання робіт (Додаток №6 до цього Договору)». Відповідач визнає, що повинен був надати послуги до 20.12.2023 включно, і що оскільки свої зобов`язання до 20.12.2023 не виконав, то став зобов`язаним сплатити пеню на користь позивача за кожен день прострочення. В той же час, відповідач звертає увагу, що за умовами пункту 12.1. Договору, цей Договір набирає чинності з 07.04.2023 і діє до 31.12.2023, а в частині оплати і надання послуг до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. На переконання відповідача визначаючи тривалість прострочення виконання зобов`язання з надання послуг, слід врахувати наступне:

- періодом прострочення надання послуг слід вважати період з 21.12.2023 по 31.12.2023;

- включення позивачем до періоду нарахування пені періоду часу після закінчення строку договору, а саме: з 01.01.2024 по 12.04.2024 є помилковим;

- розрахунок пені наданий позивачем не відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, а відповідно до контррозрахунку розмір пені за Договором становить: 2 189,00 грн.;

- оскільки прострочення надання послуг не перевищило 30 календарних днів від дня виникнення прострочення виконання зобов`язань за Договором, тобто з 21.12.2023 по дату припинення дії Договору 31.12.2023, то нарахування штрафу у розмірі 7% відповідно до пункту 7.3.2. Договору не повинно здійснюватися.

- позивач під час розрахунку розміру пені не врахував приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- якщо навіть взяти період прострочення надання послуг з 21.12.2023 по 12.04.2024, то розмір пені буде складати 22 686,00 грн, розрахований наступним чином: 199 000,00 х 0,1 х 114 = 22 686,00 грн, а загальний розмір неустойки буде складати: 36 616 грн, розрахований наступним чином: 22 686,00 + 13 930,00 = 36 616,00 грн.;

- позивачем взагалі не надано доказів суду наявності збитків, які виникли у зв`язку з тим, що на його думку відповідачем начебто порушено строки виконання робіт за Договором, хоча і не міг надати, оскільки такі відсутні;

- послуги надані відповідачем майже в повному обсязі, що підтверджується листом позивача від 04.12.2023, який підтверджує факт того, що позивачем складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на загальну площу 1101,9022 га, з 1500 га за Договором;

- у випадку якщо суд визнає позовні вимоги позивача обґрунтованими повністю або частково та встановить підстави для його задоволення, зменшити розмір пені та штрафу, які заявляються Позивачем до стягнення, до 500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами проведення відкритих торгів (замовник торгів - позивач) 07.04.2023 між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР НАДАННЯ ПОСЛУГ» (далі - виконавець) було укладено Договір про надання послуг №24 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати послуги з проведення державної інвентаризації земель у Рівненській області відповідно до технічного завдання (Додаток №1 до Договору) та умов цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2 вказаного Договору найменування, обсяг та вартість Послуг можуть за цим Договором визначені в калькуляції витрат (Додаток №2 до договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору Виконавець повинен надати Замовнику Послуги, якість яких відповідає діючому законодавству, умовам цього Договору та технічному завданню (Додаток №1 до Договору).

Згідно п.3.1 Договору ціна цього Договору становить 199 000,00 грн без ПДВ та визначена за результатами проведення процедури відкритих торгів з особливостями, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022.

Пунктами 4.1., 4.3, 4.4. Договору встановлено, що оплата вартості наданих Послуг здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця протягом 15 банківських днів після підписання Сторонами акту приймання наданих послуг з проведення інвентаризації земель державної власності (далі - Акт) за умови належного виконання Сторонами умов пунктів 5.15., 5.16 цього Договору.

Оплата послуг здійснюється після реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель на території адміністративно-територіальної одиниці або її частини відповідно до календарного плану виконаних робіт.

Для оплати послуг Замовнику надається звіт про виконані роботи (з описовою частиною), складений у довільній формі (обов`язково описуються результати виконання п.3 цього Технічного завдання), акт приймання-передачі виконаних робіт, що включає додатки до кожному району, які підписуються виконавцем робіт та погоджуються керівником Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за формами згідно з додатками 1- 4 до акта приймання-передачі результатів проведення державної інвентаризації земель, а також надаються документи, визначені в п.6 цього Технічного завдання.

Відповідно до п.5.1 - 5.3 Договору строк (термін) надання Послуг не повинен перевищувати шести місяців із дати укладення Договору, згідно календарного плану виконання робіт (Додаток №6 до Договору).

Послуги надаються в адміністративно-територіальних межах Рівненської області. Приймання-передача наданих послуг здійснюється за адресою: 33013, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 37.

Виконавець надає Послуги за цим Договором виключно в межах обсягу замовлень Замовника та відповідно до технічного завдання, визначеного Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п. 5.12 Договору державній інвентаризації земель на території Рівненської області підлягають лише несформовані земельні ділянки державної власності та земельні Ділянки державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, і загальною площею 1,5 тис.га. Строк завершення виконання державної інвентаризації земель і не повинен перевищувати шести місяців із дати укладення Договору.

Пунктом 5.19 Договору передбачено, що відсутність підписаних актів приймання- передачі виконаних робіт з виконання заходу з державної інвентаризації земель на території Рівненської області за цим Договором (Додаток №3 до Договору) є підставою для вмотивованої відмови від підписання Акту виконаних робіт Замовником.

Відповідно до п.6.1.1, 6.1.5 Договору Виконавець зобов`язаний: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором, інформувати Замовника про будь-які обставини, що заважають виконувати обов`язки за цим Договором.

Згідно п.12.1, п.12.2 Договору цей Договір набирає чинності з 07.04.2023 і діє до 31.12.2023, а в частині оплати і наданих Послуг - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Додатком №1 до Договору є технічне завдання до предмету закупівлі.

Додатком № 2 до Договору є калькуляція витрат.

Додатком № 3 до Договору є зразок акту приймання-передачі виконаних робіт з виконання заходу з державно інвентаризації земель на території Рівненської області за Договором.

Додатком № 5 до Договору є Перелік обладнання та матеріально-технічної баз які будуть задіяні для надання послуг з державної інвентаризації земель.

Додатком №6 до Договору визначено календарний план виконання робіт на території Рівненської області: квітень: площа 10 %; травень: площа 20 %; червень: площа 20 %; липень: площа 20 %; серпень: площа 15 %; вересень: площа 15%.

Додатком №7 до Договору є Інформація про використання державними підприємствами, установами та організаціями земель, відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру на території Рівненської області.

В той же час Додатковою угодою від 06.10.2023 № 1/47 до Договору про надання послуг від 07.04.2023 № 24 пункт 5.1. Договору викладено у наступній редакції: «Строк (термін) надання послуг: з дати укладання договору до 20.12.2023, згідно календарного плану виконання робіт (Додаток № 6 до цього Договору)». Внесено зміни до додатку №6 до Договору в частині визначення терміну надання послуг із вересня по грудень на площу 15%.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір від 07.04.2023 № 24 та додаткова угода до нього від 06.10.2023 № 1/47 є укладеними, підписані уповноваженими сторонами та скріплені відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за Договором від 07.04.2023 № 24.

Як вбачається, позивач листами від 04.12.2023, 14.11.2023, 24.10.2023, 25.09.2023, 29.08.2023, 17.08.2023, 27.06.2023, 10.08.2023, 19.06.2023, 09.06.2023, 15.05.2023 повідомляв відповідача про те, що відбуєваться невиконання умов Договору та просив вжити всіх можливих організаційних заходів щодо забезпечення виконання робіт з проведення державної інвентаризації земель на території Рівненської області.

Судом встановлено, що за результатами ділового листування сторони дійшли згоди про розірвання Договору від 07.04.2023 № 24. Листом від 02.04.2024 № 28-17-0.6,1-1905/2-24 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору із 12.04.2024 на підставі п. 6.4.1. Договору (дата направлення - 02.04.2024, трек-номер відправлення 3301312861756).

Також позивач направляв відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору, а саме: претензія від 29.04.2024 (дата направлення - 29.04.2024).

Однак зі сторони відповідача Договір залишився невиконаним.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину який за своєю природою є договором про виконання робіт, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

При цьому суд вважає помилковим кваліфікацію означеного договору позивачем як договору про надання послуг (незважаючи на назву такого договору), позаяк згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, послуги не мають уречевленого результату та споживаються в момент їх надання. Так, Додатком № 2 до Договору є калькуляція витрат, з якої вбачається, що в ціну договору 199 000 грн 00 коп включаються наступні роботи із проведення державної інвентаризації земель у Рівненській області, а саме:

- обстежувальні роботи; збір та аналіз вихідних даних для проведення інвентаризації (вартість 55 740 грн 00 коп);

- топографо-геодезичні роботи (вартість 23 880 грн 00 коп);

- проектно-вишукувальні роботи (вартість 79 575 грн 00 коп);

- складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній (цифровій) формі (вартість 31 815 грн 00 коп.);

- реєстрація в державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (вартість 7 990 грн 00 коп.).

З урахуванням викладеного, суд виснує, що вказані роботи не можуть кваліфікуватися як послуги, в той час такі роботи повністю підпадають під правовідносини із виконання договору підряду.

Укладений сторонами договір за правовою природою є договором підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства(ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як унормовано положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дослідивши матеріали справи, суд виснує, що прострочивши виконання зобов`язань за Договором (з урахуванням додатків та Додаткової угоди до нього), відповідач несе господарсько - правову відповідальність встановлену як Договором так і чинним законодавством України в частині сплати пені та штрафу.

Положеннями ч. 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.3.2. Договору, що за порушення виконавцем строків надання послуг стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від загальної вартості послуг за цим Договором, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, передбачені Договором роботи своєчасно та в повному обсязі не виконав, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення неустойки.

В той же час суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що оскільки за умовами пункту 12.1. Договору, цей Договір набирає чинності з 07.04.2023 і діє до 31.12.2023, а в частині оплати і надання послуг до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, то періодом прострочення надання послуг слід вважати період з 21.12.2023 по 31.12.2023, з огляду на наступне.

По перше, період прострочення не є по 31.12.2023 як про це помилково стверджує відповідач, адже згідно з п. 12.2. Договору чітко вбачається, що закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

По друге, суд констатує, що Додатком №6 до Договору визначено календарний план виконання робіт на території Рівненської області, а саме: квітень - площа 10 %; травень - площа 20 %; червень - площа 20 %; липень - площа 20 %; серпень - площа 15 %; вересень - площа 15%. В той же час Додатковою угодою від 06.10.2023 № 1/47 до Договору пункт 5.1. Договору викладено у наступній редакції: «Строк (термін) надання послуг: з дати укладання договору до 20.12.2023, згідно календарного плану виконання робіт (Додаток № 6 до цього Договору)». Внесено зміни до додатку №6 до Договору в частині визначення терміну надання послуг із вересня по грудень на площу 15%.

Таким чином, чітко вбачається, що сторони обумовили між собою графік виконання відповідачем робіт: квітень - площа 10 %; травень - площа 20 %; червень - площа 20 %; липень - площа 20 %; серпень - площа 15 %; вересень і до 20.12.2023 - площа 15%.

Отже, суд відхиляє твердження відповідача стосовно періоду прострочення надання послуг, оскільки сторони узгодили конкретний графік виконання робіт, який детально зафіксований у договорі. Додаток № 6 встановлює календарний план виконання робіт відповідачем, в якому чітко зазначені обсяги робіт, що мали бути виконані кожного місяця починаючи з квітня місяця 2023 року. Крім того, Додатковою угодою від 06.10.2023 було внесено зміни до пункту 5.1 Договору, які уточнили термін виконання робіт до 20.12.2023. Суд підкреслює, що попри спроби відповідача звузити період прострочення лише до кількох днів у грудні 2023 року, насправді порушення зобов`язань мало місце протягом усього узгодженого періоду, коли відповідач не виконав роботи у встановлені строки.

При цьому суд виснує, що прострочення виконання зобов`язань відповідачем за Договором відбулося:

- із 02.05.2023 на суму 19 900,00 грн. (яка є 10 % від обсягу робіт 199 000 грн 00 коп) (оскільки роботи у обсязі 10 % мали бути виконані відповідачем у строк до кінця квітня 2023 року, відтак прострочення виконання виникло із 02.05.2024, оскільки останній день квітня - 30.04.2023 припав на вихідний день, неділю, а тому переноситься на перший після нього робочий день - 01.05.2023. Тому 01.05.2023 був останнім днем коли відповідач був зобов`язаний виконати обумовлені роботи. Оскільки відповідач не виконав роботи за квітень 2023 року у обсязі 10 %, відтак прострочення виконання зобов`язання розпочалося із 02.05.2023);

- із 01.06.2023 на суму 39 800,00 грн. (яка є 20 % від обсягу робіт 199 000 грн 00 коп) (оскільки роботи у обсязі 20 % мали бути виконані відповідачем у строк до кінця травня 2023 року, відтак прострочення виконання виникло із 01.06.2024);

- із 01.07.2023 на суму 39 800,00 грн. (яка є 20 % від обсягу робіт 199 000 грн 00 коп) (оскільки роботи у обсязі 20 % мали бути виконані відповідачем у строк до кінця червня 2023 року, відтак прострочення виконання виникло із 01.07.2024);

- із 01.08.2023 на суму 39 800,00 грн. (яка є 20 % від обсягу робіт 199 000 грн 00 коп) (оскільки роботи у обсязі 20 % мали бути виконані відповідачем у строк до кінця липня 2023 року, відтак прострочення виконання виникло із 01.08.2024);

- із 01.09.2023 на суму 29 850,00 грн. (яка є 15 % від обсягу робіт 199 000 грн 00 коп) (оскільки роботи у обсязі 15 % мали бути виконані відповідачем у строк до кінця серпня 2023 року, відтак прострочення виконання виникло із 01.09.2024);

- із 21.12.2023 на суму 29 850,00 грн. (яка є 15 % від обсягу робіт 199 000 грн 00 коп) (оскільки роботи у обсязі 15 % мали бути виконані відповідачем у строк із 01.09.2023 до 20.12.2023, відтак прострочення виконання виникло із 21.12.2024).

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що нарахування штрафу у розмірі 7% відповідно до пункту 7.3.2 Договору не повинно здійснюватися, оскільки прострочення не перевищило 30 календарних днів (з 21.12.2023 до 31.12.2023). Такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом встановлено, що відповідач порушив умови Зоговору, не виконавши зобов`язання як за графіком, визначеним у Додатку № 6, так і до останнього можливого строку виконання - 20.12.2023. Відповідно до Договору, прострочення почалося значно раніше, а тому нарахування пені та штрафу за невиконання робіт є законним і обґрунтованим.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 % від прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів на суму 199 000 грн 00 коп. Розмір даного штрафу складає 13 930 грн 00 коп, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку пені господарський суд встановив, що позивач здійснює нарахування пені із 01.05.2023 до 11.04.2024 (включно по останній день дії договору), так як, судом встановлено, що 12.04.2024 Договір було розірвано.

Як вбачається, у Договорі відсутнє положення, що передбачає можливість продовження нарахування пені (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов`язань поза строком, визначеним ст. 232 ГК України. А отже сторони не узгоджували, що нарахування пені буде продовжуватися понад 6 місяців.

З огляду на викладене, суд виснує, що заперечення відповідача про те, що позивач під час розрахунку розміру пені не врахував приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є доречними та приймаються до уваги судом.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що розрахунки є не арифметично вірними, адже порушують термін нарахування, передбачений законом.

Обґрунтований розмір пені за розрахунками суду становить 34 566,30 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 52 289 грн 49 коп. - пені - суд задовольняє дані позовні вимоги частково на суму 34 566,30 грн. В решті позовних вимог про стягнення 17 723, 19 грн. пені суд відмовляє.

Водночас, розглянувши вимогу відповідача про зменшення розміру неустойки, викладену у відзиві, суд враховує наступне.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру неустойки відповідач просить суд врахувати:

- послуги надані відповідачем майже в повному обсязі, що підтверджується листом позивача від 04.12.2023, який підтверджує факт того, що позивачем складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на загальну площу 1101,9022 га, з 1500 га за Договором;

- відповідач 27.12.2023 направив на поштову адресу та адресу електронної пошти позивача пропозицію від 19.12.2023 про розірвання Договору разом з проектом відповідної додаткової угоди, яка останнім була проігнорована;

- на теперішній час на території України йде війна з російською федерацією, що взагалі стало підставою для призупинення діяльності відповідача до припинення (закінчення) воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, а отже стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі, який заявлений до стягнення Позивачем покладе на Відповідача важкий фінансовий тягар, який на теперішній час є значним для нього.

Як вбачається, відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу, які заявляються позивачем до стягнення, до 500,00 грн.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Відповідачем не доведено суду, що послуги як він вказує надані майже в повному обсязі. Лист позивача, на який вказує відповідач, від 04.12.2023, свідчить про те, що твердження відповідача є безпідставними, оскільки в листі № 28-17-0.3-6039/2-23 від 04.12.2023 Головне управління зазначило, що ті данні, які йому було надано відповідно до звіту від 08.11.2023 № 01-099/23 про виконання проведених робіт ТОВ «Центр надання послуг», виконані роботи не відповідають дійсності, оскільки із загальної площі 270,8548га зареєстрованих земельних ділянок, на погодження і затвердження до Рівненської обласної військової адміністрації подано 10 технічних документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 200,4415 га, з яких одну технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Дубенського району площею 15,6747 га затверджено та на 4 технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 51,9864 га внесені пропозиції щодо її затвердження. Решту технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 132,7804 га повернуто без розгляду у зв`язку з допущеними помилками. Крім того, в тому ж листі Головне управління повторно зазначило про несвоєчасне виконання проведення державної інвентаризації земель на території Рівненської області ТОВ «Центр надання послуг».

Отже, з листа Головного управління № 28-17-0.3-6039/2-23 від 04.12.2023 вбачається, що державна інвентаризація земель мала проводитись на площі 1500,0 га. Однак, затверджено лише 5 технічних документацій щодо державної інвентаризації земель загальною площею 67,6611 га., що становить 4,51% проведеної інвентаризації від загального плану згідно умов договору (15,6747га + 51,9864га = 67,6611га). Що підтверджується листом ТОВ «Центр надання послуг» № 01-1294/23 від 27.12.2023 «Про надання інформації» про виконання проведених робіт, де в графі «Затверджено технічних документацій щодо інвентаризації земель» зазначено кількість - 5; площа 67,6611 га.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було виконано свої зобов`язання перед позивачем за Договором. Відповідач не виконав роботи в строк та у повному обсязі, що є основою для нарахування неустойки згідно з Договором. Твердження про те, що роботи були виконані "майже в повному обсязі" не є достатнім аргументом для звільнення від відповідальності або зменшення її розміру. У договорах з чіткими графіками виконання робіт навіть часткове невиконання або прострочення зобов`язань тягне за собою правові наслідки. В даному випадку прострочення мало місце протягом тривалого періоду, і це порушення відповідачем умов Договору підтверджене матеріалами справи.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір неустойки лише за наявності виняткових обставин. Однак у даній справі таких обставин не встановлено. Наведені відповідачем причини, такі як війна в Україні та економічні труднощі, не є винятковими у тому сенсі, що вони не можуть бути безпосередньо пов`язані з порушенням строків виконання зобов`язань. Відповідачем не надано суду доказів того, що існували обставини, через які невиконання Договору було утруднене або неможливе. Відповідач не надав доказів того, що прострочення виконання робіт було спричинене форс-мажорними обставинами (непереборною силою). Дійсно, на території України діє режим воєнного стану, але відповідач не продемонстрував, яким чином воєнні дії безпосередньо вплинули на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором. Твердження відповідача про важкий фінансовий стан та зупинення діяльності через війну не підтверджується матеріалами справи.

Розмір неустойки прямо відповідає зафіксованому в договорі положенню, а також співмірний з характером порушень та наслідками для позивача.

Суд виснує про недоцільність зменшення неустойки в даному випадку, адже відповідач порушив умови договору систематично і протягом тривалого періоду часу, що свідчить про значну провину з його боку. Зменшення неустойки в таких умовах було б несправедливим стосовно позивача, оскільки це знецінює значення договору як засобу захисту інтересів сторін та порушує баланс договірних відносин.

Зменшення неустойки до символічної суми у розмірі 500 грн, на чому наполягає відповідач, суд вважає неадекватним в умовах, коли зі сторони відповідача зобов`язання залишилися невиконаними, а прострочення мало тривалий характер.

Окрім того, суд зауважує, що пропозиція відповідача від 27.12.2023 про розірвання договору не має юридичного значення для нарахування неустойки, оскільки на момент прострочення виконання зобов`язань договір був чинним. Відповідач не виконав свої зобов`язання вчасно, а будь-які спроби розірвати договір після виникнення прострочення не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності або зменшення неустойки.

З урахуванням викладеного у сукупності суд відмовляє у задоволенні вимоги відповідача про зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 року в справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання по укладеному з позивачем правочину порушило інтереси замовника, які полягають у неотриманні результату замовлених робіт та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення штрафних санкцій, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 34 566 грн 30 коп. пені та 13 930 грн 00 коп. штрафу.

В решті позовних вимог про стягнення 17 723, 19 грн. пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позову є стягнення 66 219 грн 49 коп.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру, відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 183 від 29.05.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими частково, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - то судовий збір у розмірі 2 217 грн 58 коп. покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Решта судового збору у розмірі 810 грн 42 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123,129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр надання послуг" про стягнення неустойки у розмірі 66 219 грн 49 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр надання послуг" (вул. Українська, 42, офіс 1-к, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл., 69095, код ЄДРПОУ 44078266) на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. Симона Петлюри, 37, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 39768252) 34 566 (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн 30 коп. пені, 13 930 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять) грн 00 коп. штрафу та 2 217 (дві тисячі двісті сімнадцять) грн 58 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог про стягнення 17 723 грн 19 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "06" вересня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич